Рішення № 88235986, 04.03.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/4367/19

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання – Крутько О.В.,

позивача – ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Громадської ради доброчесності, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Вища кваліфікаційна комісія суддів України про визнання протиправним та скасування висновку.

В С Т А Н О В И В:

11 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Громадської ради доброчесності, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Вища кваліфікаційна комісія суддів України про протиправним та скасування висновку про невідповідність судді Краснолуцького міського суду Луганської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений Громадською радою доброчесності 14.10.2019 року.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.11.2019 року адміністративну справу №440/4367/19 передано до Луганського окружного адміністративного суду на розгляд за територіальною підсудністю /а.с.93-94/.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 справу №440/4367/19 передано на розгляд до Полтавського окружного адміністративного суду /а.с. 104-105/.

Справа надійшла до Полтавського окружного адміністративного суду 26.12.2019 року, що підтверджується даними реєстрації на вхідному штампі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі 440/4367/19 за позовом ОСОБА_1 до Громадської ради доброчесності, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Вища кваліфікаційна комісія суддів України про визнання протиправним та скасування висновку. Справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог заначала, що є суддею Лохвицького районного суду Полтавської області та відносно неї відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищою кваліфікаційною комісією суддів України проводилося кваліфікаційне оцінювання. В межах процедури кваліфікаційного оцінювання відповідачем затверджено висновок від 14.10.2019 року про невідповідність судді Краснолуцького міського суду Луганської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики. Позивач вважає, що оскаржуваний висновок відповідача є необґрунтованим та незаконним, у зв`язку із чим просить визнати його протиправним та скасувати.

У встановлений судом строк відзиву від відповідача, а також інших заяв, клопотань, пояснень не надійшло, при цьому, копію ухвали про відкриття провадження у справі, а також позовну заяву і додані до неї документи надіслано судом на електронну адресу відповідача - info@grd.gov.ua та поштову адресу - м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 9 рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Проте, зазначений лист повернувся до суду не врученим із відміткою «не знайдено за цією адресою», тобто зазначена копія ухвали не була вручена відповідачу з незалежних від суду причин.

Відтак, в силу вимог частини шостої статті 251 Кодексу адміністративного судочинства України слід вважати, що копія ухвали про відкриття провадження у адміністративній справі вручена відповідачу належним чином.

Згідно із частиною шостою статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач позов підтримав з підстав, зазначених в позовній заяві.

Представники відповідача та третьої особи в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялися належним чином.

Суд, заслухавши вступне слово позивача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи.

Указом Президента України від 18.06.2010 року № 713/2010 призначено строком на п`ять років у місцевих загальних судах на посаду судді Краснолуцького міського суду Луганської області ОСОБА_1 /а.с. 84; https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/713/2010/.

Указом Президента України від 07.08.2017 року № 212/2017 року призначено у місцевих загальних судах на посаду судді Краснолуцького міського суду Луганської області ОСОБА_1 та переведено шляхом відрядження строком до шести місяців суддю Краснолуцького міського суду Луганської області ОСОБА_1 на роботу на посаді судді Лохвицького районного суду Полтавської області /https://www.president.gov.ua/documents/2122017-22322/.

Наказом Лохвицького районного суду Полтавської області № 3/ос.с від 10.08.2017 року "Про тимчасове переведення у порядку відрядження ОСОБА_1 " визначено ОСОБА_1 вважати такою, що приступила до виконання повноважень судді Лохвицького районного суду Полтавської області, тимчасово переведеної у порядку відрядження з Краснолуцького міського суду Луганської області, з посадовим окладом згідно штатного розпису з 10.08.2017 року по 06.02.2018 року /а.с.78/.

Указом Президента України від 07.02.2018 року № 24/2018 року продовжено строк відрядження на шість місяців судді Краснолуцького міського суду Луганської області ОСОБА_1 на роботу на посаді судді Лохвицького районного суду Полтавської області /https://www.president.gov.ua/documents/242018-23682/.

Наказом Лохвицького районного суду Полтавської області № 1/ос.с від 01.03.2018 року "Про тимчасове переведення у порядку продовження відрядження та призначення на адміністративну посаду ОСОБА_1 " визначено вважати ОСОБА_1 такою, що приступила з 01.03.2018 року до виконання повноважень судді Лохвицького районного суду Полтавської області, тимчасово переведеної у порядку продовження відрядження з Краснолуцького міського суду Луганської області, з посадовим окладом згідно штатного розпису з 01.03.2018 року по 06.08.2018 року строком на шість місяців /а.с. 79/.

Указом Президента України від 20.08.2018 року № 228/2018 року переведено суддю Краснолуцького міського суду Луганської області ОСОБА_1 на роботу на посаді судді Лохвицького районного суду Полтавської області /а.с. 76,77; https://www.president.gov.ua/documents/2282018-24678/.

Наказом Територіального управління Державної судової адміністрації України в Луганській області № 47/к від 17.09.2018 року "Про відрахування зі штату суду судді ОСОБА_1 " відраховано суддю ОСОБА_1 зі штату Краснолуцького міського суду Луганської області у зв`язку з переведенням на посаду судді Лохвицького районного суду Полтавської області 17.09.2018 року /а.с.80/.

Наказом Лохвицького районного суду Полтавської області від 18.09.2018 року № 7/ос.с "Про призначення судді ОСОБА_1 " призначено до Лохвицького районного суду Полтавської області з 18.09.2018 року на посаду судді ОСОБА_1 в порядку переведення з Краснолуцького міського суду Луганської області з посадовим окладом згідно штатного розпису /а.с. 81/.

14.10.2019 року Громадською радою доброчесності у межах процедури проведення кваліфікаційного оцінювання суддів затверджено висновок про невідповідність судді Краснолуцького міського суду Луганської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики /а.с. 19-22; https://grd.gov.ua/data/files/conclusions/ Kvalifikatsiine%20Otsiniuvania%202019/2019_10_14/bondarva_vysn.pdf/.

Позивач не погодилась із вищевказаним висновком Громадської ради доброчесності від 14.10.2019 року та оскаржила його до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Пунктом 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно - правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно пункту 7 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України "суб`єкт владних повноважень" - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

При цьому, спір набуває ознак публічно-правового за умов не лише наявності серед суб`єктів спору публічного органу чи посадової особи, а й здійснення ним (ними) у цих відносинах владних управлінських функцій. Для цілей і завдань адміністративного судочинства владну управлінську функцію необхідно розуміти як діяльність усіх суб`єктів владних повноважень з виконання покладених на них Конституцією чи законами України завдань.

Отже, визначальною ознакою суб`єкта владних повноважень є виконання ним владних управлінських функцій. Водночас, за законом надання правового захисту у порядку адміністративного судочинства правам, свободам, інтересам, що порушені суб`єктом владних повноважень, не пов`язується з обов`язковим віднесенням такого суб`єкта до системи органів державної влади або місцевого самоврядування, а так само не ставиться у залежність від наявності або відсутності у такого суб`єкта владних повноважень статусу юридичної особи.

Правовий статус Громадської ради доброчесності визначений статтею 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Так, згідно частини 1 статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.

До повноважень Громадської ради доброчесності належить, зокрема: збирання, перевірка та аналіз інформації щодо судді (кандидата на посаду судді); надання Вищій кваліфікаційній комісії суддів України інформацію щодо судді (кандидата на посаду судді); надання, за наявності відповідних підстав, Вищій кваліфікаційній комісії суддів України висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності, який додається до досьє кандидата на посаду судді або до суддівського досьє (частина 6 статті 87 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Частиною 4 статті 85 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суддівське досьє, серед іншого, має містити висновок Громадської ради доброчесності (у разі його наявності).

Частиною 1 статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що якщо Громадська рада доброчесності у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям доброчесності та професійної етики, то Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане не менше ніж одинадцятьма її членами.

