Вирок № 88259580, 16.03.2020, Підволочиський районний суд Тернопільської області

604/918/19

1-кп/604/27/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року сел. Підволочиськ

Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Сташківа Н.Б.

за участі :

секретаря судового засідання Ілик Г.М.

сторони обвинувачення прокурора Середзінського І.В.

сторони захисту адвоката Сурника С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Підволочиська Тернопільської області кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12019210000000291 від 21 серпня 2019 року відносно обвинуваченого :

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Волочиськ, Хмельницької області, зареєстрованого та фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей чи осіб похилого віку, інвалідів не має, з середньою-спеціальною освітою, водія автотранспортних засобів Приватного підприємства «Аграрна компанія 2004» (код ЄДРПОУ 33007579), раніше не судимого, депутатом будь-якої ради не являється,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачений ОСОБА_1 20 серпня 2019 року біля 23 год. 00 хв., керуючи технічно справним автопоїздом у складі сідлового тягача «VOLVO-FH480» реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепа-платформи «MIECZKOWSKI» реєстраційний номер НОМЕР_2 , без пасажирів та вантажу рухаючись автомобільною дорогою М-12 сполученням «Стрий-Тернопіль-Кропивницький-Знам`янка», у напрямку від м. Тернопіль до м. Волочиськ, Хмельницької області, в межах с. Кам`янки, Підволочиського району Тернопільської області, із швидкістю 94 км/год., не був достатньо уважний, належно не стежив за дорожньою обстановкою, умовами та відповідно не реагував на їх зміну, не обрав безпечної швидкості руху, яка б дозволяла належним чином контролювати рух керованого автопоїзда та безпечно керувати ним у конкретних дорожніх умовах та обстановці, чим грубо порушив вимоги пунктів: 1.5 ч.1, 1.10, (в частині визначення понять: «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д), 12.1, 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями, які зобов`язували його рухатися у населеному пункті із безпечною швидкістю, не більше 50 км/год., і своїми діями не створювати загрозу безпеці дорожнього руху, небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю чи здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків.

Надалі під час руху на 182 км. + 800 м., вказаної автодороги, в межах с. Кам`янки, Підволочиського району, водій ОСОБА_1 , маючи об`єктивну можливість завчасно виявити гужовий віз з одним конем, під керуванням ОСОБА_2 , який з неповнолітнім ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , і завантаженим на возі мопедом, синього кольору, рухався в межах смуги руху до м. Волочиськ, Хмельницької області, тобто попутно до автопоїзда, попереду нього, відповідно до вимог п. п. 1.10 (в частині визначення поняття «перешкода для руху» і виконання його вимог), 12.3 Правил дорожнього руху України виявивши перешкоду для свого руху, тобто зміну дорожньої обстановки - появу об`єкту, що рухається попутно в межах цієї смуги, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди, хоча мав технічну можливість застосовуючи екстрене гальмування, до моменту контактування з задньою частиною гужового возу, знизити швидкість транспортного засобу до швидкості руху гужового возу, за умови руху із безпечною та дозволеною швидкістю руху автопоїзда в межах населеного пункту, і тим самим уникнути наїзду на останнього.

Гужовий віз, під керуванням ОСОБА_2 , на час дорожньо-транспортної пригоди, в умовах темної пори доби, не був обладнаний світлоповертачами, білого кольору спереду возу та ліхтарями спереду білого кольору, ззаду возу червоного кольору, які б мали бути встановленні з лівого боку возу, що є порушеннями вимог п. п. 7.2, 7.3, 7.7 (а, б) ПДР України допущеними на час руху особою, яка керувала гужовим транспортом - ОСОБА_2 , зокрема відповідно до пунктів 7.7 (а, б) цих Правил, ОСОБА_2 , взагалі не мав права рухатися по автомобільній дорозі державного значення та використовувати віз, не обладнаний світлоповертачами, без ліхтарів у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості.

Внаслідок порушення вказаних пунктів Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_1 не забезпечив безпеку дорожнього руху та шляхом обрання швидкості руху автопоїзда яка значно перевищувала безпечну та дозволену на даній ділянці автодороги в межах населеного пункту, позбавив себе технічної можливості зупинити керований ним автопоїзд у складі сідлового тягача «VOLVO-FH480» р.н. НОМЕР_1 та напівпричепа-платформи «MIECZKOWSKI» р.н. НОМЕР_2 до гужового возу, який рухався у попутному напрямку та в процесі руху скоїв наїзд передньою правою частиною керованого автопоїзда на задню частину гужового возу.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди особа яка керувала гужовим возом ОСОБА_2 отримав тілесні ушкодження у вигляді: несумісної з життям травми голови - розтрощення кісток черепа, з повним відривом обох півкуль головного мозку від його стовбура, з частковим руйнуванням та крововиливами у речовину головного мозку та під його оболонки, від яких настала його смерть на місці пригоди.

Порушення водієм ОСОБА_1 вимог пунктів: 1.5 ч.1, 1.10, (в частині визначення понять: «безпечна швидкість», «дорожні умови», «дорожня обстановка», «перешкода для руху», і виконання їх вимог), 2.3 (б, д), 12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року із змінами та доповненнями перебуває у прямому причинному зв`язку із настанням даної дорожньо-транспортної пригоди та спричиненням смерть потерпілого ОСОБА_2 .

