Рішення № 88240913, 17.02.2020, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

17.02.2020 Єдиний унікальний номер 205/3891/19

Єдиний унікальний номер судової справи 205/3891/19

Номер провадження 2/205/843/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

17 лютого 2020 року

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Шевцової М.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 205/3891/19 за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, –

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» 06 травня 2019 року звернулося до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1 згідно якого позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за укладеним кредитним договором б/н від 29 січня 2013 року в розмірі 44 040,64 гривень, яка виникла через неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за кредитним договором.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 11 червня 2019 року зазначену позовну заяву залишено без руху та надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 вересня 2019 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач ОСОБА_1 ухвалу про відкриття провадження з копією позовної заяви та доданими до неї документами не отримала, проте за змістом ч. 7, п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вищевказані документи вважаються врученими відповідачу, оскільки надсилались за адресою її місця проживання, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У визначений строк від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов.

Суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України. У встановлений судом строк жоден із учасників справи не подав клопотання про розгляд справи за їх участю в судовому засіданні.

Від представника позивача ОСОБА_2 надійшла заява про розгляд справи у відсутності представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.

В судове засідання відповідач ОСОБА_1 повторно не з`явилася. Про день місце та час розгляду справи сповіщена належним чином. Про причини своєї неявки суд не повідомила, письмових заяв від неї не надходило.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Приймаючи до уваги те, що судом виконані вимоги щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у спосіб, передбачений законом та з огляду на те, що відповідач не подала відзив, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд приходить до висновку, що є передбачені ст.ст. 280, 281 ЦПК України підстави для ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі письмових доказів та у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України без фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд, вивчивши матеріали справи, приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В ході судового розгляду встановлено, що 29 січня 2013 року ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» та, підписавши відповідну анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у АТ КБ «ПриватБанк», отримала кредит у розмірі 25 000,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг. Вона ознайомилася та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані для ознайомлення в письмовому вигляді, про що свідчить її підпис в анкеті-заяві. Однак дана анкета-заява не містить будь-яких даних про суму кредиту чи кредитного ліміту, даних про видачу кредитної картки, та строку її дії (а.с. 15).

Як вбачається з розрахунку заборгованості, ОСОБА_1 станом на 17 квітня 2019 року має заборгованість по кредитному договору в сумі 44 040,64 грн., з яких: 24 387,22 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 5 733,23 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками, 11 146,83 грн. – нарахована пеня за прострочене зобов`язання; 200,00 грн. – нараховано пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн., а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: 500,00 грн. – штраф (фіксована частина); 2 073,36 грн. – штраф (процентна складова) (а.с. 11-14).

Анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» не містить жодного посилання на Умови та Правила надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», що діяли на час її складання, а загальне зазначення у анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» не можуть свідчити про той факт, що саме ці Умови та Правила надавались відповідачу, що саме ці Умови та Правила мав на увазі відповідач, підписуючи анкету-заяву, оскільки не надано позивачем підписані Умови та Правила.

У зв`язку із цим, такі Умови та правила надання банківських послуг не можна вважати складовою частиною, укладеного між сторонами договору від 29 січня 2013 року.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 22 березня 2017 року № 6-2320цс16 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, відповідно до якого суд не встановив наявності належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов`язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов`язання з повернення кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за пенею за прострочене зобов`язання, пені за несвоєчасність сплати боргу на суму від 100 грн. та штрафам.

Разом із тим, відповідач не спростувала той факт, що отримав від позивача кредитну картку та проводила з її застосуванням певні операції.

Згідно статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Дана норма також закріплена у ст. 12 ЦПК України.

Проте, у порушення умов договору та чинного законодавства, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконав та не повернув використані ним кредитні кошти, а доказів протилежного суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту та за простроченим тілом кредиту в розмірі 30 120,45 грн.

Згідно зі ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 1 313,82 грн. (1 921,00*30 120,45/44 040,64).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 15-16, 509, 525-526, 530, 626, 628, 633-634, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12-13, 19, 82, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 258-259, 263-266, 274, 280, 282-284, 289, 354 ЦПК України, суд, –

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 29 січня 2013 року в розмірі 30 120,45 грн. (тридцять тисяч сто двадцять гривень 45 копійок), з яких: 24 387,22 грн. – заборгованість за тілом кредиту, 5 733,23 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місцезнаходження за адресою: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 , МФО 305299)судові витрати в розмірі 1 313,82 грн. (одна тисяча триста тринадцять гривень 82 копійки).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 26 лютого 2020 року.

Суддя Н.Г. Остапенко