З аналізу змісту вказаних норм права слід дійти висновку, що на Громадську раду доброчесності покладено функцію щодо участі у проведенні кваліфікаційного оцінювання з метою визначення здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями.

Тобто, відповідач у зазначений спосіб приймає участь у формуванні суддівського корпусу, впливає на суддівську кар`єру та наділений з цією метою відповідними владними повноваженнями, а тому є суб`єктом владних повноважень у розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи, що складання та надання висновку про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям доброчесності та професійної етики, який за своєю суттю є актом індивідуальної дії, є здійсненням владних управлінських функцій та стосується проходження позивачем публічної служби, а також зважаючи на те, що спірний висновок Громадської ради доброчесності безпосередньо стосується прав та законних інтересів позивача, які вона вважає порушеними, даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду за правилами Кодексу адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 2 Регламенту Громадської ради доброчесності /https://grd.gov.ua/data/files/docs/Reglament%20GRD_vid%2021.01.2018.pdf, далі Регламент ГРД/ передбачено, що завданням Ради як інструменту громадськості, що встановлений Законом України "Про судоустрій і статус суддів", є утвердження доброчесності та високих стандартів професійної етики у суддівському корпусі. З цією метою Рада сприяє Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання шляхом надання інформації про них або висновків про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) цим критеріям.

Підпунктом 4.10.1 пункту 4.10 Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, затвердженим Рішенням ВККСУ 13.10.2016 №81/зп-16 /https://vkksu.gov.ua/userfiles/doc/regulations020719, далі - Регламент ВККСУ/ передбачено, що Інформація щодо судді (кандидата на посаду судді) (далі – інформація) або висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності (далі – висновок) надається до Комісії Громадською радою доброчесності не пізніше ніж за 10 днів до визначеної Комісією дати засідання з проведення співбесіди стосовно такого судді (кандидата на посаду судді) (далі – співбесіда). Інформація або висновок подаються до Комісії у паперовій або електронній формі безпосередньо чи за допомогою засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію подання документів. Приймання Комісією інформації або висновку завершується о 18 год. 00 хв. (о 24 год. 00 хв. у разі направлення електронною поштою) дня, який передує першому з 10 днів до визначеної Комісією дати проведення співбесіди. Інформація або висновок вважаються поданими, якщо отримані Комісією у строк, визначений абзацом третім цього пункту. У разі недотримання Громадською радою доброчесності строку, визначеного абзацом третім цього пункту, питання щодо розгляду матеріалів, вирішується Комісією у складі колегії під час проведення засідання, про що ухвалюється протокольне рішення. Висновок, що надійшов після початку засідання з проведення співбесіди, Комісією не розглядається.

Згідно з частинами 1, 2 статті 19 Регламенту ГРД за результатами аналізу та (або) перевірки інформації щодо судді (кандидата на посаду судді) Рада колегією приймає вмотивований висновок про невідповідність судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та (або) доброчесності, якщо визнає: 1) достовірною інформацію, яка є достатньою для такого висновку; або 2) наявність обґрунтованого сумніву щодо відповідності судді (кандидата на посаду судді) критерію доброчесності чи професійної етики, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади. У висновку наводяться посилання на джерела інформації, а в разі необхідності самі джерела додаються до висновку.

Про необхідність надання саме обґрунтованого висновку йдеться також і у Висновку Ради Європи від 10.04.2017 щодо Регламенту ГРД /пункт 3.4/.

