Рішення № 88266038, 17.03.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року ЛуцькСправа № 140/88/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (далі – ГУ ПФУ у Волинській області, відповідач) про визнання протиправними дій щодо незарахування до страхового стажу періоду його роботи з 01 липня 2015 року по 18 вересня 2017 року та зобов`язання зарахувати вказаний період роботи до його страхового стажу для обчислення пенсії.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 вказав, що з 01 листопада 2000 року до 18 вересня 2017 року працював на Державному підприємстві “Луцький комбінат хлібопродуктів №2” (далі – ДП “Луцький комбінат хлібопродуктів №2”, підприємство). 10 грудня 2019 року він звернувся до відповідача із заявою про зарахування до страхового стажу періоду його роботи на ДП “Луцький комбінат хлібопродуктів №2” з 01 липня 2015 року по 18 вересня 2017 року. З листа відповідача від 16 грудня 2019 року №1448/М-01 слідує, що інформація про сплату ДП “Луцький комбінат хлібопродуктів №2” єдиного внеску за вказаний період відсутня, а підприємство є боржником зі сплати як страхових внесків, так і єдиного соціального внеску, а тому зарахування зазначеного періоду до страхового стажу можливе лише після сплати роботодавцем страхових внесків.

Таку позицію органу Пенсійного фонду позивач вважає протиправною, оскільки він як застрахована особа не повинен відповідати за невиконання обов`язків страхувальником (роботодавцем – ДП “Луцький комбінат хлібопродуктів №2”) та за ненадходження до Пенсійного фонду України відрахувань із його заробітної плати; наявність заборгованості підприємства зі сплати страхових внесків не може бути підставою для незарахування до страхового стажу відповідних періодів роботи.

З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.

Ухвалою суду від 24 січня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

У відзиві на позов ГУ ПФУ у Волинській області проти позову заперечив, вважає його безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню (а.с.41-42). В обґрунтування цієї позиції вказав, що з урахуванням приписів статті 24 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” до страхового стажу працівника для обчислення пенсії може бути зараховано лише той період, за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі, не меншій ніж мінімальний страховий внесок. За повідомленням Головного управління ДПС у Волинській області, яке здійснює функції з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, ДП “Луцький комбінат хлібопродуктів №2” має борг з липня 2015 року на загальну суму 4383,80 тис. грн.

Також зауважив, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку як одержувач пенсії та по відношенню до нього відповідач не вчиняв протиправних дій. З урахуванням наведеного відповідач просив в задоволенні позову відмовити.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Перевіривши письмовими доказами доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 у період з 01 листопада 2000 року до 18 вересня 2017 року працював на ДП “Луцький комбінат хлібопродуктів №2” на різних посадах. Дані фактичні обставини підтверджується відповідними записами у трудовій книжці позивача НОМЕР_1 та довідкою форми ОК-5 (а.с.7-11, 12-13).

Позивач не перебуває на обліку як одержувач жодного виду пенсії в органах Пенсійного фонду України.

18 грудня 2019 року (в позовній заяві зазначено 10 грудня 2019 року) адвокат Вінцюк Ю.Б. в інтересах ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про перерахунок страхового стажу (а.с.14), в якій, зокрема, просила зарахувати до страхового стажу позивача період його роботи в ДП “Луцький комбінат хлібопродуктів №2” з 01 липня 2015 року по 18 вересня 2017 року. Листом від 26 грудня 2019 року №1448/М-01 ГУ ПФУ у Волинській області повідомило позивача про те, що відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) інформація щодо сплати страхових внесків за період роботи з 01 липня 2015 року по 31 серпня 2017 року відсутня. ДП “Луцький комбінат хлібопродуктів №2” є боржником як зі сплати страхових внесків, так і єдиного соціального внеску. Зарахування до страхового стажу згаданого періоду можливе лише у випадку здійснення роботодавцем сплати страхових внесків до Пенсійного фонду України (а.с.15).

Не погоджуючись із позицією відповідача щодо незарахування до страхового стажу періоду роботи з 01 липня 2015 року по 18 вересня 2017 року на ДП “Луцький комбінат хлібопродуктів №2”, позивач звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” (далі – Закон №1058-IV) цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється, зокрема, за принципами обов`язковості страхування осіб, які працюють на умовах трудового договору (контракту) та інших підставах, передбачених законодавством, а також осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, фізичних осіб – підприємців; рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов`язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; відповідальності суб`єктів системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків (стаття 7 Закону №1058-IV).

Спір між сторонами виник з приводу незарахування до страхового стажу позивача періоду його роботи з 01 липня 2015 року по 18 вересня 2017 року в ДП “Луцький комбінат хлібопродуктів №2” у зв`язку з відсутністю у відповідача даних про сплату страхових внесків.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно із абзацом першим частини першої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Як передбачено частиною другою статті 24 Закону №1058-IV, страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону №1058-IV платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону.