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення визнав повністю та суду пояснив, що 20 серпня 2019 року біля 23 год. 00 хв., керуючи технічно справним автопоїздом у складі сідлового тягача «VOLVO-FH480» реєстраційний номер НОМЕР_1 та напівпричепа-платформи «MIECZKOWSKI» реєстраційний номер НОМЕР_2 , перевищив допустиму швидкість руху у межах населеного пункту с. Кам`янки Підволочиського району Тернопільської області, здійснив наїзд на гужовий віз яким керував потерпілий ОСОБА_2 . Внаслідок отриманих травм потерпілий помер на місці пригоди. Крім того зауважив, що гужовий віз не був обладнаний будь-якими світловідбиваючими приладами і внаслідок засліплення зустрічним авто він не мав можливості різко зупинити керований ним транспортний засіб. У вчиненому щиро розкаявся просив призначити мінімальне покарання без позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки професія водія це єдине джерело його доходу, крім того потерпілим повністю відшкодована матеріальна та моральна шкода.

Крім власного визнання вини, обвинувачений ОСОБА_1 повністю погодився зі всіма доказами по справі, що були зібрані під час досудового слідства і підтверджують його винність у вчиненні злочину, згідно обвинувального акту за ч.2 ст.286 КК України, відмовившись від їх дослідження під час судового розгляду.

З`ясувавши думку учасників судового розгляду про визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню, та порядку їх дослідження, суд визнає недоцільним дослідження доказів по справі стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, з`ясувавши правильність розуміння обвинуваченим зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності його позиції, а також роз`яснивши йому, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку.

Таким чином, проаналізувавши вищевказані докази в їх повній сукупності, суд, приходить до переконання про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення та вважає, що його дії кваліфіковано вірно за ч. 2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілому.

При призначені покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним правопорушення, котрий відповідно до ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, наслідків, що наступили, особу обвинуваченого, те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, по місцю проживання та роботи характеризується виключно з позитивної сторони, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

Також, беручи до уваги наявність обставин, що пом`якшують покарання , а саме щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування заподіяних збитків, відсутність обставин, що обтяжують покарання, думки потерпілих щодо призначеного обвинуваченому покарання, враховуючи те, що джерелом доходу сімї обвинуваченого являється його робота водія, з урахуванням фактичних обставин справи,суд приходить до переконання, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення передбаченої ч2 ст. 286 КК України без позбавлення права керування транспортним засобом, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів із застосуванням ст. 75 КК України звільнивши обвинуваченого від призначення основного покарання з іспитовим строком та покладенням обов`язків передбачених п.1, 2, ч.1 ст. 76 КК України.

Цивільний позов зі сторони потерпілих не заявлявся, запобіжний захід відносно обвинуваченого втратив чинність 27 листопада 2019 року. Клопотань зі сторони обвинувачення щодо продовження чи заміну запобіжного заходу до суду не надходило.

Долю речових доказів та арешту майна вирішити у відповідності до вимог 100 та 174 КПК України.

Стягнути із обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави процесуальні витрати.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 368, 370,371,374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік іспитового строку.

Водночас, суд вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_1 в період дії іспитового строку, відповідно до п.1, 2, ч.1 ст. 76 КК України, слід покласти обов`язки : періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 процесуальні витрати, а саме :

-автотехнічна експертиза №4.6-495/19 - 1570,10 грн.;

-транспортно - трасологічна експертиза №4.6-493/19 - 2198,14 грн.;

-автотехнічна експертиза №4.6-547/19 - 2198,14 грн.

Загальна сума витрат на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування становить - 5966,38 гривень.

Скасувати арешт застосований ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2019 року на автомобіль марки «VOLVO-FH480» р.н. НОМЕР_1 та напівпричепа-платформи «MIECZKOWSKI» р.н. НОМЕР_2 , що належить ПП «Аграрна компанія 2004», що знаходиться на охоронюваній території ПП « ОСОБА_4 » АДРЕСА_2 повернувши вказаний транспортний засіб та напівпричеп платформу - законному володільцю.

Речові докази, а саме відокремлені частини гужового возу (металеву раму, колеса, дерев`яні частини, дерев`яні боковини), які належали ОСОБА_2 , а також пошкоджений мопед синього кольору, який вилучений під час огляду місця ДТП, 21 серпня 2019 року що знаходяться на охоронюваній території ПП « ОСОБА_4 » АДРЕСА_2 - повернути законним володільцям.

Цивільний позов зі сторони потерпілих не заявлявся, запобіжний захід відносно обвинуваченого втратив чинність 27 листопада 2019 року. Клопотань зі сторони обвинувачення щодо продовження чи заміну запобіжного заходу до суду не надходило.

На вирок може бути подано апеляцію до Тернопільського апеляційного суду через Підволочиський районний суд протягом 30-ти днів з моменту його проголошення, а засудженому, який перебуває під вартою, протягом цього ж строку з моменту вручення копії судового рішення.

Головуючий суддя