Ухвала суду № 88246971, 15.01.2020, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кп/428/737/2019

Справа № 419/1141/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2020 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Олійник В.М.,

за участю секретаря судового засідання Солошенка П.В.,

прокурора Кіби О.С.,

захисника Циби Д.М.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Сєвєродонецька матеріали кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12018130500000132 від 17.03.2018 року у відношенні:

ОСОБА_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Сєвєродонецького міського суду Луганської області знаходяться матеріали кримінального провадження у відношенні ОСОБА_1 , за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.185 КК України.

Прокурором до суду було подано клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що ОСОБА_1 обґрунтовано обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2, ч.3 ст.185 КК України, його провина підтверджується зібраними у провадженні доказами.

Під час слідства встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, і в обґрунтування застосування запобіжного заходу зазначено наявність доказів у вчиненні кримінального правопорушення, що підтверджується зібраними о справі доказами, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; вчинити інше кримінальне правопорушення. Про зазначені ризики, окрім тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним за вчинене кримінальне правопорушення, свідчать обставини, що обвинувачений ОСОБА_1 ніде офіційно не працевлаштований, не одружений, осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків; ОСОБА_1 мешкає у безпосередній близькості до лінії розмежування з непідконтрольною державній владі України територією тому є підстави вважати, що він може виїхати на тимчасово окуповану частину території Донецької та Луганської областей з метою ухилення від слідства та суду; крім того, раніше був неодноразово судимий за скоєння злочинів (у тому числі корисливих), обвинувачується у скоєнні двох кримінальних правопорушень у період, коли попередні судимості не погашені і не зняті у встановленому законом порядку, що характеризує ОСОБА_1 як особу, схильну до скоєння кримінальних правопорушень, що у свою чергу свідчить про можливість вчинення нових кримінальних правопорушень; кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст.185 КПК України він вчинив під час дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, таким чином, застосування інших більш м`яких запобіжних заходів стосовно ОСОБА_1 не дає змоги забезпечити його належну процесуальну поведінку. Судовий розгляд кримінального провадження триває, ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які мали місце під час проведення досудового розслідування та попереднього судового розгляду справи у вигляді можливості ОСОБА_1 переховуватись від органу досудового розслідування чи суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення не перестали існувати й не зменшилися з огляду на те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком до 6 років.

Вислухавши заявлене прокурором клопотання, думку обвинуваченого та його захисника, які просили відмовити в задоволенні клопотання прокурора з підстав його необґрунтованості, крім того заявили клопотання про заміну обраного запобіжного заходу на більш м`який – домашній арешт, суд дійшов наступних висновків.

Згідно реєстру матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні за підозрою ОСОБА_1 , 28.01.2019 ухвалою Новоайдарського районного суду обвинуваченому ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів з 28.01.2019 року, який у подальшому неодноразово продовжувався, востаннє 21.11.2019 ухвалою Луганського апеляційного суду на 2 місяці до 19.01.2020 включно. Крім того під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 також встановлювався альтернативний запобіжний захід у виді застави, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Згідно ст.315 КПК України під час підготовчого судового розгляду суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати шістдесяти днів.

Згідно з ч. 1 ст. 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст.177 КПК України суд зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, в тому числі тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, наявність судимостей у обвинуваченого тощо.

Отже, при вирішенні питання - обрання, зміні чи скасуванні запобіжного заходу, суд повинен керуватись положеннями ст. 177, 178 КПК України, та повинен врахувати не лише наявність ризиків, передбачених п. 1-5 ч. 1 ст. 178 КПК України, але і обґрунтованість підозри. Однак, на стадії судового розгляду суд не вправі оцінювати обґрунтованість підозри зібраними органом досудового розслідування доказами, оскільки суд, в такий спосіб, порушить основоположні принципи кримінального судочинства, а саме презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, та безпосередність дослідження показань, речей і документів, оскільки надасть судження щодо винуватості особи у позапередбачений законом спосіб.

