Ухвала суду № 88266006, 11.03.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

11 березня 2020 р. Справа № 120/3968/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Бошкової Юлії Миколаївни,

за участю:

секретаря судового засідання: Ковальова В.О.,

представника позивача: Корнійчука С.А.,

представника відповідача: Тиховського М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_1 )

до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547)

про: визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , іден. код НОМЕР_1 ) до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547) про визнання протиправним та скасування наказу.

20.12.2019 року представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі.

Обґрунтовуючи подане клопотання представник відповідача зазначив, що ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.07.2019 року по справі №0240/3577/18-а, яка набула законної сили 01.10.2019 року, відмовлено в задоволенні заяви, в порядку ст.383 КАС України, у визнанні протиправним наказу Головного управління від 18.03.2019 року №2-3340/15-19-СГ. Так, на думку представника відповідача поданий позивачем позов на 80% ідентичний заяві, яка подавалась ним, в порядку ст.383 КАС України. Крім того, зазначив, що згідно мотивувальної частини ухвали суду від 23.07.2019 року по справі №0240/3577/18-а, суд прийшов до висновку, що враховуючи постанову Верховного Суду від 07.06.2019 року у справі №1140/2695/18 в якій Верховним Судом висловлено позицію щодо відповідної категорії спорів та підтверджено правомірність відмови в наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки для ведення фермерського господарства, особі - члену фермерського господарства, який звернувся із заявою про надання дозволу у разі, якщо така (земля) не перебуває у його користуванні та перебуває у користуванні іншої особи.

Також, 20.12.2019 року представником відповідача подано клопотання про розгляд адміністративної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

24.12.2019 року судом задоволено клопотання про розгляд адміністративної справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 17.01.2020 року та повідомлено, що клопотання про закриття провадження у справі буде вирішено у судовому засіданні.

11.03.2020 року в ході судового засідання судом поставлено на розгляд клопотання про закриття провадження у справі.

Представник позивача заперечував щодо закриття провадження у справі та зазначив, що відповідно до позиції Сьомого апеляційного адміністративного суду, яка викладена у постанові 01.10.2019 року, відповідач прийняв оскаржуваний наказ на виконання рішення суду про повторний розгляд заяви позивача. Про це свідчать підстави і мотиви його прийняття, які не були предметом розгляду справи по суті. Незгода із наказом позивача дає підстави йому для нового звернення до суду, але із новими вимогами у позові.

Представник відповідача підтримав подану заяву та просив закрити провадження у справі, наголошуючи на тому, що відносно даних спірних правовідносин є таке рішення, що набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Розглянувши подану заяву про закриття провадження у справі, суд керується наступним.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Отже, захисту підлягає порушене право.

Водночас, ч. 1 ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Так, судом встановлено, що дійсно ОСОБА_1 зверталась до суду із заявою, у порядку ст. 383 КАС України, у якій просила визнати протиправним наказ відповідача №2-3340/1519-СГ від 18.03.2019 року, прийнятий на виконання рішення суду та винести окрему ухвалу.

Відповідно до ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року в задоволенні заяви відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням позивач подала апеляційну скаргу.

Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2019 року ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23 липня 2019 року залишено без змін.

Разом із тим, оцінюючи спірний наказ у межах поданої заяви та вимог ст. 383 КАС України, апеляційний суд зазначив, що підставами для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу стало відсутність можливості безоплатної приватизації земельної ділянки на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок через відсутність у позивача права користування на спірну земельну ділянку, яка не була предметом дослідження у справі №0240/3577/18-а.

Крім того, колегія суддів зазначила, що відповідач прийняв оскаржуваний наказ на виконання рішення суду про повторний розгляд заяви позивача. Про це свідчать підстави і мотиви його прийняття, які не були предметом розгляду справи по суті. Незгода із наказом позивача дає підстави йому для нового звернення до суду, але із новими вимогами у позові.

Отже, враховуючи зазначену позицію Сьомого апеляційного адміністративного суду, суд зазначає, що вказані обставини є підставою для звернення до суду з новим позовом.

Суд не погоджується із доводами представника відповідача, що відносно даних правовідносин між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є таке рішення, що набрало законної сили, адже позивач вправі обирати на свій розсуд спосіб правового захисту, а тому вважаючи, що при винесенні оскаржуваного наказу її права порушено, звернулася до суду саме з адміністративним позовом, а не заявою в порядку контролю за виконанням судового рішення.

Суд зазначає, що між сторонами фактично виникли нові правовідносини, а тому у разі незгоди з обґрунтуванням прийнятого відповідачем наказу та з його підставами, позивач має право звернутись до суду із позовною заявою про його оскарження в загальному порядку.

Також, суд звертає увагу представника відповідача на те, що ухвалою суду від 23.07.2019 року у справі №0240/3577/18-а не досліджувалися обставини правомірності винесення наказу №2-3340/1519-СГ від 18.03.2019 року.

Відповідно п. 4 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Враховуючи викладене, суд не погоджується з доводами представника відповідача, що відносно даних правовідносин між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав є таке рішення, що набрало законної сили, а тому вважає, що в задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 238, 256 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

у задоволенні клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі - відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Бошкова Юлія Миколаївна