Рішення № 88243994, 12.03.2020, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.03.2020 Справа № 920/1234/19 м. Суми

Господарський суд Сумської області у складі судді Джепи Ю.А. за участю секретаря судового засідання Галашан І.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/1234/19 у порядку загального позовного провадження

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (вул. Івана Сірка, буд. 7, м. Суми, 40035, ідентифікаційний код 23293513) в особі Філії «Шосткинський район електричних мереж» Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (вул. Рідна, буд. 68, м. Шостка, Сумська область, 41100, ідентифікаційний код 37785255),

до відповідача: Казенного підприємства Шосткинський казенний завод «Зірка» (вул. Садовий бульвар, буд. 36, м. Шостка, Сумська область, 41100, ідентифікаційний код 14315351),

про стягнення 11231298,04 грн заборгованості з оплати за активну електроенергію за договором про постачання електричної енергії № 241396 від 19.05.2017,

за участі представників сторін:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій з урахуванням зави про зменшення позовних вимог б/н від 12.02.2020 (вх. № 525к від 13.02.2020), просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з оплати за активну електроенергію за договором про постачання електричної енергії № 241396 від 19.05.2017 в сумі 8825161,64 грн, 3 % річних в сумі 685392,80 грн та інфляційні втрати в сумі 1720743,60 грн, а також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору в сумі 168469,47 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про постачання електричної енергії № 241396 від 19.05.2017.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 20.12.2019 постановлено відкрити провадження у справі № 920/1234/19 в порядку загального позовного провадження; призначити підготовче засідання, з урахуванням ухвали від 26.12.2019 про виправлення описки, на 13.02.2019, 11:00.

У підготовчому засіданні 13.02.2020 судом розглянуто питання, визначені частиною другою статті 182 ГПК України.

13.02.2020 представник позивача усно повідомив суду, що всі докази, необхідні для об`єктивного розгляду даної справи по суті зібрані, та зазначиd, що вважа' за можливе закрити підготовче провадження у даній справі та перейти до розгляду справи по суті з урахуванням заяви представника позивача про зменшення позовних вимог.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 ГПК України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, судом, ухвалою від 13.02.2020 у справі № 920/1234/19 постановлено: заяву представника позивача б/н від 12.02.2020 (вх. № 525к від 13.02.2020) про зменшення позовних вимог задовольнити частково; закрити провадження у справі № 920/1234/19 в частині стягнення заборгованості за перетікання реактивної електричної енергії в сумі 49 823,36 грн та за активну електроенергію в сумі 60 000,00 грн; в іншій частині позовних вимог розгляд справи продовжити; закрити підготовче провадження у справі № 920/1234/19; призначити розгляд справи по суті в судове засідання на 12.03.2020, 11:00.

Згідно зі статті 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 ГПК України суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними у ній матеріалами.

Представники сторін в судове засідання по суті не з`явилися, про дату, час та місце судового слухання справи повідомлені судом належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення повернуті на адресу суду відділенням поштового зв`язку.

Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 165 ГПК України, на подачу до суду відзиву на позов не скористався, а також не подав до суду письмових заперечень по суті позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 222 ГПК України фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 233 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

19.05.2017 між сторонами у цій справі укладено договір про постачання електричної енергії № 241396 (надалі - договір), відповідно до умов якого позивач продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплачує позивачеві вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами договору та додатків до нього.

Згідно з пунктом 2.3.3 договору, відповідач взяв на себе зобов`язання оплачувати позивачу вартість електричної енергії згідно з умовами розділу 7 договору та додатку № 4 «Порядок розрахунків» до договору.

Відповідно до додатку № 4 «Порядок розрахунків» до договору, розрахунковим періодом вважається період з 22 числа місяця до 21 числа наступного місяця включно.

Додатковою угодою № 6 від 01.06.2018 внесено зміни до договору щодо зміни розрахункового періоду з 22 числа на 01 число та викладено в новій редакції додаток № 4 «Порядок розрахунків», і відповідно розрахунковим періодом вважається період з 01 числа місяця до 30 (31) числа місяця включно.

За умовами договору (пункт 2 додатку № 4 до договору) за активну електричну енергію відповідач здійснює планові платежі у таких співвідношеннях:

- до 10 дня розрахункового періоду 50 %;

- до 20 дня розрахункового періоду додатково 50 % вартості заявленого (очікуваного) обсягу споживання електричної енергії, визначеного додатком 1 до договору «Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії споживачу та субспоживачу» до договору на цей період.

