Рішення № 88240365, 12.03.2020, Кіровський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 203/3137/19

2/0203/178/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2020 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого-судді - Казака С.Ю.

при секретарі - Дикаленко А.В.

за участю представника позивачки - ОСОБА_1

представника відповідача - Трошина В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» Дніпровської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, –

ВСТАНОВИВ:

02 вересня 2019 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась позивач із позовом до Міського державного комунального експлуатаційного підприємства «Дніпроміськелектротранс», третя особа – ОСОБА_2 , про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. В обґрунтування свого позову позивач з урахуванням подальшого уточнення позовних вимог після залишення суддею первісної редакції позову без руху послалась на те, що 17 березня 2018 року о 12 годині 21 хвилині третя особа, перебуваючи у трудових відносинах з відповідачем, в робочий час керував трамвайним потягом «Т-3Д» інвентарний номер 1413-1414, що належить відповідачу, по АДРЕСА_1 . Центральній в м. Дніпро в районі будинку АДРЕСА_2 а, де в порушення п.12.1 Правил дорожнього руху на заокругленні проїжджої частини виїхав з трамвайної колії та допустив зіткнення з припаркованим на узбіччі та належним позивачу автомобілем «BMW 530I» д.н.з. НОМЕР_1 , спричинивши авто механічні пошкодження. Внаслідок цієї ДТП позивачу завдано матеріальної шкоди в загальному розмірі 83785 гривень, яка складається з: 1600 гривень – витрати на оплату послуг експерта з оцінки розміру матеріальної шкоди, завданої авто в ДТП, 76257,53 гривень – розмір майнової шкоди, завданої безпосередньо внаслідок пошкодження авто в ДТП, 5000 гривень – витрати на правову допомогу, 937,85 гривень – судовий збір. Вказаний розмір грошових коштів позивач просила суд стягнути з відповідача. Крім того, позивач послалась на завдання їй внаслідок ДТП моральної шкоди, яка полягає в пережитому стресі внаслідок пошкодження авто, тривалий час (протягом трьох місяців) ремонтування авто, через що позивач не мала можливості ним користуватись, що порушило звичний їй спосіб життя. Розмір завданої моральної шкоди позивач оцінила в 10000 гривень, які також просила стягнути з відповідача. (а.с.2-6, 62, 65-69)

20 січня 2020 року судом в судовому засіданні без виходу до нарадчої кімнати у відповідності та на підставі ст.51 ЦПК України постановлено ухвалу, якою задоволено клопотання позивача та замінено первісного відповідача Міське державне комунальне експлуатаційне підприємство «Дніпроміськелектротранс» належним відповідачем – Комунальним підприємством «Дніпропетровський електротранспорт» Дніпровської міської ради. (а.с.135-136)

В останньому судовому засіданні ухвалою суду від 12 березня 2020 року прийнято відмову позивача від частини її позовних вимог – про відшкодування моральної шкоди та витрат на правову допомогу і послуг експерта, внаслідок чого провадження у справі в частині вказаних позовних вимог закрито.

В судовому засіданні позивач решту своїх позовних вимог (в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої пошкодженням авто в ДТП, в розмірі 76257,53 гривень) підтримала, наполягала на задоволенні цих вимог з викладених в позові підстав.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, подав до суду відзив, в якому послався на те, що доводи позивача про порушення працівником відповідача при керуванні трамваю правил дорожнього руху є безпідставним і необґрунтованим, оскільки постановою судді Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2018 року провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, закрито у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення. І ця постанова має преюдиційне значення при розгляді даної цивільної справи. Послався представник відповідача і на те, що визначений в наданому позивачем експертному висновку розмір майнової шкоди не є належним доказом такої шкоди, оскільки визначає передбачувані, а не реальні витрати позивача на ремонт пошкодженого авто. (а.с.145-148)

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

З огляду на вищевикладене суд, з урахуванням на положення ст.ст.211, 223, 240 ЦПК України, вважає за можливе провести судове засідання та здійснити розгляд цивільної справи по суті за фактичної явки учасників справи.

