Рішення № 88244177, 16.03.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" березня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2153/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Присяжнюка О.О.

при секретарі судового засідання Куліковій А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Харківської районної державної адміністрації ( 61098, м. Харків, вул. Григоровське шосе,52) , Фізичної особи ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про скасування реєстраційної дії за участю представників:

позивача - не з`явився

першого відповідача - не з`явився

другого відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - фізична особа ОСОБА_1 , звернулась до господарського суду Харківської області з позовом до Харківської районної державної адміністрації (перший відповідач), фізичної особи ОСОБА_2 (другий відповідач), в якому просила суд скасувати реєстраційну дію включення відомостей про юридичну особу - Мале торгівельне підприємство "Стимул" до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, від 28.11.2006 №14711200000023816, вчинену державним реєстратором Орловою Наталією Олександрівною, Харківська районна державна адміністрація Харківської області.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі №922/2153/19 закрито провадження на підставі пункту 1 частини 1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Мотивуючи прийняту ухвалу, суд першої інстанції зазначив, що вимоги щодо оскарження рішень про державну реєстрацію юридичної особи, скасування запису про державну реєстрацію юридичної особи відносяться до юрисдикції господарських судів, якщо вони є похідними від вимоги щодо такого майна, проте у позовній заяві не міститься вимоги щодо майна (визнання права власності, витребування майна з чужого незаконного володіння тощо), вирішення судом даного спору не призведе до відновлення прав позивача на майно та взагалі позивачем не оспорюється право власності на майно, а тому зазначений спір не має приватноправового характеру, а позовні вимоги не відносяться до юрисдикції господарських судів. Звернення до суду з боку позивача не пов`язане із захистом його корпоративних або майнових прав, а спір віднесений до сфери публічно-правових відносин, що виключає можливість розгляду цієї справи у порядку господарського судочинства.

Позивач з ухвалою не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі №922/2153/19 скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постановою Східного апеляційного господарського суд від 05.1.2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу господарського суду Харківської області від 17.10.2019 у справі №922/2153/19 скасовано. Справу №922/2153/19 постановлено передати на розгляд до господарського суду Харківської області.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.12.2019, для розгляду справи № 922/409/17 визначено суддю Присяжнюка О.О.

Ухвалою господарського суду від 23.12.2019 року, призначено справу № 922/2153/19 до розгляду в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін. Призначено та почато підготовче провадження у справі до розгляду у судовому засіданні на "15" січня 2020 р. о 12:30.

13.01.2020 року від фізичної особи ОСОБА_1 , через канцелярію суду (вх.№624) надійшло клопотання про призначення судової посмертної почеркознавчої експертизи .

13.01.2020 року від фізичної особи ОСОБА_1 , через канцелярію суду (вх.№625) надійшло клопотання про витребування доказів.

13.01.2020 року від фізичної особи ОСОБА_1 , через канцелярію суду (вх.№626) надійшли заперечення на клопотання відповідача ОСОБА_2 про визнання зловживанням позивачкою процесуальними правами.

З причин довготривалої непрацездатності судді ОСОБА_3 (перебування на лікарняному понад 14 днів з 02.01.2020 по 07.02.2020 включно) підготовче засідання у справі № 922/2153/19, призначене на 15 січня 2020 року не проводилось.

Питання щодо призначення нової дати підготовчого засідання у справі № 922/2153/19 вирішено судом 10 лютого 2020 року (у перший робочий день після виходу судді Присяжнюк О.О. з лікарняного, тобто одразу після усунення обставини, які перешкоджали виконанню обов`язків судді).

Ухвалою господарського суду від 10.02.2020 року, повідомлено ОСОБА_1 , Харківську районну державну адміністрацію, фізичну особу ОСОБА_2 про те, що підготовче засідання у справі № 922/2153/19 призначено на "21" лютого 2020 р. об 11:00 .

18.02.2020 року від фізичної особи ОСОБА_1 , через канцелярію суду (вх.№4223) надійшло уточнене клопотання про витребування доказів .

Ухвалою господарського суду від 021.02.2020 року, продовжено строк підготовчого провадження у справі № 922/2153/19 на тридцять днів. Підготовче засідання відкладено на "03" березня 2020 р. о 14:00 .

