Рішення № 88252836, 26.02.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/6986/18

Провадження № 2/645/81/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Мартинової О.М.,

секретар судових засідань - Костін О.Б.,

за участі представника Харківської місцевої прокуратури №3 - Сухорукової І.К.,

представника відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовною заявою заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Коваленко Наталії Василівни в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів,

в с т а н о в и в:

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 - Коваленко Наталія Василівна, звернулася в інтересах держави в особі Харківської міської ради до суду з позовом, до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 22220,66 грн.

В обґрунтування своїх вимог за позовом заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 зазначила, що вивченням місцевою прокуратурою питання наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у сфері земельних правовідносин, встановлено порушення вимог законодавства під час використання земельних ділянок, розташованих на території Немишлянського району м. Харкова. Так, згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №139900824 від 02.10.2018 р., встановлено, що на земельній ділянці по АДРЕСА_1 розташована нежитлова будівля літ. «Ч-1», площею 627,7 кв.м., право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 23.08.2017 р. за №3849. Департаментом територіального контролю Харківської міської ради здійснено обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , на якій розташована нежитлова будівля літ. «Ч-1», площею 627,7 кв.м. Межі земельної ділянки визначені за результатами геодезичної зйомки відповідно до зовнішніх меж будівлі, суміжного землекористувача та паркану. Разом з цим, встановлено, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від №146230120 від 21.11.2018 року право користування земельною ділянкою площею 9,1414 га (кадастровий номер 6310138500:12:004:0023) по АДРЕСА_1 відповідно до договору оренди від 11.04.2008 року за №840867100037 припинено з 27.11.2017 року на підставі акту приймання передачі земельної ділянки від 21.11.2017 року за №173/17. Також, відповідно до інформації Департаменту земельних відносин Харківської міської ради від 03.04.2018 року за №2158/0/225-18 на земельну ділянку по АДРЕСА_1 договори оренди не обліковуються, рішення щодо продажу, надання у користування (власність) ОСОБА_2 земельної ділянки міською радою не приймалось. Крім того, відповідно до інформацій ГУ ДФС у Харківській області від 10.10.2018 року за №24706/9/20-40-56-06 ОСОБА_2 не перебуває на обліку в Центральному управлінні ТУ ДФС у Харківській області як платник орендної плати за землю або земельного податку. Таким чином, ОСОБА_2 з 27.11.2017 року та по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,0614 га по АДРЕСА_1 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав, і як наслідок не сплачує платежів за їх використання, відповідно до встановленого законодавчими актами розмірі. У зв`язку з цим, Департаментом: територіального контролю Харківської міської ради проведено обстеження земельної ділянки та складено акт від 02.10.2018 року, яким встановлено, що ОСОБА_2 використовує для експлуатації та обслуговування нежитлової будівля літ. «Ч-1» земельну ділянку площею 0,0164 га. Таким чином, на підставі вищезазначених документів, Департаментом територіального контролю Харківською міською радою здійснено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання ОСОБА_2 вказаної ділянки без правовстановлюючих документів, площею 0,0614 га у період з 01.12.2017 року по 31.10.2018 року складає в сумі 22220,66 грн.; у 2017 році не сплачено оренду плату у розмірі 2020,06 грн., у 2018 року - 20200,60 грн. Разом з тим, заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 зазначає, що ОСОБА_2 не є ані власником, ані постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата. Таким чином, ОСОБА_2 володіє лише нежитловим приміщенням, яке знаходиться на спірній ділянці, а тому з моменту виникнення права власності на вказане нерухоме майно у неї виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, яка знаходиться під нерухомим майно. При цьому, відповідач з часу виникнення права власності на нерухоме майно належним чином не оформила правовідносини щодо користування спірною земельною ділянкою та не сплачує жодних платежів. Тобто, відбувається факт безпідставного збереження саме коштів у розмірі орендної плати ОСОБА_2 за рахунок Харківської міської ради. Внаслідок чого використання відповідачем зазначеної земельної ділянки без укладання договору оренди землі, територіальна громада міста Харкова в особі Харківської міської ради позбавлена можливості отримувати дохід у такому розмірі від здачі земельної ділянки в оренду, чим порушені охоронювані законом права та інтереси Харківської міської ради щодо неодержаних коштів у розмірі орендної плати. Таким чином, заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 просив стягнути з ОСОБА_2 безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 22220,66 грн.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначила, що позовні вимоги є необґрунтованими з огляду на наступне. З 09.07.2002 року відповідач зареєстрована як фізична особа - підприємець, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 2 480 001 0002 007404, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серія ВОЗ № 897351 від 03.06.2010 року. З 01.01.2012 року відповідач перейшла на спрощену систему оподаткування та зареєстрована платником єдиного податку 2 групи, що підтверджується витягом з реєстру платників єдиного податку від 04.06.2018 року. З метою подальшого використання для здійснення підприємницької діяльності відповідачем за договором - купівлі продажу від 23.08.2017 року була придбана нежитлова будівля літ «Ч-1», площею 627,7 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Оскільки відповідач сплачує єдиний податок і використовує вказане нежитлове приміщення для здійснення господарської діяльності, в силу положень п. 297.1 ст. 297 Податкового кодексу України, вона звільняється від обов`язку сплачувати земельний податок. Відповідач використовує земельну ділянку з 2017 року (з моменту набуття права власності) і звернулась із відповідною заявою про оформлення права користування до Харківської міської ради на умовах, які були у попереднього власника. Вважає, що в даному випадку застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, не може бути застосовано при відсутності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки відповідача, самих збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою порушника та збитками, а також за відсутності вини відповідача. При цьому зазначає, що спір у цій справі стосується плати за землю внаслідок використання відповідачем, яка є фізичною особою - підприємцем, нежитлової будівлі у власній господарській діяльності. Відповідно до положень ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, такі спори віднесені до предметної та суб`єктної юрисдикції господарських судів. Таким чином, враховуючи зазначене, просить суд закрити провадження у справі на підставі пункту 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України.