Відповідно до пункту 11 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання судді (кандидата на посаду судді), показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням ВККС України від 03.11.2016 №143/зп-16, /https://vkksu.gov.ua/userfiles/doc/polozhennia.pdf/ відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності оцінюється (встановлюється) за такими показниками: 11.1. Достовірність відомостей, зазначених кандидатом на посаду судді у декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, декларації про доходи від професійної діяльності для самозайнятої особи, фізичної особи - підприємця. 11.2. Достовірність відомостей, зазначених кандидатом на посаду судді у декларації родинних зв`язків та декларації доброчесності, а також інших документах, поданих кандидатом. 11.3. Наявність інформації про вчинення кандидатом на посаду судді проступків або правопорушень, які свідчать про його недоброчесність, а також фактів притягнення його до відповідальності. 11.4. Наявність незабезпечених зобов`язань майнового характеру, які можуть мати істотний вплив на здійснення правосуддя. 11.5. Відповідність витрат і майна кандидата на посаду судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам. 11.6. Дотримання кандидатом на посаду судді законодавства, що регулює його професійну діяльність. 11.7. Надання адвокатом (патентним повіреним) правової допомоги з питань, які відповідають рівню його компетенції. 11.8. Чесність і сумлінність при здійсненні професійної діяльності. 11.9. Інші дані, які можуть вказувати про відповідність кандидата на посаду судді критерію доброчесності.

Ці показники оцінюються за результатами співбесіди та дослідження інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді, зокрема: 1) інформації та документів, наданих кандидатом на посаду судді, та будь-якої іншої інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді; 2) інформації, наданої центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику, органом державного фінансового контролю в Україні, іншими органами державної влади, установами та організаціями; 3) декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; 4) декларації родинних зв`язків та декларації доброчесності кандидата на посаду судді; 5) результатів повної перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (у разі її проведення); 6) висновку Громадської ради доброчесності (за наявності); 7) іншої інформації, що включена до досьє кандидата на посаду судді.

Відповідність кандидата на посаду судді критерію професійної етики оцінюється (встановлюється) за такими показниками: 10.1. Відповідність витрат і майна кандидата на посаду судді та членів його сім`ї, а також близьких осіб задекларованим доходам. 10.2. Відповідність кандидата на посаду судді вимогам законодавства у сфері запобігання корупції. 10.3. Для науковців: 10.3.1. Дотримання норм та принципів, що визначають моральну поведінку вченого, його відповідальність перед суспільством, а також дотримання норм та принципів Етичного кодексу ученого України. 10.4. Для адвокатів: 10.4.1. Дотримання принципів та засад здійснення адвокатської діяльності щодо високих етичних стандартів поведінки та дотримання адвокатами особливих деонтологічних вимог і правил, визначених Правилами адвокатської етики. 10.5. Наявність фактів притягнення кандидата на посаду судді до відповідальності за вчинення проступків або правопорушень, які свідчать про неетичність його поведінки. 10.6. Інша інформація, що міститься у досьє кандидата на посаду судді.

Ці показники оцінюються за результатами дослідження інформації, яка міститься у досьє кандидата на посаду судді, та співбесіди.

Отже, будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень, зокрема й висновок ГРД, має бути обґрунтованим, ґрунтуватись на достовірних обставинах та підтверджуватись відповідними доказами.

Висновок про невідповідність судді Краснолуцького міського суду Луганської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений Громадською радою доброчесності 14.10.2019 року, ґрунтується на наступних підставах.

1. Суддя не повідомила про наявність конфлікту інтересів та (або) не вжила інших заходів для його запобігання. Суддя використовувала сумнівні способи набуття майна у власність, встановлення певних юридичних фактів, ухилення від оподаткування. Підставою для вказаного висновку стало те, що у 2017-2018 роках Лохвицький районний суд Полтавської області розглядав три справи, що були розподілені на суддю Бондар В.А., в якою стороною був Ященко Володимир Іванович: № 538/726/17, № 538/459/18, № 538/1665/18. У першій справі суддя взяла самовідвід, а дві інші розглянула та ухвалила рішення. При цьому, згідно з декларацією за 2017 рік суддя з 11.09.2017 року має на праві користування (суборенда) квартиру загальною площею 83,4 кв.м. у м. Лохвиця, власником якої є ОСОБА_2 . Крім того, рішення у вказаних справах містять неточну інформацію щодо реєстрацію права власності на земельну ділянку згідно державного акту на право приватної власності на землю серії ІІ-ПЛ № 049482; містять завідомо неправдиву інформацію.

