Ухвала суду № 88246469, 12.03.2020, Переяславський міськрайонний суд Київської області (до 25.04.2025 - Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області)

Справа № 373/1402/17

У Х В А Л А

12 березня 2020 року Переяслав-Хмельницький міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого - судді Реви О. І.,

з участю:

секретаря судових засідань Хоменко Н. І.,

прокурора Ратушної О. Г.

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

його захисника - адвоката Медвідь Ю. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Переяславі клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , обвинуваченого у вчиненні злочинів за ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, -

встановив:

ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що будучи раніше судимим Переяслав-Хмельницьким міськрайонним судом 08.12.2016 за ч. 1 ст. 185 КК України із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України з встановленням строку випробування на один рік, на шлях виправлення не став та 30.06.2017 близько 11 год 00 хв., маючи умисел на таємне викрадення чужого майна, переліз через огорожу домоволодіння АДРЕСА_1 , де проживає ОСОБА_2 . Реалізуючи свій умисел, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, підійшов до господарського приміщення та відкрив вхідні двері до нього, котрі були не зачинені і, перебуваючи всередині, знайшов та викрав звідти ручну кутову циркулярну машину марки «BAUTEC BHS 2350» та бензинову косарку марки «Витязь БГ-4500 М». Викраденим майном розпорядився на власний розсуд: кутову циркулярну машину здав до пункту прийому металобрухту, а бензинову косарку продав невстановленій особі. Такими діями завдав шкоди потерпілому на суму 3 673 грн 25 коп.

Крім того, ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 09.08.2017 близько 12 год 00 хв., перебуваючи на лузі поблищу міських шлюзів в м. Переяславі-Хмельницькому, знаючи способи вживання та властивості особливо-небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено - канабіс, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, власноручно обірвав листя та верхівки дикорослої коноплі та помістив їх в поліетиленовий пакет, що мав з собою. Того ж дня, добровільно видав придбану наркотичну сировину працівникам поліції, котрі його зупинили для з`ясування обставин.

Також, обвинувачується в тому, що 17.09.2017 близько 23 год 30 хв., перебуваючи в м. Переяслав-Хмельницький, діючи за попередньою змовою з трьома невстановленими особами, розподіливши між собою ролі, через пошкоджену частину дверей запасного входу проник до приміщення кінотеатру по АДРЕСА_1 . Перебуваючи всередині приміщення разом із невстановленою особою викрав перфоратор марки «Ростех ПРТ 24-72 П», дриль-шуруповерт марки «DWT BM-280 T», кутову шліфувальну машину «Зенит ЗУШ-125/980 Профи», що належали ОСОБА_3 та інші електроінструменти, що не становили матеріальної цінності для останнього, бо перебували в технічно несправному стані. Викраденим майном ОСОБА_1 розпорядився на власний розсуд. Своїми діями завдав шкоди потерпілому на суму 1 634 грн 67 коп.

У період часу з 27.03.2018 по 11.03.2020 обвинувачений ухилився від суду, перебував у розшуку, судом було надано дозвіл на його затримання з метою приводу до суду для застосування запобіжного заходу.

Відповідно до протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 11.03.2020 вбачається, що обвинувачений ОСОБА_1 був затриманий уповноваженими працівниками Національної поліції 11 березня 2020 року о 21 год 00 хв.

В обґрунтування свого клопотання про застосування щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою прокурор посилається на те, що обґрунтованість обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 309, ч. 3 ст. 185 КК України підтверджуються зібраними органом досудового розслідування доказами. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні двох тяжких злочинів; усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує; ухилився від суду під час судового розгляду; перебуваючи на волі може вчинити інші злочини.

Інших аргументів на підтримання поданого клопотання не зазначено. Вважає, що обвинуваченому слід обрати запобіжний захід з підстав, що зазначені в клопотанні, строком на 60 днів.

Обвинувачений ОСОБА_1 суттєвих пояснень чи заперечень по суті клопотання не висловив. Чітко не може пояснити причину ухилення від суду, вказуючи на те, що весь цей час працював в м. Києві; пояснити причину ухилення від суду не може.

Його захисник вважає, що клопотання є обґрунтованим, оскільки як вбачається із його суті, обвинуваченому інший запобіжний захід не забезпечить усунення ризиків, які вказує прокурор у клопотанні. Переховування обвинуваченого від суду є доведеним фактом.

Перевіривши надані матеріали клопотання та заслухавши думку учасників судового провадження, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Суд вважає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України стороною обвинувачення надані докази обставин, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим низки кримінальних правопорушень. Зокрема, до суду направлено обвинувальний акт, що є процесуальним рішенням, яким завершується досудове розслідування.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 194 КПК України прокурором доведено наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України і на які вказує прокурор: переховуватися від суду з огляду на тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його винуватості.

