Рішення № 88267012, 17.03.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 березня 2020 року Справа № 280/6062/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В. розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження (в порядку письмового провадження) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Запорізької митниці ДФС

про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернулася до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Запорізької митниці ДФС (далі - відповідач), в якому позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №112080/2019/000115/2 від 23.09.2019.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що позивач на території Нідерландів придбала автомобіль марки Volkswagen Golf 2016 року випуску за 6800 євро. З метою митного оформлення вказаного товару позивачем подано до Запорізької митниці ДФС митну декларацію та документи із заявленою митною вартістю 6800 євро. Проте, відповідачем винесено рішення про коригування митної вартості за №112080/2019/000115/2 від 23.09.2019 згідно якого митну вартість товару було визначено на рівні 9355 євро. Рішення мотивоване тим, що у рахунку від 28.08.2019 №19-404 не зазначено яким чином здійснено сплату за товар, платіжні документи не надавалися, та у митного органу наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару. Однак, на думку позивача жодна з виявлених відповідачем розбіжностей не має впливу на правильність визначення митної вартості. Вказане рішення позивач вважає протиправним, просить позов задовольнити.

Відповідач позов не визнає, 27.12.2019 надав суду відзив (вх. №55231), відповідно до якого вказує, що в наданих позивачем документах на підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару було виявлено недоліки та розбіжності щодо ціни, яка була фактично сплачена. 20.09.2019 декларантом було надано додаткові документи. Однак, митним органом було враховано, що позивачем задекларовано країну відправлення - Німеччина, але до митного оформлення надано експортну декларацію в якій зазначено країну - Нідерланди. Крім того, звертає увагу, що позивачем на момент подачі митної декларації будь-яких платіжних документів декларантом не надано та на вимогу митного органу декларантом також не надано жодного додаткового документу, який містив би відомості про вартість товару яка фактично сплачена. Стверджує, що неподання до митного органу відповідних платіжних документів є порушенням вимог ч. 2 ст. 53 та ч.1 ст. 368 Митного кодексу України, у зв`язку з чим вважає рішення про коригування митної вартості товарів таким, що винесено правомірно, просить у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою судді від 11.12.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання без виклику сторін.

За приписами ч.1 ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно із пунктом 10 ч. 1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Судом встановлено, що 18.09.2019 для митного оформлення товару позивачем було подано митну декларацію №UA112080/2019/026238 від 18.09.2019 на оформлення товару - автомобіль легковий, що був у використанні, призначений головним чином для перевезення людей на дорогах загального використання - 1 шт., марка Volkswagen, модель GOLF, номер кузова НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 1589 см куб, календарний рік виготовлення - 2016, модельний рік виготовлення - 2017, дата першої реєстрації 20.12.2016.

Як стверджує позивач вказаний товар був придбаний позивачем на території Нідерландів та як слідує із графи 43 зазначеної МД № UA112080/2019/026238, вказаний товар був задекларований за першим методом, митна вартість склала 6800 євро.

При перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог ст. 53 Митного кодексу України, орган доходів і зборі дійшов висновку , що надані до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, а саме: у рахунку №19-404 від 28.08.2019 не зазначено яким чином здійснено сплату за товар та всупереч вимогам ч.1 ст. 368 МКУ платіжні документи, що підтверджують вартість товару (касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі) до митного оформлення не надавалися; у митного органу доходів і зборів наявна інформація щодо вищої митної вартості подібного товару на рівні 8700 євро/шт, що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення декларантом митної вартості товару, оскільки у митниці є підстави вважати, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів.

Митний орган повідомив декларанта про необхідність протягом 10 календарних днів надати згідно ч. 3 ст. 53 МК України наступні документи для підтвердження митної вартості:

1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором про поставку товару, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізовані експертними організаціями; 4) виписку з бухгалтерської документації; копію митної декларації країни відправлення. Також, було повідомлено про можливість за власним бажанням подати додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару (такі як банківські, платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити необхідні для ідентифікації ввезеного товару).

20.09.2019 декларантом надано наступні додаткові документи: tellerapport - результати технічного огляду т/з від 23.08.2019; інформаційний документ від 07.19 про показники одометру транспортного засобу (пробіг а/м); роздрукована інформація про якісні та вартісні характеристики автомобіля (інформаційні джерела, що підтверджують вартість та пробіг а/м) та повідомлено про неможливість надання іших додаткових документів.

23.09.2019 року рішенням Запорізької митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA112080/2019/000115/2 декларанту було відмовлено у визнанні заявленої ним митної вартості вищезазначеного товару за основним методом (а.с.29-30).

