Рішення № 88266502, 11.03.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2020 р. Справа№200/462/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Стойки В.В.,

при секретарі Дідевич І.О.

за участю:

представника відповідача Яковлева А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання незаконною та скасувати вимоги Ф-21-25У від 09.08.2019 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 26 188,76 грн. та стягнення моральної шкоди сумі 46 439,73 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-21-25У від 09.08.2019 року на суму 46 439,73 грн. є протиправною, та такою, що підлягає скасуванню, оскільки при її винесенні відповідачем не враховано приписи пункту 9-4 Розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», за якими платники єдиного внеску, визначеністаттею 4Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним устатті 2Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року№ 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначенихчастиною другоюстатті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану. , що спірну вимогу, відповідачем їй надіслано не було, про її існування дізналась після відкриття виконавчого провадження.

У поданому до суду відзиві на позовну заяву, відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що позивач є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та відносно нього була сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) у зв`язку із наявністю заборгованості з єдиного внеску згідно даних інформаційної системи органу доходів і зборів. Норми п. 9-4розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування`не можуть тлумачитися як абсолютне та безумовне звільнення певних платників від виконання обов`язків, визначених ч. 2ст. 6 вказаного Закону, а повинні застосовуватися відповідно до призначення вказаного пункту до тих обов`язків, які платник не мав можливості виконати з об`єктивних обставин, через провадження антитерористичної операції. Вважає, що у даному випадку такі об`єктивні обставини відсутні, що унеможливлює звільнення позивача від сплати єдиного внеску. Посилається на те, що органи доходів і зборів не звільненні від виконання обов`язків щодо формування вимог про сплату недоїмки. Крім того, зазначає, що п. 9-4розділу VIII Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування`з 13.02.2020 виключено. Також зазначає, що частині суми заборгованості по спірній вимозі утворилась до 14.04.2014 року.

У своєї відповіді на відзив позивач зазначив, що , спірну вимогу, відповідачем надіслано не було, про її існування дізнався після відкриття виконавчого провадження від державного виконавця.

Ухвалою суду від 16 січня 2020 року, позов прийнятий до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, та призначено судове засідання на 06.02.20120 року.

06.02.2020 року судове засідання було відкладено на 19.02.2020 року.

19.02.20120 року судове засідання було відкладено на 11.03.2020 року.

Позивача до судового засідання не з`явився, був повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача надав пояснення аналогічні змісту відзиву на позов та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши подані сторонами документи та матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, встановив наступне.

Сторонами не заперечується, що позивач з 19 грудня 2007 року перебуває на обліку у Відокремленому підрозділі відповідача Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області - Бахмутського управлінні Головного управління ДПС у Донецькій області (місцезнаходження: Донецька область, м. Бахмут, пров. Червоний, 21, РНОКПП: НОМЕР_1 ), як платник єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, та є особою, яка проводить роздрібну торгівельну діяльність в неспіцалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами (код КВЕД 47.11).

09 серпня 2019 року відповідачем ГУ ДПС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-21-25, в якій позивачеві роз`яснено про необхідність сплатити, протягом 10 календарних днів з дня отримання вимоги, на рахунок органу доходів і зборів суму боргу (недоїмки) з нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, в розмірі 46099,73 грн., яка облікована станом на 30 жовтня 2019 року.

Згідно із представленим відповідачем розрахунком до вищевказаної вимоги, за позивачем значиться недоїмка зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, на загальну суму 46099,73 грн., яка облікована за період з22.04.2013 року по 19.07.2019 року.

У позовній заяві позивачем зазначено, та відповідачем не спростовано, що спірну вимогу про сплату боргу (недоїмки) позивач не отримував. Доказів , які б спростували дану обставину відповідача не надав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

За вимогами статті 19 Конституції України,правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із п. 1 та п. 12 ч. 2ст. 6 Закону України від 08 липня 2010 року №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування»(далі - Закон №2464-VI) передбачено, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.

Суд зазначає, що позивач є платником єдиного внеску згідно з п. 5 ч. 1ст. 4 Закону №2464-VI.