У судовому засіданні судом не встановлено будь-яких обставин, що вказували б на відсутність жодного ризику, який зазначений прокурором в клопотанні. Вагомість наявної обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим кримінальних правопорушень у поєднанні з тяжкістю покарання, що загрожує у разі визнання його винуватим, дає підстави вважати, що існує ризик вчинення особою дій щодо переховування від суду. Крім того, судове провадження тільки розпочинається, а з врахуванням необхідності безпосередності дослідження доказів під час судового провадження суд вважає, що ризик незаконного впливу на свідків наявний.

Обставини, передбачені п. 3 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме: недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні, наявні.

Крім того, у суду відсутні докази достатніх гарантій забезпечення явки обвинуваченого в судове засідання за умови застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом: a) законне ув`язнення особи після засудження її компетентним судом; b) законний арешт або затримання особи за невиконання законного припису суду або для забезпечення виконання будь-якого обов`язку, встановленого законом; c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою допровадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.

Стосовно ризику перешкоджання здійснення правосуддя ЄСПЛ в своєму Рішенні в справі «Летельє проти Франції» (пункт 39) зазначив «Суд визнає, що реальна небезпека вчинення тиску на свідків могла таки бути на початку цієї справи, але вважає, що з часом вона значно зменшилася і в решті зникла зовсім». Розгляд даної справи по суті не розпочатий, а з врахуванням необхідності безпосередності дослідження доказів під час судового провадження суд вважає, що ризик впливу на свідків наявний.

У справі « Гюсеїн Есен проти Туреччини» ЄСПЛ в своєму Рішенні (пункт 77) зазначив, що «… якщо «стан доказів» можна вважати таким, що вказує на наявність серйозних ознак вини та якщо загалом такі обставини можуть бути важливими обвинувальними факторами, однак самі по собі не можуть бути достатніми, щоб виправдати продовження оскаржуваного позбавлення свободи впродовж такого тривалого періоду».

При розгляді даного клопотання суд звертає увагу на такі чинники: особу обвинуваченого, тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, його вік, стан здоров`я, міцність соціальних зв`язків у місці постійного проживання, наявність місця роботи, репутацію, майновий стан тощо.

Зважаючи на законодавчо визначену мету заходів забезпечення кримінального провадження - досягнення дієвості цього провадження (ч. 1 ст. 131 КПК України), а також мету застосування запобіжного заходу - забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, а також запобігання спробам переховуватись від суду (ч. 1 ст. 177 КПК України), суд доходить висновку, що у даному кримінальному провадженні при обранні обвинуваченому запобіжного заходу має буди досягнута зазначена вище мета.

У справі «Москаленко проти України» (рішення ЄСПЛ від 20 травня 2010 року) Європейський суд зазначив, що органи судової влади неодноразово посилалися на ймовірність того, що до заявника може бути застосоване суворе покарання, враховуючи тяжкість злочинів, у скоєнні яких він обвинувачувався. У цьому контексті ЄСПЛ нагадав, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину. Також ЄСПЛ визнав, що, враховуючи серйозність висунутих щодо заявника обвинувачень, державні органи могли виправдано вважати, що такий ризик існує.

В силу п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

ОСОБА_1 раніше судимий, обвинувачується у вчиненні злочинів, за які передбачено покарання, в тому числі і на строк понад п`ять років.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, суд вважає, що законодавчо визначені підстави для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою наявні та актуальні, і обрання саме такого виду запобіжного заходу є доцільним.

Клопотання прокурора не містить обґрунтування неможливості визначення для обвинуваченого застави в разі застосування такого виду запобіжного заходу як тримання під вартою.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Пунктом другим частини п`ятої статті 182 КПК України визначено розмір застави щодо особи, обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні двох тяжких злочинів. Таким чином, суд приходить до висновку, що йому слід визначити розмір застави в 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб для досягнення мети в забезпеченні виконання ним, покладених на нього обов`язків.

Керуючись ст. ст. 9, 177, 194, 199, 331 КПК України, суд, -

ухвалив:

Клопотання прокурора про обрання запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 задовольнити.

Обрати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, тобто з 11 березня 2020 року до 09 травня 2020 року, утримуючи його в Державній установі «Київський слідчий ізолятор».

Визначити для ОСОБА_1 заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 168 160 грн. (р/р UA768201720355259001000018661, банк: Держказначейська служба України, м. Київ; код ЄДРПОУ 26268119; отримувач: Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Київській області; призначення платежу: у призначенні платежу платіжного документу обов`язково зазначити інформацію про постанову судді (ухвалу суду), який обрав заставу мірою запобіжного заходу, та прізвище, ім`я, по-батькові особи, за яку вноситься застава).

Після внесення застави звільнити з-під варти ОСОБА_1 якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього обвинуваченого під вартою.

Після внесення застави та звільнення з-під варти покласти на ОСОБА_1 такі обов`язки:

1) прибувати до суду за першою вимогою в даному кримінальному провадженні;

2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду;

3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

4) утримуватися від спілкування з свідками в даному кримінальному провадженні;

5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну;

Ухвала може бути оскаржена в порядку, визначеному КПК України, з врахуванням Рішення Конституційного Суду України від 13.06.2019 №4-р/2019.

Повний текст ухвали виготовлено 17.03.2020.

Суддя О. І. Рева