Рішення № 88243581, 16.03.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983,

e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

_________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" березня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3351/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Д`яченко Т.Г.

при секретарі судового засідання Аганін В.Ю.

розглянувши справу №916/3351/19

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОСЕМ” (04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, буд. 6 А; код ЄДРПОУ 30967207)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІГА-50” (67000, Одеська обл., Миколаївський район, смт. Миколаївка, вул. Калініна, буд. 45; код ЄДРПОУ 32165920)

Про стягнення 1392447,80 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився

Встановив: Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю „АГРОСЕМ” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІГА-50” про стягнення 1467447,80 грн.

Позовні вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю „АГРОСЕМ” обґрунтовано неналежним виконанням з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІГА-50” прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору поставки 19.03.19-118/2 від 19 березня 2019р. та направлено на стягнення 1467447,80 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 18.11.2019р. прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОСЕМ” до розгляду та відкрито провадження у справі №916/3351/19. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на "16" грудня 2019 р. о 10:00. Запропоновано відповідачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати позивачеві відзив на позов, оформлений з урахуванням вимог, встановлених ст.165 ГПК України, протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали суду. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 16.12.2019р. о 10:00.

12.12.2019р. до господарського суду Одеської області представником відповідача було надано відзив на позовну заяву.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.12.2019р. продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі №916/3351/19 на 30 днів до 17.02.2020р. Відкладено підготовче засідання на "27" січня 2020 р. о 10:00. Викликано учасників справи у підготовче засідання, призначене на 27.01.2020р. о 10:00. Запропоновано позивачу підготувати та надати до суду і одночасно надіслати відповідачу відповідь на відзив, оформлені з урахуванням вимог, встановлених ст.166 ГПК України, в строк до 03.01.2020р.

02.01.2020р. до господарського суду Одеської області представником позивача було надано відповідь на відзив.

23.01.2020р. до господарського суду Одеської області позивачем було надано заява про уточнення позовних вимог (зменшення розміру позовних вимог), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 1383991,68грн., пеню у розмірі 30569,90 грн., 3% річних у розмірі 2886,22 грн.

24.01.2020р. до господарського суду Одеської області від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю „АГРОСЕМ” просило суд розглянути справу №916/3351/19 за відсутності представника позивача.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 27.01.2020р. закрито підготовче провадження у справі № 916/3351/19. Призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на "17" лютого 2020 р. о 12:15. Викликано учасників справи у судове засідання, призначене на 17.02.2020р. о 12:15.

17.02.2020р. у судовому засіданні було оголошено перерву до 16.03.2020р. о 11:00.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 17.02.2020р. повідомлено позивача по справі №916/3351/19 Товариство з обмеженою відповідальністю „АГРОСЕМ” про судове засідання, яке відбудеться "16" березня 2020 р. о 11:00. Неявка позивача, належним чином повідомленого про час і місце проведення судового засідання, не перешкоджає його проведенню.

23.01.2020р. до господарського суду Одеської області позивачем було надано заяву про уточнення позовних вимог (зменшення розміру позовних вимог), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 1358991,68 грн., пеню у розмірі 30569,90 грн., 3% річних у розмірі 2886,22 грн.

У судовому засіданні 16.03.2020 року судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 17.03.2020р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, суд встановив.

19 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „АГРОСЕМ” (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛІГА-50” (покупець) було укладено Договір №19.03.19-118/2 поставки (надалі – Договір), за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується передати (поставити) покупцеві у його власність продукцію виробничо-технічного призначення (надалі – товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його.

Відповідно до п. 2.1. Договору, найменування, асортимент та кількість товару, визначаються у специфікаціях, які є невід`ємною частиною цього Договору. Загальна кількість та вартість товару, що поставляється по даному Договору, визначається сукупністю усього товару, що передається постачальником у власність покупцеві, за усіма специфікаціями, протягом всього строку дії цього Договору.

Згідно до п. 3.1. Договору, ціна за одиницю та загальну вартість товару, зазначаються сторонами у специфікаціях (додатках), що є невід`ємною частиною цього Договору.

Умовами п. 3.5. Договору визначено, що покупець оплачує товар шляхом 100% передоплати, якщо інший порядок та строки розрахунків, не визначені у відповідній специфікації до цього Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору, поставка товару здійснюється окремими партіями, на умовах та у строки, визначені у специфікаціях до цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше повторної оплати товару. У разі порушення строків оплати товару, постачальник вправі перенести строки поставки товару на кількість днів, рівну днів прострочення оплати і до нього не можуть застосовуватись передбачені цим Договором та чинним законодавством України, санкції за прострочення поставки товару.

Прийняття товару здійснюється уповноваженими представниками сторін, зокрема, щодо кількості – відповідно до видаткової накладної.

