Ухвала суду № 88241571, 10.03.2020, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/995/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про рогляд грошових вимог

10.03.2020 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Шкіндер П.А., секретар судового засідання Кучма І.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву з грошовими вимогами Приватного товариства "Л.В.М" у справі

за заявою Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України", вул. Петрушевича, 1, м.Івано-Франківськ, 76018

про банкрутство

за участю:

заявника :не з"явились

керуючого санацією, керівник боржника : Шахов М.В., (наказ №54-ВК від 16.04.19) - директор

розпорядника майном - арбітражний керуючий: Лотоцький С.В., (свідоцтво № 1689 від 26.07.2013)

в с т а н о в и в

у провадженні Господарського суду Івано-Франківської області знаходиться справа № 909/995/19 за заявою боржника ДП "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про банкрутство в порядку ст. 94 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (надалі також: «Закон про банкрутство»).

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 15.10.2019 відкрито провадження у даній справі з урахуванням особливостей ст. 94 Закону про банкрутство, введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, введено процедуру санації боржника та призначено керуючим санацією керівника боржника Шахова М.В., розпорядником майна боржника призначено арбітражного керуючого Лотоцького С.В.

18.10.2019 господарським судом Івано-Франківської області було здійснено публікацію на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення № 63709 про відкриття провадження у справі про банкрутство ДП "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"

До суду в порядку ч. 6 ст. 94 Закону про банкрутство надійшла заява ПП "Л.В.М.", відправлена 15.11.2019, про визнання грошових вимог до боржника у сумі 268974,93грн. заборгованості.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 29.01.2020 заяву про визнання грошових вимог ПП "Л.В.М." призначено до розгляду у судовому засіданні.

Розпорядник майном Лотоцький С.В. в засіданні суду надав клопотання про долучення до матеріалів справи документів, а саме: письмового повідомлення про результат розгляду вимог кредитора ПП "Л.В.М." в якому зазначив, що грошові вимоги заявлені заявником визнає частково у розмірі 1551728,45грн, заявив клопотання про застосування строку позовної щодо грошових вимог за договором поставки від 14.10.2008року, з посиланням на статті 256, 267 ЦК України, зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Розглянувши матеріали справи та подану заяву, заслухавши присутніх в засіданні суду учасників у справі про банкрутство суд встановив наступне.

Провадження у даній справі перебуває на стадії розгляду реєстру вимог кредиторів в судовій процедурі санації боржника його керівником в порядку ст.94 Закону про банкрутство.

Згідно з ч. 6 ст. 94 Закону про банкрутство, конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, зобов`язані подати до господарського суду у місячний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство і відкриття процедури санації письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують та/або заперечення кредиторів проти проведення процедури санації керівником боржника. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Особи, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними кредиторами, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 11.09.2017р. у справі № 909/526/17 було стягнуто з ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» на користь ПП «Л.В.М.» 1137846,48грн., заборгованості, що складається з 71474035грн. основного боргу, 350725,92грн. - інфляційних втрат та 55564,73грн. - 3% річних, а також 16815,48грн. - судового збору. Рішення суду набрало законної сили 26.09.2017р. На виконання даного рішення суду, Господарським судом Івано-Франківської області було видано наказ від 17.11.2017р. про примусове виконання рішення суду. Станом на 16.11.2019 вищезазначене рішення суду боржником не виконано, заборгованість в розмірі 1137846,48грн. не погашена.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на встановлені обставини та наведені норми, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості поданої заяви про визнання грошових вимог Пп "Л.В.М." у розмірі 1137646,48грн.

Крім того. заявник просить визнати грошові вимог ПП "Л.В.М." у розмірі 1551728,45грн., які виникли відповідно до укладеного між ПП «Л.В.М.» (Постачальник) та ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (Покупець ) договору від 14.10.2008.

