Вирок № 88257954, 16.03.2020, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа № 592/2571/18

Провадження № 1-кп/592/177/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року м.Суми

Ковпаківський районний суд міста Суми у складі:

головуючого судді - Корольової Г.Ю.,

з участю секретаря судового засідання - Панасовської В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Суми кримінальне провадження № 12017200440002619 внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08.07.2017

за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайськ, Харківської області, громадянина України, не працюючого, не одруженого, не зареєстрованого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

1) вироком Зарічного районного суду м. Суми від 21.11.2000 року за ст. 81 ч.2, 86 ч.2, 89 ч. 1, 142 ч.2 КК України до застосування мір виховного характеру і направленого у загальноосвітню школу реабілітації строком на 3 роки;

2) вироком Зарічного районного суду м. Суми від 13.05.2003 року за ст. 185 ч.2, 185 ч. З, 69, 70 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць;

3) вироком Зарічного районного суду м. Суми від 13.10.2004 року за ст. 186 ч. 2 КК України до позбавлення волі строком 4 роки і постановою Першотравневого районного суду Харківської області у порядку ст. 107 КК України 03.10.2006 року умовно-достроково звільненого, не відбутий строк 1 рік 10 місяців 6 днів відбув за місцем мешкання;

4) вироком Зарічного районного суду м. Суми від 03.10.2007 року за ст. 125 ч. 2, 162 ч.І, 185 ч.2, 70 ч.І, 71 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки та на підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків приєднано невідбуту частину покарання вироком цього ж суду від 13.10.2004 року у виді 1 року позбавлення волі і остаточне призначене покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, звільненого Крюковським районним судом м. Кременчуг, Полтавської області 16.06.2010 року за ст. 81 КК України - умовно-дострокове звільнення, невідбута частина покарання -10 місяців 20 днів за місцем мешкання;

5) вироком Зарічного районного суду м. Суми від 27.02.2012 року за ч. 1 ст. 190 КК України до позбавлення волі строком на 1 рік 1 місяць, звільненого Крюковським районним судом м. Кременчуг, Полтавської області 19.10.2012 року за ст. 81 КК України - умовно-дострокове звільнення, невідбута частина покарання - 1 місяць 24 дня відбув за місцем мешкання;

6) вироком Зарічного районного суду м.Суми від 18.06.2014 року за ст. 125 ч.2 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850,00 грн.,

7) вироком Зарічного районного суду м. Суми від 14 серпня 2014 року за ч.1 ст.187, ч.1ст.357, 70, ч.4 ст.70 КК України на строк три роки, -

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 186, ч.2 ст.187 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Сумської місцевої прокуратури Мартиненко Я.М.,

захисника - Прихожай Т.І.,

в с т а н о в и в:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

02.05.2017 року близько 23.30 год. ОСОБА_1 , рухаючись по вул. І. Сірка у м. Суми і проходячи неподалік будинку №21 звернув увагу на ОСОБА_2 , який рухався в напрямку вказаного будинку та перебував у стані алкогольного сп`яніння. У цей час у ОСОБА_1 виник злочинний намір заволодіти будь-яким майном ОСОБА_2 .

Реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди іншій особі, тобто діючи з прямим умислом та корисловою метою відкритого викрадення чужого майна, ОСОБА_1 бажаючи відкрито заволодіти майном ОСОБА_2 , усвідомлюючи те, що його неправомірні злочинні дії відносно нього не будуть припинені в силу його стану алкогольного сп`яніння, забезпечивши таким чином вигідну для себе поведінку потерпілого, діючи повторно, підійшов ззаду до потерпілого. Почувши кроки позаду, ОСОБА_2 озирнувся, побачивши ОСОБА_1 , який в цей час наніс один удар лівою рукою в ділянку правої скроні ОСОБА_2 , спричинивши останньому фізичний біль. Не втримавшись на ногах від удару, ОСОБА_2 впав на землю обличчям до низу. Після чого, утримуючи деякий час ОСОБА_2 на землі, ОСОБА_1 обшукуючи одяг потерпілого відкрито викрав з правої задньої кишені штанів чоловіче портмоне з вмістом в ньому грошей в сумі 3500 грн., з передньої кишені штанів мобільний телефон Lenovo А1000 та з нагрудної кишені сорочки посвідчення учасника бойових дій на ім`я ОСОБА_2 , чим спричинив матеріальних збиткі потерпілому на загальну суму 4867 грн., з яких вартість мобільного телефону Lenovo А1000 згідно висновку товарознавчої експертизи №19/9-3/662е від 28.02.2018 складає 1367 грн., гроші в розмірі 3500 грн. Тримаючи викрадене майно при собі, ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник та у подальшому викраденим розпорядився на власний розсуд.

