Рішення № 88251443, 16.03.2020, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/583/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16.03.2020 місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді - Сарай А.І.,

за участю секретаря судового засідання - Зборовської Х.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до капрала поліції взводу 2 роти 1 Управління патрульної поліції в Закарпатській області Крук Ганна Михайлівна про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 315158 від 09.02.2019 року,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовною заявою до капрала поліції взводу 2 роти 1 УПП в Закарпатській області Крук Г.М. про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 315158 від 09.02.2019 року.

В обґрунтування позовної заяви позивач посилається на те, що 15.01.2020 року в Ужгородському МВ ДВС Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області головний державний виконавець Ярешко Д.В. повідомив його і надав йому копію постанову серії НК № 315158 від 09.02.2019 року про накладення на нього штрафу в розмірі 850 грн.

Ознайомившись із оскаржуваною постановою позивач вказує, що зазначене в постанові правопорушення він не здійснив, його підпису на постанові немає, підписів свідків або інші докази здійснення саме ним вказаного адміністративного правопорушення немає, дана постанова йому не надсилалася і він цю постанову не отримував, а тому постанова про накладення на нього адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення підлягає скасуванню.

Позивач зауважує, що капралом поліції батальйону 2 роти 1 Крук Г.М. Управління патрульної поліції в Закарпатській області порушено вимогу ч. 2 ст. 19 Конституції України, працівник поліції у винесеній ним постанові (п. 8) не надав і не зазначив жодного доказу факту порушення водієм правил дорожнього руху. Винесена працівником поліції постанова оформлена з порушенням вимог закону та не відповідає вимогам закону, так як в постанові відсутні: «п. 10» підпис особи, притягнутої до адміністративної відповідальності, запис про відмову від підпису або отримання копії постанови - зазначений без участі свідків, які б могли даний факт підтвердити чи спростувати; копія даної постанови за зазначеним № 275 від 11.02.2019 року йому не надіслана рекомендованим листом і він цю постанову не отримав, а також в ДВС відсутні записи та докази з цього приводу; в оскаржуваній постанові відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що саме зазначений легковий автомобіль перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1; в оскаржуваній постанові відсутні будь-які належні та допустимі докази того, що саме зазначений легковий автомобіль та його водій не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, що на думку капрала є порушенням п. 8.5.1 та 9 «?»; капралом поліції не зазначено з яких причин і чому ним не складено протокол про вчинення адміністративного правопорушення водієм ОСОБА_1 .

На підставі наведеного, позивач просить суд скасувати постанову серії НК № 315158 від 09.02.2019 року капрала поліції батальйону 1 рота 2 Крук Г.М. Управління патрульної поліції в Закарпатській області про накладення адміністративного стягнення в розмірі 850 грн.

Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.02.2020 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі, Копію даної ухвали надіслано сторонам та запропоновано відповідачеві надати суду відзив на позовну заяву та копію відзиву одночасно надіслати позивачеві.

Згідно з наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, що повернулося на адресу суду, копію ухвали про прийняття до розгляду та відкриття провадження у даній справі разом з позовом та доданими до нього матеріалами відповідачеві вручено 07.02.2020 року (номер штрихкодового ідентифікатора: 8800022407258).

Відповідачем не подано відзив на позовну заяву протягом строку, встановленого судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Згідно з ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За правилами ч. ч. 5, 7 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, у відповідності до положень ч. ч. 5, 7 ст. 262 КАС України, до суду не надійшло.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 8 ст. 262 КАС України розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності та допустимості, суд дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно з копією постанови поліцейського роти 1 взводу 2 батальйону УПП в Закарпатській області капрала поліції Крук Ганни Михайлівни про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 315158 від 09.02.2019 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 122 КУпАП та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн. за те, що як зазначено у тексті постанови, 09.02.2019 року о 14 год. 20 хв., на а/д М08 Ужгород - КПП Ужгород водій, керуючи транспортним засобом «ЗАЗ Lanos», номерний знак НОМЕР_1 , перетнув суцільну лінію дорожньої розмітки 1.1, що поділяє транспортні потоки протилежних напрямків та при зупинці не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив вимоги п. п. 8.5.1, 9.2 «а» Правил дорожнього руху.

Не погоджуючись із вказаною постановою позивач звернувся із даним позовом до суду.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачений як Конституцією, так і Законами України.

Статтею 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху. Особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з пунктом 1.3 ПДР учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

Пунктом 1.9 ПДР встановлено, що особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно з законодавством.

Пунктом 8.1 ПДР передбачено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Підпунктом 8.5.1. пункту 8.1 ПДР встановлено, що горизонтальна дорожня розмітка встановлює певний режим і порядок руху. Наноситься на проїзній частині або по верху бордюру у вигляді ліній, стрілок, написів, символів тощо фарбою чи іншими матеріалами відповідного кольору згідно з пунктом 1 розділу 34 цих Правил.

Відповідно до пункту 1.1 Розділу 34 «Дорожня розмітка» ПДР горизонтальна розмітка (вузька суцільна лінія) поділяє транспортні потоки протилежних напрямків і позначає межі смуг руху на дорогах; позначає межі проїзної частини, на які в`їзд заборонено; позначає межі місць стоянки транспортних засобів, майданчиків для паркування і край проїзної частини доріг, не віднесених за умовами руху до автомагістралей. Лінії 1.1 і 1.3 перетинати забороняється. Якщо лінією 1.1 позначено місце стоянки, майданчик для паркування або край проїзної частини, суміжний з узбіччям, цю лінію перетинати дозволяється. Як виняток, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху, дозволяється перетинати лінію 1.1 для об`їзду нерухомої перешкоди, розміри якої не дають змоги здійснити її безпечний об`їзд, не перетинаючи цю лінію, а також обгону поодиноких транспортних засобів, що рухаються із швидкістю менше 30 км/год.

Згідно з п. 9.1 ПДР попереджувальними сигналами є: а) сигнали, що подаються світловими покажчиками повороту або рукою; б) звукові сигнали; в) перемикання світла фар; г) увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби; ґ) увімкнення аварійної сигналізації, сигналів гальмування, ліхтаря заднього ходу, розпізнавального знака автопоїзда; д) увімкнення проблискового маячка оранжевого кольору.

Пунктом 9.2 ПДР визначено, що водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: а) перед початком руху і зупинкою; б) перед перестроюванням, поворотом або розворотом.

Згідно із приписами ч. 1 ст. 122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками,- тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п`ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Як визначено ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події та складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

У ст. 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Положеннями ст. 283 КУпАП закріплено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.

Оскільки позивач проти вчинення адміністративного правопорушення заперечує, то відповідач зобов`язаний подати докази на спростування таких заперечень.

Для підтвердження порушення позивачем вимог ПДР у даному випадку відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП не надав жодного доказу, який би підтверджував факт події адміністративного правопорушення.

Будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 122 КУпАП, відповідачем не надано.

При цьому, суд зазначає, що складення постанови з дотриманням вимог ст. 283 КУпАП не є достатнім доказом підтвердження вчиненого особою правопорушення, оскільки саме по собі описання адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Наведений висновок узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Лише фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивача підтверджує правомірність накладення відповідачем адміністративного стягнення та буде вважатися належним доказом по справі, однак в даній справі відсутні будь-які відеозаписи чи фотофіксація правопорушення, а отже судом неможливо встановити, що позивачем справді було порушено ПДР.

Оскаржувана постанова не містить посилання на жоден доказ вчинення позивачем згаданого адміністративного порушення та таких не було надано суду.

В спеціально передбаченій для долучення доказів вчинення адміністративного правопорушення графі оскаржуваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності нічого не зазначено, тобто до неї не додавалися докази вчинення позивачем інкримінованих йому правопорушень.

Візуальне спостереження за дотриманням ПДР працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку. Отже, уповноважена особа має всебічно, повно і об`єктивно з`ясувати обставини справи, зокрема, на підставі належних доказів, які підтверджують факт вчинення особою адміністративного правопорушення.

