Рішення № 88266514, 17.03.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2020 р. Справа№200/13858/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мозгової Н.А.

при секретарі Іванченко А.О.

за участю

представника позивача Андрєєва П.С.

представника відповідача не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу,-

В С Т А Н О В И В :

29 листопада 2019 року позивач, фізична особа – підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , надалі - позивач), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445, місцезнаходження 85302, Донецька область, місто Покровськ, вул. Прокоф`єва,82, надалі - відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови № ДЦ220/1186/AB/П/ ТД-ФС від 05.11.2019 року про накладення штрафу в сумі 1001520грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач навів, що відповідачем проведене інспекційне відвідування автомийки, під час якого встановлено та відображено у відповідному акті допущення 8 осіб до роботи без укладення трудового договору та повідомлення про прийняття на роботу, чим порушені вимоги ст. 24 КЗпП України та Постанови КМ України №413 від 17.06.2015року.

На підставі акту інспекційного відвідування від 23.09.2019 року відповідач прийняв постанову №ДЦ220/1186/AB/ П/ТД-ФС від 05.11.2019 року про накладення штрафу в сумі 1001520грн.

Позивач заперечує проти законності проведеного відповідачем інспекційного відвідування, оскільки наказ про його проведення не містить посилань на інформацію, яка могла бути підставою для цього відповідно до п.п. 3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМ України №823 від 21.08.2019року.

Крім того, проведення відвідування за рішенням керівника, яке передбачене вказаним вище Порядком, не відповідає переліку підстав для позапланових заходів державного нагляду (контролю), передбаченому ч.1 ст.6 Закону України “Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

По суті встановленого відповідачем порушення позивач зазначив, що не отримував у належній формі від інспекторів вимог надати документи на підтвердження оформлення ним працівників. Інспекційне відвідування тривало два робочі дні, і до його закінчення позивач надав трудові договори з 8 працівниками. Шість з них були на мийці при інспекційному відвідуванні, трудові договори з ними були укладені раніше, однак повідомлення про прийняття їх на роботу не були своєчасно надіслані до податкового органу. Але позивач вважає, що це є окремим порушенням і не свідчить про відсутність оформлення трудових відносин. Інші дві особи, що наведені у акті відвідування, - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не мають відношення до роботи об`єкта. Позивач не знає, хто такий перший з них - він пішов після відвідування інспекторів та не повертався. Друга є знайомою позивача, за його дозволом користувалася обладнанням мийки для прання власного килиму. Після складання відповідачем акту інспекційного відвідування його примірник був наданий позивачеві без додавання матеріалів, зафіксованих з використанням відеотехніки, що позбавило його у повній мірі можливості заперечувати проти відображених у ньому фактів.

Відповідач заперечував проти задоволення позовних вимог з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву від 08.01.2020 року. Зокрема, вказує, що спірне відвідування було проведено на підставі ст. 259 КЗпП України та п.п.3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМ України № 823 від 21.08.2019 року за результатами аналізу інформації, яка міститься у службовій записці від 18.09.2019 року, довідках від 30.07.2019року та 16.09.2019року.

При цьому завчасне повідомлення об`єкту відвідування про інспекційне відвідування законодавством не вимагається, достатньою підставою для допуску є службове посвідчення та направлення на інспекційне відвідування. Інспектори відповідача пред`явили ці документи та були допущені до відвідування. У разі сумнівів у наявності законних підстав для цього позивач мав право не допустити інспекторів до відвідування. Якщо ж допуск відбувся, відповідач вважає, що предметом судового розгляду може бути тільки суть виявлених порушень.

Що стосується права позивача подати зауваження до акту відвідування та документи на підтвердження відсутності порушень законодавства, відповідач вказує на відсутність обмеження такого права. Відповідні зауваження та документи були отримані відповідачем, однак наведені у них відомості не знайшли свого підтвердження.