Згідно цього Договору ПП «Л.В.М.» (Постачальник) зобов`язувалось поставити ДП «Івано-Франківський облавтодор» ВАТ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (Покупцю) паливно-мастильні матеріали відповідно до умов Договору, а Покупець зобов`язувався прийняти та оплатити їх вартість. ( п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 Договору загальна вартість Товару складає 191100000,0 (сто дев`яносто один мільйон сто тисяч) грн. 00 коп.

Поставка Товару здійснюється на умовах РСА (Франко - перевізник) згідно Інкотермс - 2000. ( п.2.2. Договору)

Поставка конкретної партії Товару здійснюється на підставі заявки Покупця. Поставка товару здійснюється протягом 10 календарних днів від поданої покупцем заявки, що являється невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунки за поставлений-товар здійснюються на умовах відстрочки платежу, протягом 7 банківських днів з дати отримання Покупцем коштів на фінансування закупівлі на свій рахунок.

Оплата товару проводиться Покупцем, шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника. ( п.3.2. Договору)

На виконання умов даного Договору ПП «Л.В.М.» було поставлено продукція, яка боржником не була оплачена в повному обсязі.

На доказ виконання умов договору , заявник надав суду : копію видаткової накладної №55 від 10.10.2012р., копію видаткової накладної №56 від 10.10.2012р.; копію ТТН№Р55; копію ТТН№Р13, копію видаткової накладної №57 від 11.10.2012р. копію видаткової накладної №58 від 11.10.2012р., копію ТТН№Р57, копію ТТН№Р13, копію видаткової накладної №59 від 16.10.2012р., копію видаткової накладної №60 від 16.10.2012р., копію ТТН№Р59, копію ТТН№Р16, копію ТТН№Р15, копію видаткової накладної №2 від 25.01.2013р, копію ТТН№Р2, копію видаткової накладної№13 від 07.03.2013р, копію ТТН№Р13, копію видаткової накладної №18 від 03.04.2013р., копію ТТН №000005, копію видаткової накладної №21 від 12.04.2013р. копію ТТН №000008/1, копію видаткової накладної №22 від 13.04.2013р., копію ТТН №Р22.

На виконання умов договору заявник передав боржнику, а останнім прийнято товар, що підтверджується видатковими накладними, які підписані обома сторонами та скріплені печатками.

В той час, як боржник не в повному обсязі здійснив оплату поставленого ПП "Л.В.М." товару, заявник вказує, що заборгованість за Договором від 14.10.2008р. становить 1551728,45грн.

Боржником було здійснено часткові оплати за даним договором 23.02.2018р. на суму 1121031,00грн., а саме - 09.08.2017р. на суму 50000,00грн., 05.01.2017р. на суму 100000,00грн..

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1, 2ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Частиною 1статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Наявними в матеріалах справи видатковими накладними підтверджується факт поставки позивачем відповідачу та прийняття останнім товару.

Відповідно до ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідач поставлений позивачем товар у повному обсязі не оплатив.

Відповідно до частин 2-5 статті 267 ЦК України, заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Судом встановлено, що на день подання заяви про визнання грошових вимог, передбачений законодавством строк позовної давності щодо грошових вимог ПП "Л.В.М." до боржника, які виникли на підставі договору від 14.10.2008 сплив.

При цьому, судом враховано, що розпорядник майна Лотоцький Л. подав заяву про застосування строку позовної давності щодо зазначених позовних вимог, що відповідно до положень частини 4 статті 267 ЦК України є підставою для застосування строків позовної давності у випадку встановлення судами порушення прав (інтересу) сторони, яка звернулась за захистом такого права.

Крім того, судом враховано, що до дій, які свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків за спірним договором, який підтверджує наявність заборгованості на суму, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.

Відтак, за відсутності таких доказів, або визнання їх такими, що в сукупності не підтверджують переривання перебігу строку позовної давності, суд може відмовити у визнанні та включенні до реєстру вимог кредиторів спірних вимог конкурсного кредитора.

Як встановлено судом, кредитором надано докази погашення заборгованості станом від 09.08.2017р. на суму 50000,00грн., 05.01.2017р. на суму 100000,00грн..