Заступником керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Коваленко Н.В., в порядку ст.ст. 42, 56 ЦПК України, надані пояснення щодо участі прокурора Немишлянського відділу Харківської місцевої прокуратури № 3 Сухорукової І.К. у судовому засіданні. Згідно ч. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює у тому числі представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Організація та порядок діяльності прокурати визначається законом України «Про прокуратуру». Під час здійснення представництва інтересів громадянина або держави у суді прокурор має право в порядку, передбаченому процесуальним законом та законом, що регулює виконавче провадження звертатися до суду з позовом (заявою, поданням). Нормами ЦПК України встановлений процесуальний статус прокурора, як учасника судового провадження, без уточнення конкретних посад працівників системи органів прокуратури, а також повноважень на вчинення певних процесуальних дій. Окрім того, відповідно до наказу керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 від 04.03.2019 року № 10 «Про розподіл обов`язків між працівниками Харківської місцевої прокуратури № 3» на заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Коваленко Н.В. покладено здійснення повноважень з питань представництва інтересів держави в суді та їх захисту при виконанні судових рішень. Разом з тим зазначає, що на прокурорів місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 покладено обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом підготовки і пред`явлення позову (заяві), вступу у справи, порушені за позовами інших осіб, участі у розгляді цивільних та адміністративних справ у місцевих загальних судах за позовами органів прокуратури. Таким чином, з метою реалізації покладених Конституцією України та Законом України «Про прокуратуру» представницьких повноважень, просить суд допустити прокурора до розгляду даної цивільної справи.

Крім того, на адресу суду від представника позивача ХМР Сінько Ю.Ю., який діє на підставі довіреності від 02.01.2019 року № 08-21/20/2-19, надійшли письмові пояснення, в яких останній позовні вимоги підтримав, надав деталізацію розрахунку позовних вимог з посиланням на нормативні акти. Разом з тим просив, приєднати до матеріалів справи та прийняти до уваги Постанову Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року, в якій мається висновок про те, що до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондиційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі ч. 1 ст. 1212 ЦК України.