У відзиві на позовну заяву відповідач дублює зміст акту інспекційного відвідування від 23.09.2019року та з посиланням на одержані під час цього заходу 20.09.2019року пояснення працівників стверджує про їх допуск до роботи без належного оформлення. Надані позивачем у подальшому трудові договори не достатні для спростування цього твердження через несвоєчасне повідомлення про прийняття на роботу, які подані позивачем до ГУ ДПС у Донецькій області тільки 23.09.2019року. Встановлений ст. 24 КЗпП України порядок допуску працівників до роботи вимагає завчасне надсилання до органів фіскальної служби вказаних вище повідомлень. Факт допущення до роботи був встановлений відповідачем 20.09.2019року, а тому надані у подальшому повідомлення не можуть його спростувати.

Стосовно ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідач вказує, що згідно з їх поясненнями перший проходив на мийці стажування, а друга була фактично допущена до роботи. З посиланням на правові висновки Верховного Суду відповідач стверджує про обов`язок оформлення трудового договору навіть у разі проходження стажування за виключенням стажування студентів та працевлаштування зареєстрованих безробітних. Особи, які на момент інспекційного відвідування працювали на автомийці позивача, до них не належать, а тому їх допуск до роботи мав відбутися після повідомлення про це податкового органу.

Позивач 20.01.2020 року надав відповідь на відзив, у якому з посиланням на правові висновки Верховного Суду наполягав на неможливості встановлення підстав для проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) інакше, ніж у законах. Тому проведення інспекційного відвідування на підставі Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою КМ України №823 від 21.08.2019 року суперечить ч.2 ст. 6 Закону України “Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”. Допущення відповідача до інспектування не позбавляє позивача права посилатися на протиправність проведення інспектування при оскарженні його результатів, оскільки окреме оскарження наказу про його призначення не може вважатися ефективним способом захисту у розумінні практики ЄСПЛ.

Додатково вказує на відсутність у представника відповідача у даній справі повноважень з представництва через те, що він не має статусу адвоката.

Відповідач надав суду заперечення від 20.01.2020року, у яких додатково обгрунтував можливість проведення інспектування на підставі КЗпП України та Постанови КМ України №823 від 21.08.2019 року дискреційним характером цих повноважень та особливостями застосування Закону України “Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” у даних правовідносинах.

Ухвалою суду від 04.12.2019 року відкрито провадження по справі та призначено підготовче засідання на 23.12.2019 року.

У судовому засіданні 23.12.2019 року оголошено перерву до 09.01.2020 року, 09.01.2020 року - перерву до 20.01.2020, 20.01.2020 - до 27.01.2020 року.

Ухвалою суду від 27.01.2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 24.02.2020 року.

Ухвалою суду від 24.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.03.2020 року.

Ухвалою суду від 17.03.2020 року відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позову з підстав, що наведені у позовній заяв та відповіді на відзив.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Дослідивши зібрані у справі докази, з`ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 13.06.1997 зареєстрований як суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа, РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Головне управління Держпраці у Донецькій області, є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому ст. 259 Кодексу законів про працю України повноваження.

30.07.2019 року співробітники відповідача за місцем здійснення позивачем підприємницької діяльності (об`єкт за адресою АДРЕСА_2 Краматорськ, АДРЕСА_3 , надалі - мийка) провели інформаційно-роз`яснювальну роботу, під час якої особисто повідомили позивача про необхідність оформлення трудових відносин з працівниками. При цьому була складена відповідна довідка, у якій зазначено, що на мийці знаходиться 10 осіб на стажуванні, однак найманих працівників на об`єкті немає. Довідка підписана особисто позивачем та співробітниками відповідача (арк.с. 54).

16.09.2019 року співробітники відповідача вдруге відвідали автомийку, у якій позивач здійснює підприємницьку діяльність, знов провели інформаційно-роз`яснювальну роботу, про що склали довідку №ДЦ 130. У цій довідці знов зазначено про відсутність у позивача найманих працівників (арк.с.55).

