Ухвала суду № 88265465, 02.03.2020, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

02.03.20

Провадження 1кп-932/791/19

Справа 932/16573/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

у складі:

Головуючого-судді Карягіної Н.О.

при секретарі Кошевой Л.І.

прокурора Мельничука О.О.

захисника адвоката Кононенка А.П.

представника потерпілих адвокатів Калініченко М.В., Гула А.В.

за участю:

потерпілого ОСОБА_1

обвинуваченого ОСОБА_2

розглянувши у підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12019040640001978, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кременчука Полтавської області, громадянина України, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.4 ст. 296 КК України, -

ВСТАНОВИВ

До Бабушкінського райсуду м.Дніпропетровська 08 листопада 2019 року з Дніпропетровської місцевої прокуратури №2 надійшов обвинувальний акт та додатки до нього, у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст. 263, ч.4 ст.296 КК України. Щодо обвинуваченого, як вбачається з реєстру, застосовувався запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строк дії якого сплинув до надходження справи до суду.

8 листопада 2019 року по кримінальному провадженню винесена ухвала про призначення підготовчого судового засідання.

Прокурор, потерпілий, представники потерпілих, захисник та обвинувачений вважали можливим призначити кримінальне провадження до розгляду у судове засідання.

Вислухавши позиції учасників процесу щодо можливості призначення справи до розгляду, судом було встановлено, що кримінальна справа не може бути призначена до розгляду по суті з наступних підстав.

Згідно діючого законодавства обвинувальний акт та додатки до нього повинні відповідати вимогам КПК України.

У відповідності до вимог діючого кримінально-процесуального законодавства однією з форм закінчення досудового розслідування є складення обвинувального акту, який згідно ст.291 КПК України складається слідчим після чого затверджується прокурором, або складається прокурором. У відповідності до вимог ст.110 КПК України обвинувальний акт є процесуальним рішенням, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Відповідно до ст.291 КПК України обвинувальний акт має містити анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім`я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство), в ньому повинні бути викладені фактичні обставини кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правова кваліфікація кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті ) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Згідно ст.3 КПК України – обвинувачення – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому КПК України.

Згідно ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид та розмір матеріальної шкоди спричиненої вчиненням кримінального правопорушення. Зазначені данні повинні бути викладені в формулюванні обвинувачення з іншими кваліфікуючими ознаками вчиненого кримінального правопорушення.

Як вбачається з направленого до суду обвинувального акту, слідчий не виклав конкретизованого формулювання обвинувачення.

У відповідності до кримінально-процесуального законодавства України судовий розгляд справи проводиться у межах висунутого особі обвинувачення, викладеного у обвинувальному акті і законом передбачена можливість прокурора змінити обвинувачення в суді під час судового розгляду справи по суті тільки у разі встановлення нових фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа.

Як вбачається з вимог ст.374 КПК України суд у мотивувальній частині вироку у разі визнання особи виправданою зазначає – формулювання обвинувачення, яке пред`явлене особі і визнано судом недоведеним; а в разі визнання особи винуватою – формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

Згідно обвинувального акту, ОСОБА_2 обвинувачується в тому числі в тому, що він, з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, наніс 1 удар правою рукою в голову потерпілого ОСОБА_1 та спричинив останньому легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки і продовжуючи свою злочинну діяльність з хуліганських спонукань, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства дістав пістолет, який є вогнепальною зброєю та зробив два постріли в бік потерпілого ОСОБА_3 , внаслідок чого останній отримав вогнепальне поранення середньої третини лівого стегна.

Умисні дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.296 КК України, як хуліганство, т.б. грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю та винятковим цинізмом, вчинене з застосуванням вогнепальної зброї.

Таким чином обвинувачення, всупереч вимогам кримінально-процесуального законодавства, не конкретизовано, викладено загальними фразами. При викладенні формулювання обвинувачення слідчим в обвинувальному акті не зазначений характер та вид (кількість) спричинених потерпілому ОСОБА_1 тілесних ушкоджень, оскільки лише зазначено про спричинення легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки, а також характер, вид та тяжкість спричинених тілесних пошкоджень потерпілому ОСОБА_3 , оскільки лише зазначено, що останній отримав вогнепальне поранення середньої третини лівого стегна. Зазначені обставини мають значення для правильності кваліфікації дій обвинуваченого, т.я. об`єктивною стороною злочину, передбаченого ст.296 ч.4 КК України охоплюється тільки спричинення легких тілесних ушкоджень, а спричинення тілесних ушкоджень іншого ступеня тяжкості передбачає самостійну кваліфікацію за статтями КК України.