Інших доказів на підтвердження переривання перебігу позовної давності заявником суду надано не було, тому суд, надавши в сукупності оцінку усім доказам кредитора, діючи в межах повноважень згідно із статтею 23 Закону про банкрутство, яка покладає саме на кредитора обов`язок подання доказів на обґрунтування своїх вимог, дійшов висновку про те, що кредитором не надано такої сукупності доказів, яка б підтверджувала дійсність спірних грошових вимог та відмовляє у їх визнанні.

Доводи заявника про часткову сплату боргу після закінчення строків позовної давності суд вважає необґрунтованими, оскільки за змістом статей 264, 267 ЦК України переривання строку позовної давності може мати місце виключно у випадку вчинення особою відповідних дій в межах цього строку, тобто до моменту спливу первинно встановленого строку позовної давності. З такою правовою позицією погодився Верховний Суд у Постанові від 12.09.2018 у справі №910/16481/16 (пункт 22).

Отже, часткова сплата боржником за отриману продукцію поза межами позовної давності є діями боржника з погашення боргу, які не переривають перебігу позовної давності, що сплив до моменту вчинення такої дії.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фінікарідов проти Кіпру" механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фінікарідов проти Кіпру").

Оцінюючи через призму статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод застосування судами положень національного законодавства про позовну давність, колегія суддів касаційного суду не вбачає порушення основоположних принципів справедливості судового рішення, оскільки судами не встановлено обставин та скаржником не надано вагомих аргументів щодо неможливості захисту ним своїх прав та інтересів в межах строків позовної давності, оскільки між сторонами тривали різноманітні господарські стосунки і кредитор міг вчасно та у належний спосіб захистити свої порушені права на отримання розрахунку за поставлену продукцію.

Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей: забезпечувати юридичну визначеність й остаточність; захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів і запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце в далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту зі спливом часу (рішення ЄСПЛ 20.09.2011 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії).

З огляду на вказане та застосування судом положень про позовну давність, суд відмовляє кредитору у включенні до реєстру вимог кредиторів в частині спірних грошових вимогу розмірі 1551728,45грн. з огляду на неподання достатніх та допустимих доказів в обґрунтування переривання строку позовної давності щодо таких вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що кредиторські вимоги ПП "Л.В.М." заявлені правомірно, підтверджені належними доказами, не заперечуються ліквідатором та визнаються судом в повному обсязі.

У відповідності до ст. 45 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначені кредиторські вимоги ПП "Л.В.М" у розмірі 1137846,48 грн. підлягають включенню в реєстр вимог кредиторів Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до 4-ої черги задоволення.

Судові витрати в сумі 3842,00грн. судового збору, сплаченого заявником при зверненні із заявою про грошові вимоги до боржника, підлягають відшкодуванню за рахунок боржника з включенням їх в реєстр вимог кредиторів Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до 1 -ої черги задоволення.

В частині визнання грошових вимог 1551728,45грн. - відхилити.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зобов`язати розпорядника майном включити визнані судом грошові вимоги кредиторів у вищевказаних розмірах та черговості до реєстру вимог кредиторів Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

Керуючись ст.ст. 23, 38, 40 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" , ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

УХВАЛИВ:

1. Визнати грошові вимоги Приватного підприємства " Л.В.М."

- в сумі 1137846, 48грн. заборгованості, з віднесенням їх до четвертої черги задоволення вимог кредиторів

- 3 842,00грн. - судовий збір, з віднесенням його до першої черги задоволення вимог кредиторів.

2. Зобов"язати розпорядника майном Лотоцького С.В. включити грошові вимоги ПП "Л.В.М." у вищевказаному розмірі та черговості до реєстру вимог кредиторів Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".

3. у частині визнання грошових вимог у розмірі 1551728,45грн. - відхилити.

4. Копію ухвали направити заявнику , розпоряднику майном та боржнику.

Ухвала набрала законної сили 10.03.2020р. та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції в порядку та строки, встановлені ст. ст. 254-257 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали підписано 17.03.2020

Суддя Шкіндер П.А.