Рішення № 88264767, 12.03.2020, Демидівський районний суд Рівненської області

Справа № 558/828/19

номер провадження 2/558/25/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2020 року смт. Демидівка

Демидівський районний суд Рівненської області, в складі судді одноособово Феха Т.С., при секретарі судових засідань Ковальській Л.С., з участю відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача – адвоката Махацького Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 в якій просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 березня 2013 року в розмірі 123272,24 гривень.

В позовній заяві позивач Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" зазначає про те, що між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк" та відповідачем ОСОБА_1 28 березня 2013 року було укладено кредитний договір № б/н відповідно до якого відповідачеві позивачем надано кредит в розмірі 300,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % річних, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Нарахування відсотків здійснюється згідно п. 2.1.1.12.6 Умов і правил надання банківських послуг, з розрахунку 360 календарних днів на рік.

Банком свої зобов`язання перед відповідачем виконано, однак відповідач ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору № б/н від 28 березня 2013 року щодо повернення суми кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та погашення суми заборгованості. Через невиконання відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за вказаним кредитним договором станом на 30 вересня 2019 року виникла заборгованість в розмірі 123272,24 гривень, що складається з: 140,23 гривень заборгованості за кредитом, 117232,01 гривень заборгованості за відсотками, 5900,00 гривень нарахованої пені та комісії.

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь 123272,24 гривень заборгованості за кредитним договором № б/н від 28 березня 2013 року та понесені судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився, до суду подав клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 42).

Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснив, що дійсно у 2013 році отримував кредит у «ПриватБанку» з встановленим кредитним лімітом на картковий рахунок в розмірі 300,00 гривень. Пояснив також, що підписував лише анкету-заяву в якій вказав, що бажає отримати кредит у розмірі 1000 гривень, проте йому встановили кредитний ліміт в розмірі 300 гривень. У цьому ж 2013 році кредитну картку він втратив і більше нею не користувався.

Представник відповідача ОСОБА_1 – адвокат Махацький Ю.М. під час розгляду справи позовні вимоги позивача визнав частково. Визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 140,23 гривень заборгованості за кредитом. В решті позовні вимоги позивача не визнав та пояснив, що відповідач ОСОБА_1 дійсно підписував анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку, однак не був ознайомлений з Умовами і правилами надання банківських послуг, оскільки таких документів не підписував. Крім того, відповідач позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за процентами, а також заборгованості за пенею та комісією не визнає, оскільки з наданих позивачем Умови і правила надання банківських послуг неможливо встановити, що саме такі Умови і правила діяли на час написання відповідачем анкети-заяви. Анкета-заява не містить відомостей про те, яка процентна ставка за користування кредитом сторонами була погоджена, чи який саме сторони визначили розмір пені і комісії. Умови і правила надання банківських послуг не підписані відповідачем, що викликає сумнів, чи саме надані до позовної заяви Умови і правила надання банківських послуг діяли на час подання відповідачем анкети-заяви банку.

Суд, заслухавши відповідача ОСОБА_1 , представника відповідача - адвоката Махацького Ю.М., вивчивши матеріали справи, дослідивши докази по справі та оцінивши їх, як кожен окремо, так і в їх сукупності за внутрішнім переконанням, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення частково з наступних підстав.

Суд вирішив справу в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами по справі.

В ході розгляду справи сторони (їх представники) заяв та/чи клопотань до суду не подавали.

У позовній заяві позивач Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", обґрунтовуючи свої позовні вимоги посилався на те, що між ним та відповідачем ОСОБА_1 28 березня 2013 року було укладено кредитний договір № б/н відповідно до якого відповідачеві позивачем надано кредит в розмірі 300 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30 % річних, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Позивач Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" у позовній заяві зазначає, що своєю заявою, поданою до банку, відповідач ОСОБА_1 підтвердив свою згоду на те, що підписана ним заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою, затвердженими наказом № СП-2010-256 від 6 березня 2010 року, та Тарифами Банку, які викладені на банківському сайті, складає між ним та відповідачем договір, що підтверджується підписом відповідача у заяві.