Вислухавши позивача, представника відповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 17 березня 2018 року о 12 годині 21 хвилині на вул. Центральна, 12а в м. Дніпро сталася ДТП за участю належного позивачу автомобіля «BMW 530I» д.н.з. НОМЕР_1 та належного відповідачу трамваю «Т-3Д» інвентарні №1413, № НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , перебуваючи на час ДТП у трудових відносинах з відповідачем та виконуючи свої трудові обов`язки. ДТП сталася внаслідок сходу з трамвайної колії задньої колійної пари другого трамвайного вагону, який внаслідок цього спричинив наїзд на припаркований автомобіль позивача, завдавши йому механічних пошкоджень. Вказані обставини не заперечувались сторонами в ході розгляду справи та повністю підтверджуються копіями матеріалів справи №200/5464/18 (провадження №3/200/1863/2018) про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу за позивачем (а.с.40-58, 60, 70, 104-122, 124).

17 березня 2018 року у відношенні ОСОБА_2 інспектором 2 роти 1 батальйону УПП в Дніпропетровській області складено протокол про адміністративне правопорушення серії НОМЕР_3 , а також здійснено подальше оформлення матеріалів справи про адміністративне правопорушення, якими ОСОБА_2 інкриміновано вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, із посилання на порушення ним вимог п.12.1 Правил дорожнього руху, що виявилось у необранні безпечної швидкості руху, через що він не впорався із керуванням та допустив схід другого вагону з трамвайно колії, а тому і спричинив завдання механічних пошкоджень автомобілю позивача. Дані обставини підтверджуються копіями матеріалів відповідної справи про адміністративне правопорушення №200/5464/18 (провадження №3/200/1863/2018) (а.с.40-58, 104-122).

18 квітня 2018 року суддею Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська за наслідками розгляду по суті вищевказаної справи про адміністративне правопорушення №200/5464/18 (провадження №3/200/1863/2018) винесено постанову, якою провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП закрито на підставі ст.247 п.1 КУпАП у зв`язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення. Приймаючи вказану постанову, суддя послався на підтверджені матеріалами справи посилання ОСОБА_2 щодо відсутності його вини у ДТП через те, що її причиною було пошкодження осі колійної пари №3 внаслідок втоми металу. Дані обставини підтверджуються копією вищевказаної постанови судді, в тексті якої хоча і значиться про винесення її суддею Самарського районного суду м. Дніпропетровська, однак печатка суду, якою ця постанова завірена, прізвище та ініціали судді, який її виніс, дані з Єдиного державного реєстру судових рішень свідчать про її постановлення суддею Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська, а посилання на Самарський районний суд м. Дніпропетровська є очевидною опискою. (а.с.149)

Крім того, як слідує з копії акту розслідування причин відмов в роботі на лінії трамвайного вагону інвентарний №1414 від 17 березня 2018 року, письмових пояснень ОСОБА_2 своєму роботодавцю від 17 березня 2018 року, вищевказана ДТП за участю належних сторонам транспортних засобів дійсно сталася внаслідок несправності осі колійної пари №3 трамвайного вагону інвентарний №1414. (а.с.48, 57, 112, 121)

Судом також встановлено, що згідно висновку експертного дослідження автотоварознавця №74/18А з визначення матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ, від 13 квітня 2018 року розмір майнової шкоди, завданої позивачу як власнику автомобіля «BMW 530I» д.н.з. НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП від 17 березня 2018 року за вищевикладених обставин становить 76257,53 гривень. Дані обставини підтверджуються копією відповідного висновку з додатками (а.с.9-39, 72-103)

Правовідносини, які виникли між сторонами, врегульовані нормами ЦК України, Закону України «Про міський електричний транспорт», Закону України «Про дорожній рух», Правилами експлуатації трамвая та тролейбуса, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 10 грудня 1996 року №103 (далі – Правила), Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.