Відповідно до п. 5.2. Договору, покупець зобов`язується, зокрема, здійснити оплату товару в строки та на умовах, визначених Договором.

Згідно до п. 9.1. Договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання Договору, сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства та умов цього Договору.

Відповідно до п. 9.2. Договору, у випадку прострочення термінів або умов оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню від суми простроченого або неналежно здійснено платежу у розмірі подвійної ставки НБУ, що діє у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення. Нарахування пені за прострочення виконання грошових зобов`язань здійснюється до повного розрахунку.

19 березня 2019 року між сторонами було підписано Специфікацію №1 до Договір №19.03.19-118/2 поставки від 19.03.2019р.

19 березня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „АГРОСЕМ” та Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛІГА-50” було укладено Специфікацію №1 до Договору №19.03.19-118/2 поставки від 19.03.2019р., якою було узгоджено найменування товару, вартість на момент укидання такої специфікації та еквівалент загальної вартості.

Відповідно до п. 2. Специфікації №1 від 19.03.2019р. до Договору №19.03.19-118/2 поставки від 19.03.2019р., загальна вартість товару 1533991,68 грн.

Згідно до п. 3 Специфікації №1 від 19.03.2019р. до Договору №19.03.19-118/2 поставки від 19.03.2019р., покупець оплачує вартість товару наступним чином: оплата товару в розмірі 100% загальної вартості товару, що постачається по цьому Договору здійснюється до 15 жовтня 2019 р.

Позивачем на користь відповідача, на виконання умов договору та Специфікації №1 від 19.03.2019р. до Договору №19.03.19-118/2 поставки від 19.03.2019р., було здійснено поставку на загальну суму 1533991,68 грн., що підтверджується видатковими накладними №АГ-27/03269 від 27.03.2019р. на суму 312698,30 грн., №АГ-28/03051 від 28.03.2019р. на суму 1103294,02 грн., №АГ-01/04140 від 01.04.2019р. на суму 117999,36 грн., які підписані обома сторонами та скріплені печатками товариств.

В порушення договірних зобов`язань, відповідачем 23.10.2019р. на користь позивача було сплачено лише 100000,00 грн.

У зв`язку чим, станом на 08.11.2019р. за відповідачем рахувалась основна заборгованість у розмірі 1433991,68 грн.

Приймаючи до уваги неналежне виконання з боку відповідача прийнятих на себе зобов`язань за умовами укладеного договору, позивачем було здійснено нарахування пені на загальну суму 30569,90 грн. та заявленого до стягнення 3% річних у розмірі 2886,22грн.

За час розгляду справи відповідачем було здійснено перерахування грошових коштів на користь позивача, а саме 11.11.2019р. було сплачено 25000,00 грн. та 27.11.2019р. було сплачено 25000,00 грн.

Також, 14.02.2020р. відповідачем було сплачено 25000,00 грн. на користь позивача за поставлений ним товар на користь покупця.

У зв`язку з наведеним, позивачем було подано до суду заяву про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд, зокрема, стягнути з відповідача основний боргу у розмірі 1392447,80 грн.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОСЕМ” обґрунтовано неналежним виконанням з боку Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІГА-50” прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору поставки 19.03.19-118/2 від 19 березня 2019р. та направлено на стягнення суми основного боргу у розмірі 1358991,68 грн., пені у розмірі 30569,90 грн., 3% річних у розмірі 2886,22 грн.

Надаючи відзив на позовну заяву, відповідачем було зазначено суду, що Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛІГА-50” вживаються заходи щодо виконання своїх грошових зобов`язань за Договором. Також відповідачем було зазначено суду, що на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛІГА-50” велися переговори з банком щодо умов кредитування, про що, як вказує відповідач, було відомо позивачу.

Крім того, відповідач посилаючись на положення ст. 233 ГК України, зазначав, що позивачем не підтверджено наявність збитків внаслідок прострочення оплати, та за посиланням відповідача, існують підстави для зменшення розміру пені, що підлягає стягненню до 30%.

Надаю відповідь на відзив, позивачем було зазначено суду, зокрема, що умовами укладеного між сторонами визначено право позивача здійснювати нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання та зауважено суду, що відповідачем не було подано зауваження або заперечення стосовно способу обрахунку пені, що за посиланням позивача, дає йому право вважати, що відповідач погоджується з способом такого обрахунку.

Також позивачем зазначалось суду, що відповідачем не подано доказів, які б свідчили про його майновий стан, його кредиторську та дебіторську заборгованість на наявність виключних обставин, які б могли вплинути на майновий стан відповідача.

