Рішення № 88244102, 04.03.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" березня 2020 р.м. ХарківСправа № 922/3641/19

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма "Українка, ЛТД", м. Харків про стягнення коштів в розмірі 838981,21 грн. за участю представників сторін:

позивача - Судаков Д.О., дов. № 08-21/4464/2-19 від 27.12.2019;

відповідача - Ключник С.В., адвокат.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Харківська міська рада, м. Харків, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Українка, ЛТД", м. Харків, про стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати у сумі 838981,21 грн. Також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 13.11.2019 відкрито провадження у справі та призначено справу № 922/3641/19 до розгляду в порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 10.12.2019 об 11:00 год.

Ухвалою господарського суду від 13.11.2019 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, до 13 лютого 2020 року.

24.01.2020 відповідачем, через канцелярію суду, надано відзив на позов (вх. № 1815), в якому проти позову заперечує. Зокрема, зазначає, що Харківською міською радою, при зверненні до суду з даним позовом, не надано доказів існування, протягом зазначеного періоду часу, земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав у розумінні та визначенні земельного законодавства, реальної можливості передачі позивачем цієї земельної ділянки в оренду у відповідності до Закону України «Про оренду землі».

31.01.2020 позивачем, через канцелярію суду, надано відповідь на відзив (вх. № 2452).

Ухвалою господарського суду від 11.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу № 922/3641/19 до судового розгляду по суті на 12.02.2020 о 12:30 год.

12.02.2020 представником позивача, разом з клопотанням про поновлення строку для подання доказів у справі, надані додаткові письмові пояснення по справі, в обґрунтування позову (вх. № 3691), які долучаються судом до матеріалів справи.

Протокольними ухвалами від 12.02.2020, 25.02.2020 у судових засіданнях оголошувалась перерва, в порядку ст. 216 ГПК України.

У судовому засіданні 04.03.2020 представник позивача позов підтримав, наполягав на його задоволенні.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.03.2020 проти позову заперечував, з підстав, викладених у відзиві на позов.

В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.

В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.

Присутні в судовому засіданні представники сторін погодилися з тим, що судом досліджено всі докази, які надано сторонами у відповідності до ст. 74 ГПК України.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 04.03.2020, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 13.08.2019 № 177222005, право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 814,5 кв.м. по вул. Руслана Плоходька, 14 у м. Харкові з 02.09.2014 зареєстроване за ТОВ фірма "Українка, ЛТД", на підставі договору купівлі-продажу від 23.11.1995 № 6-8618, акту приймання-передачі державного майна від 18.12.1995 № 422-В, свідоцтва про право власності від 18.12.1995 № 422-В.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.08.2019 № НВ-0003546242019, земельна ділянка по вул. Руслана Плоходька, 14 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:06:002:0070 зареєстрована, як об`єкт цивільних прав 17.08.2017.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за ТОВ фірмою "Українка, ЛТД" прав на земельну ділянку у період з 01.10.2017 по 31.10.2018, та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,1802 га з кадастровим номером 6310137500:06:002:0070 по вул. Руслана Плоходька, 14 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Відповідно до інформації ГУ ДПС у Харківській області від 26.09.2019 № 1313/9/20-40-04-03-17 ТОВ фірма "Українка, ЛТД" не значиться платником плати за землю в Московському районі м. Харкова.

Згідно вищезазначеної інформації ГУ ДПС у Харківській області, ТОВ фірма "Українка, ЛТД" перебуває на спрощеній системі оподаткування.

Розрахунок розміру безпідставно збережених ТОВ фірмою "Українка, ЛТД" коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Руслана Плоходька, 14 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:06:002:0070) від 02.07.2019 № 1098/0/45-19, виданий Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Таким чином, ТОВ фірма "Українка, ЛТД" у період з 01.10.2017 по 31.10.2019 не сплачувало за користування земельною ділянкою по вул. Руслана Плоходька, 14 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберегло за рахунок Харківської міської ради. як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Відповідно до наданих до позову доказів, між Харківською міською радою та ТОВ фірма "Українка, ЛТД" була укладена мирова угода у справі № 922/3411/17 за позовом Харківської міської ради до ТОВ фірма "УКРАЇНКА, ЛТД" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати у сумі 566021,86 грн. за використання земельної ділянки по вул. Руслана Плоходька (колишня Ейдемана Роберта), 14 у м. Харкові за період з 01.10.2014 по 30.09.2017, у зв`язку з цим період даного позову, визначений позивачем, з 01.10.2017 по 31.10.2019.