18.09.2019 року заступником начальника відділу контролю північного напрямку управління з питань праці Фольварчук Ф. була складена службова записка №04.2-12-4/28/19 на ім`я начальника ГУ Держпраці в Донецькій області. У ній повідомлялося про проведення роз`яснювальної роботи з позивачем, під час якої на мийці, що ним використовується, була встановлена присутність ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , та ще однієї особи на ім`я ОСОБА_11 . Щодо необхідності оформлення працевлаштування цих осіб позивач був повідомлений, однак не здійснив це з його слів через невигідність. Станом на 18.09.2019 року відомостей про офіційне працевлаштування працівників на мийку позивача до позивача не надходило. Тому пропонувалося проведення інспекційного відвідування позивача на підставі п.п.3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823. Службова записка містить візу: «До роботи» (арк. с. 53).

19.09.2019 року керівником відповідача прийнятий наказ №1353 про проведення інспекційного відвідування позивача. Підставою для цього у наказі зазначені: п.п.3 п.5 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823; рішення керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту. Також у наказі зазначено, що він прийнятий з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованої Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України “Про основі засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” та статті 259 Кодексу законів про працю України (арк. с. 27).

На підставі вказаного наказу та направлення на перевірку №855/4.2/15-08 від 19.09.2019 року відповідачем було проведене інспекційне відвідування позивача. Результати цього відвідування відображені у акті №ДЦ 220/1186/АВ від 23.09.2019 року (надалі - Акт відвідування) (арк. с. 16-21).

Зокрема, у цьому Акті вказано, що позивач здійснює господарську діяльність з технічного обслуговування і ремонту автотранспортних засобів та надання послуг у автомийці “ ІНФОРМАЦІЯ_1 ”. Під час проведення інспекційного відвідування 20.09.2019 року на вказаній автоміці були присутні ОСОБА_6 , який був відповідальний за організацію роботи автомийки, громадяне ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 - які виконували роботи різного характеру - мийку автомобілів, прання килимів.

Також у Акті відвідування зазначено, що позивача під час інспекційного відвідування на автомийці не було, за телефоном він повідомив, що у нього працюють 8 робітників, частина з яких є стажистами, але звітує він тільки за себе, трудових договорів з іншими особами він не укладав.

Перелічені вище особи надали усні та письмові пояснення, у яких: ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив про проходження ним стажування з щоденною оплатою праці; відсутність укладеного з позивачем трудового договору (планується укладення 23.09.2019року), записів у трудовій книжці; власні трудові обов`язки, до яких входить організація роботи автомийки; графік роботи ОСОБА_17 ІНФОРМАЦІЯ_3 повідомила про проходження нею стажування з оплатою праці від виробітку в кінці тижня; відсутність укладеного з позивачем трудового договору, записів у трудовій книжці; трудові обов`язки, до яких входить мийка автомобілів з використанням наданого позивачем обладнання; графік роботи; ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_4 повідомив про проходження ним безоплатного стажування; відсутність укладеного з позивачем трудового договору, записів у трудовій книжці; трудові обов`язки, до яких входить мийка автомобілів з використанням наданого позивачем обладнання; графік роботи; ОСОБА_16 ІНФОРМАЦІЯ_5 повідомила про проходження нею стажування з оплатою праці від виробітку; відсутність укладеного з позивачем трудового договору, записів у трудовій книжці; трудові обов`язки, до яких входить мийка автомобілів з використанням наданого позивачем обладнання; графік роботи; ОСОБА_18 ІНФОРМАЦІЯ_6 повідомив про проходження ним стажування з виплатою винагороди у розмірі 30% вартості мийки кожного автомобіля; відсутність укладеного з позивачем трудового договору, записів у трудовій книжці; трудові обов`язки, до яких входить мийка автомобілів з використанням наданого позивачем обладнання; графік роботи; ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_7 повідомив про проходження ним безоплатного стажування; відсутність укладеного з позивачем трудового договору, записів у трудовій книжці; трудові обов`язки, до яких входить мийка автомобілів з використанням наданого позивачем обладнання; графік роботи; ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_8 повідомив про проходження ним стажування з майбутньою оплатою праці від виробітку; відсутність укладеного з позивачем трудового договору, записів у трудовій книжці; трудові обов`язки, до яких входить мийка автомобілів з використанням наданого позивачем обладнання; ОСОБА_3 повідомила, що на автомийці вона прала власний килим.

Щодо останньої особи у Акті відвідування вказано, що вона була одягнена в робочий одяг, знаходилася у підсобному приміщенні мийки, прала килим, після чого з використанням обладнання позивача вимила автомобіль.

Крім того, у Акті відвідування відображено надання позивачем 23.09.2019 року трудових договорів від 20.09.2019 року з ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , від 16.09.2019 року з ОСОБА_21 , ОСОБА_18 , від 14.09.2019 року з ОСОБА_6 , від 17.09.2019 року з ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , від 18.09.2019року з ОСОБА_13 .

При цьому також були надані повідомлення до ГУ ДПС в Донецькій області про прийняття на роботу вказаних осіб, які датовані 23.09.2019 року. Документів щодо працевлаштування ОСОБА_4 та ОСОБА_3 позивачем надано не було.

До Акту відвідування додані письмові пояснення перелічених осіб від 20.09.2019 року, а також письмові пояснення позивача від 23.09.2019року, у яких він повідомив про те, що трудові договори з 8 працівниками знаходяться у стадії оформлення.

Учасники справи та суд не вбачають підстав для сумнівів у відповідності наявних у справі копій письмових доказів їх оригіналам, тому з урахуванням положень ч.6 ст. 94 КАС України оригінали перелічених вище документів не витребовувалися.

03.10.2019 року позивач надав відповідачу заперечення на Акт відвідування, на який була надана відповідь від 08.10.2019 року №04.2-11-8/7745/19 (арк. с. 22).

05.11.2019 року на підставі Акту відвідування та доданих до нього документів відповідачем було прийнято постанову №ДЦ 220/1186/АВ/П/ТД-ФС, якою за порушення вимог ч. 1, 3 ст. 24 КЗпП України, Постанови КМ України № 413 від 17 червня 2015 р. - за допущення до роботи без укладення трудового договору ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 та ОСОБА_5 на позивача накладений штраф у розмірі 1001520 грн. (арк.с.13-15). Позивач оскаржує дану постанову у повному обсязі.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 259 КЗпП України державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 (надалі Порядок).

Частиною 2 цього Порядку визначено, що заходи державного контролю за додержанням законодавства про працю здійснюються у формі інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань, що проводяться інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

Відповідно до підпункту 3 пункту 5 Порядку інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань виключно з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту.

З аналізу даної норми слідує, що для проведення інспекційного відвідування з питань виявлення неоформлених трудових відносин керівник органу контролю має прийняти відповідне рішення. При цьому підставою для такого рішення може бути результат аналізу інформації, отриманої з перелічених у вказаному пункті джерел.

Одним з таких джерел, яке передбачене підпунктом 5 пункту 5 Порядку, є повідомлення посадових осіб органів державного нагляду (контролю) про виявлені в ході виконання ними повноважень ознак порушення законодавства про працю щодо неоформлення та/або порушення порядку оформлення трудових відносин.

Судом встановлено, що підставою для інспекційного відвідування позивача було рішення керівника Головного управління Держпраці у Донецькій області, що оформлене наказом №1353 від 19.09.2019 року.