Не зупиняючись на скоєному, 07.07.2017 року близько 19.30 год. ОСОБА_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння знаходився за місцем свого тимчасового мешкання у будинку АДРЕСА_2 . Зайшовши до будинку, ОСОБА_1 звернув увагу на ОСОБА_3 , яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння та спала на дивані в кімнаті, та якої на пальцях рук одягнути каблучки. Побачивши каблучки, у ОСОБА_1 виник злочинний намір заволодіти вказаними каблучками.

Реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді завдання матеріальної шкоди іншій особі, тобто діючи, повторно, з прямим умислом та корисловию метою відкритого викрадення чужого майна, бажаючи відкрито викрасти майно ОСОБА_3 , підйшов до дивану, на якому спала остання та наніс удар в ділянку обличчя, від чого потерпіла відчула фізичний біль, прокинулась та підвелася з дивану. Після чого, утримуючи ОСОБА_3 дякий час у кімнаті будинку, не звертаючи уваги на її прохання про припинення неправомірних дій, ОСОБА_1 наніс удар в ділянку тулуба, спричинивши ОСОБА_3 фізичного болю та наказав їй зняти з себе каблучки та покласти їх на папір, який ОСОБА_1 тримав в руці та подав до потерпілої. Розуміючи, що неправомірні дії ОСОБА_1 відносно неї не будуть припинені та для уникнення подальшого її побиття, ОСОБА_3 зняла з руки каблучки та передала їх ОСОБА_1 , поклавши на його вимогу на папір. Своїими умисними протиправними діями, які виразилися у незаконному відкритому заволодінні чужим майном, ОСОБА_1 спричинив матеріального збитку ОСОБА_3 згідно висновку товарознавчої експертизи №19/119/9-3/244е від 29.01.2018 обручка плоскої обкатки у вигляді чайки, золото 585 проби, вага дорогоцінного металу у виробі 2,35 грама - 1382,81 грн., обручка із золота 585 проби, вага дорогоцінного металу у виробі 1,7 грама - 1000,33 грн., а всього на загальну суму 2383,14 грн. Тримаючи викраде майно при собі, ОСОБА_1 з місця скоєння злочину зник та у подальшому викраденим розпорядився на власний розсуд.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, 09.08.2017 року близько 22.30 год. ОСОБА_1 рухався по вул. Черновола у м. Суми і проходячи неподалік перехрестя вул. Першотравнева та вул. Черновола звернув увагу на ОСОБА_4 , яка рухалась в напрямку вказаного перехрестя та тримала в руці мобільний телефон «Xiomi Redmi 4A». Побачивши мобільний телефон, у ОСОБА_1 виник умисел на заволодіння цим мобільним телефоном. Реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків у вигляді нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством, небезпечним для життя та здоров`я особи, діючи з прямим умислом та корисловою метою відкритого викрадення чужоого майна, ОСОБА_1 усвідомлюючи те, що його неправомірні злочинні дії відносно жінки не будуть припинені в силу її статі, забезпечивши таким чином чином вигідну для себе поведінку потерпілої, підйшов ззаду та наніс удар в ділянку голови. Не втримавшись на ногах від удару, ОСОБА_4 впала на землю на бік, продовжуючи тримати свій мобільний телефон в руці та почала голосно кричати, звати на допомогу, намагалася відбити від себе нападника, наносивши удари в нижню ділянку його тулуба. ОСОБА_1 для припинення активних дій потерпілої звільнитися, продовжуючи свої злочинні дії відносно ОСОБА_4 продовжив наносити удари рукою в ділянку голови, завдавши останній тілесні ушкодження відповідно висновку судово-медичної експертизи №159 від 28.02.2018 у вигляді «ЗЧМТ. Струсу головного мозку. Забійних ран лобної ділянку праворуч, виличної ділянки зліва. Крововиливу м`яких тканин обличчя. Садна губ, грудної клітини справа, ключиці». Тілесні ушкодження голови обличчя кваліфіковані як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, ушкодження тулубу кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Після чого, утримуючи деякий час ОСОБА_4 на землі, не звертаючи уваги на її крики про допомогу та прохання припинення неправомірних дій, ОСОБА_1 вихопив з руки ОСОБА_4 мобільний телефон «Xiomi Redmi 4A» вартістю відповідно до висновку товарознавчої експертизи №19/119/9-3/244е від 29.01.2018 року розміром 2906,33 грн.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

По першому епізоду від 02.05.2017 року.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину свою визнав повністю і підтвердив, що 02.05.2017 року близько 23.30 год він рухався по вул. І. Сірка в м. Суми і коли побачив незнайомого чоловіка, який перебував у стані алкогольного сп`яніння, виник умисел на відкрите викрадення майна. Підійшов до нього ззаду, а коли він озирнувся, вдарив ОСОБА_2 лівою рукою в ділянку правої скроні, а коли він впав від удару на землю, то почав його тримати та діставати з кишеней штанів портмоне, а з іншого мобільний телефон, а з кишені сорочки дістав посвідчення учасника бойових дій. З місця події втік, гроши потратив на власні потреби, а мобільний телефон здав до Ломбарду . У скоєному щиро покаявся та вказує, що матеріальні збитки відшкодовані.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його винність підтверджується іншими письмовими доказами, зібраними стороною обвинувачення.

Згідно листа Генерального директора «Ломбард «Свіжа Копійка» ОСОБА_1 05.05.2017 року звертався до ломбардного відділення ПТ «Ломбард «Свіжа Копійка» з приводу закладу майна: мобільного телефону Lenovo А1000, який був відкуплено 12.05.2017 року (т.2, а.с.15,17).

Протоколом пред`явлення особи для впізнання від 18.01.2018 року за участю потерпілого ОСОБА_2 , який по фотознімку за №3 впізнав ОСОБА_1 (т.2, а.с.18-20).

Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26.05.2017 року, де потерпілим ОСОБА_2 зазначено час та місце вчинення злочину відносно нього, а саме 02.05.2017 року близько 23.30 год. у м. Суми по вул. І. Сірка мобільного телефону Lenovo А1000 та грошових коштів у розмірі 2900 грн. та надав заяву з долученням серійного номеру мобільного телефону (т.2, а.с.21-22).

Висновком експерта від 27.02.2018 року №19/119/9-3/662е за результатами судової товарознавчої експертизи вартості мобільного телефону Lenovo А1000, яка складає 1367 грн. (т.2, а.с.28-31).

По другому епізоду відкритого викрадення чужого майна, повторно, від 07.07.2017 року.

Обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні провину свою визнає повністю, щиро покаявся та підтвердив, що він дійсно 07.07.2017 року близько 19.30 год. знаходився за місцем свого тимчасового мешкання по АДРЕСА_2 та побачив ОСОБА_3 , яка перебувала у стані алкогольного сп`яніння. Він також перед тим випив горілки. ОСОБА_3 спала на дивані і на пальцях побачив дві обручки, якими вирішив відкрито заволодіти. Вдарив потерпілу по тулубу, від чого вона прокинулася та почав її тримати та вимагати, щоб вона зняла обручки та поклала на папір, який він тримав у руках. ОСОБА_3 зняла обручки та поклала на папір. Після чого він їх забрав та розпорядився ними на власний розсуд. Матеріальні збитки потерпілій відшкодовані і готов понести покарання.

Крім визнання обвинуваченим своєї вини, стороною обвинувачення зібрані докази письмові, які не оспорювалися стороною захисту.

Згідно протоколу прийняття заяви про вчинення кримінальне правопорушення від 08.07.2017 року потерпіла ОСОБА_3 вказала, що 07.07.2017 року близько 20 год. за адресою: АДРЕСА_2 громадянин ОСОБА_1 заволодів золотими виробами - двома обручками (т.2, а.с.42).

Висновком експерта за №19/119/9-3/4004е від 15.12.2017 за результатами судової товарознавчої експертизи вартості викраденого у гр. ОСОБА_3 майна (ювелірні вироби) на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто станом на 07.07.2017 могла становити 2942,15 грн. (т.2, а.с.39-41).

По третьєму епізоду від 09.08.2017 року обвинувачений ОСОБА_1 у судовому засіданні не визнав своєї вини у повному обсязі і заперечував свою причетність, пояснюючи, що в ці дні його у м. Суми не було, про що могуть підтвердити свідки: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 і чому на нього вказала потерпіла, йому невідомо.