Департаментом територіального контролю Харківської міської ради 13.08.2019 проведено обстеження земельної ділянки та встановлено, що ТОВ фірма "Українка, ЛТД" використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310137500:06:002:0070 по вул. Руслана Плоходька, 14 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1", право власності на яку зареєстровано за відповідачем.

Обстеження здійснено з урахуванням звіту з геодезичної зйомки земельної ділянки по вул. Руслана Плоходька, 14 у м. Харкові, розробленого ТОВ "Геодезично-вишукувальний центр" та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.08.2019 № НВ-0003546242019.

Згідно витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по вул. Руслана Плоходька, 14 у м. Харкові (кадастровий номер 6310137500:06:002:0070) від 02.07.2019 № 1098/0/45-19, виданого Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, площа вказаної земельної ділянки складає 0,1802 га.

За результатами обстеження складено акт обстеження земельної ділянки по вул. Руслана Плоходька, 14 у м. Харкові від 13.08.2019.

ТОВ фірма "Українка, ЛТД", набувши право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці комунальної форми власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформило речового права на вказану земельну ділянку, що, на думку позивача, є підставою для застосування ст. ст. 1212-1214 ЦК України, відповідно до яких фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки.

Зазначені законодавчі приписи та встановлені міською радою фактичні обставини, стали підставою для звернення до суду із даним позовом до ТОВ фірми "Українка, ЛТД" про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за використання земельної ділянки комунальної власності по вул. Руслана Плоходька, 14 у м. Харкові.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст.14 Конституції України).

Використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону (ст. 206 ЗК України).

Оренда землі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності (ст. 1 ЗУ “Про оренду землі”).

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України).

Майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (ч.1 ст.190 ЦК України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. (ч.ч. 1-2 ст. 1212 ЦК України).

Набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).

Визначаючи суть і характер правовідносин, які виникли між сторонами, суд виходить з того, що згідно чинному законодавству України, зобов`язання за підставами виникнення поділяються на договірні та позадоговірні. Позадоговірні зобов`язання можуть бути деліктними або безделіктними.

Наразі, відсутність укладеного між Харківською міською радою та ТОВ "Українка, ЛТД" договору оренди земельної ділянки та/або іншого договору, виключає договірні зобов`язання.

Відсутність неправомірних дій (бездіяльності) відповідача, означає відсутність господарського правопорушення (протиправних дій), і, як наслідок, виключає деліктні зобов`язання.

Так, з матеріалів справи вбачається, що фактичний вступ відповідачем у володіння і користування спірною земельною ділянкою стався в результаті дій, котрі є правомірними, адже ніяким чином не суперечать чинному законодавству. А саме, в результаті укладення договору купівлі-продажу будівлі, котра зареєстрована належним чином в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, посвідчення цього договору в нотаріальному порядку, його державної реєстрації.

Фактичне володіння і користування земельною ділянкою відповідачем без укладення договору оренди землі станом на даний час в Україні також не вважається правопорушенням. Так, ч. 3 ст. 125 ЗК України в редакції від 25.10.2001, котра раніше забороняла “приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації” була виключена Законом України від 05.03.2009 №1066-VI. Жодних інших норм, котрі б містили заборону такого володіння і використання, чинне законодавство не містить.