Від позивача на адресу суду надійшла письмова заява (вх.№5603 від 03.03.2020 року) про проведення підготовчого засідання без участі його представника.

Від представника позивача на адресу суду надійшло письмова заява (вх.№5610 від 03.03.2020 року) про проведення підготовчого засідання без участі його представника .

Ухвалою господарського суду від 03.03.2020 року:

- відмовлено задоволенні клопотання про визнання зловживанням позивачкою процесуальними права та залишення позову без розгляду по справі№922/2153/19 (вх.№19753 від 16.08.2019 року),

- відмовлено в задоволенні клопотання про призначення судової посмертної почеркознавчої експертизи (вх.№624 від 13.01.2020 року) .

- відмовлено в задоволенні клопотання (уточненого) про витребування доказів (вх.№4223 від 18.02.2020року) .

- відмовлено в задоволенні клопотання (уточненого) про витребування доказів (вх.№ 625 від 13.01.2020 року) .

Закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті в судовому засіданні на "16" березня 2020 р. 11:30.

05.03.2020 року від другого відповідача, через канцелярію суду (вх.№5879) надійшло клопотання про витребування доказів .

Судом встановлено, що клопотання про витребування доказів подано із порушенням строків, встановлених у ч.4 ст.80 ГПК України, другим відповідачем не обґрунтовано неможливість їх подання у встановлений строк з причин, що не залежали від нього .

Від позивача на адресу суду надійшла письмова заява (вх.№6608 від 16.03.2020 року) про проведення засідання без його участі .

Від представника позивача на адресу суду надійшло письмова заява (вх.№6609 від 16.03.2020 року) про проведення підготовчого засідання без участі його представника .

Сторони участь своїх представників у підготовчому засіданні не забезпечили.

При цьому, судом не встановлено обставин, що неявка представників Відповідача перешкоджає вирішенню спору, і також суд прийняв до уваги, що явка представників сторін у засідання обов`язковою не визнавалась.

Клопотань про відкладення судового засідання не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду спору у даному судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п.1 ч.3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

За таких обставин, суд вважає за можливе розглядати справу за відсутністю представників сторін .

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду заявлено позовні вимоги про скасування реєстраційної дії включення відомостей про юридичну особу - Мале торгівельне підприємство «Стимул», код ЄДРПОУ 21180437, до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 28.11.2006р. №14711200000023816, вчинену державним реєстратором Орловою Наталією Олександрівною, Харківська районна державна адміністрація Харківської області.

При цьому, як вказує позивач у позові, останній є власником та директором Малого торгівельного підприємства «Стимул», код ЄДРПОУ: 21180437, що підтверджує рішенням загальних зборів власників підприємства від 22.12.2017 р. №2-17 та статутом цього підприємства в редакції від 22.12.2017 р. Як вказано позивачем станом на 28.11.2006 р. та до 22.12.2017 р. статутний капітал підприємства був поділений на частки між засновниками, які були розподілені наступним чином ОСОБА_1 34%, ОСОБА_4 66%.

Водночас, оскаржувана у даній справі дія, як вказано позивачем, була вчинена на підставі реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, підписаної від імені ОСОБА_4 , яка на той час займала посаду директора підприємства, подана державному реєстратору представником за довіреністю ОСОБА_8 , та стосувалася зміни розміру часток у статутному капіталі підприємства. На думку позивача, така реєстраційна дія вчинена незаконно, оскільки до реєстру було внесено невірні відомості стосовно розміру статутного капіталу підприємства та часток засновників.

Також судом встановлено, що другим відповідачем у судовому порядку у рамках розгляду справи №635/9053/18, що перебуває на розгляді у Харківському районному суді Харківської області, здійснюється оскарження рішення зборів власників вказаного підприємства, статуту, реєстраційних записів у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а також заявлено позовні вимоги про визнання за ним права власності на частку у статутному капіталі підприємства та корпоративних прав, що включають правомочності по управлінню Малим торгівельним підприємством «Стимул».

