Рішення № 88241911, 17.03.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.03.2020Справа № 910/1126/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши в

порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета»

до Комунального підприємства «Київпастранс»

про стягнення 6 803, 14 грн.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мета» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства «Київпастранс» про стягнення 6 803, 14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що що відповідач не виконав своїх грошових зобов`язань по оплаті поставленого товару за договором № 52.17-21 від 14.02.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.01.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета» залишено без руху на підставі статті 174 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви.

До Господарського суду міста Києва 31.01.2020 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої додано копію довіреності № 112 від 24.05.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/1126/20, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено строки надання сторонами відзиву, відповіді на відзив та заперечень.

Через відділ автоматизованого документообігу суду, моніторингу виконання документів (канцелярію) 24.02.2020 представник відповідача подав відзив, у якому просив суд застосувати наслідки пропущення строку позовної давності в частині стягнення пені у розмірі 2 652, 72 грн.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

Сторонами у справі 14.02.2017 укладено договір № 52.17-21, згідно з яким позивач зобов`язався поставити та передати у власність відповідача вузли та деталі до гальмівної системи тролейбусів, а відповідач - прийняти та оплатити їх.

Згідно пункту 1.4.1 додатку № 3 до договору № 52.17-21 від 14.02.2017 уповноважені представники сторін перевіряють відповідність товару вимогам договору. За результатами перевірки уповноважені представники сторін підписують накладну на товар. Датою поставки товару за договором вважається відповідна дата підписання сторонами накладної.

Позивач зазначає, що 02.06.2017 поставив відповідачу товар на суму 15 093, 60 грн., що підтверджується видатковою накладною № 398 від 02.06.2017.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за договором поставки № 52.17-21 від 14.02.2017 також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення позивачем умов даної угоди.

Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із частиною шостою статті 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Статтею 655 Цивільного кодексу України унормовано, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Пунктом 4.1 договору № 52.17-21 від 14.02.2017 встановлено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються філіями або відокремленими підрозділами відповідача, перелік яких зазначається в додатку № 4, що є невід`ємною частиною цього договору, у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок позивача протягом 30 календарних днів після підписання видаткової накладної на фактично поставлений товар.

Згідно частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Оскільки тридцятий календарний день після підписання видаткової накладної № 398 від 02.06.2017 припадає на 02.07.2017, що є вихідним днем, то суд встановив, що крайній строк оплати за поставлений товар - 03.07.2017.

За твердженням позивача, відповідач оплатив поставлений товар тільки частково на суму 11 853, 60 грн., у результаті чого на момент звернення до суду існує прострочена заборгованість у розмірі 3 240, 00 грн.

Доказів оплати відповідачем вказаної позивачем суми заборгованості за отриманий товар суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заявлена позивачем вимога про стягнення з відповідача основної суми боргу у загальному розмірі 3 240, 00 грн. є правомірною і підлягає задоволенню повністю.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача 2 652, 72 грн. - пені, нарахованої за період 03.07.2017 - 10.01.2020, 245, 52 грн. - 3% річних за період 03.07.2017 - 10.01.2020 та 664, 90 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період липень 2017 - січень 2020.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 7.3 договору № 52.17-21 від 14.02.2017 встановлено, що за порушення термінів оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від вартості поставленого в строк товару, за кожен день прострочення оплати.

У відзиві відповідач заявив клопотання про застосування строку спеціальної позовної давності до вимог про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобов`язання.

Статтею 258 Цивільного Кодексу України передбачено, що для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Частиною другою вказаної норми встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Згідно з частиною п`ятою статті 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Разом із тим положеннями частини шостої статті 232 Господарського кодексу України передбачено особливість порядку застосування господарських штрафних санкцій, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

З огляду на те, що нарахування господарських штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, то строк позовної давності спливає через рік від дня, за який нараховано санкцію.

Як встановлено судом, крайній строк оплати за поставлений товар згідно накладної № 398 від 02.06.2017 встановлений до 03.07.2017. Таким чином, з 04.07.2017 починає свій перебіг шестимісячний строк для нарахування пені (оскільки сторони у договорі не встановили інший строк), який спливає 04.01.2018. З 05.01.2018 починає свій перебіг строк позовної давності з нарахування пені, який спливає 05.01.2019, а як вбачається з матеріалів справи, з даним позовом до суду позивач звернувся 27.01.2020, тобто з пропуском строку позовної давності.

Згідно з частиною четвертою статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у сумі 2 652, 72 грн. задоволенню не підлягають у зв`язку із пропуском строку позовної давності.

Частиною першою статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписом частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.

Враховуючи наведене, суд задовольняє позовну вимоги про стягнення з відповідача 664, 90 грн. - інфляційних втрат, нарахованих за період липень 2017 - січень 2020.

Суд, дослідивши наданий позивачем розрахунок 3% річних за період 03.07.2017 - 10.01.2020 встановив, що нарахування здійснено невірно, оскільки прострочення оплати за видатковою накладною № 398 починається з 04.07.2017.

Здійснивши перерахунок, суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 3 % річних у сумі 244, 00 грн., нарахованих за період 04.07.2017 - 10.01.2020.

Згідно положень пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про часткове задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 129, 238, 241-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства «Київпастранс» (04070, місто Київ, вулиця Набережне шосе, будинок 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мета» (04128, місто Київ, вулиця Академіка Туполєва, будинок 17-Ж, ідентифікаційний код 23521109) 3 240 (три тисячі двісті сорок) грн. 00 коп. - заборгованості, 664 (шістсот шістдесят чотири) грн. 90 коп. - інфляційних втрат, 244 (двісті сорок чотири) грн. 00 коп. - 3 % річних та 1 282 (одна тисяча двісті вісімдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Т.Ю.Кирилюк