Так, за змістом ст.ст.15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставам и для виникнення цивільних прав та обов`язків є, окрім іншого, завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

Згідно ст.1 Закону України «Про міський електричний транспорт» міський електричний транспорт – складова частина єдиної транспортної системи, призначена для перевезення громадян трамваями, тролейбусами, поїздами метрополітену на маршрутах (лініях) відповідно до вимог життєзабезпечення населених пунктів. Перевізник – юридична особа, яка в установленому законодавством порядку надає транспортні послуги, здійснюючи експлуатацію та утримання об`єктів міського електричного транспорту. Рухомий склад – трамвайні вагони, тролейбуси, вагони метрополітену

Нормами ст.ст.13, 17 Закону України «Про міський електричний транспорт» встановлено, що перевізник зобов`язаний, окрім іншого, утримувати рухомий склад у належному стані. Технічний і санітарний стан рухомого складу, який працює на маршрутах (лініях), та інших об`єктів міського електричного транспорту повинен відповідати вимогам Правил дорожнього руху, Правил експлуатації трамвая та тролейбуса, Правил технічної експлуатації метрополітену, а також нормам та стандартам у цій сфері.

Пунктом 31.2 Правил дорожнього руху встановлено заборону експлуатації тролейбусів і трамваїв за наявності будь-якої несправності, зазначеної в правилах технічної експлуатації цих транспортних засобів.

Положеннями п.2.3 пп.а), б) Правил дорожнього руху встановлено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний, окрім іншого, перед виїздом перевірити і забезпечити технічно справний стан і комплектність транспортного засобу, а також стежити за технічним станом транспортного засобу. Аналогічний обов`язок водія встановлений ст.16 Закону України «Про дорожній рух».

Положеннями п.3.6.1.3 пп.3.6.1 п.3.6 Розділу 3 Правил встановлено, що призначений за нарядом водій перед випуском на лінію рухомого складу (трамвайного вагону) повинен серед іншого перевірити візуально та за приладами технічний стан, комплектність, зовнішній вигляд трамвайного вагона.

Згідно п.3.3.4.2 пп.3.3.4 п.3.3 Розділу 3 Правил обов`язки забезпечення належного технічного стану рухомого складу покладаються на керівників підприємств міського електротранспорту та керівників підрозділів, які здійснюють технічне обслуговування, ремонт та експлуатацію трамвайних вагонів.

Згідно ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є в тому числі діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Статтею 1188 ЦК України визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

При цьому, нормою ст.1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Згідно ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Положеннями ст.22 ЦК України закріплено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. До збитків належать і витрати, яких особа зазнала зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо інше не встановлено законом або договором.

Нормою ст.16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені судом на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених норм законодавства, суд приходить до висновку про обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а отже і про можливість задоволення позову в повному обсязі. Свою правову позицію суд мотивує наступним.

Наведене вище судом чинне на час виникнення та існування спірних правовідносин сторін цивільне законодавство визначає порядок, підстави та розміри відшкодування винною особою збитків (шкоди), завданих потерпілій особі. Зокрема, загальні підстави цивільної відповідальності за завдану майнову шкоду (деліктна відповідальність) передбачені ст.1166 ЦК України, відповідно до змісту якої цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення: наявність майнової шкоди; протиправність рішень, дій чи бездіяльності заподіювача шкоди; наявність причинно-наслідкового зв`язку між завданою майновою шкодою та протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю заподіювала шкоди; вина в заподіянні майнової шкоди. При цьому наявність вини презюмується, в зв`язку із чим тягар доведення відсутності вини покладається законом на самого заподіювача шкоди (відповідача).