Звертаючись до суду, позивач посилається на те, що реєстраційна дія була вчинена незаконно. На час вчинення реєстраційної дії позивач не була керівником підприємства, проте була одним з засновників і вчиненням даної реєстраційної дії було порушено права позивача, оскільки до ЄДР було внесено невірні відомості щодо розміру статутного капіталу підприємства часток його засновників, чим порушено майнові права позивача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, господарський суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною 2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Таким чином, виходячи зі змісту ст.ст.15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного суб`єктивного права (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством - ефективність), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб, їхньої символіки (у випадках, передбачених законом), громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, регулює Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань".

Відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація базується на таких основних принципах: 1) обов`язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі; 2) публічності державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі та документів, що стали підставою для її проведення; 3) врегулювання відносин, пов`язаних з державною реєстрацією, та особливостей державної реєстрації виключно цим Законом; 4) державної реєстрації за заявницьким принципом; 5) прийняття документів для державної реєстрації та здійснення державної реєстрації за принципом екстериторіальності в межах України; 6) єдності методології державної реєстрації; 7) об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі; 8) внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; 9) відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.

Згідно частини другої статті 6 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державний реєстратор: 1) приймає документи; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 3) перевіряє документи на наявність підстав для відмови у державній реєстрації; 4) проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 5) веде Єдиний державний реєстр; 6) веде реєстраційні справи; 7) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" встановлено, що відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі: 1) відповідних заяв про державну реєстрацію; 2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій; 3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

Відповідно до частин першої та другої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" документи для державної реєстрації можуть подаватися у паперовій або електронній формі.

У паперовій формі документи подаються особисто заявником або поштовим відправленням.

Якщо документи подаються особисто, заявник пред`являє свій паспорт громадянина України або тимчасове посвідчення громадянина України, або паспортний документ іноземця, або посвідчення особи без громадянства, або посвідку на постійне або тимчасове проживання.

У разі подання документів представником додатково подається примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) документа, що засвідчує його повноваження.

Згідно частини четвертої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" документи в паперовій формі приймаються за описом, примірник якого в день їх надходження видається заявнику з відміткою про дату їх отримання та кодом доступу в той спосіб, відповідно до якого були подані документи.

Згідно частини четвертої статті 14 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" документи в паперовій формі приймаються за описом, примірник якого в день їх надходження видається заявнику з відміткою про дату їх отримання та кодом доступу в той спосіб, відповідно до якого були подані документи.

Згідно частини першої статті 15 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" документи, що подаються для державної реєстрації, повинні відповідати таким вимогам: 1) документи мають бути викладені державною мовою та додатково, за бажанням заявника, - іншою мовою (крім заяви про державну реєстрацію); 2) текст документів має бути написаний розбірливо (машинодруком або від руки друкованими літерами); 3) документи не повинні містити підчищення або дописки, закреслені слова та інші виправлення, не обумовлені в них, орфографічні та арифметичні помилки, заповнюватися олівцем, а також містити пошкодження, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст; 4) документи в електронній формі мають бути оформлені згідно з вимогами, визначеними законодавством; 5) заява про державну реєстрацію підписується заявником. У разі подання заяви про державну реєстрацію поштовим відправленням справжність підпису заявника повинна бути нотаріально засвідчена; 6) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи повинно бути оформлено з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству; 7) рішення про припинення юридичної особи має містити відомості про персональний склад комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), її голову або ліквідатора, реєстраційні номери облікових карток платників податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті про право здійснювати платежі за серією та номером паспорта), про порядок та строк заявлення кредиторами своїх вимог; 8) установчий документ юридичної особи, положення, регламент, список суддів постійно діючого третейського суду, статут (положення) громадського формування, що не має статусу юридичної особи, повинен містити відомості, передбачені законодавством, та відповідати законодавству; 9) установчий документ юридичної особи викладається у письмовій формі, прошивається, пронумеровується та підписується засновниками (учасниками) або уповноваженими ними особами; 10) установчі документи банків, інших юридичних осіб, які згідно із законом підлягають погодженню (реєстрації) відповідно Національним банком України, іншими державними органами, подаються з відміткою про їх погодження відповідним органом; 11) внесення змін до установчого документа юридичної особи, положення, регламенту, списку суддів постійно діючого третейського суду, статуту (положення) громадського формування, що не має статусу юридичної особи, оформляється шляхом викладення його в новій редакції; 12) передавальний акт (у разі злиття, приєднання, перетворення) та розподільчий баланс (у разі поділу або виділу) юридичної особи повинні відповідати вимогам, встановленим законом; 13) документи, видані відповідно до законодавства іноземної держави, повинні бути легалізовані (консульська легалізація чи проставлення апостиля) в установленому законодавством порядку, якщо інше не встановлено міжнародними договорами; 14) документ, викладений іноземною мовою, повинен бути перекладений на державну мову із засвідченням вірності перекладу з однієї мови на іншу або підпису перекладача в установленому законодавством порядку; 15) зображення та опис символіки повинні бути оформлені з дотриманням вимог, встановлених законом, та відповідати законодавству.

Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" для державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі, у тому числі змін до установчих документів юридичної особи, подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі; 2) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про зміни, що вносяться до Єдиного державного реєстру, крім внесення змін до інформації про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, у тому числі кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) її засновника, якщо засновник - юридична особа, про місцезнаходження та про здійснення зв`язку з юридичною особою; 3) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) протоколу засідання керівного органу громадського формування, на якому відповідно до установчого документа було скликано засідання вищого органу управління, - у разі державної реєстрації змін до відомостей про громадське формування; 4) документ, що підтверджує правомочність прийняття рішення відповідно до статуту громадського формування про внесення змін до Єдиного державного реєстру, - у разі державної реєстрації змін до відомостей про громадське формування; 5) відомості про керівні органи громадського формування (ім`я, дата народження керівника, членів інших керівних органів, реєстраційний номер облікової картки платника податків (за наявності), посада, контактний номер телефону та інші засоби зв`язку) - у разі внесення змін до складу керівних органів; 6) документ, що підтверджує реєстрацію іноземної особи в країні її місцезнаходження (витяг із торговельного, банківського, судового реєстру тощо), - у разі змін, пов`язаних із входженням до складу засновників юридичної особи іноземної юридичної особи; 7) документ про сплату адміністративного збору - у випадках, передбачених статтею 36 цього Закону; 8) установчий документ юридичної особи в новій редакції - у разі внесення змін, що містяться в установчому документі; 9) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) передавального акта - у разі внесення змін, пов`язаних із внесенням даних про юридичну особу, правонаступником якої є зареєстрована юридична особа; 10) примірник оригіналу (нотаріально засвідчена копія) рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про вихід із складу засновників (учасників) та/або заява фізичної особи про вихід із складу засновників (учасників), та/або договору, іншого документа про перехід чи передачу частки засновника (учасника) у статутному (складеному) капіталі (пайовому фонді) юридичної особи, та/або рішення уповноваженого органу управління юридичної особи про примусове виключення із складу засновників (учасників) юридичної особи або ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі внесення змін, пов`язаних із зміною складу засновників (учасників) юридичної особи.

Згідно частин першої та другої статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі: 1) документів, що подаються заявником для державної реєстрації; 2) судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі або заборону (скасування заборони) вчинення реєстраційних дій, а також надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження"; 3) рішень, прийнятих за результатами оскарження в адміністративному порядку відповідно до статті 34 цього Закону.

Порядок проведення державної реєстрації та інших реєстраційних дій на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації, включає: 1) заповнення форми заяви про державну реєстрацію - у разі подання документів особисто заявником (за бажанням заявника); 2) прийом документів за описом - у разі подання документів у паперовій формі; 3) виготовлення копій документів в електронній формі - у разі подання документів у паперовій формі; 4) внесення копій документів в електронній формі до Єдиного державного реєстру; 5) перевірку документів на наявність підстав для зупинення розгляду документів; 6) перевірку документів на наявність підстав для відмови в державній реєстрації; 7) прийняття рішення про проведення реєстраційної дії - для громадських формувань, символіки та засвідчення факту наявності всеукраїнського статусу громадського об`єднання; 8) проведення реєстраційної дії (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для зупинення розгляду документів та відмови в державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру; 9) формування та оприлюднення на порталі електронних сервісів виписки, результатів надання адміністративних послуг у сфері державної реєстрації та установчих документів юридичної особи.

