Ухвала суду № 88266781, 17.03.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про відмову в ухваленні додаткового судового рішення)

17 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/10334/19

категорія 112030500

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження заяву про ухвалення додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20.01.2020 було задоволено позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (Повітрофлотський пр-т, 6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат (вул. Сергія Параджанова, 4, м.Житомир,10001, код ЄДРПОУ 07873079) про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити. Визнано протиправним та скасовано пункт 28 Протоколу № 69 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із при значенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 31 травня 2019 року про відмову ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги, як інваліду третьої групи з 12.05.2017 внаслідок захворювання, що пов`язане із проходженням та виконанням обов`язків військової служби. Зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути документи, подані ОСОБА_1 та вирішити питання про призначення та нарахування одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 , як інваліду третьої групи із 12.05.2017 внаслідок захворювання, пов`язаного із проходженням та виконанням обов`язків військової служби, згідно вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей" та в Порядку затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013, з урахуванням висновків суду.

Позивач подав до суду заяву у якій просив ухвалити додаткове судове рішення, оскільки судом при ухваленні рішення від 20.01.2020 не було вирішено питання щодо розподілу судових витрат, зокрема витрат на правову допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.

Нормами ч.3 ст. 252 КАС України визначено, що додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Розглянувши подану позивачем заяву про ухвалення додаткового судового рішення суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до статті 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною першою статті 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приписи частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року № 5076-VI визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно договору про надання правової допомоги від 04.03.2019 за надання юридичної допомоги укладеної між Колесниковим О.Ю. та адвокатом Пилипчуком П.П ОСОБА_2 клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар у розмірі - за домовленістю в обумовлений сторонами строк.

Також, було надано додаткову угоду від 20.12.2019 до договору від 12.09.2019 про витрати на професійну правничу допомогу адвокатом у адміністративній справі за змістом п. 2.3 якого за укладеними договорами та додатковою угодою розмір гонорару за надання юридичних консультацій, підготовки та складання позовної заяви, направлення адвокатських запитів, витребування доказів та витрат на професійну правничу допомогу у адміністративній справі становить - 7360 грн.

Водночас, у матеріалах справи міститься також договір про надання послуг представника та професійної правничої допомоги адвокатом у адміністративній справі від 12.09.2019 у розділі 4, якого вказано, що за надання юридичної допомоги клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар розмір якого визначається окремою угодою, в строк - до розгляду справи в суді.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

Верховний суд у постанові від 04 лютого 2020 року у справа №280/1765/19 (№К/9901/607/20) висловив позицію у якій вказав, що "Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат."

При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу не надано доказів їх реальної сплати, зокрема не надано банківських розрахункових документів (платіжного доручення чи прихідного касового ордера).

Водночас, підтвердження понесених витрат з правової допомоги до заяви про ухвалення додаткового рішення було долучено квитанції №216164 від 20.12.2019 на суму 4860 грн. та № 216163 від 11.09.2019 на суму 2500 грн. складених за формою № ПО-Д2, затвердженою наказом Укрсоюзсервіс від 29.09.95 №8.

Суд не приймає до уваги долучені до позовної заяви з огляду на наступне.

Наказом Українського союзу об`єднань, підприємств і організацій побутового обслуговування населення від 29 вересня 1995 року № 8 було затверджено Інструкцією по використанню форм документів суворої звітності, що застосовуються для оформлення замовлень та розрахунків із споживачами за побутові послуги, якою затверджено форми документів суворої звітності є обов`язковими для застосування незалежно від місця оформлення замовлення усіма господарюючими суб`єктами - підприємствами, організаціями всіх форм власності, підприємцями-громадянами, що надають побутові послуги населенню на території України.

Саме зазначеною інструкцією і було затверджено квитанцію за формою № ПО-Д2.

Згідно таблиці 1 "Перелік форм документів суворої звітності, які повинні застосовуватися в процесі розрахунків із споживачами за побутові послуги", яка є додатком до Інструкції, затвердженої наказом Укрсоюзсервіс від 29.09.95 №8 Форма № ПО-Д2 складається на виконання послуг, що надаються в присутності замовника.

Визначення поняття "побутова послуга" наведено у Постанові Кабінету Міністрів України 16 травня 1994 року № 313 "Про затвердження правил побутового обслуговування населення", зокрема побутова послуга - вид діяльності суб`єктів підприємницької діяльності, пов`язаної із задоволенням конкретної побутової потреби індивідуального замовника.

Водночас, визначення поняття "правова допомога" наведено ст. 1 у Законі України "Про безоплатну правову допомогу" правова допомога - надання правових послуг, спрямованих на забезпечення реалізації прав і свобод людини і громадянина, захисту цих прав і свобод, їх відновлення у разі порушення. Також вказано, що правові послуги, зокрема це - надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; здійснення представництва інтересів особи в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами.

Аналіз наведених норм свідчить, що побутові послуги спрямовані на задоволення виключно побутових потреб заявника, тоді як правова допомога не відноситься до побутових послуг.

Нормами ч.6 ст. 7 КАС України визначено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).

З огляду на те, що інших нормативних актах не наведено визначення поняття "правова допомога" та "правові послуги", суд, з врахуванням ч.6 ст. 7 КАС України керується Законом України "Про безоплатну правову допомогу".

Зважаючи на наведені норми, суд дійшов висновку, що оскільки правова допомога не відноситься до побутових послуг, то для документування понесених стороною витрат на правову допомогу не може застосовуватись квитанції складені за формою № ПО-Д2, затвердженою наказом Укрсоюзсервіс від 29.09.95 №8, оскільки вказана форма може застосовуватись виключно до побутових послуг, які надаються в присутності замовника.

Крім того, слід зазначити, що з наданих квитанцій не вбачається реальності сплати коштів вказаних у них, а лише відображені певні суми.

Відтак, з огляду на вказані обставини, суд дійшов висновку, що понесення позивачем витрат на правничу допомогу в межах даної справи у загальному розмірі 7360 грн в даному випадку не підтверджено належними та допустимими доказами, а тому вони не підлягають стягненню.

Керуючись статтями 243, 248, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Відмовити ОСОБА_1 в ухваленні додаткового судового рішення в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України третя особа: Житомирський обласний військовий комісаріат про визнання протиправним та скасування пункту рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя М.С. Токарева