При укладенні кредитного договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України є договори та інші правочини, як узгоджене волевиявлення всіх його учасників (сторін договору).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надавати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Під час розгляду справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 28 березня 2013 року звернувся до позивача з анкетою-заявою про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПриватБанку (а.с. 7). Із змісту такої анкети-заяви встановлено, що вона містить відомості про персональні дані заявника, додаткову інформацію про нього.

У передостанньому розділі анкети-заяви зазначено про те, що ознайомившись із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами ПриватБанку, заявник виявив бажання оформити на своє ім`я картку «Універсальну». У анкеті-заяві ОСОБА_1 зазначено про те, що його бажаний кредитний ліміт по платіжній картці «Універсальна GOLD» - 1000 гривень (а.с. 7 зв.).

Зі змісту позовної заяви та пояснень відповідача ОСОБА_1 встановлено, що ним було отримано кредит у «ПриватБанку» з встановленим кредитним лімітом на картковий рахунок в розмірі 300,00 гривень.

Разом з тим, із змісту наданої до суду позивачем анкети-заяви відповідача, встановлено, що залишився незаповненим, на час підписання відповідачем такої заяви, пункт про те, що заявник отримав Пам`ятку, в тому числі, Тарифи і основні умови обслуговування та кредитування і ознайомився з її змістом під розпис (а.с. 7 зв.).

Доказів ознайомлення ОСОБА_1 з Умовами і правилами надання банківських послуг та підписання їх, позивачем до суду не надано.

Крім того, анкета-заява не містить відомостей про встановлення будь-якої процентної ставки за користування кредитом чи відповідальності за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитом.

У Постанові від 3 липня 2019 року по справі № 342/180/19 Велика Палата Верховного Суду висловила правову позиції відповідно до якої без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачеві Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Із змісту доданого позивачем до позовної заяви Витягу з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 8) встановлено, що за користування кредитною карткою «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» відсоткова ставка за місяць на залишок заборгованості становить 3% (тобто 36% на рік), за користування кредитною карткою «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» відсоткова ставка за місяць на залишок заборгованості становить 2,5% (тобто 30% на рік), за користування кредитною карткою «Універсальна CONTRACT» відсоткова ставка за місяць на залишок заборгованості становить 1,7% (тобто 20,4% на рік), за користування кредитною карткою «Універсальна GOLD» відсоткова ставка за місяць на залишок заборгованості становить 2,3% (тобто 27,6% на рік).

Однак, такий Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить відомостей про ознайомлення відповідача з Тарифами банку.

Надана позивачем анкета-заява не містить відомостей про те, якого саме виду кредитна карта «Універсальна» була видана відповідачеві.

Крім цього, із змісту розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 28 березня 2013 року, що проведений позивачем станом на 30 вересня 2019 року (а.с. 5-6) зазначено, що відсоткова ставка за користування кредитом позивачем нараховувалася в розмірі: з 28 березня 2013 року – 30%, з 1 вересня 2014 року – 34,80 %, з 1 квітня 2015 року – 43,20 гривень.

В силу вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Позивачем не доведено те, що ним було повідомлено відповідача про зміну процентної ставки та таке повідомлення було отримане відповідачем.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитором в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитора змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

У позовній заяві та доданих до неї документах позивач повідомляв суд, що ним надані усі документи, необхідні для вирішення справи та такі документи (докази) позивач вважав достатніми (а.с. 42).

Однак, до позовної заяви позивачем не додано доказів повідомлення відповідача про підвищення процентної ставки за кредитом.

При вирішенні спору в частині вимог позивача про стягнення з відповідача процентів, суд враховує правову позицію Верховного Суду України висловлену в постанові від 11 жовтня 2017 року по справі № 6-1374цс17. Так, Верховний Суд України в такій постанові роз`яснив, що у разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Із змісту позовної заяви та досліджених в судовому засіданні матеріалів справи (письмових доказів) будь-яких відомостей про те, що позивач повідомляв відповідача про зміну розміру процентної ставки та доказів отримання такого повідомлення відповідачем, не встановлено.

Умови і правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які наявні у матеріалах справи, підпису позичальника (відповідача) не містять.

