Вирок № 88248345, 16.03.2020, Лисичанський міський суд Луганської області

справа № 415/1440/20

провадження № 1-кп/415/784/20

ВИРОК

Іменем України

16.03.20рік м. Лисичанськ

Лисичанський міський суд Луганської області у складі:

головуючої судді Старікової М.М.,

за участі секретаря судового засідання Савкіна М.А.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в приміщенні Лисичанського міського суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130240000095 від 14 січня 2020 року у відношенні

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лисичанська Луганської області, громадянина України, неодруженого, не працюючого, не є особою з інвалідністю, судимого: 24 вересня 2008 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 104 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік, 15 січня 2009 року Лисичанським міським судом Луганської області за ч. 3 ст. 187, ст. 69, ст. 71 КК України до 7 років позбавлення волі, 16 жовтня 2014 року звільнений з місць позбавлення волі умовно - достроково відповідно до ухвали Перевальського районного суду Луганської області від 08 жовтня 2014 року на невідбутий строк 1 рік 29 днів, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. 128, ч. 2 ст. 186 КК України,

за участі сторін та інших учасників кримінального провадження:

прокурора Нескородової Г.А.,

захисника Оверченко О.А.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

потерпілої ОСОБА_2 ,

законного представника потерпілої ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В :

14 січня 2020 року, приблизно о 15 годині 10 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в районі будинку № 12 , розташованого на кварталі Дружби народів міста Лисичанська, під час сварки з малолітньою ОСОБА_2 , діючи необережно (у формі злочинної недбалості), не передбачаючи можливість настання суспільно - небезпечних наслідків своїх дій у виді заподіяння ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, хоча, враховуючи малолітній вік потерпілої та наявність під нею твердого покриття, повинен був і міг їх передбачити, штовхнув рукою в груди малолітню ОСОБА_2 , внаслідок чого вона, втративши рівновагу, впала з висоти власного зросту на тверду ґрунтову поверхню, вдарившись об неї правим плечем.

В результаті дій ОСОБА_1 , які призвели до падіння та удару об землю рукою, малолітній ОСОБА_2 були заподіяні тілесні ушкодження у виді закритого перелому верхньої треті правої плечової кістки зі зміщенням, які відповідно до висновку судово - медичної експертизи № 17 від 18 лютого 2020 року відносяться до категорії тілесних ушкоджень середньої тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров`я.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ст. 128 КК України, як спричинення необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження.

14 січня 2020 року, приблизно о 15 годині 10 хвилин, ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, знаходячись в районі будинку № 12, розташованого на кварталі Дружби народів міста Лисичанська, наблизився до малолітньої ОСОБА_2 , яка після заподіяння їй тілесних ушкоджень сиділа на землі, та керуючись раптово виниклим умислом, спрямованим на відкрите викрадення чужого майна, діючи повторно, шляхом виривання з руки, відкрито викрав мобільний телефон марки Fly моделі DS103D вартістю 156 гривень 67 копійок, в якому перебувала картка пам`яті micro SD марки Kingston об`ємом 4 Gb, вартістю 46 гривень 67 копійок (відповідно до висновку судово - товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-106е від 24 січня 2020 року), що належать малолітній ОСОБА_2 , спричинивши останній майнову шкоду на загальну суму 203 гривні 34 копійки.

Органом досудового розслідування вказані дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

25.02.2020 під час досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130240000095 від 14 січня 2020 року, між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Нескородовою Г.А., якій, на підставі ст. 37 КПК України, надані повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_1 , за участі захисника Оверченко О.А., за письмовою згодою законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_3 та малолітньої потерпілої ОСОБА_2 , на підставі ст. ст. 468, 469, 470, 472 КПК України було укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно змісту угоди, яка скріплена підписами сторін, підозрюваний повністю визнав себе винним в інкримінованих йому органом досудового розслідування злочинах та зобов`язався беззастережно визнати обвинувачення в обсязі підозри у судовому провадженні, сторони досягли відповідних домовленостей, погоджуючись на призначенні ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років, за ст. 128 КК України у виді обмеження волі строком на 2 роки. На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_1 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років, із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком, який визначить суд.

В угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 473 КПК України та наслідки невиконання угоди, встановленні ст. 476 КПК України.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 винним себе у скоєнні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ст. 128 КК України, визнав повністю, вказавши, що час, місце та спосіб скоєння ним кримінальних правопорушень, описаних в обвинувальному акті, викладені вірно, вказані обставини відповідають подіям, що відбувалися в дійсності, і він їх в повному обсязі підтверджує. У скоєному - щиро розкаявся та вибачався перед потерпілою. Викрадений телефон було повернуто останній працівниками поліції. Заключивши відповідну угоду про визнання винуватості, він цілком розуміє надані йому законом права, а також роз`яснені йому судом наслідки укладення та затвердження вказаної угоди, визначені ст. 473 КПК України, - щодо обмеження права оскарження вироку, згідно з положеннями ст. 394 і ст. 424 КПК України, і щодо відмови від здійснення прав, передбачених п.1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а саме, права на судовий розгляд, під час якого прокурор зобов`язаний довести кожну обставину інкримінованого кримінального правопорушення, права на виклик і на допит у судовому засіданні свідків, права заяви клопотань, права надання суду своїх доказів, а також, характер пред`явленого обвинувачення, відповідно до якого він визнає себе винним, вид покарання, і інші заходи, які можливо будуть застосовані до нього у разі затвердження зазначеної угоди судом, в тому числі, і наслідки невиконання вказаної угоди, визначені у ст. 476 КПК України. При цьому зазначив, що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання, просив суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене покарання. Крім того, обвинувачений вказав, що вищезазначена угода про визнання винуватості укладена ним з прокурором добровільно, без застосування будь-якого насильства, примусу та погроз. Розуміє, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.

Прокурор Нескородова Г.А. в підготовчому судовому засіданні зазначила, що при укладенні угоди про визнання винуватості були враховані обставини, передбачені ст. 470 КПК України, дотримані вимоги процесуального та матеріального права, законний представник та малолітня потерпіла надали письмову згоду на укладення ними угоди, у зв`язку з чим просила суд затвердити угоду про визнання винуватості та призначити обвинуваченому узгоджене сторонами покарання.

Захисник Оверченко О.А. також вважала можливим затвердити угоду про визнання винуватості, зазначивши, що при укладенні угоди між її підзахисним та прокурором були дотримані правила та вимоги, передбачені кримінальним процесуальним законодавством України та КК України, при цьому підозрюваним вищезазначена угода була укладена з прокурором добровільно, без застосування насильства, примусу та погроз.

Законний представник малолітньої потерпілої ОСОБА_3 та потерпіла ОСОБА_2 в підготовчому судовому засіданні не заперечували проти затвердження даної угоди, підтвердивши добровільність своєї позиції та зазначили, що майнових претензій до обвинуваченого, який просив вибачення перед ними, вони не мають, у зв`язку з поверненням викраденого майна,

Заслухавши доводи учасників кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд дійшов наступного висновку.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про затвердження угоди або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому ст.ст. 468 - 475 цього Кодексу.

Відповідно до ст.468, 469 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв`язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, підтверджених доказами та оцінених судом відповідно до ст. 94 КПК, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_1 , а його дії органом досудового розслідування обґрунтовано кваліфіковані за ст. 128 КК України - як спричинення необережного середньої тяжкості тілесного ушкодження та за ч. 2 ст. 186 КК України - як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

В силу положення ст. 12 КК України кримінальне правопорушення, передбачене ст. 128 КК України, відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості, а за ч. 2 ст. 186 КК України - до категорії тяжких злочинів.