2. Суддя безпідставно не задекларувала своєчасно своє майно чи члена сім`ї, що є ліквідним активом, дохід, або значно занизила його обсяг і (або) вартість. Суддя безпідставно допустила значні розбіжності у відомостях, поданих у майнових деклараціях за різні або ті самі періоди. Підставою для вказаного висновку стало те, що позивач не декларувала право користування транспортного засобу марки NISSAN, моделі JUKE, 2011 року випуску. А також розбіжності щодо доходу матері позивача та наявності грошових активів на банківському рахунку матері та фінансової спроможності для придбання автомобіля.

3. Суддя не пояснила переконливо джерела походження ліквідного майна, витрат, отриманих благ (її, членів сім`ї чи близьких осіб) і/або легальні доходи, на думку розсудливого спостерігача, викликають сумніви щодо достатності для набуття такого майна, здійснення таких витрат, отримання благ. Підставою для вказаного висновку стала інформація щодо набуття суддею права власності на квартиру загальною площею 88,05 кв.м. у м. Києві, вартість якої перевищує задекларовані доходи позивача.

4. Суддя вчинила корупційне або пов`язане з корупцією правопорушення. Підставою для вказаного висновку стало те, що позивачем не було подано повідомлення про суттєві зміни у майновому стані у зв`язку з придбанням квартири у м. Києві 21.09.2016 року.

З приводу Розділу 1 спірного висновку позивач зазначала, що рішення по цивільній справі № 538/459/18 прийняте 24.05.2018 року. Рішення не оскаржене, є чинним, нічиїх законних прав та інтересів не порушено. Справа № 538/1665/18 розглядалась в порядку окремого провадження, було заявлено про встановлення юридичного факту і була пов`язана з попередньою справою.Розгляд справи був проведений без участі заявника та заінтересованої особи.

З цього приводу суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 11.03.2011 №2-рп/2011 давати оцінку процесуальним діям суддів щодо розгляду конкретної судової справи можуть тільки суди апеляційної і касаційної інстанцій при перегляді судових рішень.

Згідно з пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 №8 «Про незалежність судової влади» відповідно до частини 5 статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, у межах провадження справи, в якій вони ухвалені.

Аналогічні положення знайшли своє відображення в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» зазначено, що рішення суддів не повинні бути предметом перегляду поза межами звичайної процедури оскарження (пункт 80).

Враховуючи вищевикладене, суд констатує, що Громадська рада доброчесності не наділена законом повноваженнями оцінювати законність та обґрунтованість судового рішення.

Представником відповідача не надано, а матеріали справи не містять судових рішень апеляційної та касаційної інстанції, якими скасовані рішення суду першої інстанції у справах № 538/459/18, № 538/1665/18.

Також, матеріали справи не містять судових рішень апеляційної та касаційної інстанції у справах № 538/459/18, № 538/1665/18, якими було б встановлено факт порушення норм процесуального права при визначенні складу суду в суді першої інстанції.

Суд звертає увагу, що Громадська рада доброчесності утворюється з метою сприяння Вищій кваліфікаційній комісії суддів України у встановленні відповідності судді (кандидата на посаду судді) критеріям професійної етики та доброчесності для цілей кваліфікаційного оцінювання.

Однак в її повноваження не входить перевірка судових рішень на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин вищевказані висновки відповідача у розділі І спірного рішення є необґрунтованими.

З проводу розділу 2,3,4 спірного висновку суд зазначає, що правові та організаційні засади функціонування системи запобігання корупції в Україні, зміст та порядок застосування превентивних антикорупційних механізмів, правила щодо усунення наслідків корупційних правопорушень визначені у Законі України «Про запобігання корупції».

Статтею 46 Закону України «Про запобігання корупції визначено повний перелік інформації, що зазначається в декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Статтею 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено вичерпний перелік обов`язків судді.

Так, згідно з пунктами 7, 10 частини сьомої цієї статті суддя зобов`язаний: подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування; підтверджувати законність джерела походження майна у зв`язку з проходженням кваліфікаційного оцінювання або в порядку дисциплінарного провадження щодо судді, якщо обставини, що можуть мати наслідком притягнення судді до дисциплінарної відповідальності, викликають сумнів у законності джерела походження майна або доброчесності поведінки судді.

Таким чином, системний аналіз статті 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Закону України «Про запобігання корупції» вказує на необхідність надання інформації стосовно самого судді, який має бути обізнаним відносно себе та передбачає вжиття при цьому розумних заходів щодо отримання відомостей про членів сім`ї. Обов`язку щодо збору та надання інформації стосовно майнового стану близьких осіб законодавство не встановлює.

У відповідності до частини 1 статті 4 та пункту 8 частини 1 статті 11 Закону України «Про запобігання корупції», виключно Національне агентство з питань запобігання корупції наділене на законодавчому рівні повноваженнями з контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зберігання та оприлюднення таких декларацій, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

У рішенні Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 814/886/17 зазначено, що здійснення контролю та перевірки декларації осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, зокрема, щодо достовірності повноти відомостей, зазначених суб`єктом декларування у декларації, належить до виключної компетенції Національного агентства з питань запобігання корупції.

Таким чином, саме цей компетентний орган вправі має право стверджувати, приймати відповідні рішення та формувати висновки щодо порушення позивачем вимог щодо декларування, необхідності декларування фактів, що випливають з наведених вище обставин.

Таких висновків Національного агентства з питань запобігання корупції під час розгляду справи до суду не надано. Відсутні і докази звернення з цього приводу відповідача чи Вищої кваліфікаційної комісії суддів України до Національного агентства з питань запобігання корупції.

Суд вважає, що відповідач під час прийняття рішень, не повинен перебирати на себе компетенцію інших органів влади в частині встановлення фактів, що згідно з нормами чинного законодавства України прямо не належать до компетенції Громадської ради доброчесності, а віднесені до компетенції інших органів держави, зокрема, наводити висновки щодо достатності підстав вважати встановленими відповідні обставини, у разі відсутності рішення такого компетентного органу, прийнятого у визначеному чинним законодавством України порядку.

Підсумовуючи викладене у сукупності, суд вважає, що викладені в оскаржуваному висновку доводи Громадської ради доброчесності не є достатніми для висновку про наявність обґрунтованого сумніву чи можливість виникнення обґрунтованого сумніву щодо відповідності позивача критерію доброчесності чи професійної етики.

Суд також звертає увагу, що з самого висновку від 14.10.2019 вбачається, що Громадська рада доброчесності не забезпечила право судді на надання пояснень з приводу обставин, зазначених у висновку.

Не надання можливості позивачу надати пояснення щодо питань, які зазначені у висновку Громадської ради доброчесності, на переконання суду, свідчить про неповне отримання інформації, використання її без належної перевірки та позбавлення позивача права на участь у процесі прийняття рішення щодо нього.

Крім того, слід зазначити, що спірний висновок складений 14.10.2019 року на суддю Краснолуцького міського суду Луганської області, в той час як згідно Указу Президента України від 20.08.2018 року № 228/2018 позивач переведена суддею Лохвицького районного суду Полтавської області.

Відповідно до частин 1,2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких гуртуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано заперечень проти позовних вимог та доказів в обґрунтування висновків у спірному рішенні.

Таким чином, суд вважає, що висновок про невідповідність судді Краснолуцького міського суду Луганської області Бондарь Вікторії ОСОБА_3 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений Громадською радою доброчесності 14.10.2019 року, не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, прийнятий без урахування права особи на участь у процесі прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вище викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Громадської ради доброчесності (електронна адреса: info@grd.gov.ua), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Вища кваліфікаційна комісія суддів України (вул. Генерала Шаповала, 9, м. Київ, 03109; код ЄДРПОУ 37316378) визнання протиправним та скасування висновку - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати висновок про невідповідність судді Краснолуцького міського суду Луганської області ОСОБА_1 критеріям доброчесності та професійної етики, затверджений Громадською радою доброчесності 14.10.2019 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.03.2020 року.

Головуючий суддя А.Б. Головко