Не є правопорушенням також і дії/бездіяльність відповідача, що безпосередньо стосуються порядку укладення договору оренди землі. Ні Законами України, ні підзаконними, ні локальними нормативними актами відповідачеві не визначено прямого і безумовного обов`язку підписати договір оренди земельної ділянки одночасно з набуттям права власності на об`єкт нерухомого майна, який на ній розташований. Більш того, згідно існуючому станом на даний час порядку укладення договорів оренди земельних ділянок немає не тільки такого обов`язку, немає навіть і такої можливості. Моменту укладення договору оренди передують різного роду організаційні, правові, технічні та ін. заходи, здійснення яких знаходиться по за межами волі й контролю потенційного орендаря. Їх невиконання (неналежне чи несвоєчасне виконання) не може бути поставлене в провину відповідачеві. Так, встановленим Порядком оформлення договорів оренди землі у місті Харкові, затв. рішенням 21 сесії Харківської міської ради 6 скликання від 19.12.2012 №960/12 визначено, що ініціатива у розробці та укладенні договору оренди земельної ділянки виходить від орендодавця. Згідно цьому порядку усі дії особи, котра має інтерес в укладенні договору оренди земельної ділянки перебувають в залежності від дій орендодавця та інших осіб. За таких умов не укладення відповідачем договору та/або не вчинення відповідних попередніх підготовчих дій, не може бути інкриміновано відповідачеві, як його противоправна бездіяльність.

Не може бути поставлене відповідачеві в провину і невиконання (несвоєчасне виконання) ним приписів ч.2 ст.123 ЗК України (особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом її відведення, звертається з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної сільської, селищної, міської, районної, обласної ради, Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації). Ця норма не містить визначення строку, в який ці дії мають бути вчинені. Тобто, строк виконання цього зобов`язання не встановлений. Як свідчать матеріали справи позивач вимог в порядку ст.530 ЦК України про виконання цього обов`язку відповідачеві не пред`являв, у інший спосіб строк виконання цього обов`язку не встановлював. Тобто, бездіяльність у вигляді не звернення з клопотанням про вибір місця розташування земельної ділянки також не може бути визнана деліктом (навіть у разі її наявності, що в цьому випадку матеріалами справи не доведено), а отже не може бути підставою виникнення деліктних зобов`язань.

Відсутність ознак господарського правопорушення в діях/бездіяльності відповідача визнається і представником позивача в судовому засіданні і не спростовується першим.

Відсутність деліктних зобов`язань у спірних правовідносинах, виключає можливість захисту прав позивача, як постраждалої сторони, шляхом стягнення збитків (в т.ч. упущеної вигоди), адже необхідною умовою стягнення збитків, є саме делікт (господарське правопорушення).

Зокрема ст.ст. 22, 1166 ЦК України унормовано, що необхідною умовою відповідальності у вигляді стягнення шкоди, є саме неправомірні рішення, дії чи бездіяльність. Аналогічно ст.ст.216, 224, 225 ГК України визначено, що необхідною умовою відшкодування збитків є господарське правопорушення.

Суд зазначає щодо неможливості застосування норм законодавства, що регулюють відшкодування збитків саме у вигляді упущеної вигоди – ст.22, 1166 ЦК України, ст.ст. 224, 225 ГК України та ін. Упущена вигода, згідно п.2 ч.2 ст. 22 ЦК України - є різновидом збитків. Упущеною вигодою вважаються доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене, а друга сторона додержувалася правил здійснення господарської діяльності. Тобто, до упущеної вигоди, як різновиду збитків, в повній мірі застосовуються вимоги названих вище норм права, в т.ч. в частині необхідності наявності умов застосування у вигляді делікту (господарського правопорушення).

Таким чином, спірні правовідносини, які виникли між сторонами, кваліфікуються як бездоговірні та безделіктні.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що спірні правовідносини охоплюються регулюванням ст.ст. 1212-1214 ЦК України.

Як вбачається зі змісту цих норм, вони підлягають застосованою в т.ч. у відносинах, які не місять ознак делікту. Так, ч.2 ст. 1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Тобто, ці поширюють свою дію і на випадки набуття (збереження) майна в результаті правомірних дій.

З аналізу змісту норм ст.ст. 1212-1214 ЦК України, абз.4 ч.1 ст. 144, абз.5 ч.1 ст.174 ГК України випливає, що зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (кондикційне зобов`язання) виникає за одночасної наявності трьох умов: 1) відбувається набуття чи збереження майна; 2) правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні; 3) набуття чи збереження здійснюється за рахунок іншої особи.