Банк, на підтвердження тих чи інших умов кредитування, повинен надати підписані позичальником Умови і правила надання банком кредиту або докази, які б підтверджували, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, наприклад, підписану заяву позичальника, яка містить посилання на конкретну редакцію таких Умов, відповідно, із наданням суду цієї редакції Умов або докази на підтвердження того, яка саме редакція Умов була чинною на дату підписання заяви позичальником, тощо.

Надані Умови і правила надання банком кредиту, без підтвердження того, що саме ці Умови розумів відповідач, підписуючи заяву позичальника, не повинні оцінюватися, як належний доказ у справах з аналогічними фактичними обставинами.

Такі висновки суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).

При цьому, суд зважає на приписи ч. 6 ст. 81 ЦПК України, згідно якої доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 3 липня 2019 року у справі №342/180/17 вказує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

В силу вимог ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Позивачем не надано до суду доказів того, що відповідач підписував Умови і правила надання банківських послуг у Приватбанку та що саме в редакції, доданій до позовної заяви, діяли на час підписання відповідачем анкети-заяви такі Умови і правила.

Належних та допустимих доказів, що на час подання позивачеві відповідачем анкети-заяви, сторонами були погоджені усі умови надання кредиту, зокрема, щодо розміру процентної ставки, розміру комісії чи розміру пені у випадку невиконання кредитного зобов`язання, позивачем до суду надано не було.

Крім того, не було позивачем надано доказів надіслання повідомлення відповідачеві про зміну процентної ставки та доказів, що підтверджували б факт отримання відповідачем такого повідомлення.

Разом з тим, у розрахунку заборгованості за кредитним договором № б/н від 28 березня 2013 року, що проведений позивачем станом на 30 вересня 2019 року, вказано, що заборгованість за кредитом становила 123272,24 гривень, і складається з: 140,23 гривень заборгованості за кредитом, 117232,01 гривень заборгованості за відсотками, 5900,00 гривень нарахованої пені та комісії.

Проте, позивачем не доведено, що на час підписання відповідачем анкети-заяви, сторонами були узгоджені такі умови кредитування як розмір процентів за користування кредитом, розмір неустойки, у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов`язання, строк кредитування, тощо.

Відсутність підпису сторін, печатки банку на Умовах і правилах надання банківських послуг дає підстави вважати, що банком не були узгоджені з споживачем банківських послуг (відповідачем) умови кредитування – про умови кредитування банком не був поінформований споживач.

Така правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року у справі № 342/180/17.

Відповідно до ч. 3, ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Дослідженими доказами по справі встановлено, що позивач не надав до суду належних та допустимих доказів, що підтверджували б підстави нарахування відсотків (їх розміру), пені та комісії.

Беручи до уваги встановлені обставини справи та вказані правові норми, суд приходить до висновку, що порушене право позивача, підлягає захисту, шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за кредитом у розмірі 140,23 гривень.

В решті вимог позивача слід відмовити, у зв`язку з недоведенням таких вимог позивачем.

Позивачем понесені судові витрати, що становлять 1921,00 гривня (а.с. 1) судового збору, сплаченого на час подання до суду позовної заяви.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, суд покладає на відповідача ОСОБА_1 витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, тобто в розмірі 2,18 гривень (140,23 гривень х 1921,00 гривень : 123272,24 гривень=2,18 гривень).

Підстав для звільнення відповідача від сплати судового збору не встановлено.

У позовній заяві позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, посилався на положення ст.ст. 509, 525, 526, 527, 530, 598, 599, 610, 615, 629, 634, 1050, 1054 ЦК України № 435-ІV від 16 січня 2003 року.

Застосування вказаних правових норм при вирішенні справи, суд вважає обґрунтованими.

Відповідно до ст.ст. 526, 1054 ЦК України, ст.ст. 258, 259, 265, 268 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ), на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження юридичної особи: 01001, м. Київ, вулиця Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором № б/н від 28 березня 2013 року в розмірі 140 (Сто сорок) гривень 23 копійки заборгованості за кредитом та судовий збір в розмірі 2 (Дві) гривні 18 копійок.

В решті позовних вимог позивача – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Рівненського апеляційного суду через Демидівський районний суд Рівненської області шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Т.С. Феха.

Повний текст рішення складено 16 березня 2020 року.