Заступником керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Коваленко Н.В. подано до суду відповідь на відзив, в яковому зазначено раніше викладені у позові обставини. Також вказано, що посилання відповідача про те, що вказаний спір повинен розглядатися в порядку господарського судочинства є не вірним з наступних підстав. Так, фізична особа може користуватися земельною ділянкою, на якій розміщений об`єкт нерухомості нежитлового приміщення, з різними цілями - як пов`язаними зі здійсненням нею господарської діяльності, так і ні. Користування такою земельною ділянкою не свідчить про господарський характер відносин. Відповідний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 306/2004/15-ц. Для встановлення факту користування земельною ділянкою з метою здійснення господарської чи підприємницької діяльності відповідач має довести суду факт здійснення фізичною особою-підприємцем певної господарської діяльності на цій земельній ділянці (виготовлення і реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг з метою отримання прибутку). Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.06.2018 року у справі № 922/3204/17. Таким чином, виходячи з характеру спірних відносин, заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, позовна заява підлягає розгляду в суді загальної юрисдикції. На підставі викладеного просить задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 30 листопада 2018 року позовну заяву було залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 21 грудня 2018 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в підготовче судове засідання.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 10 грудня 2019 року закрито підготовче судове засідання по справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 26 лютого 2020 року у задоволенні клопотання представника відповідача щодо закриття провадження у справі на підставі п.1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України відмовлено.

Присутня в судовому засіданні прокурор Харківської місцевої прокуратури № 3 Сухорукова І.К. підтримала заявлені вимоги, просила їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник Харківської міської ради Сінько Ю.Ю. в судове засідання не з`явився, проте надав заяву, якою підтримує вимоги заступника керівника Харківської місцевої прокурори № 3 у повному обсязі та просить проводити розгляд справи без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, про час та місце слухання справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не відомі.

Присутній в судовому засіданні представник відповідача - Поліщук Олег Леонтійович, який діє на підставі договору про надання правової допомоги від 09 квітня 2019 року, заперечував проти позову та просив відмовити в задоволенні у зв`язку з його необґрунтованістю та підстав викладених у відзиві.

Суд, з`ясувавши думку сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21.11.2018 року № 146230464 право власності на нежитлову будівлю літ «Ч-1», загальною площею 627,7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, серії та номер: 3849, виданого 23.08.2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Лучніковою Ю.В.

Головним спеціалістом відділу самоврядного контролю за використанням земель Департаменту територіального контролю Харківської міської ради Сипало О.А. здійснені заходи самоврядного контролю щодо дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , здійснено обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки. За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки, визначення її меж, площ та конфігурації від 02.10.2018 року. Зі змісту якого вбачається, що відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно від 02.10.2018 року № 139949662 право користування земельною ділянкою площею 9,1414 га (кадастровий номер 6310138500:12:004:0023) по АДРЕСА_1 відповідно до договору оренди від 11.04.2008 №840867100037 припинено з 27.11.2017 року на підставі акту приймання передачі земельної ділянки від 21.11.2017 року № 173/17. ОСОБА_2 з 27.11.2017 року та по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,0614 га по АДРЕСА_1 , без виникнення права власності / користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України. Обстеженням на місцевості встановлено, що земельна ділянка площею 0,0614 га по АДРЕСА_1 огороджена, використовується ОСОБА_2 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі. Правовстановлюючі документи на використання зазначеної земельної ділянки - відсутні. Площа земельної ділянки відповідно до її меж складає 0,0614 га. Межі земельної ділянки визначені відповідно до зовнішніх меж будівлі сусіднього землекористувача та паркану.

Відповідно до ст. 83 ЗК України землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», визначено, що виключною компетенцією сільських, селищних, міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про оренду землі» та приписами 93 ЗК України передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У відповідності до частини 2 статті 120 ЗК України, у випадку, коли жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

При зверненні з даним позовом заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3послалася на положення статей 1212 - 1214 ЦК України, як на правову підставу своїх вимог та при цьому зауважила, що заявлена до стягнення сума є несплаченою відповідачем платою за використання земельної ділянки комунальної власності, без укладення договору оренди, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості отримати дохід у такому розмірі від здачі спірної земельної ділянки в оренду, чим ХМР завдано шкоди у вигляді неодержаної орендної плати за землю.

Виходячи зі змісту статті 120 ЗК України, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебуває у власності або у користуванні колишнього власника будівлі. Водночас виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Водночас зі змісту статті 125 ЗК України випливає, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають із моменту державної реєстрації цих прав.

Зважаючи на положення статті 125 ЗК України, новий власник земельної ділянки не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до вимог законодавства.

Отже, з моменту виникнення права власності на вищезазначене нерухоме майно у відповідача виник обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під нежитловими будівлями.

Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Матеріали справи свідчать про те, що набувши право власності на об`єкт нерухомості, розташований на спірній земельній ділянці, ОСОБА_2 належним чином не оформила правовідносин щодо користування земельною ділянкою.

Отже до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі статті 1212 ЦК України

В постанові від 12 квітня 2017 року по справі № 922/207/15, Верховний Суд України зазначив, що правовий механізм переходу прав на землю, пов`язаний із переходом права на будинок, будівлю або споруду, визначено у статті 120 ЗК. Виходячи зі змісту зазначеної статті, норма щодо переходу права на земельну ділянку у разі переходу права на будинок, будівлю і споруду може бути застосована у випадках, якщо земельна ділянка перебувала у власності або у користуванні колишнього власника будівлі. Як вбачається із положень статті 120 ЗК, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки. Водночас за змістом статті 125 ЗК право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що з моменту виникнення права власності на нерухоме майно у власника виникає обов`язок оформити та зареєструвати речове право на відповідну земельну ділянку, розташовану під цією будівлею.

Законодавством передбачено виникнення обов`язку щодо сплати орендної плати за землю з часу виникнення права оренди після переходу права власності на нерухоме майно.

Отже, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Для кондикційних зобов`язань важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 ЦК України).

Такі висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 629/4628/16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 13 лютого 2019 року у справі № 320/5877/17.

Норми статей 1212 ЦК підлягають застосуванню в тому числі у відносинах, які не місять ознак делікту.

Частиною 2 ст.1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці норми поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію «виправдане очікування», що є загальновизнаною в тому числі в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

З листа наданого начальником Центрального управління ГУ ДФС у Харківській області Зайцевим Ю., вбачається що ОСОБА_2 не перебуває на обліку як платник орендної плати за землю або земельного податку в Центральному управлінні ГУ ДФС у Харківській області за адресою: АДРЕСА_2 .

Таким чином, відповідач, набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином не оформив правовідносин щодо користування земельною ділянкою.

Листом керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 радником юстиції Скуратовичем Р. від 02.11.2018 року зазначено, що ОСОБА_2 до теперішнього часу не укладено правовстановлюючих документів щодо використання земельної ділянки для обслуговування вказаної житлової будівлі. Таким чином, відповідач до теперішнього часу використовує земельну ділянку площею 0,0614 га по АДРЕСА_1 без виникнення права власності / користування та без державної реєстрації цих прав та, відповідно, не сплачує платежів за їх використання, відповідно до встановленого законодавчими актами розмірі.

Отже, враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав та з урахуванням ст.ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка, на якій розташована нежитлова будівля, перебуває у власності територіальної громади міста Харкова.

Відповідач у період з 01.12.2017 року по 31.10.2018 року не сплачувала за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, у зв`язку з чим спричинила позивачу збитки у вигляді не одержаного доходу внаслідок користування земельною ділянкою без правовстановлюючих на це документів .

Заступник керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Коваленко Н.В. та прокурор Харківської місцевої прокуратури № 3 ОСОБА_4 стверджують, а відповідач та його представник не заперечували, що Харківською міською радою договір оренди землі по АДРЕСА_1 з відповідачем не укладався.

Відповідно до наданих суду розрахунків Департаменту територіального контролю Харківської міської ради загальний розмір безпідставно збережених коштів ОСОБА_2 та недоотриманих місцевим бюджетом доходів за період з 01.12.2017 року по 31.10.2018 року становить 22220,66 грн., а саме: у 2017 році не сплачено орендну плату в розмірі 2020,06 грн., у 2018 році - 20200,60 грн. Зазначений розрахунок стороною відповідача не спростовувався.

Згідно додатку 13 до рішення 1 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 20.11.2015 р. № 7/15 «Про затвердження положень виконавчих органів Харківської міської ради 7 скликання» в редакції рішення 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 р. № 1454/19, основними завданнями Департаменту територіального контролю Харківської міської ради є здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, забезпечення виконання повноважень з питань державного архітектурно-будівельного контролю, вжиття заходів із виявлення та звільнення території м. Харкова від незаконно (самовільно) розміщених об`єктів, реалізація повноважень щодо контролю за дотриманням правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, розміщенням, функціонуванням та обладнанням майданчиків для паркування.

