Рішення № 88266431, 18.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2020 року Справа № 160/1688/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Сліпець Н.Є. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2020 року ОСОБА_1 (далі – позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області, які виразилися у протиправній відмові у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за вислугу років;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2007 року прийнята постанова по адміністративній справі № 2а-40/2007 призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з урахуванням трудового стажу відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» у редакції 2002 року з дня звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за вислугу років – 22 серпня 2005 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області подати до суду звіт про виконання рішення суду щодо призначення, нарахування та виплати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17 квітня 2007 року прийнята постанова по адміністративній справі № 2а-40/2007 призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з урахуванням трудового стажу відповідно до пункту «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» у редакції 2002 року з дня звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за вислугу років – 22 серпня 2005 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 року відкрито провадження та призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 13.03.2020 року, відповідно до ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Цією ж ухвалою відповідачам було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2007 року у справі №2а-40/2007 частково задоволено його позовні вимоги та визнано неправомірною бездіяльність Дніпропетровського обласного військового комісаріату щодо заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років та зобов`язано Дніпропетровський обласний військовий комісаріат призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з урахуванням трудового стажу відповідно до пункту «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» у редакції 2002 року з дня звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за вислугу років - 22 серпня 2005 року, зобов`язано Дніпропетровський обласний військовий комісаріат після призначення пенсії ОСОБА_1 передати його пенсійну справу до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області. Разом з тим дана постанова до цього часу залишається не виконаною, оскільки пенсійний фонд вважає, що не зобов`язаний вчиняти певні дії з виконання постанови суду.

28.02.2020 року представником відповідача подано письмовий відзив на позовну заяву, в обґрунтування якого зазначено, що позивач не має права на призначення пенсії за вислугу років, оскільки на день звільнення досяг 33 річного віку, що є неможливим для призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. б ст. 12 ЗУ № 2262-ХІІ. Так, п. б ст. 12 ЗУ № 2262-ХІІ передбачено, що особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д» статті 1-2 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України. Крім того зазначено, що постановою Кіровського районного суду від 17.04.2017 року, на яку посилається позивач як на підставу призначення йому даного виду пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області не було зобов`язано вчиняти будь-яких дій з призначення даного виду пенсії. Таким чином, відповідач вважає, що його дії щодо відмови у переведенні позивача на пенсію за вислугу років відповідно постанови суду є правомірними, та відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Також, у даному відзиві представник відповідача просить суд залучити до розгляду справи у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Дніпропетровський обласний військовий комісаріат.

Розглянувши заяву представника відповідача про залучення у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні такої заяви, оскільки яким чином ухвалене за результатами розгляду справи рішення може вплинути на права, свободи, інтереси або обов`язки останнього, судом не встановлено. Крім того, не було зазначено і представником відповідача, на які права чи обов`язки Дніпропетровського обласного військовий комісаріат може вплинути рішення суду у даній справі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2007 року у справі №2а-40/2007 визнано неправомірною бездіяльність Дніпропетровського обласного військового комісаріату щодо заяви ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років та зобов`язано Дніпропетровський обласний військовий комісаріат призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з урахуванням трудового стажу відповідно до пункту «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» у редакції 2002 року з дня звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за вислугу років - 22 серпня 2005 року, також зобов`язано Дніпропетровський обласний військовий комісаріат після призначення пенсії ОСОБА_1 передати його пенсійну справу до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.08.2008 року, апеляційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишена без задоволення, а постанова Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2007 року залишена без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19.08.2010 року касаційна скарга Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області залишена без задоволення, а ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24.08.2008 року та постанова Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2007 року залишені без змін.

Отже, постанова Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2007 року є такою, що набрала законної сили, у зв`язку з чим Кіровським районним судом видано виконавчий лист №2а-40/07 від 07.03.2008 року.

На виконання даного виконавчого листа Підрозділом примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Дніпропетровській області 23.06.2008 року відкрите виконавче провадження № ВП 7953858 з примусового виконання постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська у справі №2а-40/2007.

Судом встановлено, що постановою від 22.08.2008 року державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області закрито виконавче провадження, у зв`язку з добровільним виконанням вимог виконавчого документа боржником.

Разом з тим, судом встановлено, що у листопаді 2019 року ОСОБА_1 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначена пенсія за віком.

Крім того, 09.01.2020 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про переведення його з пенсії за віком на пенсію за вислугу років саме з 22.08.2005 року, як визначено постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2007 року у справі №2а-40/2007.