В той же час, нормами ст.ст.1187, 1188 ЦК України, які є спеціальними по відношенню до ст.1166 ЦК України, передбачена певна особливість врегулювання тих деліктних правовідносин, за якими шкода майну потерпілої особи завдана внаслідок ДТП транспортним засобом (джерелом підвищеної небезпеки). Така особливість полягає в тому, що за загальним правилом шкода потерпілій особі, завдана джерелом підвищеної небезпеки (транспортним засобом), відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє цим джерелом підвищеної небезпеки (транспортним засобом). При цьому такий володілець транспортного засобу відповідає за завдану шкоду, якщо не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Однак, якщо шкоди завдано внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки (ДТП за участю кількох транспортних засобів), то шкода відшкодовується на загальних підставах – шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Разом з тим, існує ще одна спеціальна норма, що регулює питання відшкодування шкоди у деліктних правовідносинах, – ст.1172 ЦК України, яка фактично перекладає обов`язок з відшкодування майнової шкоди із безпосереднього заподіювача шкоди, в тому числі водія транспортного засобу, на роботодавця цього заподіювача шкоди, зберігаючи інші загальні (ст.1166 ЦК України) та/або спеціальні (ст.ст.1187, 1188 ЦК України) елементи складу цивільного правопорушення в залежності від характеру останнього. Застосування ж норми ст.1172 ЦК України можливе за наявності певних умов: знаходження заподіювача шкоди з певною юридичною або фізичною особою, до якої пред`явлено позов про відшкодування шкоди, у трудових відносинах; заподіяння шкоди у зв`язку із виконанням трудових (службових) обов`язків. При цьому під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків розуміється виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов`язків працівника. Вищевикладена правова позиція суду щодо підстав цивільної відповідальності за завдану майнову шкоду (деліктна відповідальність) відповідає правовим позиціями, викладеним у постановах Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року по справі №6-108цс13, від 21 вересня 2016 року по справі №6-933цс16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року по справі №426/16825/16-ц, постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року по справі №914/820/17, від 17 жовтня 2018 року по справі №758/12370/16-ц, від 05 грудня 2018 року по справі №703/2166/16-ц, від 14 січня 2019 року про справі №243/4692/17, п.п.4, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» №6 від 27 березня 1992 року.

Щодо обставин даної цивільної справи, то в ході її судового розгляду знайшли своє повне і належне підтвердження факти, обов`язкові для встановлення і доведення з метою з`ясування наявності всіх елементів складу цивільного правопорушення (делікту), а саме: настання 17 березня 2018 року о 12 годині 21 хвилині в районі буд.12а по вул. Центральна в м. Дніпро ДТП, внаслідок якої автомобілю позивача «BMW 530I» д.н.з. НОМЕР_1 завдано механічних пошкоджень, а позивачу – майнової шкоди в заявленому позивачем розмірі. Вказана ДТП сталася через технічні несправності осі колійної пари №3 трамвайного вагону інвентарний №1414, яким у складі трамвайного потягу «Т-3Д» інвентарні №1413, №1414, що належить відповідачу, в момент ДТП на відповідній правовій підставі керував працівник відповідача – третя особа у цій справі ОСОБА_2 . При цьому, як вбачається із наведених судом вище норм законодавства, яке регулює спірні правовідносини, обов`язок із забезпечення належного технічного стану транспортного засобу (трамваю), а відтак і відповідальність за наслідки недотримання цього обов`язку, покладається на відповідача та забезпечується шляхом вчинення його працівниками певних дій щодо належної та своєчасної перевірки рухомого складу на предмет наявності несправностей, їх виявлення та усунення. З огляду на причину ДТП від 17 березня 2018 року, очевидним є недотримання вказаного обв`язку відповідачем. Таким чином, в ході судового засідання знайшли своє повне підтвердження такі обов`язкові елементи складу делікту як наявність майнової шкоди; протиправність бездіяльності заподіювача шкоди; наявність причинно-наслідкового зв`язку між завданою майновою шкодою та протиправною бездіяльністю заподіювача шкоди.

