Рішення № 88252821, 12.03.2020, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1335/18

Провадження № 2/645/237/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2020 року м. Харків

Фрунзенський районний суд м.Харкова у складі:

Головуючого судді - Шарка О.П.

при секретарі судових засідань - Христенко А.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Харкові цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з центрального водопостачання та водовідведення,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Комунальне підприємство «Харківводоканал» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в уточненій редакції якого просить суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 , на користь Комунального підприємства "Харківводоканал" заборгованість в сумі 8735,17 грн, із них: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.05.2010 по 31.07.2019 у розмірі 4450,00 грн, індекс інфляції - 490,32 грн, 3% річних від простроченої суми 117,71 грн, на загальну

суму 5058,03 грн. за надані послуги з централізованого водовідведення за період з

01.05.2006 по 31.07.2019 у розмірі 3220,33 грн, індекс інфляції - 368,87 грн, 3% річних від простроченої суми 87,94 грн, на загальну суму 3677,14 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог за позовом зазначав, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення шляхом відкриття абонентського особового рахунку № НОМЕР_1 . У підсумку за боржником утворилась заборгованість: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.05.2010 по 31.07.2019 у розмірі 4450,00 грн, за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.05.2006 по 31.07.2019 у розмірі 3220,33 грн. У зв`язку з несвоєчасним виконанням зобов`язань по оплаті наданих послуг зі сторони відповідача, позивачу заподіяна матеріальна шкода, оскільки останній має зобов`язання перед державою сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів відповідно до діючого законодавства та виплати заробітної плати працівникам підприємства. Нехтування споживачами строків оплати призводить до звернення підприємства до банківських установ для отримання короткострокових кредитів. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному просила їх задовольнити, надала суду пояснення, аналогічні викладеним у позовних заявах.

Відповідач у ході судового розгляду позовні вимоги не визнав, надав суду заперечення, в яких зазначив, що сума боргу є безпідставною та необґрунтованою, позивач не вказав про те що 13.12.2011 року його квартира була затоплена брудною водою з каналізаційної труби. Про що свідчать заяви-претензії до управління КП «Харківводоканал» та підписи сусідів свідків у цих заявах, а також фото фіксація цих подій. Звідки і виникли спірні стосунки із позивачем, який у відповіді на його заяву зазначив, що його квартира 14.12.2011р.була відключена від мережі каналізації та нарахування за послуги водопостачання та водовідведення призупинені від дати відключення. Така діяльність позивача, на думку відповідача, суперечить правовому законодавству України а саме, в постанові КМУ №630 від 21 липня 2005р. зазначено п.32 ч.1 виконавець послуг зобов`язаний : своєчасно надавати споживачу послуги в установлених обсягах, належної якості, безпечні для його життя, здоров`я та які не спричиняють шкоди його майну. Відповідач зазначає, що іні Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ані іншими нормативно-правовими актами не передбачено право виконавця послуг припинити водопостачання у разі несвоєчасної оплати наданих йому послуг. В його квартирі постійно виключаються каналізацію, що спричиняє неможливість проживання в квартирі, за що ще вимагають оплату послуг, які не надавались. Також відповідач наполягав на застосуванні до позовних вимог строку позовної давності.

Представник позивача надала пояснення щодо заперечення проти позову, в яких зазначила, що на виконання закону КП "Харківводоканал" було розроблено Договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на основі типового договору, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від № 630 та погодженого рекомендаційним роз`ясненням Харківського обласного територіального відділу Антимонопольного комітету України від 16.07.2009р. за № 9. Підприємство щомісяця в кожній квитанції до сплати пропонує абонентам

письмово укласти договір і зазначає адресу, номер телефону, за якими потрібно звернутись, та перелік документів, що необхідні. З боку позивача жодних дій, спрямованих на укладання письмового договору не було здійснено. Договір між сторонами все ж вважається укладеним, не приймаючи до уваги відсутність письмового договору, оскільки сторони певний час виконують конклюдентні дії, а саме, КП "Харківводоканал" зі свого боку надає послуги з водопостачання та водовідведення, а позивач в свою чергу приймає ці послуги. Несплата боргу призводить до погіршення стану комунальних мереж централізованого водопостачання та водовідведення, погіршує можливості щодо забезпечення екологічного добробуту міста і негативно впливає на впровадження природоохоронних заходів. Відповідач не надавав доказів, що підтверджують ненадання йому послуг централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також доказів того, що він не є споживачем послуг та не довів відсутності зобов`язань по сплаті за надані послуги. З заявами про відмову від користування послугами до КП «Харківводоканал» також не звертався. Таким чином, підприємство надавало споживачу послуги з централізованого водопостачання і водовідведення, а споживач, в свою

чергу, отримував надані йому послуги. У відповідача існує зобов`язання по сплаті за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, які підтверджуються доказами по справі.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В ст.ст. 13,41 Конституції України закріплено основні правові принципи регулювання відносин власності, головним із яких є принцип рівного визнання й захисту усіх форм власності. Відповідно до статті 13 Конституції України, власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству. У такій редакції конституційна норма не лише покладає на власника обов`язки, а й орієнтовно вказує на його зобов`язання.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що предявляється особі.

Ключовими принципами статті 6 є верховенство права та належне здійснення правосуддя. Ці принципи також є основоположними елементами права на справедливий суд.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобовязаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

У п.24 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» та в п.23 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гурепка проти України №2» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище, порівняно з опонентом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч.1 ст.13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

З огляду на вказані норми закону позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що надані підприємствами - виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг відомості про заборгованість є неправомірними , які порушують, не визнають або оспорюють охоронювані законом його цивільні права.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом із наявних матеріалів справи достовірно встановлено, що Судом встановлено, що відповідач проживає за адресою: АДРЕСА_1 , є споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення шляхом відкриття абонентського особового рахунку № НОМЕР_1 .