Суд, розглянувши матеріали справи, вислухавши у судових засіданнях пояснення представника відповідача, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов наступних висновків.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

У відповідності до ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. При цьому, ст.12 Цивільного кодексу України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Згідно ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного Кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України).

Відповідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно до п. 1 ст. 628 Цивільного Кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно вимог ст. 629 Цивільного Кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, правовідносини між Товариством з обмеженою відповідальністю „АГРОСЕМ” та Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІГА-50” виникли на підставі укладеного між ними 19 березня 2019 року Договору №19.03.19-118/2 поставки.

Умовами п.2 та п. 3 Специфікації №1 від 19.03.2019р. до Договору №19.03.19-118/2 поставки від 19.03.2019р., визначено, що загальна вартість товару становить 1533991,68грн. та обумовлено, що покупець оплачує вартість товару наступним чином: оплата товару в розмірі 100% загальної вартості товару, що постачається по цьому Договору здійснюється до 15 жовтня 2019 р.

За час розгляду справи судом встановлено, що позивачем було здійснено поставку на суму 1533991,68 грн., що підтверджується видатковими накладними №АГ-27/03269 від 27.03.2019р., №АГ-28/03051 від 28.03.2019р., №АГ-01/04140 від 01.04.2019р.

В порушення договірних зобов`язань, відповідачем 23.10.2019р. було сплачено 100000,00 грн., 11.11.2019р. було сплачено 25000,00 грн. та 27.11.2019р. було сплачено 25000,00 грн. Також, 14.02.2020р. відповідачем було сплачено 25000,00 грн. на користь позивача за поставлений ним товар на користь покупця.

Стаття 712 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.656 Цивільного кодексу України, предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

За положеннями ст.662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ст.663 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.664 Цивільного кодексу України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Відповідно ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Дослідивши обставини спору, судом було встановлено факт неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „ЛІГА-50” прийнятих на себе зобов`язань за умовами Договору №19.03.19-118/2 поставки 19 березня 2019 року, щодо оплати вартості отриманого з боку позивача товару, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, не спростовано з боку відповідача належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по сплаті 1358991,68 грн. основного боргу за отриманий товар - є обґрунтованими, підтверджені відповідними доказами і підлягають задоволенню судом.

Відповідно до ст. 230 Господарського Кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ст. 549 Цивільного Кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Позивачем було здійснено нарахування пені, на суму боргу 1533991,68 грн. за період з 16.10.2019р. по 22.10.2019р., на суму боргу 1433991,68 грн. за період з 23.10.2019р. по 08.11.2019р., загальна сума пені, яка заявлена до стягнення з відповідача становить грошову суму у розмірі 30569,90 грн. Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем пені у розмірі 30569,90 грн., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про її стягнення правомірними.

Щодо заперечень відповідача та його вимог про зменшення розміру пені, суд зазначає, що сторони визначили вид забезпечення виконання зобов`язання пенею, та вже заздалегідь визначили розмір пені за неналежне виконання зобов`язання при укладенні правочину.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 229 Господарського Кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до ст. 617 Цивільного Кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що наразі у суду відсутні підстави для звільнення відповідача від відповідальності або зменшення розміру пені.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було здійснено нарахування 3% річних, на суму боргу 1533991,68 грн. за період з 16.10.2019р. по 22.10.2019р., на суму боргу 1433991,68 грн. за період з 23.10.2019р. по 08.11.2019р., загальна сума 3% річних, яка заявлена до стягнення з відповідача становить грошову суму у розмірі 2886,22 грн. Суд, переривши розрахунок позивача щодо сплати відповідачем 3% річних у розмірі 2886,22 грн., вважає такий розрахунок вірним, а вимоги про стягнення правомірними.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Приписами ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального Кодексу України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи усе вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОСЕМ” в повному обсязі.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судові витрати у розмірі 20886,72 грн.(розраховані від суми зменшених позовних вимог) покладаються на відповідача, у зв`язку з задоволенням позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України

ВИРІШИВ:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОСЕМ” – задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „ЛІГА-50” (67000, Одеська обл., Миколаївський район, смт. Миколаївка, вул. Калініна, буд. 45; код ЄДРПОУ 32165920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АГРОСЕМ” (04210, м. Київ, пр-т Героїв Сталінграда, буд. 6 А; код ЄДРПОУ 30967207) основний борг 1358991 (один мільйон триста п`ятдесят вісім тисяч дев`ятсот дев`яносто одну) грн. 68 коп., пеню у розмірі 30569 (тридцять тисяч п`ятсот шістдесят дев`ять) грн. 90 коп., 3% річних у розмірі 2886 (дві тисячі вісімсот вісімдесят шість) грн. 22 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 20886 (двадцять тисяч вісімсот вісімдесят шість) грн. 72 грн.

Повний текст рішення складено 17 березня 2020 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т.Г. Д`яченко