Даний наказ прийнято за результатами аналізу інформації, отриманої з службової записки заступника начальника відділу контролю північного напрямку управління з питань праці Фольварчука Ф. від 18.09.2019 року, що підтверджується візою начальника ГУ Держпраці у Донецькій області на даній службовій записці та відсутністю відомостей про інші джерела відповідної інформації. Відсутність у наказі про проведення інспекційного відвідування переліку інформації, яка аналізувалася, не свідчить про відсутність такої інформації. За умови підтвердження іншими доказами, суд не має підстав ставити під сумнів твердження керівника відповідача про аналіз ним саме тієї інформації, що була повідомлена ОСОБА_23 .

Ця особа, як заступник начальника відділу контролю північного напрямку управління з питань праці ГУ Держпраці у Донецькій області, належить до посадових осіб органів державного нагляду (контролю). Він повідомив інформацію про ознаки неоформлення позивачем трудових відносин, що була виявлена в ході роз`яснювальної роботи (на мийці не було встановлено офіційно оформлених осіб взагалі), а тому суд дійшов висновку, що спірне інспекційне відвідування проведене відповідачем з підстав, що передбачені п.п.3, 5 п.5 Порядку. Проведення відповідачем спірного інспекційного відвідування з цих підстав не суперечить Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

Частини 1, 4 статті 2 цього Закону встановлюють, що його дія поширюється на відносини, пов`язані зі здійсненням державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами. Остання норма є бланкетною, вона допускає часткове застосування законів, які за предметом правового регулювання не можуть вважатися спеціальними щодо заходів державного нагляду (контролю).

У даному випадку таким законом є КЗпП України, стаття 259 якого визначає особливість проведення державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю визначення порядку його проведення Кабінетом Міністрів України.

Підстави здійснення нагляду є невід`ємною частиною порядку його проведення, а тому можуть визначатися Порядком. Відтак їх встановлення Порядком не порушує принцип верховенства права в контексті ієрархії нормативноправових актів. Цей висновок також підтверджується частиною 5 статті 2 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, якою передбачено, що зазначені у частині четвертій цієї статті органи (які здійснюють державний нагляд (контроль) у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами) зобов`язані забезпечити дотримання вимог статті 1, статті 3, частин першої, четвертої, шостої - восьмої, абзацу другого частини десятої, частин тринадцятої та чотирнадцятої статті 4, частин першої - четвертої статті 5, частини третьої статті 6, частин першої - четвертої та шостої статті 7, статей 9, 10, 19, 20, 21, частини третьої статті 22 цього Закону. Не зважаючи на ускладненість та громоздкость формулювання, ця норма вказує на перелік правовідносин, при регулюванні яких Закон України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” підлягає застосуванню навіть при наявності у “законах у відповідних сферах” інших положень.

Таким чином, встановлені правила вирішення колізії між законами та підкреслюється обов`язковість застосування конкретних норм Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”.

Підстави для проведення позапланових заходів державного нагляду (контролю) визначені частиною 1 статті 6 цього Закону. Водночас, ця частина 1 статті 6 відсутня у переліку норм, що наведені у частині 5 статті 2 того ж Закону. Тому дотримання вимог Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” щодо підстав проведення позапланового інспекційного відвідування в силу приписів частини статті 2 того самого закону не вимагається. Більш того, заборона проведення позапланових заходів з інших підстав, ніж передбачені частиною 1 статті 6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, встановлена частиною 2 статті 6 цього Закону.

В той самий час в силу статті 2 того самого Закону на відповідача не покладений обов`язок із забезпечення дотримання як частин 1, так і частини 2 статті 6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”. Тому субсидіарне (в силу положень ст. 259 КЗпП України) застосування п.п.3 п.5 Порядку при визначенні підстав інспекційного відвідування не суперечить ч. 1, 2 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”. Це спростовує твердження позивача про те, що проведення позапланового інспекційного відвідування з підстав, що передбачені Порядком, але не передбачені статтею 6 Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, є протиправним.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на правові висновки, що містяться у постанові Верховного Суду від 31 січня 2019 року у справі №809/799/17.

