Ухвала суду № 88249190, 16.03.2020, Балаклійський районний суд Харківської області

Справа № 621/220/18

провадження № 1-кп/610/8/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2020 року колегія суддів Балаклійського районного суду Харківської області у складі головуючого: - судді Тімонової В.М.,

суддів: Феленка Ю.А., Стригуненка В.М.,

за участі секретаря –Косолапової Ю.А.,

прокурора – Левченко Г.М.,

представника потерпілої – Гетьман О.М.,

обвинуваченого – ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Князєва В.О.,

розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Балаклія в режимі відеоконференції зі Зміївським районним судом Харківської області кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч.3 ст. 152, ч.2 ст. 153, ч.2 ст. 15, п.10 ч.2 ст. 115, ч.1 ст. 187 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Балаклійського районного суду Харківської області знаходиться зазначене кримінальне провадження.

У судовому засіданні прокурор просила продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому на 60 днів, посилаючись на те, що досліджені судом докази дають підстави вважати, що ОСОБА_3 вчинив тяжкі та особливо тяжкі злочини щодо неповнолітньої потерпілої, максимальна санкція за які передбачає довічне позбавлення волі. В зв`язку з чим продовжують існувати ризики переховування ОСОБА_3 від суду, так як інкриміновані йому злочини передбачають можливість призначення покарання у виді довічного позбавлення волі, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого переховуватись від суду.

Характер та спосіб вчинених дій обвинуваченим, тяжкість кримінальних правопорушень, а також те, що ОСОБА_3 був судимий за вчинення умисних та аналогічного злочину проти статевої свободи та недоторканності особи, вчинив злочин, який йому інкримінується, через нетривалий час після звільнення з місць позбавлення волі, дає підстави вважати, що він може вчинити інші злочини. Одночасно ці обставини підтверджують недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання встановленим ризикам.

Крім того, прокурор зазначала, що обвинувачений може незаконно впливати на свідків, потерпілих, експертів у кримінальному провадженні.

Представник потерпілої вважає клопотання прокурора обґрунтованим, підстав для зміни запобіжного заходу не вбачає і вважає такий запобіжний захід єдиним можливим для розгляду цієї справи та для запобігання ризикам, зазначеним прокурором.

Обвинувачений ОСОБА_1 заперечував проти продовження запобіжного заходу, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Захисник обвинуваченого заперечував проти задоволення клопотання прокурора, просив відмовити у його задоволенні, посилався на те, що обвинувачення грунтується на доказах, які не підтверджують винуватість його підзахисного, досліджені судом докази спростовують участь ОСОБА_3 у вчиненні злочину, що свідчить про зменшення ризиків на теперішній час.

Заслухавши клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вислухавши думку учасників судового розгляду, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч.3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Судом встановлено, що ухвалою Балаклійського районного суду Харківської області від 05 лютого 2020 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 строком на 60 днів, тобто до 03 квітня 2020 року.

Відповідно до ч.3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 КПК України, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися інші ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Колегія суддів погоджується з клопотанням прокурора щодо продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від суду або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину може вдатися до відповідних дій.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні корисливого злочину та злочинів проти статевої свободи та статевої недоторканності та проти життя особи, яка є неповнолітньою, через нетривалий час після звільнення з місць позбавлення волі, раніше судимий за вчинення тяжких злочинів, серед яких злочин, пов`язаний проти статевої свободи та статевої недоторканності, покарання за яке передбачає довічне позбавлення волі.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

З урахуванням конкретних обставин вчинення злочинів, які інкримінуються ОСОБА_1 , а саме проти статевої свободи та статевої недоторканності, колегія суддів вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілих.

На теперішній час судовий розгляд майже завершено, допитані всі свідки, однак скакрга обвинуваченого на стан здоров`я не дала можливості розпочати судові дебати.

Суд враховує, що вплив на потерпілу, свідків та експертів в даному провадженні неможливий, так як вони вже допитані судом. Про можливість такого впливу вони не позбавлені можливості заявити про це до правоохоронних органів.

Таким чином, під час проведеного судом з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, ризики, передбачені ст.177 КПК України, які існували під час продовження запобіжного заходу у вигляді триманні під вартою, а саме: можливість переховування від суду, вчинення іншого правопорушення не перестали існувати до цього часу, а тому більш м`який запобіжний захід застосовувати до ОСОБА_1 на даний час є неможливим.

Обставини, що могли б свідчити про можливість запобігання зазначеним ризикам шляхом застосування інших запобіжних заходів, не пов`язаних з триманням під вартою, та які б свідчили про те, що необхідність у раніше обраному обвинуваченому запобіжному заході у вигляді тримання під вартою відпала, на сьогоднішній час судом не встановлено.

Колегія суддів не може погодитись з посиланнями захисника обвинуваченого щодо зменшення актуальності ризиків, які існували на час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки ризик це подія, яка ймовірно може настати за наявності певних підстав. Об`єктивність існування зазначених підстав щодо ризиків вбачається з вищенаведених відомостей, а тому колегія суддів не може погодитись з обґрунтованістю посилань захисника обвинуваченого щодо дієвості інших запобіжних заходів ніж тримання під вартою.

Підстав для визначення розміру застави не вбачається.

Враховуючи наведене, керуючись ст. ст. 176, 177, 178, 199, 331 КПК України, колегія суддів-

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу – задовольнити.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, застосований до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити на строк 60 днів, тобто до 14 травня 2020 року.

Виконання ухвали доручити Балаклійському ВП ГУНП в Харківській області.

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду протягом семи днів з дня її винесення через Балаклійський районний суд.

Повний текст складено 17 березня 2020 року.

Головуючий:

Судді