Дійсно свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у судовому засіданні дали свідчення про те, що з початку серпня 2017 року були в с. Бездрик Сумського району і повернулися звідки 10 серпня 2017 року. Господаря будинку з ними не було, інколи заходили сусіди до них і під час перебування у с. Бездрик не покидали будинок, лише ходили до магазину. ОСОБА_6 познайомилися з ОСОБА_1 за декілька днів до виїзду у с. Бездрік і так как вона пішла у відпустку, то вирішили всі разом поїхати відпочивати, ще з ними був ОСОБА_8 .

Суд критично ставиться до поясненнь вказаних свідків, які у судовому засіданні давали протилежні в деяких деталях покази, а саме: ОСОБА_7 пояснила, що спиртні напої пили всі разом і ОСОБА_6 також, але остання заперечувала вживання спиртних напоїв, стосовно дати повернення з с. Бездрик, ОСОБА_6 казала, що повернулися 11 серпня 2017 року, а ОСОБА_7 10 серпня 2017 року. Крім того, не запам`ятали адреси, де розташований будинок, не вказали імен сусідів, які приходили до них, що позбавляє можливості пересвідчитися у їх поясненнях. Обвинувачений не наполягав на виклик для дачи пояснень господаря будинку с. Бездрик, який надав їм будинок для відпочинку на підтвердження даного факту.

Стороною захисту наданий витяг з наказу №93 від 31.07.2017 року Комунального закладу «Сумська обласна клінічна лікарня» про надання відпусток, де вказано, що ОСОБА_6 надана відпустка з 31.07.2017 по 11.08.2017 року включно, але даний витяг не є підтвердженням її перебування саме у с. Бездрик Сумського району вісь час відпустки.

Стороною захисту було заявлене клопотання про тимчасовий доступ до операторів мобільного зв`язку на підтвердження непричетності ОСОБА_1 до скоєного правопорушення, але слідчим у задоволенні клопотання було відмовлено з причин не надання інформації, що вказаним мобільним терміналом дійсно користувався ОСОБА_1 або перебував у його користуванні під час скоєння правопорушення 09.08.2017 року.

За клопотанням сторони захисту було задоволено клопотання про тимчасовий доступ і витребувано ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 15.03.2018 року ПрАТ «ВФ Україна» інформація про знаходження мобільного телефону за номером НОМЕР_1 09.08.2017 року о 22 год.30 хв. радіуса базової станціїї (т.1, а.с.43-44). Відповіді від ПрАТ «ВФ Україна» до суду не надійшла, стороною захисту у послідуючому клопотань не виникало.

Незважаючи на невизнания обвинуваченим своєї винуватості та пояснень свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , їх доводи спростовуються поясненями самої потерпілої ОСОБА_4 , поясненнями свідка та зібраними письмовими доказами.

Потерпіла ОСОБА_4 у судовому засіданні пояснила, що 09.08.2017 року близько 22.30 год. рухалась по вул. Черновола м. Суми і коли проходила неподалік перехрестя вул. Першотравнева та Черновол відчула вдар по голові, від якого вона впала на землю на бік, тримавши у руці свій мобільний телефон та почала голосно кричати та звати на допомогу. Також відбивалася від нападника, наносивши удари у ніжню частину тулуба ОСОБА_1 , але він продовжував наносити удари рукою в ділянку голови. Після чого вихопив мобільний телефон «Xiomi Redmi 4A» з її руку та швидко побіг. Коли її запросили на впізнання, то вона спочатку повідомила за якими признаками вона зможе його впізнати, вказуючи на його зріст, кріпку стотуру тіла, зачіску, лобну частину, щоці. І при впізнанні вона вказала на чоловіка, який назвався ОСОБА_1 . Взнала його за зрістом, кріпкої стотури тіла, щокам, широкої руки, короткій стрижці та відкритого лобу, русявого кольору волосся. Також у судовому засіданні підтвердила, що дійсно це був ОСОБА_1 , якого вона добре запам`ятала і оговорювати у неї немає причин, оскільки раніше його не знала. Після того, як мобільний телефон був викрадений, вона неодноразово набирала свій номер, але телефон був вимкнутим. Після нападу, вона звернулась до лікарні з головною біллю і перебувала у лікарні з 09.08.2017 по 22 серпня 2017 року.

Свідчення потерпілої послідовні, логічні і підтверджуються іншими зібраними доказами.