По-перше, ця постанова ухвалена із застосуванням законодавства, що діяло на момент виникнення спірних правовідносин у 2017 році. Водночас, у даному спорі окружний адміністративний суд застосовує Порядок, який затверджений Постановою КМ України у серпні 2019 року. Крім того, у справах відрізняються фактичні обставини, до яких судом були застосовані норми Закону України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності”, зокрема питання, які перевірялися в ході проведення заходів позапланового нагляду.

По-друге, вказаною постановою Верховного Суду справа була направлена на новий розгляд. Відповідно до ч.6 ст. 353 КАС України постанова суду касаційної інстанції у такому разі не може містити вказівок для суду першої або апеляційної інстанції про те, яка норма матеріального права повинна бути застосована. Тому даний різновид рішень Верховного Суду апріорі не може містити висновків щодо норм права, належних для застосування у справі, яка направлена на новий розгляд, а тим більше і у інших справах. Постанови Верховного Суду від 12.06.2018 року у справі №821/597/17 та від 20.03.2018 року у справі №810/1438/17 прийняті із застосуванням Податкового кодексу України, та не містять висновків про норми права, які можуть бути застосовані у справі, що розглядається.

Відповідно до ч.2 ст.265 КЗпП України фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення.

Згідно з приписами ч.3 ст. 24 того самого Кодексу працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Тобто укладення трудового договору у даному випадку розуміється як сукупність дій - його оформлення та повідомлення про це уповноваженого органу. З урахуванням цього, ознаками складу правопорушення, відповідальність за яке встановлена наведеною вище нормою КЗпП України, є одночасна відсутність вказаного вище наказу, розпорядження (трудового договору) та повідомлення уповноваженого органу.

Одна лише наявність трудового договору не свідчить про відсутність події правопорушення. Під час інспекційного відвідування відповідачем встановлено допущення до роботи з миття машин та адміністрування діяльності автомийки працівників, щодо яких було відсутнє вказане вище повідомлення.

Порядок повідомлення Державній фіскальній службі та її територіальним органам про прийняття працівника на роботу врегульований Постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 р. № 413.

Згідно із затвердженою нею формою, повідомлення містить графу 9 “Дата початку роботи”. Як вбачається з наданих позивачем повідомлень від 23.09.2019 року, датою початку роботи зазначених у них працівників є 24.09.2019року. Тому відповідачем правильно встановлено та відображено у Акті інспекційного відвідування від 23.09.2019 року порушення статті 24 КЗпП України. Адже раніше 24.09.2019року працівники не могли бути допущені до роботи навіть у разі укладення трудових договорів. За таких обставин суд вважає, що оформлення 23.09.2019 року трудових договорів та направлення позивачем повідомлень до ГУ ДФС у Донецькій області не спростовує висновків відповідача. Одна лише відсутність повідомлення про прийняття на роботу є достатньою для висновку про порушення ч.3 ст. 24 КЗпП України, а укладення трудових договорів, датованих до початку інспекційного відвідування, не виключає застосування до позивача штрафу, передбаченого ст. 265 КЗпП України.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на відсутність з боку відповідача вимоги надати будь-які документи під час інспекційного відвідування, оскільки позивач не був позбавлений такої можливості та фактично надав усі наявні у нього на той момент документи відповідачу до прийняття ним спірної постанови.

Судом також не встановлено обставин, про які позивач мав бажання повідомити відповідача в процедурі прийняття постанови, але не повідомив через ненадння йому матеріалів відеофіксації інспекційного відвідування. Тому твердження позивача про обмеження його права заперечувати проти висновків Акту відвідування є необгрунтованим. Усі досліджені судом у даній справі докази були у розпорядженні відповідача на час прийняття ним спірної постанови, надавалися йому разом із супровідним листом позивача від 23.09.2019року та запереченнями на Акт іспекційного відвідування від 03.10.2019 року , що спростовує доводи позивача, наведені вище.