На виконання вимог ст. 474 КПК України судом з`ясовано обставини, які дають змогу впевнитися в тому, що обвинувачений усвідомлює свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення, вид покарання, яке буде до нього застосоване, а також переконатися, що укладення угоди є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

Обвинуваченому роз`яснено наслідки невиконання угоди, передбачені ст. 476 КПК України.

Судом встановлено, що ініціювання, порядок укладення та зміст угоди про визнання винуватості від 25 лютого 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Нескородовою Г.А. та підозрюваним в зазначеному кримінальному провадженні ОСОБА_1 відповідає вимогам ст. 469, ст. 472 КПК України. Під час досудового розслідування обвинуваченим скарги не подавались.

Окрім того, судом з`ясовано, що законний представник малолітньої потерпілої та потерпіла розуміють наслідки затвердження угоди про визнання винуватості, надавши письмову згоду на її укладення та не заперечували проти її затвердження. Їх позиція є добровільною.

Умови даної угоди - відповідають вимогам кримінального та кримінального процесуального законодавства України, не суперечать інтересам суспільства, не порушують права, свободи та інтереси сторін або інших осіб, а матеріали кримінального провадження свідчать про наявність фактичних підстав для визнання винуватості.

Узгоджена міра покарання, визначена в межах, передбачених санкцією ст. 128 КК України та ч. 2 ст. 186 КК України, із застосуванням вимог ч. 1 ст. 70 КК України, відповідає загальним засадам призначення покарання, зазначених у ст. 65 КК України, ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого, який задовільно характеризується за місцем проживання, не працює, раніше судимий, перебуває на диспансерному нагляді у лікаря нарколога з діагнозом алкоголізм, з врахуванням:

- обставин, які, відповідно до ст. 66 КК України, пом`якшують покарання обвинуваченого - щирого каяття, що виразилось у належній критичній оцінці обвинуваченим своєї протиправної поведінки через визнання вини і готовність нести кримінальну відповідальність, висловлення жалю з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася з його вини,

- та обставин, які відповідно до ст. 67 КК України, його обтяжують - вчинення злочину щодо малолітньої особи у стані алкогольного сп`яніння.

Очевидної неможливості виконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань - не вбачається. Застосування звільнення від відбування покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, відповідає вимогам діючого законодавства.

При цьому, суд не визнає у якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого ОСОБА_1 рецидив злочинів, зазначену в обвинувальному акті, оскільки відповідно до ст. 34 КК України рецидивом визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин, тоді як злочин, передбачений ст. 128 КК України, вчинений обвинуваченим за обставин, викладених у даному вироку, не є умисним.

Крім того, відповідно до п. 19 Постанови № 7 Пленуму Верховного Суду України від 04 червня 2010 року «Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки», якщо рецидив злочинів утворює одночасно їх повторність, яка передбачена у статті чи частині статті Особливої частини КК як ознака, що впливає на його кваліфікацію, то за змістом частини четвертої статті 67 КК України, як повторність, так і рецидив злочинів, суд не може ще раз враховувати при призначенні покарання як обставину, яка його обтяжує, що в даному випадку унеможливлює визнання в якості обставини, що обтяжує покарання обвинуваченого при призначенні покарання за ч. 2 ст. 186 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконався, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення обвинуваченому узгодженої сторонами міри покарання.

Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.

Запобіжний захід, обраний відносно обвинуваченого під час досудового розслідування згідно ухвали слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 16.01.2020 у виді домашнього арешту спливає 16.03.2020 року, клопотань про його продовження від сторони обвинувачення на розгляд суду не надходило. Підстав для продовження запобіжного заходу до набрання вироком законної сили суд не вбачає.

Відповідно до ст. 122, ч. 2 ст. 124 КПК України у зв`язку з проведенням під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження стосовно ОСОБА_1 судово-товарознавчої експертизи № 19/113/9/1-106е від 24 січня 2020 року, витрати у сумі 785 гривень 05 копійок на залучення експертів - підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.