Крім того, ОСОБА_2 також обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.263 КК України, т.б. у придбанні, носінні вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу.

Об`єктом даного злочину є громадська безпека в частині убезпечення від порушення правил обороту (користування населенням) вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин, вибухових пристроїв. Загальнонебезпечні предмети при їх неконтрольованому поширенні становлять підвищену загрозу для суспільства. Тому встановлені спеціальні правила поводження зі зброєю, боєприпасами, вибухівкою, визначено, з якими з цих предметів громадяни взагалі не вправі вчиняти будь-яких дій, а які дії можна виконувати на підставі спеціального дозволу.

Об`єктивна сторона злочину може бути виконана шляхом вчинення альтернативних суспільно небезпечних діянь: носіння, зберігання, придбання, виготовлення, ремонт, передача, збут. Усі вони характеризуються незаконністю, тобто здійснюються без відповідного дозволу. При вирішенні питання про те, чи є незаконними дії з предметами, вказаними в ст.263 КК, потрібно керуватися спеціальними нормативно-правовими актами. Для викладу даної норми права законодавець використав бланкетний спосіб, тобто, коли норма закону вказує на елемент норми права шляхом відсилання не до конкретної статті, конкретних законоположень, а до іншого правового регулювання – правил вчинення будь-якого виду діяльності, правил міжнародного договору. Реалізація норми в цьому випадку пов`язується з необхідністю вивчення системи юридичних документів, що регламентують однорідну сферу суспільних відносин.

Згідно обвинувального акту прокурор не виклав конкретизованого формулювання обвинувачення, а саме в обвинувальному акті не зазначено який саме закон, чи інший нормативний акт було порушено ОСОБА_2 , оскільки обвинувальний акт містить тільки посилання на здійснення дій без передбаченого законом дозволу.

Зазначена неконкретність та неповнота обвинувального акту порушує право обвинуваченого на захист.

В рішенні від 25.07.2000 року у справі «Маттоціа проти Італії» та в рішенні від 09.10.2008 у справі «Абрамян проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що «обвинувачений у вчиненні злочину має право бути негайно і детально проінформований про причину обвинувачення, т.б. про ті факти матеріальної дійсності, які нібито мали місце і є підставою для висунення обвинувачення; а також про характер обвинувачення, тобто юридичну кваліфікацію згаданих фактів. Хоча ступінь «детальності» інформування обвинуваченого залежить від обставин конкретної справи, однак у будь-якому випадку відомості, надані обвинуваченому, повинні бути достатніми для повного розуміння останнім суті висунутого проти нього обвинувачення, що є необхідним для підготовки адекватного захисту»; «деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення». Таким чином надання у кримінальній справі повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду в тлумаченні ст.6 Конвенції.

У відповідності до ст.6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, кожна людина, обвинувачена у вчиненні кримінального злочину, має як найменш таке право: бути негайно і детально поінформованою зрозумілою для неї мовою про характер і причину обвинувачення проти неї.

Вказані недоліки обвинувального акту, його не конкретність та неповнота, порушують право обвинуваченого, передбачене ст.42 КПК України, знати у вчиненні якого кримінального правопорушення він обвинувачується, що унеможливлює якісно і в повній мірі здійснювати захист, чим істотно порушується право на захист обвинуваченого.

У відповідності до ст.ст.409, 412 КПК України безумовною підставою для скасування будь-якого рішення суду першої інстанції – обвинувального чи виправдувального вироків – є порушення права на захист обвинуваченого, яке полягає в тому числі у відсутності конкретизованого формулювання обвинувачення у вироку суду. Тому виходячи з того, що суд повинен забезпечити реалізацію права на захист обвинуваченому як під час судового розгляду справи так і під час підготовчого судового засідання суд приходить до висновку про повернення обвинувального акту з додатками з наведених підстав прокурору.

На підставі викладеного, суд вважає необхідним обвинувальний акт та додатки до нього повернути прокурору у зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України.

Керуючись ст.ст. 314, 372, 376 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Обвинувальний акт та додатки до нього у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 263, ч.4 ст. 296 КК України повернути прокурору Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області у зв`язку з його невідповідністю вимогам КПК України.

На ухвалу може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду, через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом 7 діб з дня її проголошення.

Суддя Бабушкінського районного суду

м.Дніпропетровська Карягіна Н.О.