Як вбачається з наданого відповідачем розрахунку (а.с. 89), штраф за спірною постановою застосований виходячи з 8 осіб, допущених до роботи з порушенням ст. 24 КЗпП України: ОСОБА_6 , ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 .

Позивач не заперечував присутності цих осіб під час інспекційного відвідування на об`єкті. Щодо 6 з них ( ОСОБА_6 , ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 ) він у подальшому оформив трудові відносини та надав суду відповідні договори та повідомлення. Позивач не спростовує їх допущення до роботи, наполягає на законності цього, оскільки трудові договори з ними були підписані, але повідомлення про прийняття їх на роботу до уповноваженого органу були подані пізніше. Оцінка цим доводам судом надана вище.

Щодо інших двох осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позивач повідомив, що з першим він взагалі не знайомий, позивачеві невідома мета його перебування на мийці. Після інспекційного відвідування він пішов з мийки та ніколи не повертався.

Щодо ОСОБА_24 позивачем зазначено, що вона є його знайомою, з дозволу позивача використовувала його обладнання для власних потреб, тобто у фактичних трудових відносинах з позивачем не перебувала.

Стосовно ОСОБА_4 судом встановлено, що схоже прізвище ( ОСОБА_25 ) зазначено у примітках довідки про відвідування позивача від 16.09.2019 року №ДЦ 130 (а.с.55). Під час інспекційного відвідування 20.09.2019 року ОСОБА_4 особисто надав письмові пояснення, у яких зазначив про те, що на мийці він знаходиться два дні, навчається мити автомобілі з використанням обладнання та миючих засобів позивача. Після закінчення стажування з ним буде укладений трудовий договір з відрядною формою оплати (від виробітку), але не меншої мінімальної (а.с.66). Це суперечить твердженням позивача про необізнаність з тим, що робив ОСОБА_4 на його мийці.

Що стосується ОСОБА_5 , під час інспекційного відвідування 20.09.2019 року вона надала пояснення про прання на мийці власного килиму, що відповідає твердженням позивача (а.с. 71).

У Акті інспекційного відвідування ОСОБА_5 визнали працівником позивача через її одяг (гумові черевики) та діяльність (прання килиму, а потім - мийку автомобіля).

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Керуючись правилами даної статті суд критично ставиться до твердження позивача про його необізнаність з фактом роботи ОСОБА_4 на автомийці “Росток”. Аналогічні поясненням ОСОБА_4 про проходження стажування на мийці та відрядну оплату праці надали ОСОБА_22 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , трудові відносини з якими згодом були оформлені позивачем. Судом не встановлено надання позивачем послуг з навчання на об`єкті професії автомийника. Так само позивачем не надано розпорядчих документів чи інших доказів, які б підтверджували проходження ОСОБА_4 саме стажування на посаді автомийника.

Відповідно до п.п. 3 п.11 Порядку інспектори праці за наявності службового посвідчення безперешкодно без попереднього повідомлення мають право наодинці або у присутності свідків ставити працівникам об`єкта відвідування, іншим особам, що володіють необхідною інформацією, запитання, що стосуються законодавства про працю, отримувати із зазначених питань усні та/або письмові пояснення. Вимога інспектора праці про надання об`єктом відвідування пояснень, внесена в межах повноважень, є обов`язковою для виконання (п.12 Порядку).

Зважаючи на це, отримані від осіб, які фактично допущені до роботи на об`єкті відвідування, пояснення можуть виступати джерелом інформації для співробітників відповідача. Відповідно, ці пояснення можуть бути використані при складанні акту відвідування та слугувати підставою для висновків про порушення вимог законодавства з боку позивача. Пояснення не мають наперед встановленої сили, не звільняють від доказування та оцінюються судом поряд з іншими доказами у справі. Підтвердження чи спростування обставин, про які у них повідомляється, відбувається у загальному порядку, враховуючи взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Сторони не ставили під сумнів достовірність наданих під час інспекційного відвідування пояснень.

