Рішення № 88239468, 17.03.2020, Володимирський міський суд Волинської області (до 25.04.2025 - Володимир-Волинський міський суд Волинської області)

Копія.

154/2905/19

2/154/49/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року м. Володимир-Волинський

Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:

головуючого - судді Каліщука А.А.

за участю секретаря судового засідання Процюк Н.Р.,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду Волинської області цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся в суд із даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 03.10.2012 року ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.

У зв`язку з порушенням зобов`язань за кредитним договором, заборгованість ОСОБА_1 станом на 30.06.2019 року становить 108598,44 грн., з яких: 412,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 96738,75 грн. - заборгованість за відсотками; 5800 грн.- заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 5147,55 грн. - штраф (процентна складова).

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 108598,44 грн. та судові витрати.

В судове засідання представник позивача не з`явився, однак подав заяву, в якій просить позов задовольнити та проводити розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги відповідач визнає частково у розмірі 412,15 грн. Пояснив, що відповідач не підписувала жодних договорів, в якому зазначено розмір процентнів за користування кредитом, а також штрафні санкції за невиконання зобов`язань. Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15). Відповідач не обумовлювала у письмовому вигляді, в тому числі у заяві-анкеті про приєднання до умов договору, розмір процентів за користування кредитом та відповідальність у вигляді пені, штрафів за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03.10.2012 р. шляхом підписання заяви-анкети. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 р. справа №342/180/17. З огляду наведеного просить позов задовольнити частково у розмірі 412,15 грн.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 03.10.2012 р. між ПАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» укладено кредитний договір з ОСОБА_1 .

Згідно з умовами договору ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 2000 грн., шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, отримавши платіжну картку.

Із змісту заяви вбачається, що ОСОБА_1 згідна з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Позивач до кредитного договору додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті https://privatbank.ua/terms/.

Із дослідженого розрахунку вбачається, що кредитна заборгованість відповідача перед банком станом на 30.06.2019 року становить 108598,44 грн., з яких: 412,15 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 96738,75 грн. - заборгованість за відсотками; 5800 грн. - заборгованість за пенею та комісією; 500 грн. - штраф (фіксована частина); 5147,55 грн. - штраф (процентна складова).

Таким чином, позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив, крім тіла кредиту, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за процентами за користування кредитом, заборгованість за пенею і штрафами (процента та фіксована складова).

Однак, суд вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення із відповідача заборгованості за процентами, пенею та стягнення штрафів виходячи з наступного.

Із дослідженої судом анкети - заяви встановлено, що у ній відсутні умови договору про встановлення процентів за користування кредитом, відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, позивач посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору.

Витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема щодо розміру процентів за користування кредитом, сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.

Відповідач не обумовлювала у письмовому вигляді розмір процентів за користування кредитом та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Суд вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (03.10.2012 р.) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (19.09.2019 р.), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Також суд звертає увагу, що надані до позовної заяви Умови та правила надання банківських послуг та Умови, що розміщенні на офіційному сайті позивача, в редакції, які були на час виникнення спірних правовідносин (03.10.2012) р. є різними. Тобто, позивач надав суду Умови в редакції, які не були на момент виникнення спірних правовідносин і є найбільш сприятливими для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Суд приходить до висновку, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не визнаються відповідачем та не містять його підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 03.10.2012 р. шляхом підписання заяви-анкети.

Таким чином, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді розмір процентів за користування кредитом та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 р. справа №342/180/17, котрий суд застосовує до спірних правовідносин.

Згідно з ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Проте, позивач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що сторони погодили розмір процентів за користування кредитом та обов`язок відповідача сплатити штрафи і пеню за прострочення виконання ним зобов`язання.

З огляду наведеного суд прийшов до висновку про безпідставність вимог про стягнення заборгованості за процентами, пенею та штрафами через відсутність передбаченого обов`язку відповідача по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 03.10.2012 р., оскільки Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.

З урахуванням наведеного, суд відмовляє у задоволенні вимог про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по процентах за користування кредитом, а також за пенею та штрафами.

Вирішуючи вимогу про стягнення заборгованості за тілом кредиту суд виходить з наступного.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Оскільки позивач надав відповідачу кредит у розмірі 2000 грн., однак відповідач не повернув повністю кредит, не виконав зобов`язання, і у нього існує заборгованість за тілом кредиту в сумі 412,15 грн., котра визнається відповідачем, тому відповідач зобов`язаний повернути позивачу кредитні кошти в сумі 412,15 грн.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що вимога позивача про стягнення із відповідача на його користь 412,15 грн. є доведеною, а тому підлягає до задоволення. При цьому, вимоги позивача про стягнення із відповідача 96738,75 грн. заборгованості за відсотками, 5800 грн. заборгованість за пенею та комісією, 500 грн. штрафу (фіксована частина), 5147,55 грн. штрафу (процентна складова) є безпідставними і не підлягають до задоволення.

Беручи до уваги, що позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог, котрі становлять 7,10 грн. (1921х0,37% (розмір задоволених вимог):100%).

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 265 ЦПК України, ст.ст. 526, ч.1 ст. 548, ч.1 ст. 549, ч.1 ст.610, ч.1 ст. 611, 625, 1049, 1054 ЦК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) в користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» (місце реєстрації: 01001, вул. Грушевського, 1Д, м. Київ, ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором №б/н від 03.10.2012 р. в сумі 412(чотириста дванадцять гривень) 15 коп.

Стягнути із ОСОБА_1 в користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» 7,10 грн. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Володимир-Волинський міський суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: /підпис/

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Володимир-Волинського

міського суду Волинської області А.А. Каліщук