Стосовно останнього обов`язкового елементу делікту – вини, то, як вже вказувалось, у деліктних правовідносинах наявність вини заподіювача шкоди презюмується, а її відсутність доводиться виключно самим заподіювачем шкоди. Відповідач, намагаючись здійснити таке спростування наявності вини, послався на встановлення постановою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2018 року у справі №200/5464/18 (провадження №3/200/1863/2018) про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП, відсутності в діях працівника відповідача – водія трамваю ОСОБА_2 складу вказаного правопорушення, зокрема вини. Ознайомившись зі змістом такої постанови судді, копіями матеріалів справи №200/5464/18 (провадження №3/200/1863/2018) в контексті встановлених судом в ході розгляду даної цивільної справи обставин ДТП від 17 березня 2018 року, суд вважає такі посилання та твердження сторони відповідача щодо відсутності підстав для задоволення позову через наявність означеної постанови судді хибними. Правова позиція суду з цього питання ґрунтується на тому, що вказаною постановою судді встановлено відсутність в діях ОСОБА_2 складу саме інкримінованого йому адміністративного правопорушення за ст.124 КУпАП, яке з огляду на зміст протоколу про адміністративне правопорушення серії НОМЕР_4 №159381 від 17 березня 2018 року полягало в недотриманні ОСОБА_2 вимог лише п.12.1 Правил дорожнього руху (обрання безпечної швидкості руху). Разом з тим, як встановлено судом в ході розгляду даної цивільної справи, причиною ДТП було не невірне обрання безпечної швидкості руху, а несправність керованого ОСОБА_2 вагону за інвентарним №1414. При цьому перевірка справності транспортного засобу перед його експлуатацією наведеним судом вище законодавством покладається в тому числі і на водія. Однак оцінка дотримання ОСОБА_2 таких вимог законодавства суддею Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська у своїй постанові не надавалась і не могла надаватись з огляду на межі розгляду інкримінованого ОСОБА_2 адміністративного правопорушення. Таким чином, наявність згаданої стороною відповідача постанови судді не доводить відсутності вини як ОСОБА_2 , який був водієм трамваю, так і самого відповідача безпосередньо, оскільки саме на останнього, як на власника джерела підвищеної небезпеки, закон в першу чергу покладає як обов`язок забезпечити належний технічний стан транспортного засобу, так і відповідальність за шкоду, завдану таким транспортним засобом через неналежне виконання обов`язку, пов`язаного із його належним утриманням та експлуатацією. Відтак, з огляду на те, що стороною відповідача інших доказів відсутності його вини у вчиненні ДТП від 17 березня 2018 року не подано, а судом з матеріалів справи таких обставини і доказів не встановлено, з огляду на законодавчо встановлену презумпцію вини заподіювача шкоди суд приходить до висновку про доведеність останнього обов`язкового елементу делікту – вини відповідача у завданні позивачу шкоди внаслідок ДТП.

Не приймає суд до уваги як підставу для відмови у задоволенні позову твердження сторони відповідача про неналежність як доказу наданого позивачем висновку експертного дослідження автотоварознавця №74/18А з визначення матеріальної шкоди, завданої власнику КТЗ, від 13 квітня 2018 року. Такі твердження відповідача, мотивовані визначенням експертом передбачуваних витрат, а не фактично понесених позивачем, суд вважає помилковими, оскільки закон, зокрема норми ст.ст.22, 1192 ЦК України, визначають збитки зокрема і як витрати, які має понести позивач для відновлення своєї пошкодженої речі (транспортного засобу).

Відтак, підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність всіх передбачених законом і обов`язкових для встановлення елементів делікту (завдання позивачу відповідачем майнової шкоди внаслідок ДТП), що, в свою чергу, зумовлює необхідність задоволення позовних вимог про відшкодування майнової шкоди в повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст.ст.133, 141 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, обсяг та характер заявлених позовних вимог, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений останньою при зверненні до суду судовий збір в розмірі 768,4 гривень (а.с.1).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 15, 16, 22, 1166, 1172, 1187, 1188, 1192 ЦК України, ст.ст.1, 13, 17 Закону України «Про міський електричний транспорт», ст.16 Закону України «Про дорожній рух», п.2.3 пп.а), б), п.31.2 Правил дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, п.3.3.4.2 пп.3.3.4 п.3.3, п.3.6.1.3 пп.3.6.1 п.3.6 Розділу 3 Правил експлуатації трамвая та тролейбуса, затвердженими наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 10 грудня 1996 року №103, ст.ст.2, 4, 5, 12, 13, 76-82, 89, 95, 141, 211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 352, 354, 355 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» Дніпровської міської ради про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди – задовольнити повністю.

Стягнути з Комунального підприємства «Дніпропетровський електротранспорт» Дніпровської міської ради (юридична адреса: 49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 119а, фактична адреса: 49064, м. Дніпро, вул. Сергія Нагояна, 49, код ЄДРПОУ 32616520) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, 76257 грн. 53 коп., судовий збір в сумі 768 грн. 40 коп., а всього стягнути 77025 грн. 93 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи до Дніпровського апеляційного суду безпосередньо або через Кіровський районний суд м. Дніпропетровська протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 16 березня 2020 року.

Суддя С.Ю. Казак