Рішення № 88240750, 06.03.2020, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/2885/19

Провадження № 2/202/245/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2020 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.,

за участю секретаря - Нечепуренко А.Ю.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_2 ,

відповідача - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпро цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа Шоста дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання постанови незаконною,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2019 року позивач звернулася до Індустріального районного суду м.Дніпропетровська із позовною заявою до ОСОБА_3 , третя особа Шоста дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання постанови незаконною, відповідно до якої просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину №4-43 від 07.02.2018 року видане Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою; визнати незаконною постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 15.07.2016 року, видану Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в віці 80 років померла ОСОБА_4 , яка є матір`ю позивача. Спадкоємцями першої черги за законом є її син ОСОБА_3 - відповідач про справі та дочка ОСОБА_1 - позивач по справі. Відповідач 18 травня 2016 року звернувся до Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори з заявою про видачу спадщини. Постановою державного нотаріуса Шостої дніпропетровської нотаріальної контори від 18.05.2016 року у видачі свідоцтва було відмовлено за відсутністю факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Для отримання спадщини відповідач звернувся до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з заявою про встановлення факту постійного проживання. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2017 року по справі №202/7548/16-ц встановлений факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_3 постійно проживав із його матір`ю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі і на день відкриття спадщини ( на ІНФОРМАЦІЯ_1 ), за адресою: АДРЕСА_1 . Шоста Дніпропетровська нотаріальна контора видала ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину №4-43 від 07.02.2018 року.

Позивач звернулася із заявою до Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори, щоб отримати на своє ім`я свідоцтво про право на спадщину за законом, на частку квартири АДРЕСА_2 , що залишилась після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка на момент смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . Позивачу було відмовлено в отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом. Відмова вмотивована тим, що у спадкоємця відсутній факт прийняття спадщини.

Позивач з 29 грудня 1981 року прописана та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , а рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська встановлено, що померла ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала, в тому числі і на день відкриття спадщини (на ІНФОРМАЦІЯ_1 ), за адресою: АДРЕСА_1 . Отже позивач проживала разом зі своєю матір`ю, а тому постанова Шостої Дніпропетровської державної нотаріальної контори про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 15.07.2016 року є необґрунтованою та незаконною. Позивач повинна була отримати спадщину разом із своїм братом – відповідачем в рівних частках. Отже, свідоцтво про право на спадщину видане ОСОБА_3 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 є недійсним, оскільки не враховує право позивача на спадщину. Отже, постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 15.07.2016 року, видана Шостою дніпропетровською державною нотаріальною конторою також є незаконною.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 квітня 2019 року, головуючим у справі було визначено суддю Слюсар Л.П., ухвалою якої від 14 травня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2019 року задоволено заяву представника позивача про витребування з Шостої дніпровської державної нотаріальної контори належним чином завіреної копії спадкової справи №309/2016, заведеної після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 08 жовтня 2019 року задоволено заяву представника позивача про витребування із Шостої дніпровської державної нотаріальної контори належним чином завіреної копії свідоцтва про спадщину №4-43 від 07.02.2018 року, видавник Шоста дніпровська державна нотаріальна контора, нотаріус Леон І.О. та документів на основі яких було видане свідоцтво про право на спадщину №4-43 від 07.02.2018 року, видавник Шоста дніпровська державна нотаріальна контора, нотаріус Леон І.О.

12.11.2019 року позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог, в якій вказала, що ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 87 років помер ОСОБА_5 - батько позивача. Відповідач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом №4-43 від 07.02.2018 року відповідно до якого він отримав у власність 1/4 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , а свідоцтво про право на спадщину на 1/4 частку квартири ще не видано. Позивач після смерті батька ОСОБА_5 має отримати спадщину на 1/4 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 та після смерті матері ОСОБА_4 на 1/4 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Отже , позивач після смерті ОСОБА_5 (батька) та ОСОБА_4 (матері) має право отримати у спадок 1/2 частку квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Просила суд: визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину №4-44 від 07.02.2018 року, видане Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою; визнати незаконною постанову про відмову в вчиненні нотаріальних дій від 15.07.2016 року, видане Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою; визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 (одну другу) частку квартири за адресою: АДРЕСА_3 .

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 30 січня 2020 року закрито підготовче провадження у справі.

В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в поданій позовній заяві та заяві про збільшення позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні просив суд ухвалити рішення відповідно до чинного законодавства.

Представник третьої особи Шостої дніпровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з`явився. Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином. Відповідно до заяви просили суд розглядати справу без участі представника третьої особи.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, відповідача, доходить висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 мала до одруження прізвище ОСОБА_6 , батьками якої є батько ОСОБА_5 , матір`ю ОСОБА_4 (а.с. 13,14).

Відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , є рідним братом позивача, відповідно до повторного свідоцтва про народження, батьками якого є батько ОСОБА_5 , матір`ю ОСОБА_4 (а.с. 118)

Відповідно до повторного свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 , виданого Індустріальним відділом державної реєстрації тактів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області, ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 57 зв.).

