Рішення № 88243178, 17.03.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.03.2020Справа № 910/306/20 Господарський суд міста Києва у складі судді Ярмак О.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕНЕРГОМАШ" (04119, м.Київ, вул.Зоологічна, буд.4А, код ЄДРПОУ 36562474)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.Тверська (Єжи Гедройця), 5, код ЄДРПОУ 40075815)

про стягнення 118 204,90 грн.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕНЕРГОМАШ" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 71 028,56 грн пені, 35 338,25 грн інфляційних втрат, 11 838,09 грн 3% річних за прострочення виконання зобов`язання з оплати товару по договору поставки № ЦЗВ-03-03018-01 від 12.07.2018.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 13.01.2020 позов залишив без руху, надано строк для усунення недоліків позову у визначений строк.

20.01.2020 позивач подав до суду документи на виконання вимог ухвали.

Господарський суд міста Києва ухвалою від 23.01.2020 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановив учасникам справи строк для реалізації процесуальних прав.

10.02.2020 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому не заперечує факту отримання продукції по договору, при цьому надає пояснення щодо причин неможливості здійснення розрахунків з позивачем через скрутне фінансове становище залізничної галузі, мінімальний рівень прибутковості АТ «Укрзалізниця», зауважує, що строк прострочення оплати є незначним, оплата вартості отриманої продукції здійснена добровільно, що є підставою для зменшення заявлених штрафних санкцій, що є надмірним тягарем для відповідача. З вказаних підстав відповідач просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

27.02.2020 позивач засобами поштового зв`язку подав до суду відповідь на відзив, в якій виклав пояснення та аргументи на доводи відповідача, вказав на ненадання відповідачем документів на підтвердження збитковості товариства, недоведеності надмірно великого розміру заявленої пені, нарахованої внаслідок недобросовісного невиконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати продукції.

Відповідач правом на подачу заперечень на відповідь на відзив не скористався.

Згідно з положеннями ст. 248 Господарського процесуального кодексу, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив наступне:

12.07.2018 між Акціонерним товариством «Українська залізниця» (замовник) в особі філії «Центр забезпечення виробництва» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТРАНСЕНЕРГОМАШ» (постачальник) укладено Договір поставки № ЦЗВ-03-03018-01 (надалі - договір), відповідності до 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність, а замовник прийняти та оплатити продукцію, найменування, марка й кількість якої вказується в специфікаціях, які є невід`ємними частинами Договору, на умовах, що викладені у цьому Договорі.

Найменування продукції: частини залізничних або трамвайних локомотивів чи рейкового рухомого складу; обладнання для контролю залізничного руху (запасні частини до пасажирських вагонів) (пункт 1.2 договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що ціна визначається даним Договором і приймається сторонами: в національній валюті України - гривні, на умовах СРТ (перевезення оплачено до…) пункт призначення - згідно рознарядки замовника. Постачання здійснюється за цінами, передбаченими у Специфікаціях до даного Договору. Ціна продукції, узгоджена у Специфікаціях до даного Договору, включає: вартість продукції, тари, всі податки і збори, передбачені чинним законодавством, транспортні витрати постачальника згідно п. 5.1

У п. 4.3 договору визначено, що загальна сума даного договору на момент його підписання складає 3123333,33 грн з ПДВ.

Згідно з п. 5.3 договору сторонами передбачено, що датою поставки продукції вважається дата приймання цієї продукції вантажоодержувачем - кінцевим одержувачем, реквізити якого зазначені в рознарядці замовника, що підтверджується належно оформленим актом прийому-передачі, який підписується представником вантажоодержувачем, постачальника та затверджується керівництвом служби залізниці вантажоодержувача, оригінал якого надається замовнику.

Відповідно до пункту 6.1 договору, оплата за кожну партію поставленої продукції по даному договору проводиться замовником протягом 10 банківських днів з дати оформлення та реєстрації податкової накладної, у відповідності до вимог чинного законодавства України та у відповідності з рахунком-фактурою на поставлену партію продукції, обумовлену згідно п.5.2.

За умовами п. 6.2 договору датою оплати вважається дата відправлення коштів замовником за банківськими реквізитами постачальника.

У разі прострочення постачальником термінів постачання продукції, термін оплати за дану продукцію збільшується за кожний календарний день прострочення постачання продукції на 1 банківський день відповідно. Термін прострочення є різниця календарних днів між датою планового прибуття на умовах згідно з п. 5.2 та датою фактичної поставки продукції (п. 6.5 договору).

Згідно п.13.7 договору, термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2018. Проте в частині оплати - до повного виконання сторонами зобов`язань та в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою направленими на адресу постачальника, - до повного виконання.

Додатковою угодою № 1 від 02.08.2018 до договору погоджено Специфікацію № 2 до договору, внесено зміни до п.4.3 договору, визначивши, що загальна сума договору становить 3 747 996,00 грн.

Додатковою угодою № 2 від 29.12.2018 до договору включено Специфікацію № 3 на суму 535 428,00 грн, внесено зміни до п.4.3 договору щодо загальної ціни договору шляхом її збільшення до 4 283 424,00 грн., та встановлено термін дії договору у п.13.7 до 31.03.2019.

Матеріалами справи встановлено, що 18.10.2018 сторонами було підписано Рознарядку № ЦЗВ-20/3800 до договору, погоджено пункти відвантаження продукції.

