Рішення № 88243113, 17.03.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.03.2020Справа № 910/896/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., за участі

секретаря судового засідання Максимець В.О., розглянувши в порядку загального

позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю

Агрофірма «Вільне - 2002»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл»

про визнання недійсним пункту 6.1 договору від 12.09.2018,

за участі представників:

позивача - не з`явились,

відповідача - не з`явились,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Вільне - 2002» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агроскоп Інтернешнл» про визнання частково недійсним пункту 6.1 договору від 12.09.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що пункт 6.1 договору від 12.09.2018 в частині встановлення розміру штрафних санкцій не відповідає актам цивільного законодавства, а також засадам цивільного законодавства щодо розумності та справедливості, тому його слід визнати недійсним.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2020 позовну заяву Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Вільне - 2002» залишено без руху на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви.

До Господарського суду міста Києва позивачем було подано 31.01.2020 заяву про те, що оригінали письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви знаходяться у позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/896/20. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 03.03.2020.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 14.02.2020 представник відповідача подав відзив, у якому зазначив, що позов є необґрунтованим та спрямований на уникнення позивачем наслідків порушення зобов`язань за договором від 12.09.2018.

До Господарського суду міста Києва 28.02.2020 від представника позивача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні 03.03.2020 в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2020 відмовлено у задоволенні клопотання позивача про участь у судовому засіданні в режимі відео конференції.

За результатами підготовчого засідання 03.03.2020 судом оголошено ухвалу, не виходячи до нарадчої кімнати, про закриття підготовчого провадження та призначено розгляд справи по суті у судовому засіданні 17.03.2020.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 12.03.2020 представник позивача подав документи для долучення до матеріалів справи.

У судове засідання 17.03.2020 позивача та відповідач не з`явились, своїх уповноважених представників не направили, про місце, час та дату судового засідання повідомлялись належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 12.09.2018 укладено договір купівлі-продажу № 19 НХ 001 ДНМВ, згідно з яким відповідач зобов`язався поставити та передати у власність позивача препарати для захисту рослин, а позивач - прийняти та оплатити їх вартість.

Пунктом 6.1 договору купівлі-продажу № 19 НХ 001 ДНМВ від 12.09.2018 встановлено, що у випадку прострочення оплати отриманого товару позивач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та 20 % річних від простроченої суми.

За твердженням позовної заяви пункт 6.1 укладеного сторонами у справі договору суперечить статті 61 Конституції України, оскільки по суті передбачає подвійну юридичну відповідальність за одне правопорушення.

Зазначене тлумачення позивача відповідачем заперечено повністю. За твердженням відповідача, договірна норма пункту 6.1 передбачає штрафну санкцію за порушення у вигляді пені (подвійна облікова ставка НБУ) та плату за користування чужими грошовими коштами (20 % річних), нарахування якої передбачено частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд погоджується з доводами відповідача про відсутність факту встановлення пунктом 6.1 договору купівлі-продажу № 19 НХ 001 ДНМВ від 12.09.2018 подвійної юридичної відповідальності за одне правопорушення.

Відповідно у даному випадку відсутнє порушення вимог статті 61 Конституції України.

Відповідно до статтей 6, 627 та 628 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін та погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За статтею 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України, тобто, зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спори про визнання договорів недійсними, господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання їх недійсними та настання відповідних наслідків, а саме відповідність змісту договору вимогам закону, моральним засадам суспільства, правоздатність сторін договору, у чому конкретно полягає неправомірність та інші обставини, що є істотними для правильного вирішення спору.

Правочин може бути визнаний судом недійсним лише з підстав, визначених Законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Таким чином, позивач не навів в контексті статей 203, 215, 216 Цивільного кодексу України і статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України підстав, з якими закон пов`язує визнання правочинів недійсними.

Враховуючи вищезазначене, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 17.03.2020.

Суддя Т.Ю.Кирилюк