Рішення № 88252930, 13.03.2020, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/1724/19

провадження № 2-а/694/2/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А І Н И

13.03.2020 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області

в складі: головуючого судді Гончаренко Т.В.

секретаря судового засідання Блискавки А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, інспектора Управління патрульної поліції в місті Київ сержанта поліції 3 батальйону 3 роти Хлівненко Дениса Миколайовича, Управління патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови щодо накладення адміністративного стягнення, -

встановив:

ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом, відповідно до якого просив суд ухвалити рішення, яким визнати незаконною та скасувати постанову УПП в м.Київ в справі про порушення правил дорожнього руху серії ЕАК №1620781 від 13.10.2019 року за ч.3 ст.121 КУпАП відносно ОСОБА_1 .

Свої вимоги мотивував тим, що 13.10.2019 року о 21.45 год. на автомобільній дорозі: Київська область, Броварський район дорога М-01, 27 км., він керуючи автомобілем «Сітроен Джампер», д.н.з. НОМЕР_1 , був зупинений сержантом поліції Хлівненком Денисом Миколайовичем (як слідує з тексту постанови, причиною зупинки було те, що не працювала підсвітка заднього номера), проте після зупинки він показав, що сержант поліції видумав, що підсвітка не працює, бо в дійсності підсвітка працювала, тоді інспектор не придумав нічого ліпшого, як почав безпідставно вимагати документи про обов`язковий технічний контроль, хоч такий не є потрібним для транспортного засобу, яким він керував, а потім безпідставно склав протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.121 КУпАП, на що він заперечував щодо підстав та обставин, на які вказував сержант поліції та вказав на відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, був не згідний з постановою про притягнення його до адміністративної відповідальності. Проте всупереч його доводів, не зважаючи на відсутність складу адміністративного правопорушення, було протиправно та незаконно відносно нього винесено постанову УПП в м.Київ в справі про порушення правил дорожнього руху серії ЕАК №1620781 від 13.10.2019 року за ч.3 ст.121 КУпАП, а саме за те, що водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Citroen Jumper», номерний знак НОМЕР_1 , 13.10.2019 року о 21год.49 хв. за адресою: Київська область, Броварський район, дорога М-01, 27 км., в якого не працювала підсвітка заднього номерного знаку, а при перевірці документів автомобіль не пройшов обов`язковий технічний контроль, чим порушив ст.37 Закону України "Про дорожній рух", вчинивши при цьому правопорушення, передбачене ч.3 ст.121 КУпАП.

Вважає оскаржувану постанову незаконною та необґрунтованою, оскільки до матеріалів справи не долучено доказів того, що автомобіль використовувався з метою отримання прибутку від перевезення вантажів або пасажирів, а також, що автомобіль повинен проходити обов`язковий технічний контроль. Під час розгляду справи він висловив свої заперечення та просив пояснити, з яких міркувань особою, яка розглядала справу про адміністративне правопорушення зроблено висновок про те, що автомобіль під його керуванням «Citroen Jumper», номерний знак НОМЕР_1 підлягає обов`язковому технічному контролю. Жодних доводів в оскаржуваній постанові з зазначеного питання не міститься, інспектором не було складено протоколу про адміністративне правопорушення.

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 18.10.2019 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження (а.с.13).

Ухвалою Звенигородського районного суду Черкаської області від 08.11.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду (а.с.19).

Ухвалою суду від 06.12.2019 року судом за клопотанням представника відповідача ГУНП в Київській області замінено неналежного відповідача Головне управління Національної поліції в Київській області належним відповідачем - Департамент патрульної поліції.

Позивач і його представник у судове засідання не з`явилися, представник позивача - адвокат Бабенко Р.В. надав суду заяву про розгляд справи без його участі та без участі позивача, позов підтримує в повному обсязі та просить суд його задовольнити.

Представником позивача - адвокатом Бабенком Р.В.02.12.2019 року надано відповідь на відзив, в якому вказує на відсутність доказів зі сторони відповідача, які б могли підтвердити законність винесеної постанови, так як відповідно до матеріалів справи, транспортний засіб, що фігурує у справі, є легковим автомобілем, який належить фізичній особі. Відсутні будь-які дані про те, що позивач здійснює вид діяльності, пов`язаний з перевезенням пасажирів та вантажів за цивільно-правовими угодами. Таким чином автомобіль, яким керував позивач є його власним особистим автомобілем, а тому його не слід вважати автомобілем, що здійснює перевезення пасажирів та вантажів з метою отримання прибутку. Крім того, слід звернути увагу, що при перегляді відеозапису, наданого відповідачем встановлено безпідставне складання адміністративного протоколу. Крім того, відзив на адміністративний позов подано неповноважною особою.

Представник відповідача - Департаменту патрульної поліції, повідомлені належним чином про день, час та місце розгляду справи, у судове засіданні представника не направили, причина їх неявки суду невідома. Заяв та клопотань не надходило.

Відповідач - інспектор Управління патрульної поліції в м.Київ сержант поліції 3 батальйону 3 роти Хлівненко Д.М. в судове засідання не з`явився, причини його неявки суду невідомі.

20.11.2019 року від представника інспектора та УПП у м.Києві Іванової Д.Р. надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що твердження позивача не відповідають дійсності, вимоги є безпідставними та необґрунтованими. Факт вчиненого правопорушення було зафіксованого на нагрудну камеру інспектора, де сам водій повідомив, що його транспорт використовується для перевезення вантажа з метою отримання прибутку, а тому протокол обов`язкового технічного контролю в даному випадку є обов`язковим. Вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам КУпАП, поліцейський при її винесенні діяв на підставі та у межах наданих йому повноважень. В підтвердження законності та правильності своїх дій надано відео з нагрудної камери патрульного.