Спадкоємцями за законом першої черги після смерті ОСОБА_5 є дружина померлого ОСОБА_4 та діти син: ОСОБА_3 та донька ОСОБА_1 .

Згідно з довідкою Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур від 01.02.2018 року за №14/5-673, відповідно до картотеки з питань реєстрації фізичних осіб, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 27.08.1968 року до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ), та знятий з реєстраційного обліку 11.08.2011 року.

Склад родини на день смерті ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 ) становить – 3 (три) особи: 1. син - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстрований з 14.07.1978 року по теперішній час; 2. донька - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , була зареєстрована з 29.12.1981 року по ІНФОРМАЦІЯ_10 ; 3. онук - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , був зареєстрований з 16.04.1998 року до 13.01.2016 року ( а.с.122).

Відповідно до копії спадкової справи №48/2018, заведеної Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_7 ОСОБА_5 із заявою про прийняття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_12 звернувся син ОСОБА_3 .

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07 лютого 2018 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Леон, зареєстровано в реєстрі за №4-43, спадкоємцем зазначеного в свідоцтві майна ОСОБА_5 , 1924 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 є його син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 в 1/2 частці та дочка – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 в 1/2 частці. Спадщина, на яку в указаних частках видане це свідоцтво, складається з: 1/2 (однієї другої) частки у праві спільної сумісної власності подружжя на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , яка набута померлим ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за час шлюбу, укладеного 14.07.1957 року. Свідоцтва про право на спадщину на 1/4 частку вказаної вище квартири видано ОСОБА_3 . Свідоцтво про право на спадщину на 1/4 частку вказаної вище квартири ще не видано.

Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 з заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 до Шостої дніпровської державної нотаріальної контори не зверталася.

Відповідно до повторного свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_3 , виданого Індустріальним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ( а.с.57).

Спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_4 є її діти: син ОСОБА_3 та донька ОСОБА_1 .

Відповідно до копії спадкової справи №309/2016, заведеної Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , з заявою про прийняття спадщини звернулася донька ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_13 та син ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_14 .

Відповідно до довідки Комунального житлово-експлуатаційного підприємства від 15.02.2016 року №569 ОСОБА_4 ,1931 року народження на день своєї смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ( а.с.72).

Постановою державного нотаріуса Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори Леон І.О. від 15 липня 2016 року ОСОБА_1 відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_2 , після смерті її матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з тим, що у спадкоємця відсутній факт прийняття спадщини (а.с.60 зв.).

Постановою державного нотаріуса Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори Леон І.О. від 18 травня 2016 року ОСОБА_3 відмовлено у вчиненні нотаріальних дій у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру АДРЕСА_2 , після смерті його матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , у зв`язку з тим, що у спадкоємця відсутній факт прийняття спадщини (а.с.56).

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2017 року по цивільній справі №202/7548/16-ц за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_1 , Шоста Дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання із спадкоємцем на час відкриття спадщини, встановлено факт, що має юридичне значення, а саме те, що ОСОБА_3 , постійно проживав із його матір`ю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі і на день відкриття спадщини ( на ІНФОРМАЦІЯ_1 ), за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с.74).

Згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07 лютого 2018 року, посвідченого державним нотаріусом Шостої дніпровської державної нотаріальної контори Леон, зареєстровано в реєстрі за №4-44, спадкоємцем зазначеного в свідоцтві майна ОСОБА_4 , 1931 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , є її син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Спадщина, на яку видане це свідоцтво, складається з Ѕ (однієї другої) частки квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_3 ( а.с.83).

Щодо заявлених позовних вимог про визнання незаконною постанови про відмову у вчиненні незаконних дій від 15.07.2016 року, виданої Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину №4-44 від 07.02.2018 року, виданого Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою та визнання за нею права власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_4 , суд доходить до наступного.

Спірні правовідносини, що виникли, регулюються положеннями Цивільного кодексом України, положеннями Закону України «Про нотаріат».

Згідно зі ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до п.1 та 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України серед способів захисту цивільних прав та інтересів можуть бути визнання права та визнання правочину недійсним.

За змістом статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно з частиною п`ятою статті 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частин першої, другої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Частиною першою статті 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернуться до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Згідно з частиною першою статті 1298 ЦК України свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.

Порядок видачі свідоцтва про право на спадщину визначено статтею 67 Закону України «Про нотаріат», а видача свідоцтва про право на спадщину за законом - статтею 68 Закону України «Про нотаріат».

Згідно до п.п. 23, 27 Постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством.

Відповідно до ст.1301 ЦК України свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Згідно вимог ст. 49 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо: 1) вчинення такої дії суперечить законодавству України; 2) не подано відомості (інформацію) та документи, необхідні для вчинення нотаріальної дії; 3) дія підлягає вчиненню іншим нотаріусом або посадовою особою, яка вчиняє нотаріальні дії; 4) є сумніви у тому, що фізична особа, яка звернулася за вчиненням нотаріальної дії, усвідомлює значення, зміст, правові наслідки цієї дії або ця особа діє під впливом насильства; 5) з проханням про вчинення нотаріальної дії звернулась особа, яка в установленому порядку визнана недієздатною, або уповноважений представник не має необхідних повноважень; 6) правочин, що укладається від імені юридичної особи, суперечить цілям, зазначеним у їх статуті чи положенні, або виходить за межі їх діяльності; 7) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла плату за її вчинення; 8) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням; 8-1) особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії щодо відчуження належного їй майна, внесена до Єдиного реєстру боржників, зокрема за виконавчими провадженнями про стягнення аліментів за наявності заборгованості з відповідних платежів понад три місяці; 9) в інших випадках, передбачених законом.

Нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, не приймає для вчинення нотаріальних дій документи, якщо вони не відповідають вимогам, встановленим у статті 47 цього Закону, або містять відомості, передбачені частиною третьою статті 47 цього Закону (частина 2 ст. ст. 49 Закону України «Про нотаріат»).

В абзаці 3 пункту 27 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року « Про судову практику у справах про спадкування» зазначено, що відповідно до статті 1301 ЦК свідоцтво про право на спадщину може бути визнано недійсним не лише тоді, коли особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, але й за інших підстав, установлених законом.

Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо.

Звертаючись до суду щодо визнання незаконною постанови про відмову в вчиненні нотаріальних дій від 15.07.2016 року постановленою Шостою дніпропетровською державною нотаріальною конторою, позивач не надала належних доказів, а як вбачається із долучених доказів ОСОБА_1 у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори не подавала та позивачем пропущено строк звернення. Щодо посилання позивача на рішення Індустріального районного суду від 09 березня 2017 року по цивільній справі №202/7548/16-ц за заявою ОСОБА_3 про встановлення факту постійного проживання із спадкоємцем на час відкриття спадщини, то даним рішенням суду встановлено факт щодо постійного проживання відповідача ОСОБА_3 із його матір`ю ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в тому числі і на день відкриття спадщини (на ІНФОРМАЦІЯ_1 ), за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 з заявою про встановлення факту постійного проживання з померлою до суду не зверталася.

Виходячи із вищевикладеного суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог позивача в цій частині позову.

Щодо визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину №4-44 від 07.02.2018 року виданого Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою, суд виходить з наступного.

Обґрунтовуючи недійсність Свідоцтва про право на спадщину від 07 лютого 2018 року позивач не зазначає, яким саме вимогам, які пред`являються до дійсності правочину, не відповідає видане відповідачу Свідоцтво про право на спадщину. Так, позивач вказує в позові на те, що встановлення факту постійного проживання з померлою повинно здійснюватися в позовному провадженні, а не окремому, оскільки існує спір про право, однак Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 09 березня 2017 року по цивільній справі №202/7548/16-ц за заявою ОСОБА_3 , заінтересована особа: ОСОБА_1 , Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора, про встановлення факту постійного проживання із спадкоємцем на час відкриття спадщини, не оскаржувалося та набрало чинності.

Позивачем заявлено вимоги про визнання за нею права власності на 1/2 частину спадкової квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , після смерті ОСОБА_5 (батька) та ОСОБА_4 ( матері). Однак як вбачається із матеріалів справи на 1/4 частку вищевказаної квартири свідоцтво на право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5 його доньці ОСОБА_1 не видано у зв`язку з тим, що вона не зверталася з заявою до нотаріальної контори про видачу свідоцтва.

Виходячи із вищевикладеного, та оцінюючи докази в їх сукупності та те, що на даний час є всі умови для одержання позивачем в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за законом, тому вимоги позивача в цій частині є такими, що заявлені передчасно та задоволенню не підлягають.

Щодо 1/4 частки спадкового майна після смерті матері ОСОБА_4 , то оскільки судом не визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину №4-44 від 07.02.2018 року, яке видане Шостою дніпровською державною нотаріальною конторою ОСОБА_5 , то суд не вбачає законних підстав для задоволення позовних вимог в цій частині позову.

Вирішуючи спір, суд враховує, що відповідно до ч.ч.1,3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За змістом ч.1,2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

З точки зору ч.1 ст.80, ч.6 ст.81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до абз.2,4 п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі» обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин , а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтовуючи незаконність оспорюваного Свідоцтва, позивач фактично аналізує ухвалене судом судове рішення, з якими вона не згодна, і на підставі якого відповідач отримав право на спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_4 .

Будь-яких інших доказів, достатніх для висновку про незаконність виданого відповідачу Свідоцтва позивач не наводить та до суду не надала.

Виходячи з обставин, викладених вище, суд доходить висновку про безпідставність вимог позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову за необґрунтованістю, суд, відповідно до п.2 ч.1 ст. 141 ЦПК України, покладає судові витрати на позивача, тому позовні вимоги у частині стягнення з відповідача сплаченого судового збору задоволенню також не підлягають.

Керуючись: ст. ст. 15,16, 1216, 1218, 1220, 1227, 1258, 1259, 1268, 1301 ЦК України, ст. ст. 4, 76-81, 141, 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_5 ), третя особа Шоста дніпровська державна нотаріальна контора (49000, м.Дніпро, пр.Слобожанський, буд.8, ЄДРПОУ 02891026), про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, визнання постанови незаконною –відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст складено 16 березня 2020 року.

Суддя Л.П. Слюсар