Рахунок на оплату активної електричної енергії, фактично спожитої впродовж звітного розрахункового періоду, рахунки на оплату планових платежів надаються позивачем відповідачу одночасно, із зазначенням в рахунках кінцевих дат їх оплати.

Суми планових платежів, які має сплатити відповідач, розраховуються шляхом множення чинного у розрахунковому періоді рівня тарифу на обсяг активної електричної енергії, заявлений на наступний розрахунковий період, відповідно до додатку 1 «Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії споживачу та субспоживачу» із урахуванням відсотка планового платежу.

Сума коштів, які має оплатити відповідач (споживач) за спожиту в розрахунковому періоді активну електричну енергію визначається наступним чином: період між датами на початку та в кінці розрахункового періоду прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця), і величина коштів, які має сплатити споживач, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду відповідно до умов договору.

На виконання досягнутої між сторонами домовленості позивачем в повному обсязі та належним чином виконані свої зобов`язання за договором, що підтверджується підписаними з обох сторін за кожний розрахунковий період актами про обсяги переданої (спожитої) відповідачем електричної енергії.

З 01 січня 2019 року позивач є оператором системи розподілу, який діє па підставі ліцензії на право провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 16.11.2018 № 1445.

Відповідно до пункту 1.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 (далі - Правила), на роздрібному ринку електричної енергії споживання та використання електричної енергії для потреб електроустановки споживача здійснюється за умови забезпечення розподілу/передачі та продажу (постачання) електричної енергії на підставі договорів про розподіл/передачу, постачання електричної енергії, надання послуг комерційного обліку, які укладаються відповідно до цих Правил, Кодексу системи передачі, Кодексу систем розподілу та Кодексу комерційного обліку.

В пункті 2 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, якою затверджені Правила, зазначається, що укладення договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку до цієї постанови.

Так, на умовах договору про постачання електричної енергії № 241396 від 19.052017 відповідач з 01.01.2019 приєднався до публічного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії шляхом підписання заяви-приєднання.

Згідно з пунктом 6 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо.

Пунктом 9 Порядку розрахунків (додаток 4 до договору про постачання електричної енергії) передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених цим додатком до договору платежів, позивач проводить відповідачу нарахування за весь час прострочення:

- пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати;

- 3 % річних з простроченої суми.

При цьому, сума боргу повинна бути сплачена відповідачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.

Відповідно до пункту 2.1.4 Правил договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії є публічним договором приєднання та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України на основі типового договору, що є додатком 3 до цих Правил.

Оператор системи розподілу зобов`язаний на головній сторінці свого веб-сайту, а також у друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, та у власних центрах обслуговування споживачів розмістити редакцію договору про надання послуг з розподілу електричної енергії та роз`яснення щодо укладення та приєднання споживача до договору про надання послуг з розподілу електричної енергії.

На вимогу споживача оператор системи розподілу протягом трьох робочих днів від дати звернення повинен надати споживачу підписаний оператором системи розподілу примірник укладеного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії у паперовій формі. За ініціативою однієї із сторін договір споживача про розподіл електричної енергії оформляється в паперовій формі.

Фактом приєднання споживача до умов договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, зокрема повернення (надання) підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора системи розподілу та/або документально підтверджене споживання електричної енергії (пункт 2.1.6 Правил).

Таким чином, з 01.01.2019 взаємовідносини між позивачем та відповідачем, щодо надання послуг з розподілу електроенергії, врегульовані договором споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, укладеного шляхом приєднання споживача до публічного договору на умовах договору про постачання електричної енергії № 241396 від 19.05.2017.

Як зазначає позивач, відповідачем не використано свого права на отримання примірнику укладеного договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії у паперовій формі, тому позивач використовує редакцію договору про падання послуг з розподілу електричної енергії розміщену на головній сторінці веб-сайту ПАТ «Сумиобленерго».

Згідно з пунктом 2.5 договору відповідач вносить плату за перетікання реактивної електричної енергії позивачу відповідно до умов договору про надання послуг з компенсації перетікань реактивної електричної енергії, який є додатком 10 до договору.

