Рішення № 88240223, 17.03.2020, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/1250/20

2/212/1675/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2020 року м. Кривий Ріг Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі: головуючого судді – Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання – Горбунової Л.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

19 лютого 2020 року позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Гузєв І.Г., звернувся до суду з позовом до відповідача ПАТ «Криворізький залізорудний комбінат» (далі – Відповідач, ПАТ «КЗРК») про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я в сумі 118 075 гривень без утримання податків з доходу фізичних осіб та інших податкових платежів.

В обґрунтування позовних вимог послався на те, що з 21.05.2003 по 20.02.2004 працював на шахті ім. «Леніна» ВАТ «КЗРК» на посадах гірничого майстра дільниці №38 та підземного начальника дільниці №13. Рішенням МСЕК від 17.10.2007 позивачу було встановлено 25% втрати професійної працездатності по хронічному обструктивному захворюванню легень з 10 жовтня 2007 року безстроково. У зв`язку із отриманим профзахворюванням порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, який позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, він постійно відчуває біль, задишку при незначному фізичному навантаженні, сухий приступоподібний кашель, біль у грудях та міжлопатковій ділянці, загальну слабкість, швидку втому, запаморочення, головний біль, іноді відчуття перебоїв в роботі серця, біль та обмеженість рухів за ходом ребра, яка посилюється при поворотах та нахилах тулубу. Тривалий процес лікування позбавляє позивача можливості вести повноцінний спосіб життя, позивач постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги. Самопочуття позивача не поліпшується, негативні зміни в його житті є незворотними, що завдає позивачу душевного болю та страждань.

Ухвалою судді Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 20 лютого 2020 року відкрито провадження у справі та призначено її до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

03 березня 2020 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в позові, посилаючись на те, що позивач працював на підприємстві відповідача 09 місяців, та в подальшому пройшовши медичний огляд, працював у шкідливих умовах з 23.02.2004 по 04.01.2007, на підприємстві ВАТ «ЦГЗК», внаслідок чого втратив 25% професійної працездатності. Зазначив, що умови праці в яких працював позивач є наслідком недосконалості технології розробки корисних копалин підземним способом. Також вказав, що при прийомі на роботу позивач під розписку був повідомлений про умови праці, наявність на робочому місці де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, при цьому позивач свідомо прийняв запропоновані умови праці і усвідомлював можливість ушкодження його здоров`я та його наслідки. Також зазначив, що надані позивачем докази підтверджують лише виникнення в останнього професійного захворювання та жодним чином не можуть бути доказами заподіяння йому моральної шкоди.

Згідно ст. 279 ЦПК України суд проводить розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ст. 247 ч. 2 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та оцінивши їх в сукупності, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 21.05.2003 по 20.02.2004 працював на різних посадах шахти імені Леніна ВАТ «Кривбасзалізрудком», а саме підземним гірничим майстром дільниці №38, підземним начальником дільниці №13, і був звільнений з підприємства 20.02.2004 за власним бажанням, в зв`язку з виходом на пенсію, згідно зі ст. 38 КЗпП України, що підтверджується копією трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 (а.с.23-42).

Відповідно до Акту № 9 розслідування хронічного професійного захворювання від 16.08.2007 встановлено наявність у ОСОБА_1 професійного захворювання – хронічне обструктивне захворювання легень першої-другої ст. (Пиловий бронхіт першої-другої ст., емфізема легень першої-другої ст.). ЛН першого-другого ст. (а.с.10- 13)

Згідно пункту 16 Акту № 9 професійне захворювання виникло за таких обставин: працюючи в ВАТ «ЦГЗК» з 23.02.2004 по 01.10.2004 - начальником дільниці дробильно-бункерного комплексу та шахтного підйому №3, з 01.10.2004 по 23.03.2005 , з 23.03.2005 по 21.06.2005р.- майстром гірничим підземним, з 21.06.2005 по 04.01.2007 – начальником гірничо-капітальної дільниці №24, з 04.01.2007 по теперішній час –заступником начальника дільниці гірничо-підготовчих і капітальних робіт №25 шахти ім. Орджонікідзе, ОСОБА_1 виконував роботи з організації виробничого процесу на дільницях шахти, забезпечував безпеку умов праці на підземних робочих місцях, вів контроль за якістю робіт і безпекою праці. При цьому ОСОБА_1 80% робочої зайнятості перебував безпосередньо на підземних дільницях, де підпадав під вплив пилу фіброгенної дії концентрацією вище гранично- допустимої, що виникав внаслідок недосконалості технологічного процесу. Працюючи: з 22.09.1976 по 28.06.1982, з 07.08.1984 по 25.10.1985, з 17.03.1986 по 05.03.1987 – майстром гірничим підземним, з 28.06.1982 по 07.08.1984, з 25.10.1985 по 17.03.1986, з 13.06.1991 по 21.10.1991 – заступником начальника підземної дільниці, з 05.03.1987 по 01.02.1989, з 21.10.1991 по 04.01.1993 – начальником підземної дільниці треста «Кривбасшахтопроходка»; з 10.01.1993 по 01.11.1993, з 03.04.1995 по 01.01.2000, з 03.04.2000 по 02.03.2001, з 06.10.2001 по 14.04.2003 – начальником підземної дільниці, з 14.04.2003 по 30.04.2003 – майстром гірничим підземних дільниць, з 01.11.1993 по 03.04.1995, з 01.01.2000 по 03.04.2000 –заступником начальника дільниць ШБУ ВАТ «КЗРК» (до 1998 року- трест «Кривбасшахтобуд»); з 01.05.2001 по 05.10.2001 – начальником підземної дільниці №37 шахтоуправління КДГМК «Криворіжсталь»; з 21.05.2003 по 01.06.2003 – підземним гірничим майстром дільниці №38, з 01.06.2003 по 20.02.2004 –підземним начальником дільниці №13 шахти імені Леніна ВАТ «КЗРК», ОСОБА_1 згідно санітарно-гігієнічній характеристиці підготовленої Тернівською райСЕС №Ф2/2-168 від 16.03.2005 р., виконував роботи де також підпадав під вплив фіброгенної дії концентрацією вище гранично- допустимої.

