Рішення № 88242558, 10.03.2020, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1985/19

Номер провадження 2/289/298/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.03.2020 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участю: секретаря судового засідання Галькевич Ю.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом виконавчого комітету Вишевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

29.11.2019 виконавчий комітет Вишевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської областізвернувся до суду із позовом, в якому просить позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідач являється матір`ю цієї дитини, яка вже понад два роки перебуває на повному державному утриманні та вихованні в Комунальному закладі «Житомирський обласний спеціалізований будинок дитини», однак, позивач з 17.10.2018 жодного разу не відвідала дитину, її життям не цікавиться, посилаючись на відсутність коштів на проїзд.

Ухвалою від 13.12.2019 відкрито загальне провадження у справі та призначено підготовче засідання, відповідачу встановлено строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою суду від 11.02.2020 закрито підготовче засідання у справі та призначено до судового розгляду справи по суті на 10.03.2020.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала заявлені позовні вимоги, посилаючись на наведені в позовній заяві обставини.

Відповідач в судовому засіданні проти позбавлення її батьківських прав відносно дочки категорично заперечувала, пояснила, що на даний час вона знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною, яку не може залишити саму вдома, тому останнім часом не відвідувала дочку ОСОБА_4 , однак, має намір найближчим часом забрати дитину в дитячого закладу і виховувати дочку самостійно та піклуватися про неї.

Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , кожна окремо під присягою засвідчили, що являються сусідами ОСОБА_2 , характеризували останню як турботливу матір своїх дітей, дітки завжди охайні, нагодовані, виховані. ОСОБА_2 спиртними напоями не зловживає, проблемою є те, що це малозабезпечена родина, однак, сусіди надають їй можливу допомогу. Малолітню дочку відповідача ОСОБА_3 тимчасово влаштували в будинок, так як після народження дитини її мати (відповідач) захворіла на тяжку хворобу, а після виздоровлення вона народила ще одну дівчинку, якою піклується на даний час.Вважають, що не можна позбавляти ОСОБА_2 батьківських прав.

Заслухавши представника позивача, відповідача, допитавши свідків та дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази на підставі свого внутрішнього переконання та за критеріями їх належності, допустимості і достовірності, давши належну оцінку поясненням сторін, суд приходить до висновку, що заявлений позивачем позов не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 32 Конституції України, ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (статті 51 Конституції України).

Статтею 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання у сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Статтею 12 вищезгаданого Закону визначено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов`язків щодо виховання дітей, захищає права сім`ї, сприяє розвитку мережі дитячих закладів. Відповідно до статті 14 указаного Закону, діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Сімейний кодекс України детально регулює питання застосування такого засобу захисту дитини, її прав та інтересів від посягань з боку її власних батьків як позбавлення батьківських прав.

Так, ч. 1 ст. 164 СК України встановлено вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав, а саме мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.

Відповідно до ст. 150 СК України, батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної освіти, готувати її до самостійного життя.

Пленум Верховного Суду України у п. 15 постанови від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» роз`яснив, що, розглядаючи справи даної категорії, судам слід мати на увазі, що позбавлення батьківських прав, тобто наданих батькам до досягнення дитиною повноліття прав на її виховання, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, на згоду передати дитину на усиновлення та інших прав, які ґрунтуються на факті спорідненості з дитиною, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування вирішується лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи та характеру ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 являється матір`ю малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.4).

Рішенням виконавчого комітету Вишевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області від 27.09.2019 № 32 затверджено висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 щодо її малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6), а з тексту письмового Висновку комісії з питань захисту прав дитини від 26.09.2019 вбачається, що розпорядженням голови Радомишльської РДА від 20.07.2017 № 485 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , влаштована в комунальний заклад «Житомирський обласний будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків» на підставі заяви матері про тимчасове влаштування дитини. Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов проживання санітарний стан житла задовільний, в будинку створені всі належні умови для виховання та розвитку дітей. ОСОБА_2 не працює, отримує державну допомогу. Проте із листа від КЗ «Житомирський обласний будинок дитини для дітей-сиріт та дітей, які залишилися без піклування батьків» вбачається, що ОСОБА_2 з 17.10.2018 дитину не відвідувала, її життям і здоров`ям не цікавилася (а.с.32).

Відповідно до Актів обстеження матеріально-побутових умов проживання неповнолітньої дитини від 17.09.2019, ІНФОРМАЦІЯ_2 в будинку по АДРЕСА_1 проживають ОСОБА_2 та її малолітні діти: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Санітарний стан житла задовільний, в будинку чисто та тепло, створені всі належні умови для виховання і проживання дітей, наявні місця для сну та відпочинку, є постільна білизна, діти мають одяг та іграшки, насильства над дітьми під час обстеження не виявлено, матері рекомендовано знайти можливість відвідувати дочку ОСОБА_4 в будинку дитини в м. Житомирі (а.с.7,33).

Згідно ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За приписами статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 дійсно не відвідує з 17.10.2018 дочку ОСОБА_4 в будинку дитини в м. Житомирі, однак, вона не втратила інтересу до дитини, до її майбутньої долі, не відмовляється її виховувати та утримувати, при цьому перешкодою для відвідування дочки є відсутність коштів та народження ІНФОРМАЦІЯ_5 четвертої дитини. Отже, сам факт не відвідування останнім часом дочки ОСОБА_4 в будинку дитини, в конкретній ситуації, яка склалася в малозабезпеченій родині, не може бути розцінений як факт ухилення відповідача від виховання дитини.

В судовому засіданні позивачем не було надано жодного належного та достатнього доказу на підтвердження заявлених позовних вимог, не доведено умисного ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини та свідомого нехтування батьківськими обов`язками. За таких обставин, суд приходить висновку про відсутність підстав для застосування до ОСОБА_2 такого крайнього заходу впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, яким є позбавлення батьківськіх прав.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32, 51 Конституції України, 12-13, 81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 19, 164-166, 180-185, 190-191 СК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог виконавчого комітету Вишевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області (місцезнаходження/місце проживання: 12214, Житомирська область, Радомишльський район, с. Вишевичі, вул. Миру, 18, Код ЄДРПОУ 04343748) в інтересах малолітньої дитини ОСОБА_3 до ОСОБА_2 (місцезнаходження/місце проживання: АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_2 ), про позбавлення батьківських прав - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 16.03.2020.

Суддя Н. С. Сіренко