Ухвала суду № 88266712, 17.03.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

17 березня 2020 року м. Житомир справа № 240/3695/20

категорія 109020100

Суддя Житомирського окружного адміністративного суду Майстренко Н.М., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 до Любарської селищної ради Любарського району Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулись ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 (далі - позивачі) з позовом до Любарської селищної ради Любарського району Житомирської області (далі - відповідач), в якому просять:

- визнати протиправною бездіяльність Любарської селищної ради Любарського району Житомирської області щодо неприйняття рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення їм земельних ділянок у власність кожному для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 1823184600:03:002:1001 площею 77,0314 га, розташованої за межами Мотовилівської сільської ради, що увійшла до складу Любарської об`єднаної територіальної громади Житомирської області;

- зобов`язати Любарську селищну раду Любарського району Житомирської області повторно розглянути проект із землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, та за відсутності визначених законом підстав для відмови прийняти рішення про затвердження проекту щодо відведення їм земельних ділянок у власність площею по 2,0 га кожному для ведення особистого селянського господарства за рахунок земельної ділянки за кадастровим номером 1823184600:03:002:1001 площею 77,0314 га, розташованої за межами Мотовилівської сільської ради, що увійшла до складу Любарської об`єднаної територіальної громади Житомирської області.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позов поданий з метою захисту прав та інтересів тридцяти восьми позивачів, однак заявлені ними позовні вимоги, що об`єднані позивачами в одну позовну заяву, направлені на захист індивідуального права кожного позивача на отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Зокрема, у прохальній частині позову міститься вимога про зобов`язання відповідача прийняти рішення про затвердження проекту щодо відведення їм окремих земельних ділянок у власність площею по 2,0 га кожному для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, оскільки спір стосується особистого права кожного позивача на отримання у власність земельної ділянки, предметом доказування у даній справі має бути встановлення конкретних обставин реалізації такого права кожним позивачем, зокрема, встановлення факту того, що не мало місця використання такого права до звернення до відповідача з клопотанням про надання дозволу на виготовлення проекту відведення земельної ділянки з обраним цільовим призначенням. Той факт, що позивачі у справі є учасниками АТО, не свідчить про їх безумовне право на отримання у власність землі. Як було зазначено, наявність такого права підлягає перевірці стосовно кожного позивача.

Зазначення ними тієї обставини, що позивачами було виготовлено спільний проект землеустрою, не спростовує цього висновку, оскільки, по-перше, виготовлення цього проекту було здійснено без попереднього отримання дозволу на його виготовлення, за принципом мовчазної згоди, а відтак відповідачем взагалі не оцінювались умови реалізації позивачами права на отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства. Крім того, факт розроблення колективного проекту землеустрою не є таким, який апріорі може бути визнаний законним на стадії відкриття провадження у справі, а формат його виготовлення підлягає правовій оцінці під час судового розгляду справи з застосуванням належних процесуальних заходів реагування за умови висновку про його невідповідність вимогам закону.

Відтак, виготовлення колективного проекту землеустрою не є таким, що свідчить про виникнення двосторонніх спірних матеріально-правових відносин, суб`єктами яких є з однієї сторони Любарська селищна рада Любарського району Житомирської області, а з іншої сторони - тридцять вісім позивачів. У силу чинного правового регулювання земельних відносин, вони виникають між конкретним громадянином та відповідним органом місцевого самоврядування і у позитивному випадку завершуються набуттям особистого права власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства. Штучні способи реалізації такого права не можуть змінювати правового регулювання цього питання, відмінного від того, що міститься у Земельному кодексі України, який суб`єктом реалізації права на землю визнає "особу, зацікавлену в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки...". Зважаючи на це, суд як орган, діяльність якого направлена на захист особистих порушених прав, процесуально позбавлений можливості перевіряти порушення колективного права на одержання безоплатно у власність земельної ділянки. Лише стосовно кожної конкретної особи, з врахуванням індивідуальних обставин реалізації її відповідного права, суд правомочний надати правову оцінку діям, рішенням або бездіяльності відповідача, в тому числі і з урахуванням обставин виготовлення та подання саме такого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який долучений до позову.

Тільки на виконання принципу процесуальної економії судом після відкриття провадження у справі може бути вирішено питання про об`єднання в одне провадження декількох справ, що однак не змінюватиме предмету доказування у кожній справі в частині встановлення наявності у кожного окремого позивача права на отримання у власність земельної ділянки.

Слід також вказати на те, що фізичні особи, які зазначені позивачами у даній справі, вже намагались реалізувати своє право на звернення з позовом до суду, під час якого ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 18.02.2020 у справі №240/1392/20 їм було вказано на недоліки поданого позову, які стосувались процесуального обмеження щодо подання колективного позову.

Вимоги даної ухвали суду проігноровані позивачами шляхом здійснення повторної подачі колективного позову.

Суд ще раз наголошує на тому, що нормами КАС України не передбачено подання адміністративного позову колективно декількома позивачами, що свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам процесуального законодавства.

Відповідно до п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Оскільки позивачами порушено правила об`єднання позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовну заяву належить повернути позивачам.

Керуючись статтями 169, 243, 248, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Позовну заяву Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Майстренко Н.М., розглянувши заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 до Любарська селищна рада Любарського району Житомирської області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії повернути позивачу.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала, не пізніше наступного дня після її постановлення, разом із позовною заявою й усіма доданими до неї матеріалами.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України, та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду, у строк та в порядку, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Майстренко