Таким чином, за умови подання визначених Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" документів, державний реєстратор зобов`язаний вчинити відповідні реєстраційні дії та внести до Єдиного державного реєстру відповідні записи; у разі порушення вимог подання документів для проведення державної реєстрації державний реєстратор наділений правом зупинити розгляд документів, поданих для державної реєстрації, або відмовити у державній реєстрації.

Матеріали справи підтверджують, що 28.11.2006р державним реєстратором Орловою Наталією Олександрівною. Харківського районна державна адміністрація Харківської області, вчинена реєстраційна дія №14711200000023816 - Включення відомостей про юридичну особу - Мале торгівельне підприємство «Стимул» код ЄДРПОУ 211804.37 до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань (далі ЄДР). окрема цією реєстраційною дією до ЄДР було внесено відомості про розмір статутного капіталу МТП «Стимул» 5700 гривень, та розмір часток засновників : ОСОБА_4 5000 гривень. ОСОБА_1 700 гривень.

Дана реєстраційна дія була вчинена на підставі реєстраційної картки про підтвердження відомостей про юридичну особу, яка підписана від імені ОСОБА_4 (на той час директора МТП «Стимул») та подана державному реєстратору представником за довіреністю ОСОБА_8 .

Зі змісту позовної заяви полягає, що позивач порушення своїх прав вбачає в наслідках, спричинених рішеннями про державну реєстрацію прав , оскільки рішення щодо зміни розміру статутного фонду та прийом нових вкладів до нього, загальними зборами засновників підприємства не приймалось.

Слід зазначити, що заявляючи вказаний позов позивач фактично має намір скасувати запис про державну реєстрацію, за якими було внесені відомості про розмір статутного капіталу МТП «Стимул» 5700 гривень, та розмір часток засновників : ОСОБА_4 5000 гривень. ОСОБА_1 700 гривень, які на думку позивача були внесені незаконно.

Тобто, з урахуванням наведеного суд вважає, що спір про скасування реєстраційних записів щодо об`єкта нерухомого майна та рішень державних реєстраторів у даному випадку, пов`язаний з порушенням цивільних прав на володіння та розпорядження об`єктами, а отже, відповідачами у такій справі мають бути особи, права на майно яких оспорюється та щодо яких здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, у даному випадку - Мале торгівельне підприємство "Стимул" та державний реєстратор Орлова Наталія Олександрівна .

Аналогічну правову позицію наведено у постановах від 23.01.2019р., від 20.11.2019р. Великої Палати Верховного Суду по справах №911/1681/18, № 1440/1778/18.

В контексті наведеного слід також зауважити, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі (частини перша та друга статті 48 Господарського процесуального кодексу України). Однак за власною ініціативою суд не може залучити до участі в справі співвідповідача або замінити первісного відповідача належним відповідачем. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 11.09.2019р. по справі №910/7122/17.

Правовим наслідком визначення позивачем неналежного відповідача є відмова в задоволенні позову до такого відповідача. Вказану правову позицію висловлено у постанові Верховного Суду від 26.11.2019р. по справі №905/386/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018р. у справі № 523/9076/16-ц.

За таких обставин, виходячи з всього вищевикладеного у сукупності, суд дійшов висновку щодо залишення без задоволення в повному обсязі позову ОСОБА_1 до Харківської районної державної адміністрації (перший відповідач), фізичної особи ОСОБА_2 (другий відповідач), про скасування реєстраційної дії включення відомостей про юридичну особу - Мале торгівельне підприємство "Стимул" до Єдиного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, від 28.11.2006 №14711200000023816, вчинену державним реєстратором Орловою Наталією Олександрівною, Харківська районна державна адміністрація Харківської області.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019 Верховного Суду по справах №910/13407/17 та №915/370/16.

З огляду на вищевикладене, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір залишається за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Позивач: Фізична особа ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) .

Відповідач: Харківська районна державна адміністрація ( 61098, м. Харків, вул. Григоровське шосе,52) .

Відповідач: Фізична особа ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) .

Повне рішення складено "17" березня 2020 р.

Суддя О.О. Присяжнюк