Пунктами 5, 6 Порядку розрахунків (додаток 4 до договору) встановлено, що відповідач до початку звітного розрахункового періоду здійснює попередню оплату за послуги з розподілу електричної енергії у розмірі повної вартості розподілу очікуваного обсягу споживання, наданого споживачем оператору системи у порядку визначеному Правилами роздрібного ринку електричної енергії. Відповідач до початку звітного розрахункового періоду здійснює платіж на наступний звітний розрахунковий період плати за перетікання реактивної електроенергії.

В порушення договірних зобов`язань відповідачем несвоєчасно вноситься плата за активну електроенергію, у зв`язку з чим заборгованість відповідача з оплати активної електричної енергії за період з 22.11.2015 по 21.04.2018 складаd 8885161,64 грн.

У зв`язку із наявністю заборгованості відповідача за спожиту електричну енергію 05.04.2018 Філією «Шосткинський РЕМ», керуючись вимогами Правил користування електричною енергією, діючими на момент здійснення правовідносин, припинено постачання електричної енергії на об`єкти відповідача.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених ГК України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 174 ГК України визначено, що підставою виникнення господарських зобов`язань зокрема є господарські договори та інші угоди, передбачені законом, а також угоди, не передбачених законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно статті 193 ГК України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до вимог частини першої статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина перша статті 275 ГК України визначає, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії».

Частина сьома статті 276 ГК України визначає, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Проте відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору та наведених вимог діючого законодавства України, не виконав взяті на себе зобов`язання з внесення плати за активну електричну енергію, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 частини першої статті 530 ЦК України визначено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням положень статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими ГК України та іншими законами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Враховуючи, що факт заборгованості відповідача підтверджується матеріалами справи, а відповідачем, у свою чергу, не було подано ні доказів погашення суми заборгованості, ні обґрунтованих заперечень (відзиву) по суті позовних вимог позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за використану (спожиту) активну електричну енергію в сумі 8885161,64 грн за період з 22.11.2015 по 21.04.2018 є обґрунтованими.

За несвоєчасну сплату заборгованості за спожиту активну електричну енергію та плати за перетікання реактивної електричної енергії позивачем нараховано відповідачеві інфляційні втрати в сумі 1720743,60 грн за період з 22.12.2016 по 31.10.2019 та 3 % річних в сумі 685392,80 грн за період з 22.12.2016 по 30.11.2019.

В обгрунтування вищезазначених нарахувань позивачем додано до позовної заяви відповідний розрахунок інфляційних та річних.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги, стосовно стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в сумі 1720743,60 грн за період з 22.12.2016 по 31.10.2019 та 3 % річних в сумі 685392,80 грн за період з 22.12.2016 по 30.11.2019 є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі положень статті 625 наведеного вище Кодексу

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Зважаючи на все вищевикладене, позовні вимоги позивача у даній справі підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача не приймаються судом до уваги, оскільки не спростовують доводів позивача та фактичних обставин справи.

Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої - четвертої статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судового збору, судовий збір, сплачений відповідачем, компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 168469,47 грн покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 123, 129, 185, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Казенного підприємства Шосткинський казенний завод «Зірка» (вул. Садовий бульвар, буд. 36, м. Шостка, Сумська область, 41100, ідентифікаційний код 14315351) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» в особі Філії «Шосткинський район електричних мереж» Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (вул. Рідна, буд. 68, м. Шостка, Сумська область, 41100, ідентифікаційний код 37785255) заборгованість за використану активну електричну енергію в сумі 8 825 161,64 грн, 3% річних в сумі 685 392,80 грн, інфляційні втрати в сумі 1 720 743,60 грн, перерахувавши на п/р № НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) в АТ КБ «Приватбанк», МФО 337546, код отримувача 37785255.

3. Стягнути з Казенного підприємства Шосткинський казенний завод «Зірка» (вул. Садовий бульвар, буд. 36, м. Шостка, Сумська область, 41100, ідентифікаційний код 14315351) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» в особі Філії «Шосткинський район електричних мереж» Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (вул. Рідна, буд. 68, м. Шостка, Сумська область, 41100, ідентифікаційний код 37785255) витрати по сплаті судового збору в сумі 168 469,47 грн.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно статті 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 ГПК України.

Повне рішення складено 17 березня 2020 року.

Суддя Ю.А. Джепа