Внаслідок неналежного виконання своїх зобов`язань, заборгованість відповідача складає заборгованість: за надані послуги з централізованого водопостачання за період з 01.05.2010 по 31.07.2019 у розмірі 4450,00 грн, за надані послуги з централізованого водовідведення за період з 01.05.2006 по 31.07.2019 у розмірі 3220,33 грн.

Згідно ст. 67 ЖК України, плата за комунальні послуги (водопостачання, водовідведення, газ, електрична, теплова енергія і інші послуги) підлягають до оплати крім квартирної плати за затвердженими у встановленому порядку тарифами.

Згідно з п. 17, 18, 20, 30 Правил надання населенню послуг з центрального опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 року, споживач повинен своєчасно у встановлений термін сплачувати надані послуги.

Згідно п. 1 ч. З ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", "споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово- комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору", підприємством було підготовлено договір про надання послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на основі типового та повідомлено про необхідність його укладання мешканців м. Харкова, його зразок було розповсюджено через засоби масової інформації. Також підприємство щомісяця в кожній квитанції до сплати пропонує абонентам письмово укласти договір і зазначає адресу, номер телефону, за яким потрібно звернутись, та перелік документів, що необхідні. З боку відповідача жодних дій, спрямованих на укладання письмового договору не було здійснено, як і не було ніяких заяв з приводу відмови від цих послуг. Відповідно до п. 2 ст. 642 ЦК України ''''якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (...сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції... " Договір між сторонами все ж вважається укладеним, не приймаючи до уваги відсутність письмового договору, оскільки сторони певний час виконують конклюдентні дії, а саме, КП "Харківводоканал" зі свого боку надає послуги з водовідведення, а відповідач в свою чергу приймає ці послуги.

Згідно вимог п. 5 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875 від 24.06.2004 р. споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про питну воду та питне водопостачання» № 2918 від 10.01.2002 р. споживач зобов`язаний своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання та водовідведення.

Оплата за надані послуги вноситься щомісячно, згідно норм і тарифів встановлених обласними державними адміністраціями.

У відповідності до ст. 68 ЖК України - наймачі зобов`язані вчасно вносити плату за комунальні послуги. Відповідач від своїх зобов`язань ухиляється, як вбачається зі зведеної картки абонента за весь стягуваний період, вчасно не проводять оплату послуг водовідведення, хоча користуються послугами організації, не заперечував наданий позивачем рахунок, не надав доказів про сплату заборгованості або наявність пільг по оплаті.

Відповідач не надавав доказів, що підтверджують ненадання йому послуг

централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, а також доказів того, що він не є споживачем послуг та не довів відсутності зобов`язань по сплаті за надані послуги. З заявами про відмову від користування послугами до КП «Харківводоканал» також не звертався.

Однак, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою 17 березня 2018 року.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Відповідно до ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

У своїй заяві відповідач просив суд про застосування строків позовної давності.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню, суд стягує з відповідачів суму заборгованості за надані послуги з централізованого водопостачання в межах строку позовної давності з березня 2015 року по 31 липня 2019 року у розмірі 3010 грн. 08 коп., за послуги водовідведення в межах строків позовної давності в період з березня 2015 року по 31 липня 2019 року за послуги центрального водопостачання у сумі 2432 грн. 03 коп.

Окрім того, у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади і галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Позивачем не надано суду даних про розмір інфляції за час прострочення зобов`язання, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Окрім того, у відповідності до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора, зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

У зв`язку з несплатою відповідачами суми боргу позивачу сума інфляційних витрат за період з березня 2015 року за сполуги водопостачання склала: індекс інфляції - 490,32 грн, 3% річних від простроченої суми 117,71 грн; за послуги водовідведення: індекс інфляції - 368,87 грн, 3% річних від простроченої суми 87,94 грн,

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

У відповідності до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи: пов`язані з витребуванням доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до ч. 141 ЦПК України.

Судовий збір, сплачений за подання позовної заяви підлягає стягнення з відповідача на користь позивача пропорційно від задоволених позовних вимог, (6506 грн. 00 коп. х 1762 грн. 00 коп. /8735. 17 коп. = 1312 грн. 35 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 64, 67, 68 ЖК України, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21.07.2005 рокуст.ст. 3, 6, 7, 10, 12, 259-260, 264 -266, 269 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства «Харківводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з центрального водопостачання та водовідведення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_2 , на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» (р/р № НОМЕР_3 ПАТ «Мегабанк», МФО 351629, код ОКПО 03361715) заборгованість за надані послуги з центрального водопостачання та водовідведення у загальному розмірі 6506 грн. 95 коп. (шість тисяч п`ятсот шість гривень дев`яносто п`ять копійок), яка складається з за надані послуги з централізованого водопостачання за період з березня 2015 року по 31.07.2019 року у розмірі 3010 грн. 08 коп., сума інфляційних витрат за час прострочення - 490 грн. 32 коп. та 117 грн. 71 коп. - три відсотки річних від простроченої суми; за надані послуги з централізованого водовідведення з березня 2015 року по 31.07.2019 року у розмірі 2432 грн. 03 коп., сума інфляційних витрат за час прострочення - 368 грн. 87 коп. та 87 грн. 94 коп. - три відсотки річних від простроченої суми.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_2 , на користь Комунального підприємства «Харківводоканал» судовий збір у сумі 1312 грн. 35 коп. (тисяча тринадцять гривень тридцять п`ять копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; на ухвали суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційного скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Надруковано в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення виготовлено 17 березня 2020 року.

Головуючий-суддя: