Рішення № 88266497, 17.03.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2020 р. Справа№200/13514/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

17 березня 2020 р. справа №200/13514/19-а

Приміщення суду за адресою: 84122, м. Слов`янськ, вул. Добровольського,1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мозгової Н.А.

при секретарі Іванченко А.О.

за участю

представника позивача Сніменка О.І.

представника відповідача 1 Корженка А.П.

представника відповідача 2 не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «ВЕСКО» до Офісу великих платників податків ДПС, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправною бездіяльність та стягнення з Державного бюджету України заборгованість із відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2214738 грн.,

В С Т А Н О В И В :

22 листопада 2019 року позивач, Приватне акціонерне товариство «ВЕСКО» (код ЄДРПОУ 00282049, місцезнаходження: 84205, Донецька область, м.Дружківка, вул. Індустріальна, 2) звернувся до суду з позовною заявою до Офісу великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код ЄДРПОУ 37993783, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул.Терещенківська,11а) про визнання протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДПС щодо не відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про узгодженість бюджетного відшкодування податку на додану вартість за податковою декларацією за серпень 2018 року та його суми у розмірі 2214738 грн. та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2214738 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2214738 грн. була узгоджена на підставі рішення суду по справі № 200/6607/19-а.

Але відповідно до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, який знаходиться у відкритому доступі, інформація про те, що сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2214738 грн. відповідачем 1 не внесена.

Таким чином, зазначає, що незважаючи на набрання законної сили судовим рішенням, яким позивачу підтверджено суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2214738 грн., відповідачем 1 не вжито передбачених чинним законодавством заходів щодо його повернення – відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму.

Крім того, вказує, що такий спосіб захисту як стягнення заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2214738 грн. є єдиним ефективним способом захисту порушених прав позивача, який відповідає як національному законодавству так і принципам міжнародного права.

Представником відповідача 1 надано до суду 18 грудня 2019 року відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просить у задоволенні позову відмовити.

Зазначає, що ним вчинено всіх необхідних дій в межах своїх повноважень для включення сум ПДВ з бюджетного відшкодування до Реєстру, а саме в базі даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову та митну політику здійснено опрацювання ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2-19 року по справі №200/6607/19-а, тобто було внесено до автоматизованої системи всі необхідні дані по цій справі для збільшення позивачу суми бюджетного відшкодування в розмірі 2214738 грн. Далі після внесення даних до Єдиного реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування , такі суми відшкодовуються в хронологічному порядку, в порядку черговості, залежно від черговості їх надходження до Реєстру та в межах сум. Визначених законом про Державний бюджет на відповідний рік.

Крім того, звертає увагу, що відповідачем 1 11.12.2019 року було повторно подано апеляційну скаргу.

Вказує на те, що Реєстр формується автоматично на підставі баз даних ДФС. Тобто посадова особа контролюючого органу не вносить дані безпосередньо до Реєстру.

Звертає увагу суду на той факт, що відшкодування з Державного бюджету України ПДВ є виключеним повноваженням податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Представником відповідача 2 надано 24.12.2019 року до суду відзив на адміністративний позов, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що станом на 10.12.2019 року висновок та інформація з Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на користь ПАТ «ВЕСКО» у розмірі 2214738 грн. не надходили.

Ухвалою суду від 27.11.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 10.12.2019 року.

10.12.2019 року підготовче засідання відкладено на 24.12.2019 року у зв`язку з неявкою сторін.

24.12.2019 року підготовче засідання відкладено на 10.01.2019 року у зв`язку з неявкою сторін та клопотанням представника позивача про відкладення судового засідання.

Ухвалою суду від 10.01.2020 року провадження по справі зупинено до набрання законної сили рішенням по справі № 200/6607/19-а.

Ухвалою суду від 11.02.2020 року поновлено провадження по справі № 200/13514/19-а та призначено підготовче засідання на 24.02.2020 року.

Ухвалою суду від 24.02.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.03.2020 року.

Представник позивача у судовому засіданні наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача 1 у судовому засіданні заперечував проти позову, просив залишити його без задоволення.

Представник відповідача 2 досудового засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутністю.