У пункті 19 згаданого Акту № 9 визначені особи, які порушили законодавство про охорону праці, гігієнічні регламенти і нормативи, а саме керівництво тресту «Кривбасшахтопроходка», тресту «Кривбасшахтобуд», ШБУ ВАТ «КЗРК», шахтоуправління КДГМК «Криворіжсталь», шахти ім. Леніна ВАТ «КЗРК», шахти ім. Орджонікідзе ВАТ «ЦГЗК», під час праці на них ОСОБА_1 - порушення ст. 153 КЗпП України, ст. 13 Закону України «Про охорону праці».

Внаслідок зазначеного вище хронічного професійного захворювання, Позивач 17.10.2007 пройшов огляд медико-соціальною експертною комісією (надалі - МСЕК), де йому встановлено ступінь втрати професійної працездатності - 25% внаслідок професійного захворювання хронічне обструктивне захворювання легень з 10 жовтня 2007 року безстроково, без встановлення групи інвалідності, що підтверджується копією довідки МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ДНА-02 №020399 від 17.10.2007 (а.с. 8 - 9).

Так, наявність професійного захворювання у позивача також підтверджується наданими позивачем письмовими доказами, зокрема виписними епікризами, з яких вбачається що він неодноразово проходив лікування в закладах охорони здоров`я з діагнозом хронічне обструктивне захворювання легень (а.с. 14-22) .

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про охорону праці» відшкодування моральної шкоди провадиться власником, якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної втрати потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Під моральною втратою потерпілого розуміються страждання, заподіяні працівникові внаслідок фізичного або психічного впливу, що спричинило погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Відшкодування моральної шкоди можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У зв`язку з тим, що відповідно до положень ст. 237-1 КЗпП України відшкодувати працівнику моральну шкоду у випадку, передбаченому даною статтею, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок професійного захворювання, спричиненого негативними виробничими факторами під час виконання позивачем трудових обов`язків, і моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)» з наступними змінами, факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Судом встановлено, що у зв`язку з отриманням професійного захворювання та встановленням стійкої втрати працездатності у розмірі 25% безстроково, позивачу заподіяно моральну шкоду. Внаслідок отриманого професійного захворювання у позивача змінилися умови життя, він змушений постійно проходити лікування, яке не дає покращення в стані здоров`я. Крім того, відчуває больові почуття при незначному фізичному навантаженні, приступоподібний кашель, швидку втому, загальну слабкість.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому, суд враховує період роботи позивача протягом 28 років 9 місяців в шкідливих умовах, з яких на підприємстві відповідача 09 місяців, характер та тривалість отриманого професійного захворювання, відсоток втрати позивачем професійної працездатності, тяжкість вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках, що позивачу первинно та безстроково встановлено 25% втрати професійної працездатності в зв`язку з професійним захворюванням, без встановлення групи інвалідності, що вказує на неможливість покращення стану здоров`я позивача в подальшому, незворотність негативних наслідків профзахворювання на житті позивача, і, виходячи з цих обставин, суд, вважає за необхідне визначити розмір моральної шкоди 30 000 гривень.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в дохід держави судовий збір в сумі 840,80 гривень.

Керуючись ст.ст.153,237-1 КЗпП України, Законом України «Про охорону праці», ст.ст.4, 5, 13, 19, 76-81, 89, 133, 141, 258-259, 263, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у зв`язку з ушкодженням здоров`я в розмірі 30 000 (тридцять тисяч) гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» в дохід держави судовій збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційної інстанції через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Публічне акціонерне товариство «Криворізький залізорудний комбінат», ЄДРПОУ 00191307, юридична адреса: 50029, Дніпропетровська область м. Кривий Ріг вул. Симбірцева, 1А.

Повне судове рішення складено та підписано 17 березня 2020 року.

Суддя: О. В. Колочко