Згідно до ст. 174 КПК України захід забезпечення кримінального провадження - арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 16.01.2020 на мобільний телефон марки Fly моделі DS103D Imei1: НОМЕР_1 Imei2: НОМЕР_2 в корпусі білого кольору, в середині якого знаходяться дві сім карти оператору мобільного зв`язку ВФ Україна, а також флеш накопичувач об`ємом 4 Gb micro SD марки Kingston, які належать потерпілій ОСОБА_2 після набрання вироком законної сили скасувати.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази по справі:

- мобільний телефон марки Fly моделі DS103D Imei1: НОМЕР_1 Imei2: НОМЕР_2 в корпусі білого кольору, в середині якого знаходяться дві сім карти оператору мобільного зв`язку ВФ Україна, а також флеш накопичувач об`ємом 4 Gb micro SD марки Kingston, які відповідно до постанови слідчого Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 29 січня 2020 року зберігаються в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області - повернути власнику - потерпілій ОСОБА_2 ;

- DVD диск об`ємом 4,7 Gb, який відповідно до постанови слідчого Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області зберігається в матеріалах кримінального провадження - підлягає зберіганню в матеріалах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 .

Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст. ст. 374, 474, 475 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 25 лютого 2020 року між прокурором Лисичанської місцевої прокуратури Луганської області Нескородовою Г.А. та підозрюваним ОСОБА_1 , за участі захисника Оверченко О.А., за письмовою згодою законного представника малолітньої потерпілої ОСОБА_3 та малолітньої потерпілої ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020130240000095 від 14 січня 2020 року відносно ОСОБА_1 за обвинуваченням у вчиненні злочинів, передбачених ст. 128, ч. 2 ст. 186 КК України.

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочинів, передбачених ст. 128, ч. 2 ст. 186 КК України, і призначити йому узгоджене сторонами покарання:

- за ст. 128 КК України у виді обмеження волі строком 2 (два) роки;

- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити ОСОБА_1 остаточне покарання - у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 3 (три) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України, покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід у відношенні ОСОБА_1 у виді цілодобового домашнього арешту залишити без змін - до 16 березня 2020 року включно.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової товарознавчої експертизи у сумі 785 (сімсот вісімдесят п`ять) гривень 05 копійок (одержувач - УК у м. Лисичанську/м. Лисичанськ/24060300, код ЄДРПОУ 37800278, банк - Казначейство України (ЕАП), р/р UA928999980313070115000012051, код класифікації доходів бюджету 24060300).

Захід забезпечення кримінального провадження - арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Лисичанського міського суду Луганської області від 16.01.2020 на мобільний телефон марки Fly моделі DS103D Imei1: НОМЕР_1 Imei2: НОМЕР_2 в корпусі білого кольору, в середині якого знаходяться дві сім карти оператору мобільного зв`язку ВФ Україна, а також флеш накопичувач об`ємом 4 Gb micro SD марки Kingston, що належать потерпілій ОСОБА_2 - скасувати.

Речові докази:

- мобільний телефон марки Fly моделі DS103D та карта пам`яті micro SD марки Kingston об`ємом 4 Gb, які відповідно до постанови слідчого Лисичанського ВП ГУНП в Луганській області від 29 січня 2020 року зберігаються в камері схову речових доказів Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області - повернути власнику - потерпілій ОСОБА_2 ;

- DVD диск об`ємом 4,7 Gb, який відповідно до постанови слідчого Лисичанського ВП ГУНП у Луганській області зберігається в матеріалах кримінального провадження - зберігати в матеріалах кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 .

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Цей вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку виключно з підстав, визначених у ч. 3 ст. 394 КПК України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Луганського апеляційного суду через Лисичанський міський суд Луганської області.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику, в порядку, передбаченому ст. 376 КПК України.

Суддя М.М. Старікова