У зв`язку з чим суд, зберігаючи неупередженість, вважає, що підозра є обґрунтованою, оскільки ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід відповідно до положень ст. 177, 178 КПК України, судом встановленим законом, під час чого оцінювалась обґрунтованість підозри. Також суд враховує, що сторона захисту у своїх клопотаннях не посилалась на необґрунтованість підозри чи невинуватість у пред`явленому обвинуваченні як підставу для відмови у задоволенні клопотання, намагаючись уникнути предмета пред`явленого обвинувачення, яким злочини проти власності, що у свою чергу також підтверджує наявність підстав вважати підозру обґрунтованою.

Раніше, при обранні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 , підставою обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою були ризики, передбачені п.п. 1, 5 ч. 1 ст.177 КПК України, а саме можливість переховуватися від суду, вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення.

Про існування цих ризиків, зокрема передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, окрім обґрунтованості обвинувачення та тяжкості покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання винним за вчинені кримінальні правопорушення, також свідчило те, що ОСОБА_1 ніде офіційно не працевлаштований, не одружений, осіб на утриманні не має, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв`язків; мешкає у безпосередній близькості до лінії розмежування з непідконтрольною державній владі України територією тому є підстави вважати, що він може виїхати на тимчасово окуповану територію з метою ухилення від слідства та суду.

Суду надано матеріали кримінального провадження, в підтвердження ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки ризики не мають бути уявними для надання їм конкретної оцінки. Суд зауважує, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, не завжди можуть підтверджуватись конкретними – матеріальними доказами. Крім того обвинуваченим не заперечувалось самого факту вчинення кримінальних правопорушень, він не згоден лише з їх кваліфікацією.

Оцінюючи ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість вчинення інших аналогічних злочинів, який був також раніше підставою для застосування запобіжного заходу, суд виходить з предмета кримінального провадження, яким є злочини проти власності, обґрунтованість підозри. Тим більш, ОСОБА_1 інкримінується два таких факти, не пов`язані з одними тим самими потерпілими, що на думку суду є достатнім для того, щоб вважати, що за інших обставин, існує ризик того, що ОСОБА_1 може вчинити аналогічні протиправні дії. При цьому, враховується і те, що ОСОБА_1 був неодноразово судимий за скоєння злочинів (у тому числі корисливих), обвинувачується у скоєнні кримінальних правопорушень у період, коли попередні судимості не погашені і не зняті у встановленому законом порядку, що характеризує його як особу, схильну до скоєння кримінальних правопорушень та свідчить про можливість вчинення нових кримінальних правопорушень; кримінальне правопорушення передбачене ч.3 ст.185 КПК України він вчинив під час дії обраного раніше запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігати ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей і документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідків; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення.

Згідно з рішенням Конституційного суду України № v001p710-17 від 23.11.2017 обґрунтованість застосування запобіжних заходів, пов`язаних з обмеженням права особи на свободу та особисту недоторканність, зокрема домашнього арешту та тримання під вартою, має піддаватися судовому контролю через певні проміжки часу, періодично об`єктивним та неупередженим судом на предмет перевірки наявності чи відсутності ризиків, за яких вказані запобіжні заходи застосовуються, у тому числі при закінченні досудового розслідування, коли деякі ризики вже можуть зникнути.

Отже, суд вважає, що на даний час існують ризики, передбачені п. 1, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто можливість обвинуваченим ОСОБА_1 переховуватися від органів досудового розслідування та суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Ці обставини свідчать, що на даний час є обґрунтовані підстави для продовження дії застосованого запобіжного заходу у відношенні обвинуваченого.

Розглядаючи саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою суд, оцінюючи встановлені у судовому засіданні ризики, вважає, що незважаючи на те, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, встановлені у судовому засіданні обставини не дають підстав вважати, що для запобіганню вставлених ризиків запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не є таким, який не відповідає меті застосування запобіжного заходу. Ці висновки суду ґрунтується на оцінці відповідно до ст. 178 КПК України особистісних відомостях обвинуваченого, який не має міцних соціальних зв`язків.