Заперечення позивача щодо відсутності попередження ОСОБА_4 про відповідальність за неправдиві показання не впливають на можливість їх врахування судом. Закон не вимагає такого попередження у процедурах інспекційного відвідування, що проводяться відповідачем. Тому відсутність попередження не впливає на допустимість таких доказів.

Посилання позивача на наявність у поясненнях ОСОБА_13 та ОСОБА_15 тверджень про прийняття їх на роботу “адміністратором Євгеном”, а не позивачем, не приймаються судом до уваги. З матеріалів справи не вбачається спільне використання позивачем об`єкта на АДРЕСА_4 з будь-якими іншими особами.

Враховуючи, що пояснення ОСОБА_4 узгоджуються з поясненнями інших осіб, що опитувалися, за відсутності достовірних доказів, які б спростовували наведені у цих поясненнях відомості, суд дійшов висновку про доведеність факту допущення ОСОБА_4 до роботи без оформлення трудового договору.

Відтак Акт інспекційного відвідування у цій частині є обгрунтованим, а прийнята на його підставі постанова про застосування штрафних санкцій правомірною.

Що стосується ОСОБА_5 , суд не вбачає підстав для сумнівів у дійсності обставин, повідомлених нею під час інспекційного відвідування в письмових поясненнях. Відтак на автомийці вона не була залучена позивачем до його господарської діяльності - відповідчаем не доведена наявність у неї трудових обов`язків, підпорядкування правилам внутрішнього трудового розпорядку, виплати їй чи обіцянки виплатити винагороду та інших ознак трудових відносин, що передбачені ст.21 КЗпП України.

Відповідачем не встановлювалося прання ОСОБА_5 килиму чи миття автомобілю за дорученням позивача, не спростованим залишилося прання нею власного килиму. Одно лише знаходження на мийці у спецодягу та вчинення дій з використанням обладнання мийки, за відсутності перелічених вище ознак трудових відносин, не може свідчити про допущення ОСОБА_5 саме до роботи автомийником.

Крім того, ОСОБА_3 допитано судом у якості свідка, яка попереджена про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання і відмову віддавання показань за статтями 384,385 Кримінального кодексу України.

Свідок повідомила, що ОСОБА_1 є її знайомим, який дозволив прати її власний килим на автомийці з використанням обладнання. Підтвердила надання пояснень, які містяться в матеріалах справи.

Зазначила, що в трудових відносинах з позивачем ніколи не перебувала.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Зважаючи на встановлені судом обставини, спірна постанова у частин застосування до позивача штрафу в сумі 125190 грн. є необгрунтованою, у зв`язку з чим підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

У іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Посилання представника позивача на відсутність повноважень з представництва відповідача не впливають на зміст зібраних у справі доказів, встановлені на їх підставі обставини справи та висновки суду по суті заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч.3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 9605 грн. Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме: на користь позивача стягується судовий збір з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань у розмірі 1200,63 грн. (12,5% від 9605 грн.).

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-77, 90, 132,134,139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов фізичної особи – підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Держпраці у Донецькій області про визнання протиправною та скасування постанови №ДЦ220/1186/AB/П/ТД-ФС від 05.11.2019 року про накладення штрафу в сумі 1001520грн. задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Донецькій області №ДЦ220/1186/AB/П/ТД-ФС від 05.11.2019 року в частині накладення штрафу в сумі 125190 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39790445, адреса 85302, Донецька область, місто Покровськ, вул. Прокоф`єва,82) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1200,63 грн. (одна тисяча двісті гривень 63 коп.).

Вступна та резолютивна частини рішення ухвалені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 17 березня 2020 року.

Повний текст судового рішення складено та підписано 18 березня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Н.А. Мозговая