З матеріалів справи та з пояснень представників учасників справи вбачається, що в даному разі наявні усі три названі ознаки.

По-перше, судом встановлено, що відповідач дійсно зберіг (заощадив) у себе майно – кошти, котрі у вигляді орендної плати, що нараховується за володіння і користування земельною ділянкою площею 0,1802 га по вул. Руслана Плоходько, 14 у м. Харкові.

Суд зауважує, що збереження (заощадження) цього майна почалося безвідносно до волі сторін, в результаті правомірних дій відповідача з моменту набуття відповідачем права власності на нежитлову будівлю літ. “А-1” по вул. Руслана Плоходько, 14 м. Харкові, кадастровий номер 6310137500:06:002:0070 (Інформація Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку).

Судом встановлено, що клопотанням до Харківського міського голови від 10.06.2014 ТОВ фірма "Українка, ЛТД" просило надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для продажу та проведення експертної грошової оцінки земельної ділянки для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1" громадського призначення, яка знаходиться в межах міста Харкова за адресою: вул. Ейдемана Роберта (Руслана Плоходько), 14.

Додатком 1 до рішення 8 сесії Харківської міської ради 7 скликання "Про надання юридичним та фізичним особам дозволу на розробку документації із землеустрою для експлуатації та обслуговування будівель і споруд" від 14.09.2016 №342/16 визначений перелік юридичних та фізичних осіб, яким надається дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок для експлуатації та обслуговування будівель і споруд. Відповідно до цього переліку Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Українка, ЛТД" надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку із земель територіальної громади м. Харкова площею, орієнтовно, 0,1774 га для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1" (кафе, кулінарія, спортивний центр) по вул. Руслана Плоходько, 14 (п.25).

Також, відповідно до Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по вул. Руслана Плоходька, 14, який розроблений ТОВ "Харківземінформ" (2016 р.), замовником якого є ТОВ фірма "Українка, ЛТД", площа земельної ділянки визначена у розмірі - 0,1802 га.

У пояснювальній записці, яка є частиною Проекту землеустрою, закріплено, що даним проектом, відповідно до ст. 123 ЗК України передбачено відвести ТОВ фірма "Українка, ЛТД" земельну ділянку, загальною площею 0,1802 га, по вул. Руслана Плоходько, 14 в Московському районі м. Харкова для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1" (кафе, кулінарія, спортивний центр). Також, у кадастровому плані земельної ділянки зазначена площа - 0,1802 га.

Листом управління містобудування та архітектури Департаменту містобудування, архітектури та генерального плану Харківської міської ради від 01.12.2016 №4941/0/27-16 наданий Висновок по матеріалам проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ фірма "Українка, ЛТД" для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1" (кафе, кулінарія, спортивний центр) по вул. Руслана Плоходько, 14 в Московському районі м. Харкова.

Відповідно до цього Висновку, Управління містобудування та архітектури погоджує ТОВ фірмі "Українка, ЛТД" проект відведення земельної ділянки площею 0,1802 га по вул. Руслана Плоходько, 14, для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1" (кафе, кулінарія, спортивний центр) та вважає за можливе надати земельну ділянку на умовах, визначених чинним законодавством.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.06.2019 № НВ-6310386262019, наданого на заяву (запит) ТОВ фірмі "Українка, ЛТД", на земельну ділянку по вул. Руслана Плоходька, 14 у м. Харкові з кадастровим номером 6310137500:06:002:0070, за яким площа даної земельної ділянки становить 0,1802 га.

Зазначене спростовує твердження відповідача, що позивачем не доведено існування спірної земельної ділянки, як об`єкта цивільних прав, у розумінні та визначенні земельного законодавства.

Відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Виходячи з того, що відомості про земельну ділянку площею 0,1802 га по вул. Руслана Плоходька, 14 у м. Харкові містяться в Державному земельному кадастрі та їй присвоєно кадастровий номер 6310137500:06:002:0070, ця земельна ділянка сформована. Отже, формування земельної ділянки неможливе без визначення її площі та меж.