В оскаржуваному рішенні вказано, що враховуючи вимоги ч.2 ст. 64 МКУ використана наявна в митниці інформація щодо раніше визначених митних вартостей за другорядними методами з розрахунку 9355 євро/шт (митна декларація від 15.04.2019 №UA205090/2019050244).

Крім того, митниця прийняла картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 23.09.2019 року №UA112080/2019/00699 (а.с.31).

Судом встановлено, що 23.09.2019 року за МД-2 №UA112080/2019/026660 вказаний товар був випущений у вільний обіг, при цьому позивачем сплачено всю суму митних платежів.

Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем з питання митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, регламентуються Митним кодексом України від 13 березня 2012 року №4495-VI (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару "легкового автомобіля Volkswagen, модель GOLF, номер кузова НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів - 1589 см куб, календарний рік виготовлення - 2016, модельний рік виготовлення - 2017, дата першої реєстрації 20.12.2016 за основним методом (за ціною договору), що складає 6800 євро та надання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару.

При цьому, позиція відповідача полягає у тому, що подані до митного контролю та оформлення документи не містили усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та містять розбіжності, тому митну вартість товару визначено відповідачем на підставі раніше визначених митних вартостей за другорядними методами на рівні 9355 євро/шт.

Згідно з частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За приписами частини першої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до положень частини другої статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів;

2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Визначення вартості товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, для цілей нарахування митних платежів здійснюється згідно положень статті 368 Митного кодексу України.

Так, згідно з частиною першою цієї статті для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Частиною третьою цієї ж цієї статті Митного кодексу України визначено, що особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

При цьому відповідно до частини четвертої цієї статті Митного кодексу України у разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів органи доходів і зборів визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.

Частиною третьою статті 53 Митного кодексу України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, подає (за наявності) визначені в ній документи.

Згідно положень частини першої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Так, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до частини другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції) здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 4 статті 54 Митного кодексу України визначено, що митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (пункт перший).

Як зазначалося вище, при проведенні контролю правильності визначення позивачем митної вартості товару Volkswagen Golf 2016 року випуску, позивачем до митного органу не було надано платіжного документа.

Як стверджує позивач, вона не має можливості надати платіжний документ оскільки оплата за авто проведена готівкою.

Відповідно до ч.5 статті 54 Митного кодексу України при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів має право, зокрема, упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості.

Згідно із ч.1 ст. 368 Митного кодексу України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Відповідачем було запропоновано надати документ, який підтверджує сплачену за товар суму або інші документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Проте позивачем було надано додатково лише: tellerapport - результати технічного огляду т/з від 23.08.2019; інформаційний документ від 07.19 про показники одометру транспортного засобу (пробіг а/м); роздрукована інформація про якісні та вартісні характеристики автомобіля (інформаційні джерела, що підтверджують вартість та пробіг а/м) та повідомлено про неможливість надання іших додаткових документів.

Жодного документу на спростовання сумнівів митного органу стосовно дійсного рівня митної вартості товару надано не надано. Не надано позивачем таких документів і суду.

Суд критично сприймає твердження позивача, що кошти за транспортний засіб нею було сплачено готівкою під час укладення договору купівлі-продажу, при цьому, будь-якого документа про таку сплату їй не видавалось. Як свідчить копія договору від 28.08.2019 №19-404 (а.с. 19), придбання автомобілю здійснювалось у підприємства «Роєкс-КфЗ» (Німеччина), а отже вказане підприємство мало надати покупцю документ на підтвердження отримання готівкових коштів від покупця. До того ж, у вказаному договорі зазначені реквізити банківського рахунку фінансової установи - код IBAN: DE43280699564800563000 код BIC: GENODEF INEV.

Розрахунковий документ це документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Також суд враховує, що під час митного оформлення товару позивачем визначено країну відправлення «Німеччина», разом із тим до митного оформлення надано експортну декларацію №MRN 19NLJZVDIOA20RWD54 від 28.08.2019, країна Нідерланди, що в свою чергу також надавало відповідачу право упевнитись в достовірності документів поданих для цілей визначення митної вартості. Оскільки, інформація про товар, що підлягає розмитненню, має повністю співпадати з відомостями, зазначеними в МД декларантом, та узгоджуватись з відомостями в комерційних/товаросупровідних документах, перелік яких визначений в ст. 53 Митного кодексу України, в тому числі, з реквізитами, необхідними для ідентифікації ввезеного товару.