За приписами статті 1 Закону №1058-IV застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону; страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина друга статті 20 Закону №1058-IV).

Частинами четвертою - шостою, дев`ятою, десятою, дванадцятою статті 20 Закону №1058-IV встановлено, що сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду, а сум страхових внесків до накопичувальної системи пенсійного страхування - на банківський рахунок Накопичувального фонду або на банківський рахунок обраного застрахованою особою недержавного пенсійного фонду - суб`єкта другого рівня системи пенсійного забезпечення. Страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону, - календарний місяць. Днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави дійти висновку про те, що до страхового стажу зараховується період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески. Виходячи із змісту наведених вище правових норм, порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді незарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки або зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

За загальним правилом несвоєчасна сплата підприємством страхових внесків, за умови підтвердження роботи особи на такому підприємстві, отримання заробітної плати та утримання з неї єдиного соціального внеску, не повинна порушувати законні права та інтереси позивача як застрахованої особи, зокрема, право на належне пенсійне забезпечення, оскільки обов`язок своєчасної сплати страхових внесків покладено на роботодавця, а тому їх несплата не може позбавляти працівників права на зарахування періоду роботи до страхового стажу, фактично позбавляючи особу права власності на пенсію в належному розмірі.

Така правова позиція була висловлена Верховним Судом у постановах від 27 березня 2018 року у справі №208/6680/16-а, від 20 березня 2019 року у справі №688/947/17, від 30 вересня 2019 року у справі №414/736/17 та інших, зокрема й у тих, на які посилається позивач у позовній заяві. Проте рішення у цих справах про зарахування до страхового стажу періоду роботи позивачів, за які нарахована заробітна плата та страхові внески, але з вини роботодавців не сплачені, пов`язані із захистом прав на призначення чи перерахунок уже призначеної пенсії за заявами таких позивачів.

У даному випадку позивач не є отримувачем пенсії будь-якого виду та із заявою про призначення пенсії до відповідача не звертався, а страховий стаж для обчислення пенсії відповідач не розраховував. Страховий стаж ОСОБА_1 з 01 липня 2015 року по 18 вересня 2017 року не відображений в реєстрі застрахованих осіб, оскільки страхові внески страхувальником (роботодавцем) не сплачені.

Частина перша статті 21 Закону №1058-IV визначає, що персоніфікований облік у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється з метою обліку застрахованих осіб, учасників накопичувальної системи пенсійного страхування та їх ідентифікації, а також накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про облік застрахованих осіб і реалізацію ними права на страхові виплати у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та накопичувальній системі пенсійного страхування.

Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон № 2464-VI) реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону. Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є органи доходів і зборів та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування. Персоніфіковані відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію) застрахованих осіб, на яку нараховано і з якої сплачено страхові внески, та інші відомості подаються до Пенсійного фонду роботодавцями, підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства.

Пунктом 2 частини третьої статті 20 Закону №2464-VI визначено, що на кожну застраховану особу заводиться персональна електронна облікова картка, до якої включаються такі відомості: частина картки, що відображає загальний страховий стаж, заробітну плату (дохід, грошове забезпечення), розмір сплаченого єдиного внеску та інші дані, необхідні для обчислення та призначення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1 затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за №785/25562; тут і надалі Положення №10-1, в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року №8-1).

Як визначено пунктами 1, 2 розділу IV Порядку №10-1, реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”. До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування, зокрема, персоніфіковані відомості про застрахованих осіб та інформація про нарахування страхових внесків, про трудовий та страховий стаж, особливі умови праці, які дають право на пільги в пенсійному забезпеченні та із загальнообов`язкового державного соціального страхування, період, який відповідно до законодавства зараховується до страхового стажу без сплати страхових внесків, кількість календарних днів перебування у трудових та цивільно-правових відносинах, проходження служби за відповідний місяць, що подаються страхувальниками у складі звітності; відомості про заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомога та компенсація, на які нараховано і з яких сплачено страхові внески), що подаються роботодавцями, - підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують грошове забезпечення, допомогу та компенсацію відповідно до законодавства; відомості про облік стажу окремих категорій осіб відповідно до законодавства.

Пунктом 5 частини першої статті 16 Закону №1058-IV передбачене право застрахованої особи звертатися із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З наявних в матеріалах справи індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5) вбачається, що позивачу у період з 01 липня 2015 року по 18 вересня 2017 року ДП “Луцький комбінат хлібопродуктів №2” нараховувалася та виплачувалася заробітна плата (а.с.12-13). Головне управління ДПС у Волинській області листом від 03 лютого 2020 року №2796/10/03-20-08-01 (а.с.36) підтвердило, що зазначене підприємство у період з липня 2015 року по вересень 2017 року подавало звіти про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Відомості про суму сплачених внесків стосовно ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Ухвалою суду від 24 січня 2020 року витребувано від ДП “Луцький комбінат хлібопродуктів №2” довідку про фактичну сплату єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, нарахованого на суму заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 липня 2015 року по 18 вересня 2017 року, проте підприємство витребувану інформацію не надало.

