Рішення № 88239891, 24.02.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/13120/19

Провадження № 2/201/904/2020

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

24 лютого 2020 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська у складі головуючого - судді Наумової О.С., за участю секретаря судового засідання - Кисельової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська в м. Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором,

ВСТАНОВИВ:

27.11.2019р. до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ТОВ «ФК «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 6020006677 від 22.10.2018р. в розмірі 19 895,59 грн., з яких 12 897,65 грн. - заборгованість за основним боргом; 6 997,94 грн. – штрафні санкції, нараховані відповідно до положень п. 12.2-12.3 Договору (а.с. 1-3).

Ухвалою судді Наумової О.С. від 12.12.2019р. відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 22-23).

В обґрунтування своїх вимог представник позивача Гаврилюк О.С. (діє на підставі довіреності від 16.10.2019р. – а.с. 16) посилався на те, що 22.10.2018р. між ТОВ «НРП» та ОСОБА_1 укладено договір № 60200006677 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше. Договір укладено в електронній формі, що згідно п. 12 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладання Договору в письмовій формі та підписаного власноручно.

На підставі договору відповідачеві передано в оренду на умовах лізингу «Ноутбук ASUS FX502VD-FY012 (90NB0F05-M00150)», встановленою вартістю 36 507,14 грн., передача товару відповідачу засвідчена підписом відповідача у договорі. Станом на 15.11.2019р. відповідач не виконав повністю прийнятих на себе зобов`язань, за весь період дії договору лише частково сплатив періодичні платежі.

З урахуванням викладеного просив позовні вимоги задовольнити.

Представник позивача Гаврилюк О.С. у поданому позові просив справу розглядати у порядку спрощеного провадження, вказав, що проти ухвалення заочного рішення не заперечує (а.с. 2).

Відповідач в судові засідання, призначені на 20.01.2020р. і на 24.02.2020р., не з`явився, про дату та час слухання повідомлявся шляхом направлення судових повісток за адресою, наданою Відділом обліку та моніторингу інформації ГУДМС України в Дніпропетровській області (а.с. 21).

Окрім того, судом на офіційному сайті «Судова влада України» було розміщене оголошення про виклик відповідача в судове засідання на 24.02.2020р., на яке відповідач також не відреагував (а.с. 28).

Зважаючи на ці обставини, суд керується ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), яка згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, та яка визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Строки, встановлені Цивільним процесуальним кодексом України, є обов`язковими для судів та учасників судових процесів, оскільки визначають тривалість кожної стадії процесу або час, протягом якого має бути вчинено процесуальну дію (наприклад, строк оскарження судового рішення, строк подачі зауважень щодо журналу судового засідання). Зазначене є завданням цивільного судочинства та кримінального провадження (стаття 1 ЦПК, стаття 2 КПК). Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

Європейський суд з прав людини, вирішуючи питання про дотримання права на справедливий суд, передбаченого пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, у контексті оцінки дій сторони в справі, спрямованих на захист свого права, або її бездіяльності, дійшов з урахуванням принципів, що випливають з прецедентної практики Суду, висновків про те, що: одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності; «право на суд» не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави; сторона в розумні інтервали часу має вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження; право на вчинення процесуальних дій стороною або щодо певної сторони не є необмеженим, позаяк обмежується, зокрема, необхідністю дотримання прав іншої сторони в процесі та власне необхідністю забезпечити дотримання права на справедливий суд у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції (рішення від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (п.п. 52, 53, 57 та ін.); рішення від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» (п.п. 40, 41, 42 та ін.). У рішенні Європейського Суду з прав людини від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьова проти України» зазначено, що сторони мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов до таких висновків.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В силу ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Судом встановлено, що 22.10.2018 р. між ТОВ «НРП» та ОСОБА_1 укладено договір № 60200006677 про отримання товарів в системі ПлатиПізніше в електронній формі (а.с. 6).

На підставі цього договору відповідачеві передано в оренду на умовах лізингу «Ноутбук ASUS FX502VD-FY012 (90NB0F05-M00150)» встановленою вартістю 36 507,14 грн., передача товару відповідачу засвідчена електронним підписом відповідача.

Як вказано у договорі, він укладений в електронній формі, що згідно п. 12 ст. 11 Закону України «Про електрону комерцію» за правовими наслідками прирівнюється до укладання Договору в письмовій формі та підписаного власноручно.

Згідно з п. 8.1 Договору клієнт отримує товари (послуги) від постачальника на умовах Договору та згідно обраного Клієнтом Пакету фінансування, а постачальник забезпечує надання товарів (послуг) Клієнту. В момент підписання Договору всі існуючі та майбутні права Постачальника за Договором відступають на користь Процесинг – центра (Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп»).