Відповідно до статей 57-58 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною угоди щодо товарів, які імпортуються. Відповідно до частини другої статті 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або невизначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Отже, враховуючи те, що позивач не надав належні документи, які підтверджують митну вартість товару, відповідачем правомірно та відповідно до наведених вище приписів чинного законодавства визначено митну вартість товару, що імпортується із застосуванням резервного методу згідно наявної у органу доходів і зборів інформації з використанням способів, які не суперечать законам України. Відповідачем використана наявна в митниці інформація щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей за основним та другорядними методами з розрахунку 9355 євро/шт з посиланням на митну декларацію від 15.04.2019 UA205090/2019/050244 (а.с. 74).

Стосовно твердження позивача на те, що митна декларація від 15.04.2019 UA205090/2019/050244 містить відомості про задекларовану вартість аналогічного товару на рівні навіть меншому, за задекларований позивачем, а саме 6 217,65 євро, суд вважає його хибним.

Так, у вказаній митній декларації в графі 12 «Відомість про вартість» зазначено "282921.15" грн.; у графі 23 "Курс валют" зазначено "30.24277400", тобто для отримання вірного розрахунку повних відомостей по вартості товару в іноземній валюті потрібно значення графи 12 «Відомість про вартість» поділити на значення графи 23 "Курс валют" (282921.15 : 30.24277400).

У графі 47 «Нарахування платежів» строка 1 колонка 2 зазначена таж сама сума, що і графі 12 «Відомості про вартість» а саме "282921.15" , що підтверджує вартість товару.

В даному випадку, після проведення зазначених розрахунків отримаємо 9 355 Євро що повністю відповідає ціні яку Запорізька Митниця ДФС використала при коригуванні митної вартості товару.

Також, щодо твердження позивача, що митна декларація від 15.04.2019 UA205090/2019/050244 року була так само складена за наслідками коригування митної вартості, що випливає з розділу 45 декларації, суд також вважає помилковим з огляду на наступне.

У вказаній митній декларації в графі 12 «Відомість про вартість» зазначено "282921.15" грн.; у лівому підрозділі графи 43 "Код МВВ" декларантом вказано метод визначення митної вартості товарів - "6", тобто за резервним методом; у графі 45 "Коригування" вказано вартість товару "282921.15" грн.; у графі 47 "Нарахування платежів" митної декларації зазначено види надходжень до бюджету, що контролюються митними органами, за кодами 121, 185 та 128 та спосіб здійснення таких розрахунків за кодом "02".

Окрім цього, митна декларація не містить:

у правому підрозділі графи 43 "Код МВВ" порядкового номеру методу визначення митної вартості, який застосований митним органом у прийнятому рішенні про коригування митної вартості товарів;

в окремих рядках графи 47 відображення сум: а) митних платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, що підлягають сплаті до державного бюджету; б) митних платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; в) різниці між сумами платежів, нарахованих згідно з митною вартістю, визначеною декларантом, та митною вартістю, визначеною митним органом, сплата якої забезпечується шляхом надання гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України;

у графі В "Подробиці розрахунків" відомостей про забезпечення сплати митних платежів шляхом надання гарантом фінансової гарантії у вигляді документа та зазначення коду за ЄДРПОУ гаранта та номеру (номерів) відповідних гарантійних документів;

спосіб сплати різниці між сумами платежів, нарахованими за митною вартістю, визначеною декларантом, і митною вартістю, визначеною митним органом (в разі внесення грошової застави на відповідний рахунок митного органу), зазначеного кодом розрахунку "55" згідно Класифікатора способів розрахунків.

у графі 47 відсутнє рішення про коригування митної вартості товарів.

Проаналізувавши зміст цієї декларації, можна дійти висновку, що декларантом самостійно обраний метод визначення митної вартості - резервний, оскільки у графі 43 вказано метод визначення митної вартості "6" та правий підрозділ цієї графи не заповнений, а також не забезпечено сплату митних платежів шляхом застосування декларантом гарантій відповідно до розділу X Митного кодексу України, у графі 47 відсутнє рішення про коригування митної вартості товарів.

Отже твердження позивача не підтверджуються даними декларації.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірність прийнятих рішень.

За таких обставин cуд дійшов висновку, що посадовими особами Запорізької митниці ДФС у повній мірі реалізовані повноваження, регламентовані статтями 53, 54, 55, 57 Митного кодексу України, в частині проведення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості, обґрунтованості підстав для витребовування додаткових документів та прийняття рішення про коригування митної вартості імпортованого товару.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Запорізької митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення відмовити.

Відповідно до статті 255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень КАС України рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Н.В.Стрельнікова