Разом з тим, як слідує з листа Головного управління ДПС у Волинській області від 20 грудня 2019 року №1165/3/03-20-12-01-06, наданого на колективне звернення працівників ДП “Луцький комбінат хлібопродуктів №2”, проведеним аналізом інтегрованої картки платника податку ДП “Луцький комбінат хлібопродуктів №2” встановлено, що станом на 19 грудня 2019 року за підприємством обліковується борг з єдиного внеску на загальну суму 4383,8 тис. грн, в тому числі 1160,1 тис. грн фінансові санкції та пеня. Внески на загальнообов`язкове державне соціальне страхування ДП “Луцький комбінат хлібопродуктів №2” не сплатило за період з липня 2015 року. Узгоджену вимогу з єдиного внеску Головне управління ДПС у Волинській області на суму боргу передало для примусового виконання до органів державної виконавчої служби (а.с.16-17).

Пунктом 1 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно із пунктом 1 частини другої статті 6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

За приписами частини шостої статті 25 Закону №2464-VI за рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення.

Відтак, оскільки платником єдиного внеску є не позивач, а ДП “Луцький комбінат хлібопродуктів №2”, за яким обліковується заборгованість зі сплати страхових коштів з 01 липня 2015 року, тому внесення до індивідуальних відомостей відносно застрахованої особи ОСОБА_1 інформації про нарахування помісячних страхових внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за період з 01 липня 2015 року по 18 вересня 2017 року можливе лише після сплати вказаним платником та фактичного зарахування страхових внесків на рахунки органів доходів і зборів.

Пунктом 3 частини першої статті 16 Закону №1058-IV визначено право застрахованої особи вимагати від страхувальника сплати страхових внесків, у тому числі в судовому порядку. Доказів про звернення до суду та реалізацію цього права позивач не надав.

Позивач також не звертався із заявою до територіального органу Пенсійного фонду про уточнення відомостей, внесених до персональної облікової картки в системі персоніфікованого обліку та Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини третьої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

За визначеннями статті 1 Закону №1058-IV мінімальний страховий внесок – сума коштів, що визначається розрахунково як добуток розміру мінімальної заробітної плати і розміру єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, встановлених законом, на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід).

З трудової книжки позивача НОМЕР_1 , копії якої містяться в матеріалах справи, вбачається, що з 19 вересня 2017 року ОСОБА_1 прийнятий на посаду слюсара КВПіА по 6-му розряду Державного підприємства “Чортківський комбінат хлібопродуктів “Державного агентства резерву України” (а.с.11). Як слідує з індивідуальних відомостей про застраховану особу (форма ОК-5), у вересні 2017 року позивачу зараховано до страхового стажу 30 днів, тобто повний місяць, оскільки роботодавцем – Державним підприємством “Чортківський комбінат хлібопродуктів “Державного агентства резерву України” сплачено за позивача страховий внесок у розмірі, не меншому ніж мінімальний страховий внесок.

Частина перша статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначає завданням адміністративного судочинства справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист, у тому числі шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частини перша, друга статті 5 КАС України).

Наведені норми КАС України означають, що судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. При цьому порушенням суб`єктивного права особи є створення будь-яких перепон у реалізації нею свого суб`єктивного права, що унеможливлюють одержання особою того, на що вона вправі розраховувати в разі належної поведінки зобов`язаної особи.

В силу вимог частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Протиправна дія означає вихід за межі, встановлені чинним законодавством. Для органів державної влади, яким є відповідач, такий вихід означає вчинення будь-якої дії, що суперечить тій чи іншій нормі законодавства, або ж вчинення дії, яка законодавством взагалі не передбачена.

Як протиправну бездіяльність суб`єкта владних повноважень треба розуміти зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу/його посадової особи, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Підстави вважати, що відповідач порушив суб`єктивне право позивача, визначене статтею 8 Закону №1058-IV, на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи страхування відсутні, позаяк ОСОБА_1 не перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України як одержувач пенсії та із заявою про призначення пенсії до відповідача не звертався, розрахунок стажу для обчислення розміру пенсії відповідач не проводив та у зарахуванні певного періоду при призначенні пенсії не відмовляв.

Отже, встановлені судом обставини не дають підстав для висновку про те, що відповідач у відносинах із позивачем вчинив дії, що порушують суб`єктивні права та законні інтереси позивача, та що відповідач діяв не у межах повноважень чи не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відтак, у задоволенні позову належить відмовити.

Оскільки суд відмовляє у задоволенні позову, то за приписами статті 139 КАС України судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області (43026, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Кравчука, 22 В, ідентифікаційний код юридичної особи 13358826) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд

Суддя Ж.В. Каленюк