Відтак, зважаючи, що жодних доказів фіксації вчинення позивачем порушень Правил дорожнього руху, що наведені у постанові відповідачем не надано, суд вважає обґрунтованими доводи позивача щодо необхідності скасування постанови.

Особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності визначено ст. 286 КАС України.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право, зокрема, скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю та скасувати постанову поліцейського роти 1 взводу 2 батальйону УПП в Закарпатській області капрала поліції Крук Г.М. про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 315158 від 09.02.2019 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 122 КУпАП та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Разом із тим, за визначенням понять, наведеним у п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України, суб`єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Статтею 213 КУпАП закріплено, що справи про адміністративні правопорушення розглядаються: 1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад; 2) виконавчими комітетами (а в населених пунктах, де не створено виконавчих комітетів, - виконавчими органами, що виконують їх повноваження) сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом; 4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними та господарськими судами, апеляційними судами, Верховним Судом; 5) органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Відповідно до ст. 217 КУпАП посадові особи, уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення, можуть накладати адміністративні стягнення, передбачені цим Кодексом, у межах наданих їм повноважень і лише під час виконання службових обов`язків.

Положеннями ст. 222 КУпАП передбачено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, в тому числі про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Приписами ст. 283 КУпАП визначено, що розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.

Як свідчать матеріали справи, оскаржувану постанову винесено поліцейською роти 1 взводу 2 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області капралом поліції Крук Г.М.

Виходячи з наведеного, суд зазначає, що позов подано до поліцейської роти 1 взводу 2 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області капрала поліції Крук Г.М., яка є належним відповідачем у цьому спорі, що узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 16 січня 2020 року у справі № 761/9439/17, 30 січня 2020 року у справі № 206/5781/16-а, 19 лютого 2020 року у справі № 496/4315/16-а, 26 лютого 2020 року у справі № 286/3047/16-а, 27 лютого 2020 року у справі № 344/4629/16-а, в яких позови про скасування постанов у справах про адміністративні правопорушення про накладення штрафу пред`явлено безпосередньо до інспекторів патрульної поліції.

Водночас серед іншого ст. 286 КАС України передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду встановленого цим Кодексом або іншими Законами. Частиною 3 цієї ж статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 289 КУпАП передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Згідно із змістом позовної заяви та оскаржуваною постановою, останню на місці зупинки позивач не отримував і таку скеровано йому рекомендованим листом, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією постанови. При цьому доказів скерування та отримання оскаржуваної постанови позивачем рекомендованим листом матеріали справи не містять.

Також, позивач зазначив, що постанову він отримав 15.01.2020 року у відділі ДВС, на підтвердження чого додав копію його заяви від 14.01.2020 року, адресованої начальнику Ужгородського МВ ДВС, про надання можливості ознайомитися з матеріалами виконавчих проваджень.

Отже, позивач, оскарживши постанову до суду 20.01.2020 року, тобто після того, як дізнався про її існування, не пропустив строк, встановлений ч. 2 ст. 286 КАС України.

Керуючись ст. ст. 2, 9, 76, 77, 90, 241-246, 255, 262, 271, 272, 286 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву - задовольнити повністю.

Скасувати постанову поліцейського роти 1 взводу 2 батальйону Управління патрульної поліції в Закарпатській області капрала поліції Крук Ганни Михайлівни про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії НК № 315158 від 09.02.2019 року, згідно з якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 122 КУпАП та на підставі ч. 2 ст. 36 КУпАП накладено стягнення у виді штрафу в сумі 425 грн., а справу про адміністративне правопорушення закрити.

Позивач: ОСОБА_1 , що проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: капрал поліції взводу 2 роти 1 Управління патрульної поліції в Закарпатській області Крук Ганна Михайлівна, що знаходиться за адресою: вул. О. Кошового, 2, м. Ужгород.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених ч. 2 ст. 299 КАС України.

Судові рішення за наслідками розгляду судами першої інстанції справ, визначених ст. 286 КАС України, набирають законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Дата складення повного рішення суду - 16 березня 2020 року.

Головуюча А.І. Сарай