Відповідно до п. 8.2 Договору, порядок отримання товарів (послуг) Клієнтом визначається Договором та Правилами отримання товарів в системі ПлатиПізніше в редакції згідно Наказу № 05/02-18 від 05.02.2018р. (далі - Правила), що є невід`ємною частиною Договору. Клієнт ознайомлений з копією Правил в електронній формі на сайті www.paylater.com.ua, а також з порядком укладення договору за допомогою електронного підпису, що визначено в Розділі 5 Правил.

Пунктом 9.1 Договору визначено, що якщо за умовами Пакету фінансування вказано інше, надання Клієнту товарів (послуг) відбувається в момент підписання цього Договору Клієнтом та Постачальником. Уразі якщо момент підписання цього договору не співпадає у часі з моменту надання Клієнту товарів (послуг), Клієнт може отримати товари (послуги) на підставі іншого первинного документа (накладної або акту). При цьому, датою отримання Клієнтом товарів (послуг) вважається дата підписання Клієнтом відповідного первинного документа (накладної або акту). Підпис Клієнта на цьому Договорі та/або накладній (акті) свідчить про отримання товарів (послуг) в належній якості, кількості та комплектації.

Згідно з п.п. 1.1., 1.3 договору про участь постачальника в системі ПлатиПізніше № 20150403001 від 30.04.2015 р. всі права вимоги до відповідача що випливають з умов Договору були відступлені Постачальником на користь позивача в момент підписання договору – 22.10.2018р.

Отже, в момент підписання Договору всі існуючі та майбутні права Постачальника за Договором відступаються на користь Процесинг-центра (ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп»).

Як видно з матеріалів справи 30.04.2015р. між ТОВ «Фінансова компанія «Фангарант Груп» і ТОВ «НРП» укладений договір № 20150403001 про участь постачальника в системі ПлатиПізніше-тм (факторигу) предметом якого є відступлення права вимоги платежів та права власності на товари (а.с. 15).

Станом на 20.04.2019р. відповідачем з загальної суми 45 025,59 грн. сплачено платежів на загальну суму 25 130,00 гривень, заборгованість становить 19 895,59 грн., з яких 12 897,65 грн. - заборгованість за основним боргом; 6 997,94 грн. – штрафні санкції, що підтверджується відповідним розрахунком (а.с. 5).

Статтею 204 ЦК України проголошена презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За правилами ст. ст. 525, 526, 527 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмові від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 546 ЦК України передбачає, що одним з видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Пунктом 12.1 договору встановлено, що сторони несуть відповідальність, встановлено цим договором, правилами та чинним законодавством України. Відповідно до п.12.2 договору у разі прострочення сплати платежів на строк 10 календарних днів клієнт сплачує неустойку в розмірі 5 відсотків від суми заборгованості за прострочення кожного платежу. У разі прострочення спати платежів на строк більше 10 календарних днів, клієнт сплачує неустойку в розмірі 10 відсотків від суми заборгованості за кожен місяць прострочення.

Оскільки, відповідачем було порушено порядок сплати коштів за Договором, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 15.11.2019р. складає 19 895,59 грн., з яких 12 897,65 грн. - заборгованість за основним боргом; 6 997,94 грн. – штрафні санкції, нарахованих відповідно до положень п. 12.2 Договору.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст. ст. 77, 78 ЦПК України, на підтвердження сплати боргу за Договором відповідач не надав.

В даному випадку позивач надав суду достатньо доказів про невиконання відповідачем зобов`язання за договором, що знайшло своє підтвердження в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача також треба стягнути і судові витрати, які складаються з розміру сплаченого судового збору - 1921,00 грн.

Керуючись ст.ст. ст. ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89, 128-131, 141, ч. 4 ст. 223, ч. 2 ст. 247, ст.ст. 259, 263-265, ч. 2, 3 ст. 274, ч. 5 ст. 279, ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» (код ЄДРПОУ 38922870, місце знаходження: м. Київ, просп. Степана Бандери, 21 (корпус В) заборгованість за договором про отримання товарів в системі ПлатиПізніше-тм № 6020006677 від 22.10.2018р. в розмірі 19 895,59 грн. (дев`ятнадцять тисяч вісімсот дев`яносто п`ять гривень 59 коп.), з яких 12 897,65 грн. - заборгованість за основним боргом, 6 997,94 грн. – штрафні санкції.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» (код ЄДРПОУ 38922870, місце знаходження: м. Київ, просп. Степана Бандери, 21 (корпус В) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 289 ЦПК України, а саме, заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Наумова О.С.