Вищенаведеним підтверджено те, що ТОВ фірма «Українка, ЛТД» використовує земельну ділянку по вул. Руслана Плоходька, 14 у м. Харкові площею 0,1802 га для експлуатації та обслуговування нежитлових будівель.

Відповідачем не доведено той факт, що він не використовує спірну земельну ділянку.

Суд зауважує, що відсутність договору оренди земельної ділянки має фактичним наслідком набуття відповідачем володіння і користування чужою земельною ділянкою без відповідної грошової компенсації. В результаті відбулося збереження (заощадження) відповідачем належних до сплати за таке володіння і користування коштів у вигляді орендної плати. Згідно встановлених нормативів її розмір за спірний період (з 01.10.2017 по 31.10.2019) склав 838981,21 грн., з вимогою про стягнення яких позивач і звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Суд зазначає, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності - є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями п. 288.5.1 ст. 288 14 ПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 і ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються, як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Розрахунок розміру доходу, одержаного відповідачем за користування земельною ділянкою територіальної громади м. Харкова здійснюється на підставі нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки (визначеної шляхом множення площі вказаної ділянки та нормативної грошової оцінки одного квадратного метра землі) з урахуванням ставки річної орендної плати за спірний період.

Відповідач не сплачував за користування земельною ділянкою плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі у період з 01.10.2017 по 31.10.2019.

Позивачем до матеріалів справи наданий розрахунок розміру доходу одержаного відповідачем від безпідставно набутого майна, як розмір орендної плати за землю, яка є регульованою та звичайною ціною плати за землю державної та комунальної власності. Вказаний розрахунок зроблений позивачем за період використання відповідачем земельної ділянки у період з 01.10.2017 по 31.10.2019 у сумі 838981,21 грн.

Розмір доходу відповідача за вищевказаний період було розраховано позивачем, як розмір плати за земельну ділянку комунальної власності у формі орендної плати, який нараховується та сплачується за регульованою ціною, встановленою уповноваженими органами державної влади та органами місцевого самоврядування.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд погоджується з вказаним розрахунком, оскільки він здійснений на підставі ЗК України; ПК України; Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 №1269/13; Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 №41/08; Рішенням Харківської міської ради від 03.07.2013 №1209/13 "Про затвердження "Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013"; Витягу з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки № 1098/0/45-19 від 02.07.2019.

По-друге, правові підстави для набуття чи збереження майна відсутні. Передача прав володіння і користування земельною ділянкою, згідно 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п. 14.1. ст. 14 ПК України здійснюється за плату, що має вноситися на користь позивача, на підставі договору оренди земельної ділянки. Правові підстави для одержання відповідачем прав володіння і користування земельною ділянкою безоплатно відсутні. Так само відсутні правові підстави для не нарахування, несплати орендної плати за землю тощо.

По-третє, відповідач зберіг майно саме за рахунок позивача. Судом встановлено, що власником відповідної земельної ділянки є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Згідно ст. 206 ЗК України, п.п.14.1.136 п.14.1. ст.14 ПК України власником майна фактично збереженого відповідачем (коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою) також є територіальна громада м. Харкова в особі позивача. Таким чином, збереження (заощадження) відповідачем коштів у вигляді орендної плати за користування земельною ділянкою призвело до збільшення (накопичення) цих коштів у відповідача за рахунок їх неодержання позивачем.

Незалежно від наявності вини в поведінці відповідача, сам факт несплати відповідачем за користування земельною ділянкою, свідчить про втрату позивачем майна, яке у спірних правовідносинах підпадає під категорію “виправдане очікування”, що є загальновизнаною в т.ч. в практиці визначення Європейського суду з прав людини.

Очевидно, що такий стан речей не відповідає загальним засадам справедливості, добросовісності, розумності, закріпленим п.6 ч.1 ст.3 ЦК України.

Кваліфікація спірних правовідносин, як зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, означає необхідність застосування у даній справі передбачених ст.ст. 1212-1214 ЦК України правових наслідків дій/бездіяльності відповідача у в вигляді збереження (заощадження) у себе відповідних сум орендної плати. Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. У відповідності до ст. 1213 ЦК України набувач зобов`язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно, відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна.