Проте, листом від 29.01.2020 року №55-5/М-03/8-0400/20 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило, що не має обов`язку вчинити дії з виконання постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2007 у справі №2а-40/2006 та призначати пенсію за вислугу років.

Позивач вважає, що постанова Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2007 року до цього часу є не виконаною, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

Отже, спір між сторонами виник з підстав фактичного не виконання пенсійним органом вимог постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2007 року.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями Конституцією України, Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Статтею 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно із ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09 липня 2003 року (далі - Закон №1058-IV), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 9 Закону №1058-ІVпередбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Отже, Законом № 1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.

Разом з тим, ст. 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ передбачено призначення пенсії за вислугу років.

Згідно із п.п. 2, 16 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, які працювали на посадах, що дають право на пенсію за вислугою років, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбачених Законом № 1788-XII. У цьому випадку розміри пенсій визначаються відповідно до ст.27 та з урахуванням норм ст.28 цього Закону. До приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію (…) за вислугу років.

Так, постановою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2007 року у справі №2а-40/2007 зобов`язано Дніпропетровський обласний військовий комісаріат призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років з урахуванням трудового стажу відповідно до пункту «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» у редакції 2002 року з дня звернення ОСОБА_1 із заявою про призначення пенсії за вислугу років - 22 серпня 2005 року, та після призначення пенсії передати пенсійну справу до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, розглядаючи дану справу, суд не надає оцінку обставинам, що були предметом розгляду іншої справи для призначення пенсії за вислугою років.

Суд зазначає, що згідно із ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

З аналізу викладеного вбачається, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов`язковим до виконання всіма учасниками справи.

Судом встановлено, що на виконання постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2007 року Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки листом від 13.12.2019 року № 7/14102/4 направив на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області подання від 11.12.2019 року за № 15337 ФД-117726, в якому значиться про направлення документів ОСОБА_1 для прийняття рішення щодо призначення пенсії за вислугу років (за рішенням суду).

Проте, Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровський області листом від 20.12.2019 року № 26549/03-02/15 повернуло отримані документи без виконання, оскільки ОСОБА_2 не має права на призначення зазначеного виду пенсії, у зв`язку з тим, що на день звільнення досяг 33 річного віку, що є неможливим для призначення пенсії за вислугою років.

Отже, з даного листа вбачається, що відповідач фактично висловив свою незгоду з постановою суду, якою зобов`язано призначити позивачу пенсію за вислугу років з урахуванням трудового стажу відповідно до пункту «б» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» у редакції 2002 року з дня звернення із заявою про призначення пенсії за вислугу років - 22 серпня 2005 року.

Таким чином, постанова суду від 17.04.2007 року, яка набрала законної сили, залишається на даний час не виконаною Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмові у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за вислугу років (за рішенням суду) фактично є відмовою у виконанні рішення, що порушує вимоги діючого законодавства, у зв`язку з чим є протиправними.

Суд звертає увагу, що в даному випадку, судом не досліджується та не надається оцінка самому висновку пенсійного органу щодо можливості призначення позивачу пенсії за вислугу років, оскільки підстави призначення такої пенсії позивачу були предметом розгляду іншої справи, рішення у якій набрало законної сили.

Таким чином, з огляду на встановлені обставини, суд вважає, що відповідачем протиправно не вчинено відповідних дій, спрямованих на виконання рішення суду, внаслідок чого наявні підстави для зобов`язання відповідача призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2007 року.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області подати до суду звіт про виконання рішення суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, суд вважає, що зобов`язати надати такий звіт, це право суду, а не обов`язок, в тому числі доказів невиконання судового рішення у майбутньому не надано, а тому в цій частині суд відмовляє у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час, і ч. 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов`язок на позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.

Так, позивачем були надані суду достатні докази, на підтвердження протиправності дій відповідача щодо відмови у переведенні його з пенсії за віком на пенсію за вислугу років згідно постанови суду.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, а також обставини, встановлені у ходу судового розгляду справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд виходить із того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 840,80 грн., що документально підтверджується квитанцією № 0.0.1611274674.1 від 11.02.2020 року.

Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 840,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно із ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області щодо відмови у переведенні ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію за вислугу років (за рішенням суду).

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до постанови Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 17.04.2007 року у справі № 2а-40/2007.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у сумі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок) гривень.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.Є. Сліпець