На підтвердження неможливості перебування у умовах позбавлення волі чи не надання ОСОБА_1 необхідної медичної допомоги, суду не надано будь-яких відомостей, що позбавляє можливості суд надати оцінку цім обставинам.

Суд, вирішуючи доцільність задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу ОСОБА_1 , враховує відповідно до п. 5 ст. 9 КПК України висновки у рішенні Європейського суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява N 40107/02) від 10 лютого 2011 року (ОСТАТОЧНЕ 10/05/2011), наведені у п. 79 вказаного рішення, зокрема: суд нагадує, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. Аналогічні висновки містяться у рішенні у справі «Лабіта проти Італії» (Labita v. Italy), [GC], N 26772/95, п. 153, ECHR 2000-IV).

Суд вважає можливим застосувати висновки з вказаного рішення, оскільки по-перше - саме у даному рішенні визначається така ознака як – публічний інтерес. По-друге – Європейський суд з прав людини, надаючи оцінку висновкам національних судів дійшов висновку, що цей суспільний інтерес, може існувати при наявності серйозного обвинувачення, однак при періодичності перегляду ризиків та можливості обрання іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою.

У даній же справі, ОСОБА_1 інкримінується вчинення тяжких злочинів, що на думку суду, свідчить про існування істинних вимог публічного інтересу, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи. При цьому, як свідчить вже наведене рішення у справі «Лабіта проти Італії», при оцінці тримання під вартою за для істинних вимог публічного інтересу судом було зазначено, що такий запобіжний захід може бути виправданим навіть за виправдання особи судом, так як виправдання не обов`язково означає відсутність підстав для застосування подібних запобіжних заходів, через недостатність доказів для засудження особи, так як такі обставини можуть свідчити про ймовірність вчинення особою злочинів у майбутньому.

Крім того, судом також враховується і позиція суду апеляційної інстанції викладена в ухвалі від 21.11.2019 під час перегляду вироку Новоайдарського районного суду, де було встановлено, що ризики, які були враховані при обранні запобіжного заходу не зменшилися.

Суд також враховує доводи сторони захисту, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також не спростовують тих підстав, які обґрунтовують наявність риків встановлених під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а тому підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та обставини, які при цьому враховувались не відпали, що свідчать про відсутність підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою, не може перевищувати шістдесяти днів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку що клопотання прокурора є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 – продовженню строком на 60 днів, оскільки більш м`які запобіжні заходи будуть недостатніми для запобігання доведеним під час судового розгляду ризикам та не забезпечать належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Оскільки суд дійшов висновку про те, що підстав для зміни запобіжного заходу обвинуваченому немає, так як наявні на час розгляду справи ризики продовжують існувати, тому у задоволенні клопотань обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу слід відмовити.

Суд зауважує, що раніше при обранні запобіжного заходу ОСОБА_1 , ухвалою суду від 28.01.2019 також встановлювався альтернативний запобіжний захід у виді застави, у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб. У даному кримінальному провадження ОСОБА_1 , інкриміновано тяжкий злочин, що свідчить про неможливість застосування біль меншого розміру застави відповідно до положень ч. 5 ст. 182 КПК України, а саме у меншому розмірі ніж 20 прожиткових мінімумів для працездатної особи.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 314, 315 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 задовольнити.

Строк дії запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою продовжити строком на 60 днів, а саме по 14.03.2020, включно.

Розмір застави встановлений ухвалою Новоайдарського районного суду Луганської області від 28.01.2019 залишити без змін.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.

У задоволенні клопотань обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом семи днів з дня її оголошення.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченому, захиснику, а також спрямувати до відповідного слідчого ізолятора для виконання.

Суддя В. М. Олійник