Суд, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Позивач, Приватне акціонерне товариство «ВЕСКО» (код ЄДРПОУ 00282049, місцезнаходження: 84205, Донецька область, м.Дружківка, вул. Індустріальна, 2) пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, є юридичною особою та згідно ст. 43 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС-України) здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Відповідач 1, Офіс великих платників податків Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 43141471, місцезнаходження: 041119, м.Київ, вул. Дегтярівська, 11г) та відповідач 2, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код ЄДРПОУ 37993783, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул.Терещенківська,11а), є суб`єктами владних повноважень, які в даних правовідносинах реалізують надані ним Податковим кодексом України та Бюджетним кодексом України повноваження, згідно ст. 43 КАС України здатні здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов`язки.

Судом встановлено, що позивачем було заявлено згідно декларації з ПДВ за серпень 2018 року бюджетне відшкодування податку на додану вартість у сумі 55745100 грн.

Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків ДФС було проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань достовірності декларування від`ємного значення податку на додану вартість по декларації за серпень 2018 року, за результатами якої складено акт №111/28-10-47-06/00282049 від 16.11.2018 року (арк. с. 87-119).

На підставі зазначеного акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення -рішення від 12.12.2018 року № 0004934706, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2018 року на суму 2214738 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 1107369 грн. (арк. с. 120).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року по справі № 200/6607/19-а зазначене податкове повідомлення-рішення визнаного протиправним та скасовано (арк.с.10-13).

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2019 року апеляційна скарга Офісу великих платників податків ДПС, подана на вказане рішення, повернута заявникові (арк. с. 14-15).

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 року по справі №200/6607/19-а визнано поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року та відкрито апеляційне провадження (арк.с. 67).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 року по справі №200/6607/19-а апеляційна скарга Офісу великих платників податків ДПС залишена без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року у справі №200/6607/19-а – залишено без змін (арк.с.59-66).

Сума бюджетного відшкодування з ПДВ за серпень 2018 року у сумі 2214738грн. на час розгляду справи позивачу не повернута.

Спірним питанням даної справи є визнання протиправної бездіяльності щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування необхідних даних щодо відшкодування позивачу суми податку на додану вартість, стягнення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин), Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 2017 р. N 26, Порядком обліку платників податків і зборів затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року N 1588, Порядком формування Реєстру великих платників податків затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 21 жовтня 2015 року N 911.

Бюджетне відшкодування відповідно до п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України - це відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків, визначений статтею 200 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно п. 200.7 ст. 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Відповідно до п.п. 200.7.1 п. 200.7 ст. 200 ПК України формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

До такого Реєстру вносяться такі дані:

1) найменування платника податку та його індивідуальний податковий номер;

2) дата подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання);

3) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

4) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшена на суму податкового боргу;

5) реквізити поточного рахунка платника податку для перерахування бюджетного відшкодування;

6) реквізити бюджетних рахунків для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

7) реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування податку;

8) дата початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

9) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дата поданої до контролюючого органу заяви в разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування;

10) дата складення та вручення платнику податків акта перевірки;

11) дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом;

12) дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, що оскаржується;

13) дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, узгоджена за результатами оскарження;

14) сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дата її узгодження;

15) дата та сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку;

16) дата та сума зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів щодо електронного підпису та електронного документообігу.

Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 200.7.2. статті 200 ПК України передбачено, що заяви про повернення сум бюджетного відшкодування автоматично вносяться до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Згідно п. 200.8 ст. 200 ПК України до податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій.

У строк, передбачений абзацом першим пункту 76.3 статті 76 цього Кодексу, контролюючий орган проводить камеральну перевірку даних податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) (п. 200.10 ст. 200 ПК України).

Платники податку, які мають право на бюджетне відшкодування відповідно до цієї статті та подали заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, отримують таке бюджетне відшкодування в разі узгодження контролюючим органом заявленої суми бюджетного відшкодування за результатами камеральної перевірки, а у випадках, визначених пунктом 200.11 цієї статті, - за результатами перевірки, зазначеної у такому пункті, що проводяться відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до п. г) п. 200.12 ст. 200 ПК України зазначена у заяві сума бюджетного відшкодування вважається узгодженою в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування з дня визнання протиправним та/або скасування податкового повідомлення-рішення.

У цьому випадку, інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування контролюючим органом на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (п. 200.13 ст.200 ПКУ).

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 25 січня 2017 року №26 (далі - Порядок №26).