За видатковими накладними № 69 від 01.11.2018 на суму 1 070 856,00 грн (Акт приймання-передачі продукції № 5 від 01.11.2018), № 74 від 15.11.2018 на суму 1 070 856,00 грн (Акт № 6 від 15.11.2018), № 75 від 15.11.2018 на суму 1 606 284,00 грн (акт № 7 від 15.11.2018) позивачем передано, а відповідачем прийнято обумовлену договором продукцію, всього на суму 3 747 996,00 грн.

Позивач на виконання умов договору зареєстрував податкові накладні 07.11.2018 за поставкою на суму 1 070 856,00 грн, 30.11.2018 за поставкою на суму 2 677 140,00 грн.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначив про виконання своїх зобов`язань за договором № ЦЗВ-03-03018-01 від 12.07.2018 щодо поставки товару в повному обсязі, при цьому невиконання відповідачем зобов`язання щодо своєчасної оплати вартості отриманої продукції, у зв`язку з чим за прострочення зобов`язання з оплати позивач нарахував до стягнення з відповідача 71 028,56 грн пені, 35 338,25 грн інфляційних втрат, 11 838,09 грн 3% річних.

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечив факт отримання товару по договору, прострочення його оплати, надав пояснення щодо поважності причин несвоєчасного виконання зобов`язання.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, суд виходив з наступного.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між позивачем та відповідачем договір № ЦЗВ-03-03018-01 від 12.07.2018 є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно зі ст.ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст.ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частинами 1, 6 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник, зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих Господарським кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Наявними у матеріалах справи видатковими накладними та актами приймання-передачі продукції, які підписані представниками та скріплені печатками сторін, підтверджується виконання позивачем своїх зобов`язань за договором з поставки продукції відповідачу загальною вартістю 3 747 996,00 грн.

У відповідності до умов п.6.1 договору, строк оплати відповідачем отриманого товару, враховуючи дати реєстрації позивачем у податковому органі податкових накладних за поставками - 07.11.2018, 30.11.2018, є таким що настав щодо оплати суми 1 070 856,00 грн вартості продукції - 21.11.2018, щодо оплати суми 2 677 140,00 грн - 14.12.2018.

Відповідно до наданих позивачем до матеріалів справи копій банківських виписок з рахунку позивача, відповідач фактично здійснив оплату отриманого по договору товару у сумі 1 070 856,00 грн - 19.12.2018, тобто з простроченням у період з 22.11.2018-19.12.2018, та два платежа на загальну суму 2 677 140,00 грн - 31.01.2019, тобто з прострочення оплати у період з 15.12.2018-30.01.2019.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом ( ч.1 ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Таким чином, факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором № ЦЗВ-03-03018-01 від 12.07.2018 з оплати поставленої продукції на суму 3 747 996,00 грн підтверджений матеріалами справи, обставинами, встановленими судом та відповідачем не оспорюються.

Згідно розрахунку позивача, за прострочення виконання зобов`язання щодо своєчасної оплати продукції по договору до стягнення з відповідача нараховано 71 028,56 грн пені відповідно до п.10.6 договору, 35 338,25 грн інфляційних втрат, 11 838,09 грн 3% річних відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

За приписами ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 10.6 договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати за поставлену продукцію, замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від вартості несплаченої продукції за кожен день прострочення. При розрахунку пені постачальник враховує умови п. 6.5 даного договору, якщо випадки несвоєчасного постачання продукції мали місце.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на доведеність факту порушенням відповідачем умов № ЦЗВ-03-03018-01 від 12.07.2018 в частині своєчасної оплати вартості поставленого позивачем товару, існують підстави для застосування відповідальності (стягнення) відповідно до умов пункту 10.6 договору та застосування положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Здійснивши перевірку розрахунку заявлених до стягнення пені за поставками по видаткових накладних № 69 від 01.11.2018, № 74, 75 від 15.11.2018 суд дійшов висновку про обґрунтованість розрахунку та задоволення позовних вимог в цій частині в межах наданого розрахунку.

Суд, здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем 3% річних та інфляційних витрат, дійшов висновку про правомірність стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» 3% річних у розмірі 11 838,09 грн. та інфляційні втрати у розмірі 35 338, 25 грн.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Щодо посилань відповідача на скрутне фінансове становище Акціонерного товариства «Українська залізниця», то суд відзначає, що частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Як унормовано частиною 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Аналогічні приписи містяться в ст. 617 Цивільного кодексу України.

З огляду на наведені положення законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, не наведено.

Доводи відповідача, викладені у відзиві про великий розмір заявленої до стягнення пені, що є надмірним тягарем для залізниці, не приймаються судом, оскільки обставинами справи, у т.ч. співвідношення вартості несвоєчасно оплаченого товару до розміру заявлених штрафних санкцій (пені) не підтверджує стверджування відповідача; також вказані аргументи, враховуючи резолютивну частину відзиву, не приймаються судом в якості клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій відповідно до ст. 233 ГК України, ч. 3 ст. 551 ЦК України.

З огляду на вищезазначене, беручи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕНЕРГОМАШ" у повному обсязі з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-240, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська (Єжи Гедройця), буд. 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕНЕРГОМАШ" (04119, м.Київ, вул.Зоологічна, буд.4А, код ЄДРПОУ 36562474) 71 028 (сімдесят одну тисячу двадцять вісім) грн. 56 коп пені, 35 338 (тридцять п`ять тисяч триста тридцять вісім) грн. 25 коп інфляційних втрат, 11 838 (одинадцять тисяч вісімсот тридцять вісім) грн. 09 коп 3% річних, 2102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Суддя О.М.Ярмак