За допомогою цих норм, навіть за відсутності ознак делікту, тобто при умові правомірної поведінки відповідача у спірних правовідносинах, досягається відновлення справедливої рівноваги між правами та охоронюваними законом інтересами сторін спору, що випливають з принципу платності користування землею.

При цьому суд зазначає, що Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам, затверджений Постановою КМУ від 19.04.1993 №284 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин оскільки він розрахований на застосування лише у деліктних правовідносинах, та інших вичерпно визначених в його пункті 1 випадках (вилучення (викупу) та тимчасове зайняття земельних ділянок, встановлення обмежень щодо їх використання, погіршення якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведення їх у непридатний для використання стан та неодержання доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок).

Заперечення відповідача, що позивачем не доведено, що спірна земельна ділянка належить до комунальної форми власності і що її власником є саме Харківська міська рада, спростовується наявним в матеріалах справи витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 06.08.2019 № НВ-0003546242019 щодо земельної ділянки по вул. Руслана Плоходька, 14 у м. Харкові, відповідно до якого вбачається, що земельна ділянка за вказаною адресою не перебуває ані у державній, ані у приватній власності, як наслідок, в силу приписів п. б, п. З Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» перебуває у комунальній власності. Вказаному положенню кореспондує норма ст. 83 ЗК України, яка зазначає, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Відповідно до ст. 83 ЗК України, землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності.

А, отже, вказана земельна ділянка є комунальною формою власністю та належить територіальній громаді м. Харкова, представницьким органом якої є Харківська міська рада.

З приводу заперечень відповідача, що акт обстеження земельної ділянки від 13.08.2019, зроблений Департаментом територіального контролю Харківської міської ради, складено без залучення фактичного землекористувача, суд зазначає наступне.

Положенням про Департамент територіального контролю Харківської міської ради, визначено, що основним завданням Департаменту є здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного законодавства України, забезпечення виконання повноважень з питань державного архітектурно-будівельного контролю.

Пунктом 3.1.1. Положення визначено, що Департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює самоврядний контролю за використанням та охороною земель комунальної власності територіальної громади міста Харкова, а також за додержанням юридичними та фізичними особами земельного законодавства.

Таким чином, обстеження земельної ділянки є одним із етапів вжиття заходів самоврядного контролю, проходження якого необхідно для захисту прав власника земельної ділянки комунальної власності в особі Харківської міської ради з метою подальшого вжиття заходів правового реагування.

Відповідно до ст. 189 ЗК України самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Суд зауважує, що при здійсненні самоврядного контролю чинним законодавством не передбачено залучення фактичних землекористувачів для обстеження земельних ділянок комунальної форми власності.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 73 ГПК України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент: Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", ст. 11 ГПК України, суд, застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав та основоположних свобод 1959 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.

У зв`язку з викладеним, суд зазначає про наявність у справі достатніх правових та фактичних підстав для звернення позивача до господарського суду із відповідним позовом про стягнення на свою користь 838981,21 грн. безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати за користування земельною ділянкою по вул. Руслана Плоходька, 14 у м. Харкові

Такий висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного суду, викладеною у постанові від 25.05.2018 у справі №922/2976/17. Аналогічну позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 922/3412/17.

Враховуючи вищевикладене, в процесі повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки аргументам учасників справи, суд дійшов висновку щодо задоволення заявлених Харківською міською радою позовних вимог .

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 123, 129, 177, 183, 232, 233, 236, 238, 240, 241, 242, 256 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Українка, ЛТД" (61112, м. Харків, вул. Ейдемана (Руслана Плоходька), 14, код ЄДРПОУ 06957845) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, код ЄДРПОУ 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 838981,21 грн., судовий збір в сумі 12584,72 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст.ст. 256, 257 ГПК України та з урахуванням п. 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Позивач - Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н Конституції, 7, ідентифікаційний код 04059243);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Українка, ЛТД" (61112, м. Харків, вул. Ейдемана (Руслана Плоходька), 14, код ЄДРПОУ 06957845).

Повне рішення складено 16.03.2020.

Суддя Р.М. Аюпова

справа № 922/3641/19