Цей порядок визначає механізм ведення Мінфіном інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за формою згідно з додатком. Формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства (пункти 1 та 3 Порядку № 26 набрали чинності з 1 квітня 2017 року).

Відповідно до п. 4 Порядку № 26 орган ДФС вносить до Реєстру, зокрема такі дані:

дату подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - заява) на рахунок платника податку у банку, поданої у складі податкової декларації з податку на додану вартість (далі - податкова декларація) або уточнюючого розрахунку з податку на додану вартість (далі - уточнюючий розрахунок) (в разі їх подання);

суму податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначену в кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку у банку та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

дату початку та закінчення проведення перевірки даних податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

дату складення та вручення платнику податку акта перевірки;

дату та номер податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням уточнюючого розрахунку (у разі їх подання), не узгоджену органом ДФС;

дату початку оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, що оскаржується;

дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження;

суму узгодженого органом ДФС бюджетного відшкодування за кожною заявою та дату її узгодження.

Згідно п. 6 Порядку № 26 інформація про узгодженість бюджетного відшкодування та його суму відображається в Реєстрі органом ДФС на наступний робочий день після виникнення такого випадку.

Відповідно до пункту 12 Порядку № 26 узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу Казначейства для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі та перераховується органом Казначейства у строки, передбачені пунктом 200.13 статті 200 Податкового кодексу України, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

При цьому органу Казначейства стають доступними для виконання узгоджені суми бюджетного відшкодування, зазначені в Реєстрі, які підлягають поверненню.

Суд зазначає, що передумовою для отримання платником податків належної йому суми бюджетного відшкодування є відображення органом ДФС в Реєстрі інформації про її узгодження.

Як вбачається з матеріалів справи відповідачем проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача з питань достовірності декларування від`ємного значення податку на додану вартість по декларації за серпень 2018 року, прийнято податкове повідомлення-рішення щодо зменшення суми бюджетного відшкодування у розмірі 2214738 грн. та нараховані штрафні санкції на суму 1107369 грн., яке оскаржено позивачем в судовому порядку.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року по справі № 200/6607/19-а визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення -рішення Офісу великих платників Державної фіскальної служби від 12.12.2018 року № 0004934706.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2019 року апеляційна скарга Офісу великих платників податків ДПС, подана на вказане рішення, повернута заявникові (арк. с. 14-15).

Отже на підставі відповідної ухвали відповідач 1 зобов`язаний був внести до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач 1 повторно звернувся з апеляційною скаргою на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року по справі № 200/6607/19-а 11.12.2019 року (арк.с. 37).

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2020 року по справі №200/6607/19-а апеляційна скарга Офісу великих платників податків ДПС залишена без задоволення, а рішення Донецького окружного адміністративного суду від 09.07.2019 року у справі №200/6607/19-а – залишено без змін (арк.с.59-66).

Однак, відповідачем 1 в порушення вищенаведених норм не було внесено до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника у сумі 2214738 грн. на підставі рішення суду апеляційної інстанції.

Факт невнесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування дані щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника у сумі 2214738 грн. відповідачем 1 визнається та не є спірним.

У порушенні п.200.12 ст.200 Податкового кодексу України, відповідач 1 зобов`язаний був на наступний робочий після дня узгодження бюджетного відшкодування внести до реєстру відомості щодо дати закінчення оскарження податкового повідомлення – рішення.

Зазначена норма кореспондується з порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість затвердженого постановою КМУ від 25 січня 2017 р. № 26, відповідно до п.4 якої, орган ДФС вносить до Реєстру такі дані, зокрема - дату закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та суму бюджетного відшкодування, узгоджену за результатами оскарження,

Тобто, сума бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2214738 грн. є узгодженою 28.10.2019року (з дня повернення апеляційної скарги відповідача 1 та до подання повторної апеляційної скарги), а при повторному апеляційному оскарженні – 20.01.2020 року (з дня прийняття рішення судом апеляційної інстанції).

Але, відповідач 1 у порушенні норм податкового законодавства не відобразив в Реєстрі заяв інформацію щодо узгодженості суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, чим допустив противоправну бездіяльність (доказів протилежного суду сторонами не надано).

Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначив, що вчинив всіх необхідних дій в межах своїх повноважень для включення сум ПДВ з бюджетного відшкодування до реєстру, а саме в підсистемі А1С «Суди» системи АІС Податковий блок опрацював рішення Донецького окружного адміністративного суду. Тобто відповідач зазначає, що всі необхідні дії по даній справі для збільшення позивачу суми бюджетного відшкодування були виконані.

Також, відповідачем до матеріалів справи було долучено скріншот з підсистеми АІС «Суди» на підтвердження опрацювання відповідних судових рішень (арк.с. 35), з якого вбачається наявність інформації про ухвалу Першого апеляційного адміністративного, що, на думку суду, підтверджує його бездіяльність.

Тобто відповідачем 1 допущена бездіяльність щодо невнесення до Реєстру заяв про повернення відшкодування по декларації за серпень 2018 року у розмірі 2214738 грн.

З урахуванням вищенаведеного суд вважає, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Офісу великих платників податків ДпС, щодо не внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування Приватному акціонерному товариству ВЕСКО в сумі 2214738 грн. підлягають задоволенню, оскільки відповідачем 1 не були вчинені дії, передбачені нормами Податкового кодексу України та Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 25 січня 2017 року № 26, що до внесення до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування даних щодо узгодженої суми бюджетного відшкодування платника, а право позивача на отримання суми бюджетного відшкодування було порушено не внесенням даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування.

Щодо позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2214738 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 200.12 статті 200 ПК України, зокрема, визначено, що узгоджена сума бюджетного відшкодування стає доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання на наступний операційний день за днем її відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування та перераховується органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у строки, передбачені пунктом 200.13 цієї статті, на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, після дня набуття статусу узгодженої суми бюджетного відшкодування перераховує таку суму з бюджетного рахунку на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів (пункт 200.13 статті 200 ПК України).

Вказані норми статті 200 ПК України узгоджуються з пунктами 6, 7, 11, 12 Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 25 січня 2017 року № 26.

Формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДФС та Казначейства.

Заяви автоматично вносяться до Реєстру протягом операційного дня їх отримання у хронологічному порядку їх надходження.

Повернення узгоджених сум бюджетного відшкодування здійснюється у хронологічному порядку відповідно до черговості внесення заяв до Реєстру.

Казначейство здійснює бюджетне відшкодування на підставі даних Реєстру, що містяться в інформаційному ресурсі Мінфіну, а також з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України та пункту 55 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України.

Однак, віраховуючи ту обставину, що відповідачем 1 у порушення діючого законодавства сума ПДВ не внесена до Рєєстру, то позовні вимоги позивача щодо стягнення з державного бюджету ПДВ у сумі 2214738 грн. підлягають задоволенню з наступних підстав.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на Постанову Великої палати Верховного Суду по справі №826/7380/15 від 12.02.2019 року, якою визначений єдиний ефективний способ захисту порушених прав позивача.

Суд першої інстанції погоджується із зазначеною позицією в силу ч. 5 ст. 242 КАС України з огляду на наступне.

У вищезазначеній Постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила: «Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що відповідно до частини першої статті1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожна юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошував, що поняття «майно» у першій частині статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, яке не обмежується правом власності на речі матеріального світу та не залежить від формальної класифікації, прийнятої у національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть розглядатися як «майнові права», а отже, як «майно» (див. mutatis mutandis рішення у справі «Бейелер проти Італії» від 05 січня 2000 року) (Beyeler v. Italy, заява № 33202, § 100)).

За певних обставин «легітимне очікування» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу до Конвенції. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «легітимне очікування», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя (див. mutatis mutandis рішення у справі «Суханов та Ільченко проти України» від 26 червня 2014 року (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine, заяви № 68385/10 та № 71378/10, § 35)).

ЄСПЛ у рішенні у справі «Інтерсплав проти України» від 09 січня 2007 року зазначив, що юридична особа-платник ПДВ мала достатньо підстав сподіватись на відшкодування цього податку, так само як і на компенсацію за затримку його виплати, та встановив, що заявник мав захищений статтею 1 Першого протоколу до Конвенції майновий інтерес (Intersplav v. Ukraine, заява № 803/02, § 31-32). ЄСПЛ констатував порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції у справі з огляду на постійні затримки відшкодування і компенсації ПДВ у поєднанні із відсутністю ефективних засобів запобігання або припинення такої адміністративної практики, та зазначив, що і стан невизначеності щодо часу повернення коштів заявника порушували «справедливий баланс» між вимогами публічного інтересу та захистом права на мирне володіння майном (§ 40).