Приписами абзацу третього ч. 8ст. 9 Закону №2464-VIвстановлено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Відповідно до п. 6 ч. 1ст. 1 вказаного Закону визначено, що недоїмка це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Законом України від 02.09.2014 №1669-VII «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», який набрав чинності 15.10.2014, у Законі України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування`розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 (у наступному 9-4) такого змісту:

"9-3. Платники єдиного внеску, визначеністаттею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним устатті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цимЗакономза невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним устатті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Частиною першою ст. 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції`передбачено, що на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов`язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція`до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Волноваха та м. Маріуполь Донецької області.

Дію вказаногоРозпорядженнязупиненаРозпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014.

Вказані розпорядження втратили чинність згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України». Також цим розпорядженням до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Волноваха та м. Маріуполь Донецької області.

Як вбачається з матеріалів справи позивач перебував на податковому обліку вм.Бахмут, на території якого здійснювалась антитерористична операція відповідно до Розпорядженням КМУ № 1275 від 02.12.2015 року.

Отже, позивач, як платник єдиного внеску визначений статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», перебуває на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Пунктом 28розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2016р., виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», але положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції`були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а зміни безпосередньо доЗакону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» щодо виключення (або викладення в новій редакції тощо) п. 9-4 розділу VIII цього Закону- не були внесені.

Тобто, положення пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» після набрання ними чинності стали невід`ємною складовою Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», а сам пп. 8 п. 4 ст. 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» вичерпав свою функцію.

Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05.02.2008 у справі №2-1/2008.

Оскільки на момент прийняття спірної вимоги п. 9-4 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464-VI не був скасований та зміни до нього не були внесені, він продовжував свою дію.

Отже, позивач був звільнений від обов`язків платника єдиного внеску щодо своєчасного нарахування та його своєчасної сплати, а орган доходів і зборів позбавлений можливості застосовувати заходи впливу та стягнення до такого платника в період його звільнення від виконання обов`язків, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464.

Зазначене відповідає правовим висновкам Верховного Суду, які наведені в постанові від 18.06.2019 у справі №826/9602/16.

Крім того Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.11.2018 у справі № 812/292/18 (Пз/9901/22/18) дійшла висновку, що факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норми Закону № 2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску.

Статтею 1 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції`визначено, що період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Указом Президента України від 30 квітня 2018 року № 116/2018 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 30 квітня 2018 року "Про широкомасштабну антитерористичну операцію в Донецькій та Луганській областях".

Однак станом на час формування спірної вимоги Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України - не оприлюднений.

Отже, на час формування відповідачем спірної вимоги, відсутні підстави вважати наявним чинний Указ Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України. Отже, на момент формування оскаржуваної вимоги на спірні правовідносини розповсюджувалися приписи п. 9-4 розділу VIII Закону №2464-VI.

Суд не бере до уваги на виключення пункту 9-4 розділу VIII Закону №2464-VI Законом України від 14 січня 2020 року № 440-IX «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв`язку з проведенням адміністративної реформи», який набрав чинності 13 лютого 2020 року, оскільки перевіряє правомірність оскаржуваного рішення на момент його прийняття/формування, та подальші законодавчі зміни не можуть ретроактивно виправдовувати поведінку суб`єкта владних повноважень.

Крім того суд не бере до уваги доводи відповідача щодо виникнення більшої частини боргу до початку проведення антитерористичної операції, оскільки останнім був порушений строк встановлений ст.102 Податкового кодексу України, відповідно до якої контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У зв`язку із наведеним, суд приходить до висновку про протиправність спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-21-25У від 09.08.2019 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 46 439,73 грн., та наявність підстав її скасування.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з наступного.

За правилами частини першоїстатті 139 КАСУкраїни, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із наведеним, враховуючи, що позов судом задоволений у повному обсязі, суд приходить до висновку, що з відповідача, за рахунок його бюджетних асигнувань як суб`єкта владних повноважень, на користь позивача, підлягає стягненню судовий збір у сумі 768,40 грн., який був сплачений позивачем при зверненні до суду із даним позовом.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області про визнання протипарвною та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу № Ф-21-25У від 09.08.2019 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 46 439,73 грн.

Врешті позовних вимог відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 11 березня 2020 року.

Повний текст рішення складено та підписано 16.03.2019 року

Рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Стойка