Так, положенням про Департамент територіального контролю Харківської міської ради передбачено функції та завдання департаменту, які полягають в точу числі у (3.1.1.) здійсненні самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності територіальної громади м. Харкова, а також за додержанням юридичними та фізичними особами земельного законодавства, (3.1.5.) здійсненні контролю за додержанням вимог законодавства України при використанні земель комунальної власності фізичними та юридичними особами, виявленні та фіксуванні фактів неодержання доходів за період тимчасового невикористання земельної ділянки (самовільного зайняття), використання земельної ділянки без документа, що посвідчує право на земельну ділянку, неодержання доходів унаслідок порушення умов договору оренди землі (нецільове використання), невідповідність розміру орендної плати за договором оренди землі вимогам чинного законодавства, (3.1.12.) розрахунку розміру збитків, заподіяних територіальній громаді м. Харкова порушенням вимог земельного законодавства, у випадках, визначених Земельним кодексом України, (3.1.13.) розрахунку розміру безпідставно збережених коштів (у розмірі орендної плати та або земельного податку) за використання земель комунальної форми власності з порушенням вимог законодавства, (3.1.14.) розрахунку плати за землю у формі орендної плати або земельного податку, (3.1.15.) отриманні розрахунковим методом із застосуванням програмних комплексів з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова даних про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки.

Відповідно до статті 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю - це загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідач не є ані власником, ані постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (ст. 14.1.72 ПК України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (ст. 14.1.125, 14.1.136, 288.5 ПК України).

З наданих до суду відповідачем копій документів вбачається, що вона 02.03.2018 року зверталась до ХМР з заявою про надання дозволу на розробку технічної документації для відведення земельної ділянки для обслуговування та експлуатації будівлі літ. «Ч-1» за адресою: АДРЕСА_1 .

Також, 23 травня 2018 року відповідач зверталася до керівника Східної ОДП м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області з заявою про проведення розрахунку земельного податку на земельну ділянку, на якій розташована належна відповідачу на праві власності будівля літ «Ч-1», що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до договору оренди приміщення від 13 жовтня 2017 року, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 надала в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 , частину нежитлового приміщення літ «Ч-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 250 кв.м., для розташування складу.

Відповідно до акту прийому - передачі нежитлового приміщення від 01 серпня 2018 року, що є додатком № 1 до договору оренди приміщення від 13 жовтня 2018 року, фізична особа - підприємець ОСОБА_2 надала в оренду фізичній особі - підприємцю ОСОБА_6 , частину нежитлового приміщення літ «Ч-1», розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , площею 250 кв.м., для розташування складу. Зазначене приміщення знаходиться в стані придатному для експлуатації.

За змістом статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Водночас відповідно до статті 156 ЗК України власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок, зокрема, неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно зі статтею 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють особи, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

У відповідності до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтями 77, 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Приймаючи до уваги що, на підтвердження своїх посилань у відзиві на необґрунтованість позовних вимог, відповідачем до суду не надано належних та допустимих доказів.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Враховуюче викладене, заявлені до стягнення суми є несплаченою відповідачем та безпідставно збереженою платою за використання земельної ділянки комунальної власності, без укладення договору оренди та підлягає стягненню з відповідача.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, враховуючи їх доведення та обґрунтованість під час розгляду справи.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь Харківської місцевої прокуратури № 3 підлягає стягненню судовий збір сплачений при подачі позову до суду у розмірі 1 762 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4,5,13,76-83,141,265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги заступника керівника Харківської місцевої прокуратури № 3 Коваленко Наталії Василівни в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно збережених коштів - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Харківської міської ради безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати у сумі 22 220 (двадцять дві тисячі двісті двадцять) грн. 66 (шістдесят шість) коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Харківської місцевої прокуратури № 3 судові витрати у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Фрунзенський районний суд м.Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: https://fr.hr.court.gov.ua

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивачі: Харківська місцева прокуратура № 3, місцезнаходження: м. Харків, пр.Індустріальний, буд.40.

Харківська міська рада, місцезнаходження: м. Харків, м-н Конституції, буд.7, код ЄДРПОУ 04059243.

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання (перебування): АДРЕСА_2 .

Повний текст рішення виготовлено 07 березня 2020 року.

Суддя -