Оскільки податкове законодавство передбачає право позивача на повернення суми бюджетного відшкодування ПДВ та отримання пені на суму податку, не відшкодовану платнику протягом визначеного законодавством строку, позивач у цій справі має майновий інтерес щодо відшкодування з бюджету ПДВ у розмірі 4 млн 447 тис. 644 грн та пені в розмірі 211 тис. 1 грн 11 коп., які охоплюються поняттям «майно» в аспекті частини першої статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Ураховуючи наведене та з огляду на те, що такі способи захисту як зобов`язання контролюючого органу надати висновок про підтвердження заявленої платником податків суми бюджетного відшкодування або внести заяву товариства до Тимчасового реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування не призведуть до ефективного відновлення права платника податків, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що ефективним способом захисту, який забезпечить поновлення порушеного права позивача, є стягнення з Державного бюджету України через ГУ ДКС України у м. Києві на користь товариства заборгованості бюджету із відшкодування ПДВ та пені, нарахованої на суму такої заборгованості.

У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку щодо застосування норми права у подібних відносинах, викладеного в постановах Верховного Суду України від 16 вересня 2015 року у справі № 21-881а15, від 17 листопада 2015 року у справі № 21-4371а15, від 02 грудня 2015 року у справі № 21-2650а15, від 20 квітня 2016 року у справі № 21-452а16, від 07 березня 2017 року у справі № 820/19449/14, про те, що відшкодування ПДВ здійснюється органом Державної казначейської служби України з дотриманням процедури та на умовах, встановленихстаттею 200 ПК Українита Порядком № 39, оскільки на момент розгляду цієї справи Великою Палатою Верховного Суду вказаний спосіб захисту не є ефективним та не призводить до поновлення порушеного права платника податків».

Тому суд вважає за доцільне захисти порушене право позивача шляхом стягнення бюджетної заборгованості з огляду на ту обставину, що саме цей спосіб є ефективним на момент розгляду справи.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною 1 ст. 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Стаття 75 КАС України передбачає, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

У відповідності до вимог ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повина довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Крім цього, вищезазначене рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України, заява № 4909/04, рішення від 10 лютого 2010 року, яке відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

У відповідності до вимог ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

З урахуванням викладеного позовні вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати підлягають розподілу в порядку, визначеному статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до платіжного доручення № 9327 від 06 листопада 2019 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 21131 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246, 250, 251, 255, 295, 297, підпунктом 15.5 пункту 15 розділу VII “Перехідні положення” Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «ВЕСКО» (код ЄДРПОУ 00282049, місцезнаходження: 84205, Донецька область, м.Дружківка, вул. Індустріальна, 2) до Офісу великих платників податків ДПС (код ЄДРПОУ 43141471, місцезнаходження: 04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11г), Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (код ЄДРПОУ 37993783, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул.Терещенківська,11а) про визнання протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків ДПС щодо не відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про узгодженість бюджетного відшкодування податку на додану вартість за податковою декларацією за серпень 2018 року та його суми у розмірі 2214738 грн. та стягнення з Державного бюджету України на користь позивача заборгованість бюджету із відшкодування податку на додану вартість у розмірі 2214738 грн. задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Офісу великих платників податків Державної податкової служби щодо не відображення в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування інформації про узгодженість бюджетного відшкодування податку на додану вартість за податковою декларацією за серпень 2018 року та його суми у розмірі 2214738 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «ВЕСКО» (84205, Донецька область, м. Дружківка, вул. Індустріальна, буд. 2,код ЄДРПОУ 00282049) бюджетну заборгованість з відшкодування податку на додану вартість в розмірі 2214738 (два мільйони двісті чотирнадцять тисяч сімсот тридцять вісім ) грн.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «ВЕСКО» (84205, Донецька область, м.Дружківка, вул. Індустріальна, буд. 2, код ЄДРПОУ 00282049) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної податкової служби (04119, м. Київ, вул.Дегтярівська, буд. 11 , код ЄДРПОУ 43141471) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 21131 грн. (двадцять одна тисяча сто тридцять одна) грн.

У судовому засіданні 17 березня 2020 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст судового рішення виготовлений та підписаний 18 березня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Н.А. Мозговая