Представник відповідача - Управління патрульної поліції повідомлений належним чином про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання представника не направили, клопотань та заяв на адресу суду не надходило.

Суд, повно, обґрунтовано, всебічно та безпосередньо дослідивши всі наявні докази у справі, оглянувши відео, надане відповідачем,з`ясувавши всі обставини, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, приходить до наступного.

Встановлено, що 13.10.2019 року УПП в м.Київ сержантом поліції 3-го батальйону 3-ї роти Хлівненком Д.М. винесено постанову про накладення на ОСОБА_3 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАК №1620781, у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн., за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП.

В постанові зазначено, що ОСОБА_3 керував транспортним засобом «Citroen Jumper», номерний знак НОМЕР_1 , 13.10.2019 року о 21год.49 хв. за адресою: Київська область, Броварський район, дорога М-01, 27 км., в якого не працювала підсвітка заднього номерного знаку, а при перевірці документів автомобіль не пройшов обов`язковий технічний контроль, чим порушив ст.37 Закону України "Про дорожній рух" (а.с.6).

Так, за змістом оскаржуваної постанови, підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало порушення ним вимог ЗУ «Про дорожній рух».

Основні завдання поліції викладені у ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», за приписами якої поліція виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.

Так, частина 3 статті 121 КУпАП, передбачає накладення адміністративного стягнення за керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, у виді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до п. 31.3.б ПДР України, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством, якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю).

Згідно з ч. 1 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 вказаного Закону, обов`язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби -

незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років.

Аналогічні норми містяться у п. 1 Порядку проведення обов`язкового технічного контролю та обсяги перевірки технічного стану транспортних засобів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2012 № 137.

Тобто, з вказаних норм законодавства вбачається, що легкові автомобілі підлягають обов`язковому технічному контролю лише у випадку, якщо вони використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку та мають строк експлуатації понад два роки, а вантажні автомобілі вантажопідйомністю до 3,5 тонни - лише у випадку, якщо вони мають строк експлуатації понад два роки.

Відповідно до абз. 5, 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобіль легковий - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев`ять з місцем водія включно; автомобіль вантажний - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення вантажів.

Аналогічні визначення міститься і в п. 1.10 Правил дорожнього руху України.

Згідно з п. 2.13 ПДР України, транспортні засоби належать до таких категорій: В - автомобілі, дозволена максимальна маса яких не перевищує 3500 кілограмів (7700 фунтів), а кількість сидячих місць, крім сидіння водія, - восьми, состав транспортних засобів з тягачем категорії В та причепом, повна маса якого не перевищує 750 кілограмів.

Як вбачається з копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 , транспортний засіб Citroen Jumper, номерний знак НОМЕР_1 , 2006 року випуску, з повною масою 2900 кг, належить до категорії «В», тип « фургон малотонажний - В».

Відповідно до ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина друга статті 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення.

Відповідно до положень статті 1 КУпАП основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Відповідно до вимог ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об`єктивного з`ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які

дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчинення, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 258 КпАП України у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.

Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь.

Позивачем, крім іншого, заперечується факт порушення ним Правил дорожнього руху України, відповідальність за які передбачена ч. 3 ст. 121 КУпАП.

Частиною 2 ст. 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд приймає до уваги твердження позивача про те, що автомобіль Citroen Jumper, номерний знак НОМЕР_1 , яким керував позивач, використовувався для особистого користування, без мети отримання прибутку (перевезення пасажирів та вантажу).

Будь-які сумніви та протиріччя, які виникають при розгляді адміністративного позову про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення суд тлумачить на користь особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, дотримуючись приписів ст. 62 Конституції України.

Відповідач доказів, які могли б спростувати доводи позивача ОСОБА_3 не надав, зокрема, на які посилається у відзиві на позовну заяву.

З оглянутого судом відеозапису з камери нагрудного реєстратора поліцейського, що долучений до відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідачем не зафіксовано факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем та наявності обставин, на які посилається відповідач, оскільки відео не містить фіксації такого порушення, а жодних інших належних доказів на підтвердження правомірності притягнення позивача до відповідальності суб"єктом владних повноважень не надано.

Отже, транспортний засіб позивача, вага якого, згідно свідоцтва про реєстрацію, не перевищує 3500 кг., не використовується як таксі або для перевезення вантажу з метою отримання прибутку, а тому не підлягає обов`язковому технічному контролю.

За таких обставин, в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 121 КУпАП. З огляду на недоведення відповідачем правомірності свого рішення, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_3 підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Враховуючи заявлені позовні вимоги та приписи ч.3 ст. 286 КАС України, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, в частині скасування постанови серії ЕАК №1620781 від 13.10.2019 року про адміністративне правопорушення та закриття провадження по справі.

В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки не передбачені ч.3 ст. 286 КАС України.

Також, відповідно до ч. 5 ст. 139 КАС України судові витрати належить віднести на рахунок

держави.

На підставі ПДР України, керуючись ст.ст. 244-246, 250, 286 КАС України, ч.3 ст.121 КУпАП суд,-

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, інспектора Управління патрульної поліції в місті Київ сержанта поліції 3 батальйону 3 роти Хлівненко Дениса Миколайовича, Управління патрульної поліції про визнання незаконною та скасування постанови щодо накладення адміністративного стягнення - задовольнити частково.

Постанову серії ЕАК № 1620781 від 13.10.2019 року винесену УПП у м.Київ сержантом поліції 3-го батальйону 3-ї роти Хлівненко Денисом Миколайовичем про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 121 КУпАП - скасувати.

Провадження по справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити.

В решті вимог позову відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.В.Гончаренко