Рішення № 88265959, 13.03.2020, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

13 березня 2020 р. Справа № 120/4335/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в місті Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області

про визнання протиправною та скасування вимоги,

У С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом про визнання протиправною і скасування вимоги Головного управління Державної податкової служби у Вінницькій області від 07 листопада 2019 року за № Ф- 5912-58 на суму 26539,26 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначає, що перебуваючи зареєстрованою особою, як приватний підприємець з 2006 року по 2009 року займався самостійною комерційною діяльністю. У 2009 році вирішив припинити свою підприємницьку діяльність, однак, незважаючи на зазначені обставини, Головним управлінням Державної фіскальної служби Вінницької області, винесено вимогу від 07 листопада 2019 року за № Ф- 5912-58 на суму 26539,26 грн. Відтак, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 02.01.2019 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Окрім того, надано сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву та відповіді на відзив, згідно ст. 162, 164 Кодексу адміністративного судочинства України.

23.01.20, у встановлений судом строк, Відповідач подав відзив на позовну заяву, яким заперечував проти позову з наступних підстав. Позивач зареєстрований фізичною особою підприємцем, дата запису: 02.06.2006, номер запису: 2 169 000 0000 000561, взятий на облік: 09.06.2006 року; номер взяття на облік: 66. Види діяльності: КВЕД 47.81 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (основний). Позивач перебуває в стані припинення, але не знято з обліку. Відповідно до п. 2 розділу VI "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 04.05.2018 №449, у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до фіскального органу та сплатити їх. Відповідно до даних інформаційної системи податкового органу встановлено, що останнім періодом за який необхідно сплатити єдиний внесок, буде період з дня закінчення попереднього звітного періоду по теперішній час.

Суд, розглянувши матеріали адміністративної справи, оцінивши письмові пояснення та дослідивши надані докази в їх сукупності, встановив таке.

ОСОБА_1 перебував на обліку в контролюючому органі як фізична особа-підприємець з 02.06.2006 року. Зазначив, що з 2009 року підприємницьку діяльність не здійснював, податку звітність не подавав. Згідно ІС "Податковий блок" код основного виду діяльності позивача КВЕД 51.21.0 Роздрібна торгівля з лотків і на ринках харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (основний), господарську діяльність припинено, дата запису: 10.10.2019; Номер запису: 21790060003004642;

Стан суб`єкта: припинено року, але з обліку не знято.

Контролюючим органом на підставі облікових даних з інформаційної системи сформовано та направлено платнику податків вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07 листопада 2019 року за № Ф-5912-58, якою визначено заборгованість зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на суму 26539,26 грн.

Вважаючи зазначену вимогу протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає таке.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI).

Так, пунктом 2 частини 1 статті 1 Закон № 2464-VI зазначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

У силу пункту 1 частини 2 статті 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 часини 8 статті 9 Закону № 2464-VI).

Відповідно до п.10 Розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту, щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 (далі - Порядок № 435) фізичні особи-підприємці формують та подають до органів доходів і зборів звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону №2464-VI нараховується єдиний внесок (п.1 розділу IV Порядку № 435).

Водночас, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом від 08.07.2010 № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 (далі - Інструкція № 449).

Згідно з пунктом 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абзац 2 пункту 2 розділу VI Інструкції № 449).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень (абзац 6 ч. 3 розділу VI Інструкції №449).

Відповідно до п. 4 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу формується, зокрема, з облікових даних з інформаційної системи фіскального органу за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції.

Виходячи із зазначеного, предметом доказування у цій справі є фактичні дані, які визначають суб`єкта сплати єдиного внеску, підстави нарахування боргу (недоїмки) та дотримання порядку нарахування цього боргу.

Щодо суб`єкта сплати єдиного внеску, суд зазначає таке.

Як вже було встановлено судом, ОСОБА_1 перебував на обліку в контролюючому органі як фізична особа-підприємець з 02.06.2006 року, а отже, на нього покладався обов`язок сплачувати єдиний внесок.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 статті 4 Закону № 2464-VI фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками ЄСВ.

Водночас згідно з ч. 4 ст. 4 Закону № 2464-VI звільняються від сплати за себе єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, відповідно до вимог спеціального закону, яким є Закон № 2464-VI, фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску, окрім випадків, визначених у ч. 4 ст. 4 цього Закону, коли вони можуть бути платниками внеску лише за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Крім того, частиною дванадцятою статті 9 Закону № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відтак, Позивач, не зважаючи на припинення здійснення господарської діяльності та незалежно від неотримання доходу (прибутку), є платником єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Крім того, відповідно до ч. 8 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" від 15.05.2003 №755-IV (далі - Закон № 755-IV) фізична особа - підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закон № 755-IV для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця подається один з таких документів: 1) заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця за її рішенням; 2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.

Посилання Позивача на те, що він припинив підприємницьку діяльність з 2009 року, спростовуються даними інформаційної системи "Податковий блок", з яких видно, що рішення про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем прийнято 10.10.2019, дата запису: 10.10.2019; Номер запису: 21790060003004642. та витягом з Єдиного реєстру юридичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відтак, на переконання суду, той факт, що Позивач в період перебування на обліку в податковому органі з 2009 року підприємницькою діяльністю не займався, а з 10.10.2019 року припинив підприємницьку діяльність, не звільняє його від обов`язку зі сплати єдиного внеску в порядку та розмірах, встановлених законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що податковий орган діяв у межах та у спосіб визначений законодавством, а відтак, в задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити в повному обсязі.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно зі статтею 90 цього Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, в силу положень частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд не вбачає підстав для визнання протиправними дій щодо внесення даних до інформаційної системи про наявність нарахувань з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та задоволення позову цій частині. Похідна позовна вимога щодо виключення сум з обліку відповідно також не підлягає задоволенню. Відтак, в позові необхідно відмовити повністю.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що підстав для відшкодування понесених судових витрат у разі відмови у задоволенні позову статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.

Керуючись статтями 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову суду ОСОБА_1 про визнання протиправною і скасування вимоги Головного управління ДПС у Вінницькій області від 07 листопада 2019 року за № Ф- 5912-58 на суму 26539,26 грн. відмовити.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1, Тел.НОМЕР_1 );

Відповідач - Головне управління Державної податкової служби у Вінницькій області (Поштовий індекс 21036 м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе,7, Тел. (0432) 59 23 01)

Суддя Крапівницька Н. Л.