Свідок ОСОБА_9 у судовому засіданні пояснила, що вона була запрошена у якості понятої при проведенні впізнання і потерпіла розповідала про здійснення на неї нападу та признаки за якими вона може впізнати нападника, а саме: невеликий зріст, крупної статури і коли пред`явили 4 осіб, то она впевнене показала на чоловіка, який назвався ОСОБА_10 , який відмовлявся про участь у нападі.

Крім показань потерпілого, свідка вина обвинуваченого також доказується дослідженими судом письмовими доказами:

З протоколу огляду місця події від 09.08.2017 року вбачається, що оглядом місця події є відкрита ділянка перехрестя вулиць Першотравнева та Черновола, де на бетоні були виявлені речовина бурого кольору та сліди взуття та застосувалась службова собака, яка дійшла лише до автомобіля швидкої допомоги (т.2, а.с.99-101).

Згідно протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правовопорушення від 10.08.2017 року потерпіла ОСОБА_4 вказала, що 09.08.2017 року близько 22.30 год. невідома особа чоловічої статі відкрито заволодів її мобільним телефоном «Xiomi Redmi 4A» та надала документи на нього (т.2, а.с.102).

З висновку експерта за №19/119/9-3/244е від 29.01.2018 ринкова вартість мобільного телефону на час скоєння злочину могла становити 2906,33 грн. (т.2, а.с.105-108).

Як з протоколу пред`явлення особи для впізнання, так і з відеозапису від 16 січня 2018 року вбачається, що потерпіла ОСОБА_4 перед початком впізнання розповіла учасникам за якими признаками вона буде впізнавати особу, який здійснив на неї напад, а саме: його невеликий для чоловіка зріст (170-172 см), плотної статури, коротку зачіску русявого кольору з відкритим лобом і при пред`явленні 4 осіб, вона впевнено назвала особу від номером 1, яким назвався ОСОБА_1 (т.2, а.с.109-113).

Сторона захисту обвинуваченого адвокат Прихожай Т.І. просила визнати ций протокол недопустимим доказом, оскільки впізнання проводилось без захисника, чим були порушені права ОСОБА_1 та інші статисти не відповідали вимогам ст.228 КПК України, оскільки один з них був високого зрісту та звертає увагу суду на те, що у цьому випадку не відповідає діям ОСОБА_1 , який після викрадення мобільних телефонів відносив до ломбарду, а мобільний телефон потерпілій ОСОБА_4 був знайдений на кладовище.

Суд вважає ствердження захисника про поведінку обвинуваченого після скоєння кримінального правопорушення стосовно розпорядження мобільним телефоном неспроможніми, оскільки у кожному разі можливі інші наслідки.

Недопустимість доказів регламентовано ст.87 КПК України, де вказано, що недопустими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міждународними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини та вказаний вичерпний перелік істотних порушень прав людини і основоположних свобод.

У вирішенні питання про допустимість доказів важливе значення має саме істотність порушення прав і свобод.

Це означає, що не усі порушення закону, допущені під час збирання доказів сторонами, є підставою для визнання доказів недопутстимими.

Для вирішення питання про допустимість доказів має значення, чи порушене право особи на приватне життя, а також в якому співвідношенні перебуває з потребою забезпечення суспільних інтересів.

Таким чином, проаналізувавши та дослідивши у судовому засіданні як протокол пред`явлення для впізнання, так і переглянувши диски з відеозаписом, суд визнає протокол пред`явлення для впізнання належним та допустимим доказом, який був проведений у відповідності з вимогами ст.228 КПК України і під час якого слідчим були проведені дії, спрямовані на впізнання потерпілою особи, яка здійснила на неї напад, а саме перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий з`ясував, чи може потерпіла впізнати особу, опитав про зовнішний вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що був складений протокол. Крім того, були виконані вимоги ч.2 ст.228 КПК України, де пред`явилось 4 особи і троє з них не мали відмінностей у віці, зовнішності та одязі, а лише один був вище ніж троє. Ці ознаки і прикмети, які були вказані потерпілою ОСОБА_4 співпали з ознаками обвинуваченого ОСОБА_1 та його статурою. При пред`явленні впізнання ОСОБА_4 не мав статусу підозрюваного і при проведенні впізнання не було істотних порушень його прав та свободи.

Інших підстав недопустимості доказів захистом не заявлено.

У якості письмового доказу викрадення мобільного телефону потерпілого під час розбійного нападу обвинуваченим стороною обвинувачення надана медична документація перебування потерпілої у медичному закладі з 09.08.2017 року по 22.08.2017 року з діагнозом «ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забій рани лобної ділянки праворуч, скулової ділянки зліва. Крововиливи м`яких тканин обличчя, ссадина губ, грудної клітини, ключиці праворуч» (т.2, а.с.116-126).

Згідно висновку №139 судово-медичної експертизи від 18.02.2018 року ОСОБА_4 знаходилась на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні СОКЛ з 9 по 22 серпня 2017 р. з діагнозом «ЗЧМТ. Струс головного мозку. Забій рани лобної ділянки праворуч, скулової ділянки зліва. Крововиливи м`яких тканин обличчя, ссадина губ, грудної клітини, ключиці праворуч». Вказані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, про свідчить їх характер. У вказаних ушкодженнях не відобразились ідентифікуючи ознаки травмуючих предметів. Ушкодження могли утворитись від нанесення ударів руками, ногами та подібними предметами. Характер та локалізація ушкоджень виключає можливість їх утворення при падінні з вертикального положення на площину, а також при нанесенні ударів ножем. Кількість травматичних впливів не менше 5-ти. Тілесні ушкодження голови та обличчя кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Ушкодждення тулубу кваліфікуються як легкі тілесні ушкодждення. Зазначені тілесні ушкодження могли утворитися в час вказаний в постанові, що підтверджується даними медичної документації (т.2, а.с.127-128).

При проведенні слідчого експерименту від 11.03.2018 року потерпіла надала аналогічні покази, які не відрізнялися від показів у судовому засіданні, всі удари які були нею вказані відобразилися і у медичній документації, що свідчить про послідовність та логічність, правдивість її показів та зафіксовано у протоколі (т.2, а.с. 129-135).

На підтвердження її показів висновком експерта №187 від 13.03.2018 року надані підсумки після проведення слідчого експерименту, за яким визначено, що дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів, про що свідчить їх характер. Ушкодження голови та обличчя могли утворитися при нанесенні ударів кулаками, як було продемонстровано потерпілою під час проведення слідчого експерименту. Механізм утворення ушкоджень тулубу не був продемонстрований потерпілою під час проведення слідчого експерименту (т.2, а.с.136).

У суду відсутні підстави ставити під сумнів показання потерпілої, які логічні, послідовні і незмінні. Даних про те, що вона оговорює обвинуваченого, судом не встановлено, а невизнання обвинуваченим своєї вини суд розцінює як спосіб захисту від пред`явленого обвинувачення та намагання уникнути покарання, оскільки санкція ч.2 ст.187 КК України визначає сувору міру покарання.

Відповідно до частини1 ст. 94 КПК України слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, частина 2 визначено, що жоден доказ не має наперед установленої сили.

Суд при оцінці доказів керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів, як вказано у рішенні Европейського Суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20 вересня 2012 року та враховується також якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення у справі «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року).

Здобуті під час досудового розслідування і досліджені в судовому засіданні докази, які визнані судом належними і допустимими та на які йде посилання у вироку, суд визнає також і об`єктивними.

Таким чином, наведені вище докази повністю підтверджують ту обставину, що обвинувачений ОСОБА_1 вчинив розбійний напад на потерпілу ОСОБА_4 .

Кваліфікація дій обвинувачених судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Виходячи із здобутих доказів і надавши їм належну оцінку суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 2 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (гарбіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілих, вчинений повторно і за ч.2 ст. 187 КК України, так як він вчинив напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров`я особи, яка зазнала нападу, тобто вчинив розбій, кваліфікуючою ознакою якого є вчинений особою, яка раніше вчинила розбій.

Мотиви призначення покарання. Злочини, передбачені ч.2 ст.186, ч. 2 ст. 187 КК України вчинені обвинуваченим згідно з ч.3 ст. 12 КК України, відповідно до класифікації злочинів, відносяться до категорії тяжких злочинів.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених ним злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

З огляну на вищенаведене, ОСОБА_1 вину визнав повністю за ч.2 ст.186 КК України, у скоєному щиро розкаявся, сприяв розкриттю злочину, відшкодування збитків - ці обставини відповідно до ст. 66 КК України суд визнає такими, що помякшують його покарання.

Обставиною, що обтяжує покарання, відповідно до ст. 67 КК України судом встановлено - рецидив злочину, як особа яка неодноразово вчиняла аналогічні злочини та має за ці судимості, але висновку про ставлення на шлях виправлення не зробив.

Вивченням даних про особу обвинуваченого встановлено, що ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у психіатричному та наркологічному диспансері не перебуває, має неповнолітнього сина, офіційно не працює та враховуючи неодноразові судимості та скоєння ним злочину, що свідчить його не бажання встати на шлях виправлення, суд дійшов висновку про обрання міри покарання у виді позбавлення волі.

Саме визначене покарання на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи).

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винною, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню, так як Конституційний Суд України у рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».

Так, у рішенні ЄСПЛ у справі «Скоппола проти Італії» від 17 вересня 2009 року (заява №10249/03), де зазначено, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Враховуючи засади законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, беручи до уваги конкретні обставини вчинення злочину, тяжкі наслідкі від вчиненого, особу обвинуваченого, суд дійшов висновку, що виправлення обвинуваченого можливо досягти лише в ізоляції від суспільства з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі, в межах санкції статті.

Вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат, заходів забезпечення кримінального провадження, інше.

Прокурором Сумської місцевої прокуратури м. Суми заявлений цивільний позов про стягнення витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_4 в розмірі 9 678,37 грн. за період її перебування на стаціонарному лікуванні з 09.08.2017 по 22.08.2017 КЗ «Сумська обласна клінічна лікарня». Обвинувачений з даним позовом не погоджується і просить у задоволенні відмовити, посилаючись на те, що він не вчиняв це кримінальне правопорушення.

Відповідно до ст. 1206 ЦК України особа, яка вчинила злочин, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього злочину, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.

Виходячи з того, що вина обвинуваченого у скоєні кримінального правопорушення за ч.2 ст. 187 КК України доведена у повному обсязі, позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_4 слід задовольнити і стягнути на користь Департаменту фінансів, економіки та інвестицій Сумської міської ради у розмірі 9 678,37 грн.

Згідно ст.ст. 122, 124 КПК України - з обвинуваченого на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення товарознавчих експертиз № 19/119/9-3/662е від 28.02.2018 року у розмірі 429 грн.00 коп., №19/119/9-3/3891е від 08.12.2017 вартістю 296,61 грн., № 19/119/9-3/4004е розміром 296,61 грн., №19/119/9-3/244е від 29.01.2018 року в розмірі 429,00 грн., а всього на загальну суму 1451,22 грн.

Запобіжний захід під час судового засідання обирався у виді цілодобового домашнього арешту, строк дії якого закінчився, в ході судового розгляду справи питання про обрання запобіжного заходу не вирішувалося, клопотання з цього приводу не заявлялося. Строк відбуття покарання обчислювати з часу приведення вироку у виконання.

Керуючись ст.ст. 373-374 КПК України, суд,

у х в а л и в:

ОСОБА_11 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч.2 ст. 186, ч. 2 ст. 187 КК України та призначити йому покарання:

за ч.2 ст. 186 КК України у виді чотирьох років позбавлення волі;

за ч.2 ст. 187 КК України у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією майна, окрім житла.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів визначити остаточне покарання ОСОБА_1 шляхом поглинення менш суворого покарання більш сувороим у виді семи років позбавлення волі з конфіскацією майна, окрім житла.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 обчислювати з часу приведення вироку у виконання.

Стягнути з ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_2 ) на користь Департаменту фінансів, економіки та інвестицій Сумської міської ради у відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_4 у розмірі 9 678,37 грн. (одержувач платежу - Сумська міська ОТГ/24060300, № рахунку НОМЕР_3, код одержувача платежу 37970593, банк одержувача Казначейство України (ЕАП), МФО 899998.

З ОСОБА_1 (іпн. НОМЕР_2 ) на користь держави підлягають стягненню документально підтверджені витрати на залучення експерта для проведення товарознавчих експертиз № 19/119/9-3/662е від 28.02.2018 року у розмірі 429 грн.00 коп., №19/119/9-3/3891е від 08.12.2017 вартістю 296,61 грн., № 19/119/9-3/4004е розміром 296,61 грн., №19/119/9-3/244е від 29.01.2018 року в розмірі 429,00 грн., а всього на загальну суму 1451,22 грн.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Ковпаківський районний суд м. Суми.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: Г.Ю. Корольова