Ухвала суду № 88249854, 17.03.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/26718/19

Провадження №1-кп/127/795/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого - судді Шлапака Д.О.,

за участю секретаря Пилявець І.О.,

прокурора Сідлака А.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисника обвинуваченого Тютюнника В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду місті Вінниці кримінальне провадження № 12018020020003479 по обвинуваченню

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Вінниці, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України,-

Встановив:

В провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України.

Враховуючи, що у обвинуваченого закінчується строк дії запобіжного заходу, судом поставлено на обговорення питання про доцільність продовження обвинуваченому запобіжного заходу.

В судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою у зв`язку із спливом двохмісячного строку, зазначивши, що ризики передбачені ст. 177 КПК України не відпали, запобіжний захід відносно останнього обраний правильно, підстав для його зміни, скасування немає, оскільки останній обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом впливу на свідків, які ще не були допитані та вчиняти нові злочини. Також прокурор зазначив, що ОСОБА_1 переховувався від органів досудового розслідування та суду під час проведення досудового слідства та був оголошений в розшук, а отже підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому не має, а обраний запобіжний захід є обґрунтований.

Захисник обвинуваченого щодо продовження строку тримання під вартою заперечив, заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт, оскільки ризики, передбачені ст. 177 КПК України, відсутні, ОСОБА_1 має постійне місце проживання, намірів ухилятися від суду та перешкоджати розгляду кримінального провадження не має.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечив щодо продовження строку тримання під вартою, підтримав думку свого захисника. Просив змінити на домашній арешт.

Вислухавши думки учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області, ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою.

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу або його зміну, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі відповідно до ст. 178 КПК України.

Підставами застосування запобіжного заходу є обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення та наявність ризику (ризиків), перелік яких встановлено пунктами 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК.

Згідно ч. 3 ст. 176 КПК України суд відмовляє у застосуванні запобіжного засобу, якщо прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам.

Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, а саме недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, суд має право застосовувати більш м`який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотання, а також покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені частиною п`ятою цієї статті.

При вирішенні клопотання суд приймає до уваги положення Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків утримання під вартою» № 4 від 25.04.2003 року, взяття під варту – є найбільш суровим запобіжним заходом, у зв`язку з чим він обирається лише за наявних підстав вважати, що інші (менш сурові) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків.

Дослідивши матеріали кримінального провадження, суд встановив, що обвинувачений ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні злочину середньої тяжкості, а також тривалий час утримується під вартою, поряд з цим рішення по кримінальному провадженню не прийнято, винуватість обвинуваченого не доведена. Обвинувачений має постійне місце проживання, раніше судимий, на обліку в психіатричній лікарні не перебуває, зобов`язується з`являтися в судові засідання, не перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні.

Суд також враховує те, що органами державного обвинувачення не зазначено достатніх даних які підтверджують, що обвинувачений буде ухилятись від судового провадження, перешкоджати встановленню істини в кримінальному провадженні чи продовжувати злочинну діяльність. Крім того, прокурор не довів, що встановлені під час розгляду клопотання про продовження запобіжного заходу обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризику або ризикам.

У зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку що суду не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, у разі не продовження відносно ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а тому суд вважає, що застосування до ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, а саме особистого зобов`язання, зможе забезпечити запобіганню ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Застосовуючи такий вид міри запобіжного заходу суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України щодо можливості обвинуваченого переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім цього, застосовуючи до обвинуваченого запобіжний захід у виді особистого зобов`язання, суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого додаткові обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України та зобов`язати останнього: прибувати до суду у визначений час, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що в разі невиконання покладених на нього обов`язків до останнього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 179, 194, 196, 331, 370-372 КПК України, суддя -

УХВАЛИВ

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_1 – адвоката Тютюнника В.А. про зміну запобіжного заходу – задовольнити частково.

Змінити ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 міру запобіжного заходу з утримання під вартою на особисте зобов`язання.

Звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти з зали суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України та зобов`язати обвинуваченого: прибувати до суду у визначений час, повідомляти суд про зміну свого місця проживання та перебування.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що у відповідності до ч. 2 ст. 179 КПК України в разі невиконання покладених на нього обов`язків до останнього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру мінімальної заробітної плати до 2 розмірів мінімальної заробітної плати.

Копію ухвали направити начальнику державної установи «Вінницька установа виконання покарань (№ 1)», для відома.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Вінницької місцевої прокуратури.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя