Вирок № 88257782, 17.03.2020, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/1126/19

Провадження № 1-кп/947/474/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.03.2020 року Київський районний суд міста Одеси у складі:

Головуючого - судді Войтова Г.В.,

за участю секретарів Маркової О.І., Кондрашевої К.С.,

за участю прокурорів Сушко В.М., Бучко О.О.,

захисника Тодоріка К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Одесі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015161010000678 від 18.02.2015 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Новопетрівка, Ширяївського району Одеської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, одруженого, з середньо-спеціальною освітою, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , колишнього військовослужбовця призваного у зв`язку із мобілізацією - інспектора прикордонної служби 3 категорії-кулеметника відділення інспектора прикордонної служби прикордонної застави оперативно-бойової комендатури «Одеса-2» військової частини 2138, сержанта,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем призваним у зв`язку із мобілізацією та проходячи військову службу на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії - кулеметника відділення інспекторів прикордонної служби прикордонної застави оперативно - бойової комендатури «Одеса 2» військової частини 2138, у військовому званні «сержант», діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій і передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою тимчасово ухилитися від обов`язків військової служби 03.02.2015 року близько 08 годин 00 хвилин не з`явився вчасно без поважних причин до розташування військової частини 2138, яка дислокується за адресою: м. Одеса, вул. Левітана,113 та ухилявся від проходження військової служби до 13.03.2015 року, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язками військової служби.

Вказаними умисними діями, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 407 КК України - не з`явлення вчасно на службу без поважних причин тривалістю понад один місяць, вчинене військовослужбовцем, крім строкової служби.

16 березня 2020 року під час розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015161010000678 від 18.02.2015 року між прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України майором юстиції Сушко Василем Миколайовичем, якому на підставі ст. 37 КПК України надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_1 , за участю захисника Тодоріка К.В., на підставі ст.ст. 468, 469, 470, 472 КПК України була укладена угода про визнання винуватості.

Відповідно до ч.3 ст. 474 КПК України якщо угоди досягнуто під час судового провадження, суд невідкладно зупиняє проведення процесуальних дій і переходить до розгляду угоди.

В угоді про визнання винуватості прокурор та обвинувачений виклали формулювання обвинувачення та його правову кваліфікацію за ч.3 ст. 407 КК України, які ніким не оспорюються, зазначили істотні для даного кримінального провадження обставини.

Одночасно, сторони угоди про визнання винуватості погодилися на призначення покарання ОСОБА_1 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого за ч. 3 ст. 407 КК України, враховуючи те, що відповідно до положень ч. 4 ст. 12 КК України обвинуваченим ОСОБА_1 вчинено злочин середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який за місцем реєстрації характеризується позитивно, а також наявність передбачених ст. 66 КК України обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину: з`явлення із зізнанням, щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин, а також відсутність передбачених ст. 67 КК України обставин, які обтяжують покарання, сторони дійшли згоди щодо можливості із застосуванням ст. 69 КК України перейти до іншого, більш м`якого покарання, не зазначеного в санкції ч. 3 ст. 407 КК України та із застосуванням ст. 53 КК України призначити ОСОБА_1 покарання у виді штрафу в розмірі 740 (сімсот сорок) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 12 580 (дванадцять тисяч п`ятсот вісімдесят) гривень.

Угода укладена в присутності захисника Тодоріка К.В., про що свідчить його особистий підпис.

Крім того, в судовому засіданні захисник підтримав умови укладеної угоди та просив її затвердити, оскільки її умови не порушують прав інших осіб та не становлять суспільної небезпеки і не загрожують інтересам держави.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 угоду про визнання винуватості обвинувачений ОСОБА_1 підтримав та просив її затвердити. Свою вину в скоєнні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України визнав повністю, щиро розкаявся у скоєному, погодився з прокурором на призначення узгодженого покарання. Зазначив про обставини вчинення ним злочину, які повністю відповідають обставинам, встановленим органом досудового слідства, судом та викладені в обвинувальному акті в кримінальному провадженні №42015161010000678 від 18.02.2015 року .

Прокурор в судовому засіданні просив угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_1 узгоджене в угоді покарання, оскільки при укладенні даної угоди дотримані вимоги та правила КПК України та КК України.

Обвинуваченому ОСОБА_1 суд під розписку відповідно до ст. 474 КПК України роз`яснив процесуальні права, характер обвинувачення, вид покарання та наслідки укладення, затвердження та невиконання угоди, передбачені ст.ст. 473, 476 КПК України, роз`яснив вичерпні підстави оскарження вироку суду, винесеному на підставі угоди.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно п. 2 ч.1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

За умовами ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, в якому бере участь потерпілий, не допускається.

Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушень, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, які згідно ст. 12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості.

У судовому засіданні судом встановлено, що обвинувачений беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень за вказаних обставин; сторони добровільно уклали угоду про визнання винуватості, зміст якої відповідає вимогам ст. 472 КПК України, та розуміють наслідки затвердження такої угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України. Вид та міра покарання, на яку обвинувачений погоджується, обрана з врахуванням загальних засад призначення покарань, передбачених ст. ст. 65-67, 69 КК України.

В ході судового розгляду, судом встановлені обставини, які пом`якшують покарання, зокрема, ОСОБА_1 щиро кається у скоєному кримінальному правопорушенні, вину визнає в повному обсязі, активне сприяння розкриттю злочину, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких сімейних обставин. Обставини, що обтяжують покарання в ході судового розгляду не встановлені.

Судом не встановлено підстави для відмови в затвердженні угоди, визначених в ч.7 ст. 474 КПК України.

За умовами ч.1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, з урахуванням ступені тяжкості вчинених злочинів, даних про особу ОСОБА_1 наявності пом`якшуючих і відсутністю обтяжуючих обставин покарання, визнання своєї вини ОСОБА_1 суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди укладеної між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_1 про визнання винуватості і призначення узгоджених сторонами виду і міри покарання.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369,373-374,392,393,394,395,473-475 КПК України,суд,- УХВАЛИВ:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 16.03.2020 року, підписану між прокурором військової прокуратури Одеського гарнізону Південного регіону України майором юстиції Сушко Василем Миколайовичем і обвинуваченим ОСОБА_1 у кримінальному провадженні за № 42015161010000678, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань від 18.02.2015 року.

Відповідно до затвердженої угоди про визнання винуватості визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 407 КК України, та призначити ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст. 69 КК України, у вигляді штрафу в розмірі 740 (сімсот сорок) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 12 580 (дванадцять тисяч п`ятсот вісімдесят) гривень.

Запобіжний захід ОСОБА_1 не обирався.

Вирок може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення, але лише у випадках, встановлених ст. ст. 473, 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя Войтов Г. В.