Рішення № 8825959, 23.03.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2010 р. Справа № 3/31/10

за позовом: Київського проектного інституту «Укооппроект»в особі

Миколаївського відділу комплексного проектування

54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 49

До:                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївміськбуд»

54001, м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська, 2 А

про: стягнення боргу в розмірі 4845,44 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

Від позивача: Богза Г.І., за довіреністю;

Від відповідача: не з’явився.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача основну заборгованість в розмірі 4000,00 грн. 3% річних –148,44 грн., інфляційні –697,00 грн.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору № 508 від 02.10.2008р., актів приймання-виконаних робіт, норм ст.ст. 625, 526 Цивільного кодексу України, та мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконує взяті на себе договірні зобов’язання в частині оплати за виконані роботи.

Крім того, позивач просить суд відповідно до ст.ст. 66, 67 ГПК України накласти арешт на розрахунковий рахунок і майно відповідача.

Згідно ст.66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

По-перше, нормами діючого господарського процесуального кодексу не передбачено забезпечення позову у вигляді накладання арешту на розрахункові рахунки відповідача, по-друге, позивач не зазначив жодного аргументу для забезпечення позову, не вказав обставини, які можуть зробити неможливим виконання рішення в строк. Отже, суд не вбачає підстав для вжиття заходів до забезпечення позову по даній справі.

Відповідач в судове засідання не з’явився. Але, 22.03.10 р. через канцелярію суду надав клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи, в зв’язку з відрядженням представника ТОВ «Миколаївміськбуд». При цьому доказів, які підтверджують викладені обставини не надав.

Суд не задовольняє клопотання відповідача, оскільки вказана причина перенесення судового засідання не є достатньою, представництво інтересів відповідача може здійснюватися любою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною перенесення судового засідання може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об’єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а такі причини, у даному випадку, відсутні.

          Отже, справа розглядається на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши представника позивача, суд –

встановив:

02 жовтня 2008 р. між сторонами був укладений договір № 508 на створення науково-технічної продукції та проектно-вишукувальних робіт, згідно з умовами якого відповідач, як замовник, доручає, а позивач, як виконавець, приймає на себе зобов’язання виконати розробку науково-технічної продукції та проектно-вишукувальні роботи на об’єкт будівництва замовника - обстеження 2-х поверхової будівлі з підвалом по вул. Артема, 32 А, з метою надбудови 3-го поверху на суму 84000,00 грн.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 договору замовник зобов’язаний в 5-ти денний термін з дня підписання договору передати виконавцю завдання та технічні умови на проектування, та перерахувати 50% обговореної суми на підставі рахунку. Кінцевий розрахунок за виконані роботи, передбачені договором, виконуються протягом 3-х днів з дати підписання двохстороннього акту здачі-приймання науково-технічної та проектно-вишукувальних робіт в повному обсязі.

Матеріали справи свідчать, що згідно актів здачі приймання науково-технічної продукції по договору № 508 від 28.11.08 р. та від 05.12.08 р. позивач виконав та передав відповідачу, а останній прийняв роботи на загальну суму (25579,00+58421,00)= 84000,00 грн.

Акти підписані без зауважень та скріплені печатками обох сторін.

За даними позивача відповідач оплатив прийняті роботи частково в розмірі 80000,00 грн., про що свідчать виписки з банку від 29.10.08 р. на суму 7000,00 грн., від 18.11.08 р. на суму 38000,00 грн., від 26.12.08 р. на суму 5000,00 грн., від 03.12.08 р. на суму 15000,00 грн., від 25.12.08 р. на суму 10000,00 грн., від 30.01.09 р. на суму 5000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач неодноразово, протягом травня 2009 –лютого 2010 року, звертався до відповідача з письмовими претензіями щодо погашення боргу, але відповідь боржника на них відсутня.

Згідно з приписами п. 1 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно з нормами ст. ст. 526, 525, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

Крім того, згідно ст. 610, п. 1 ст. 612, п. 1 ст. 624, 625 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, дослідивши надані позивачем документальні докази, суд вважає правомірними вимоги останнього до стягнення з боржника 697,00 грн. - інфляційних та 148,44 грн. - нарахованих 3% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надавши відзив на позов, фактично не скористався своїм правом на спростування доводів позивача, та надання суду доказів належного виконання договору № 508 від 02.10.08 р.

Враховуючи вищенаведені матеріальні норми та беручи до уваги відсутність від підприємства заперечень чи спростувань на позов, суд дійшов висновку щодо правомірності заявлених позовних вимог, оскільки відповідач порушив права та законні інтереси позивача, не виконавши взяті на себе зобов’язання за договором.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 66, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          В задоволенні клопотання щодо накладення арешту на розрахункові рахунки та майно відповідача відмовити.

2.          Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївміськбуд»(54001, м. Миколаїв, вул. 1 Слобідська, 2 А, код ЄДРПОУ 31192569) на користь Київського проектного інституту «Укооппроект»в особі Миколаївського відділу комплексного проектування (54001, м. Миколаїв, вул. Велика Морська, 49, код ЄДРПОУ 24796535 ) –4000,00 грн. основного боргу, 697,00 грн. інфляційних, 148,44 грн. –3% річних, 102,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя