Рішення № 88235978, 17.03.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/344/20Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Ясиновського І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протизаконними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

21 січня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та його підрозділу (відділу), що виконує розрахунок пенсій громадян Київського району м. Полтава протизаконними та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області та його підрозділу (відділу), що виконує розрахунок пенсій громадян Київського району м. Полтава розрахувати пенсію ОСОБА_1 з урахуванням вимог діючого законодавства Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та п.2 ст. 27 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період з 01.04.1990 по 01.03.1991 включно з додаваннями до першої складової пенсії ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 27 січня 2020 року позовну заяву залишено без руху у зв`язку з невідповідністю її вимогам статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

11 лютого 2020 року до суду надійшли документи на усунення недоліків позивача, у тому числі уточнений позов, відповідно до якого вимоги викладені в наступній редакції:

"визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протизаконною;

зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області розрахувати частину пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.1990 по 01.03.1991 включно відповідно до абзацу 1, 3 п.2 ст. 27 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог п. 2 ст. 56 та ст. 57 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додати її до частини розміру пенсії "... за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом - відповідно до цього Закону. (Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

В обґрунтування своїх вимог позивач посилалась на те, що за результатами звернення до відповідача про призначення їй пенсії з урахуванням вимог п. 2 ст. 56 та ст. 57 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області частково задовольнило її вимоги, призначивши ОСОБА_1 пенсію відповідно до ст.55 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", але розрахував та виплачує тільки одну частину. Заява та прохання розрахувати пенсію з урахуванням п. 2 ст. 56 та ст. 57 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.04.1990 по 01.03.1991 включно відповідно до абзацу 1,3 п.2 ст. 27 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" відповідачем проігнорована. Крім того, також у своїй заяві просила додати до розрахунку пенсії за період страхового стажу що встановлений ГУ ПФУ в Полтавській області з 01.04.1990 по 31.03.1995 та з 01.10.2000 по 31.03.2019. Викладене, на думку позивача, підтверджено доданим до позову листуванням з органами Пенсійного фонду України.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

24.02.2020 до суду позивачем подано клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить:

"- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протизаконною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області розрахувати частину пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.1990 по 01.03.1991 включно відповідно до абзацу 1, 3 п.2 ст. 27 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог п. 2 ст. 56 та ст. 57 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додати її до частини розміру пенсії за період страхового стажу що встановлений ГУ ПФУ в Полтавській області з 01.04.1990 по 31.03.1995 та з 01.10.2000 по 31.03.2019".

Ухвалою суду від 17 березня 2020 року відмовлено у прийнятті до розгляду та повернуто клопотання ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протизаконними та зобов`язання вчинити певні дії.

27.02.2020 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якої представник відповідача позов не визнав, просив відмовити у його задоволенні. Пояснив, що розмір пенсії обчислено за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; позивачці виплачується пенсія в розмірі встановленому Кабінетом Міністрів України, оскільки розмір пенсії менше прожиткового мінімуму їй здійснюється доплата до прожиткового мінімуму та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26.03.2008 № 265 державна адресна допомога /а.с. 104-106/.

16.03.2020 до суду позивачем подано клопотання про виправлення описки та уточнення позовних вимог, відповідно до якої просить:

"- визнати бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області протизаконною;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області розрахувати з 18.07.2019 частину пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.1990 по 01.03.1991 включно відповідно до абзацу 1,3 п.2 ст. 27 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог п. 2 ст. 56 (в тому числі пенсію в повному обсязі без обмежень максимальним розміром) та ст. 57 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та додати її до частини розміру пенсії за період страхового стажу що встановлений ГУ ПФУ в Полтавській області з 01.04.1990 по 31.03.1995 та з 01.10.2000 по 31.03.2020".

Ухвалою суду від 17 березня 2020 року відмовлено у прийнятті до розгляду та повернуто клопотання ОСОБА_1 від 16 березня 2020 року про виправлення описки та уточнення позовних вимог у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протизаконними та зобов`язання вчинити певні дії.

За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.

Відповідно до частини другої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

18.07.2019 позивачем подано до Полтавського об`єднаного управління ПФУ заяву про призначення/перерахунок пенсії, згідно якої просила призначити пенсію за віком з власноручним дописом "по ЧАЕС Закон «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»". При цьому, при призначенні пенсії просила згідно власноручного допису "Відповідно ст. 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» для розрахунку сер. з-ти взяти період з липня 1990 року по червень 1991 року" /а.с. 61/.

З урахуванням роботи позивача у зоні відчуження пенсію їй призначено достроково за віком, як потерпілій від Чорнобильської катастрофи. Її розмір обчислено за нормами Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на підставі поданих документів, що підтверджено відповідачем у наданому до суду відзиві, про що повідомлено позивача повідомлено листами від 08.08.2019 № 3883/О-02, від 28.08.2019 № 4213/О-02 та від 21.12.2019 № 23743/03.1-20 /а.с. 3-4, 19, 32-33/.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796-XII).

На громадян, які постраждали від аварії на ЧАЕС, поширюється дія спеціального закону - Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У рішенні від 17.07.2018 № 6-р/2018 (справа № 1-11/2018(3830/15) Конституційний Суд України зазначив, що встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, передбаченого статтею 16 Основного Закону України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку (п. 4 мотивувальної частини).

Конституційний Суд України звернув увагу, що в ухваленому на виконання статті 16 Конституції України Законі № 796 передбачено додаткові гарантії соціального захисту для вказаних осіб - комплекс заходів у вигляді пільг, компенсацій і гарантій. Фактично ці заходи є компенсацією особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, за втрачене здоров`я, моральні і фізичні страждання, обмеження в реалізації своїх здібностей та можливостей забезпечити собі гідний життєвий рівень, а також основним засобом реалізації державою конституційного обов`язку щодо забезпечення соціального захисту таких осіб (п. 6 мотивувальної частини).

З огляду на підходи, висловлені Конституційним Судом України у загаданому вище рішенні, обмежувальне тлумачення прав, пільг, гарантій громадян, що постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС, не допускається.

Відповідно до статті 55 Закон № 796-XII особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV.

Пенсійний вік за бажанням особи може бути знижено тільки за однією підставою, передбаченою цією статтею, якщо не обумовлено інше. При цьому відповідне зниження пенсійного віку, передбачене цією статтею, застосовується також до завершення періоду збільшення віку виходу на пенсію до 1 січня 2022 року.

Частиною третьою статті 55 Закону 796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону № 1058-IV і цього Закону.

За загальним правилом передбаченим частиною першою статті 28 Закону № 1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною другою названої статті передбачено, що за наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж передбачено частиною першою цієї статті, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком.

Отже, наведеними нормами встановлено право на отримання особою мінімальної пенсії за віком за умови виконання двох умов - досягнення пенсійного віку та наявність необхідного страхового стажу. Поєднання вказаних умов передбачає об`єктивно обґрунтоване застосування механізму загальнообов`язкового державного пенсійного страхування з позицій настання визначених страхових ризиків (непрацездатність за віком) та економічної забезпеченості функціонування самоврядної солідарної системи фінансування (страхового стажу як періоду (строку) сплати страхових внесків для капіталізації страхової системи).

Недосягнення пенсійного віку зумовлює відмову у призначенні пенсії за відсутністю відповідного права, а наявність страхового стажу меншої тривалості тягне визначення мінімальної пенсії у розмірі пропорційному до наявного страхового стажу, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (частина третя статті 28 Закону № 1058-IV).

Разом з цим, як зазначено вище, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058-IV.

При цьому статтею 56 Закону № 796-ХІІ передбачені пільги щодо обчислення стажу роботи (служби).

Так частиною другої цієї статті визначено, що право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком № 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку.

Відповідно до статті 49 Закону № 796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

За таких обставин, позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до частини другої статті 56 Закону № 796-ХІІ із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку, оскільки при призначенні та обчисленні державної (основної) пенсії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, пенсія має нараховуватись та обчислюватись згідно з Законом № 1058-IV з врахуванням пільг, передбачених Законом № 796-ХІІ, норми якого стосуються також і умов визначення стажу роботи та середньомісячного фактичного заробітку особи, якій призначається пенсія.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22 листопада 2018 року у справі №483/1359/16-а (адміністративне провадження №К/9901/20307/18)

У справі, яка розглядається суд встановив, що ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, зі зниженням пенсійного віку, як особі, яка постраждала від Чорнобильської катастрофи 4 категорії /а.с. 60/.

Крім того, підстави призначення пенсії позивачем під сумнів не ставляться.

Позаяк спір у даній справі виник щодо відмови (на думку позивача "ігнорування") відповідача у перерахунку (розрахунку) пенсії ОСОБА_1 відповідно до абзацу 1, 3 п.2 ст. 27 Закону "Про загальнообов`якове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог п. 2 ст. 56 та ст. 57 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В силу приписів ч. 2 ст. 56 Закону № 796-ХІІ та за достатністю стажу роботи (понад 15 років) позивач має право на пенсію в повному розмірі, яка не може бути меншої розміру прожиткового мінімуму, визначеного законом для осіб, які втратили працездатність.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2019 року становить 1564 гривні.

Також, позивач вважає, що має право на розрахунок середньомісячного заробітку з заробітної плати, отриманої за час заробітку, який вона отримувала за час роботи в зоні ЧАЕС відповідно до ч. 2 ст. 57 Закону.

Оцінюючи викладене, суд зазначає, що статтею 55 Закону № 796-XII передбачено право осіб, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, на надання пенсії із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, а за змістом частини 3 цієї ж статті призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

В свою чергу, частиною 2 ст. 27 Закону № 1058-IV встановлено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Отже, зазначена правова норма надає особі, яка звертається за призначенням пенсії обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, зокрема, ті, які встановлені загальним Законом № 1058-IV або ж спеціальним Законом № 796-XII.

Одночасно, за змістом статті 57 Закону № 796-XII обчислення середньомісячного заробітку провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У разі обчислення пенсії відповідно до частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за бажанням того, хто звернувся за пенсією, середньомісячний фактичний заробіток для обчислення пенсії може визначатися за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення. Таким чином, позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення.

До такого ж правового висновку дійшов і Верховний Суд України у своїй постанові від 07.07.2015 року (справа № 21-727а15), а також підтриманий Верховним Судом у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі №676/5258/16-а (адміністративне провадження №К/9901/22001/18).

Застосовуючи цей правовий висновок, суд вважає, що позивач має право на перерахунок пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку на території радіоактивного забруднення.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 Закону № 796-XII якщо особа, яка звернулася за пенсією, пропрацювала на територіях радіоактивного забруднення менше місяця, середньомісячний заробіток визначається за цей календарний місяць з додаванням до заробітку на основній роботі.

Отже, позивач мав законні сподівання на перерахунок пенсії з викладених вище підстав, а відмова відповідача у такому перерахунку не відповідає закону.

На підставі ч.4 ст.45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Отже, для перерахунку вказаної пенсії діє заявочний принцип. Тобто підставою для прийняття рішення та здійснення відповідачем дій з перерахунку пенсії позивача є його заява.

Згідно з п.4.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі Порядок №22-1), орган, що призначає пенсію, розглядає питання про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою. Заяви про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії й поновлення виплати раніше призначеної пенсії приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів. Заяви осіб про призначення, перерахунок, поновлення, переведення з одного виду пенсії на інший реєструються в журналі реєстрації рішень органу, що призначає пенсію.

На підставі п.4.3 Порядку №22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії, орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії. Рішення органу про призначення пенсії, перерахунок та поновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший візується спеціалістом, який його підготував, та спеціалістом, який його перевірив. Рішення підписується начальником управління (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу начальника управління щодо розподілу обов`язків) та завіряється печаткою управління.

Отже, належним суб`єктом призначення пенсії у встановленому порядку є відповідний орган Пенсійного Фонду України, який має з такого питання прийняти відповідне рішення.

Відповідно до вимог Порядку подання нормативно-правових актів на державну реєстрацію до Міністерства юстиції України та проведення їх державної реєстрації, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 12.04.2005 №34/5, наказ, розпорядження, постанова, рішення акт організаційно-розпорядчого характеру чи нормативно-правового змісту, що видається суб`єктом нормотворення у процесі здійснення ним виконавчо-розпорядчої діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданої компетенції з основної діяльності, адміністративно-господарських або кадрових питань, прийнятий (виданий) на основі Конституції та інших актів законодавства України, міжнародних договорів України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та спрямований на їх реалізацію, спрямування регулювання суспільних відносин у сферах державного управління, віднесених до його відання.

Отже, рішення про призначення/відмову у призначенні позивачу пенсії за наслідками розгляду поданих документів оформлюються розпорядчим індивідуальним правовим актом рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області, а не листом у відповідь на заяву позивача.

Прийняття такого рішення за заявою позивача від 18.07.2019 відповідачем суду не доведено. Натомість відповідачем складено листи від 08.08.2019 № 3883/О-02, від 28.08.2019 № 4213/О-02 та від 21.12.2019 № 23743/03.1-20 щодо відмови у перерахунку, який не містить владного припису, носить інформативний характер, а його реквізити відповідають даті та номеру реєстрації, як вихідної кореспонденції. Рішення відповідача, як органу державної влади, не прийняте.

Проаналізувавши вищевказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо неприйняття рішення за заявою позивача від 18.07.2019 в частини розрахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.1990 по 01.03.1991 включно відповідно до абзацу 1,3 п.2 ст. 27 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог п. 2 ст. 56 та ст. 57 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а відповідні доводи позивача обґрунтовані лише у вказаній частині.

Виконуючи завдання адміністративного суду, передбачене у ст.2 КАС України, суд дійшов висновку для належного судового захисту порушених прав позивача визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неприйняття передбаченого законом рішення у встановлений строк за наслідками розгляду заяви позивача від 19.12.2019 щодо перерахунку пенсії.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

На підставі абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки протиправна бездіяльність відповідача полягає у неприйнятті ним рішення у визначений законом строк, суд дійшов висновку, що належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 18.07.2019 в частини розрахунку пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.1990 по 01.03.1991 включно відповідно до абзацу 1,3 п.2 ст. 27 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог п. 2 ст. 56 та ст. 57 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Водночас, що стосується позовних вимог в частині зобов`язання відповідача розрахувати пенсію ОСОБА_1 , суд виходить з того, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.

Адміністративний суд не може підміняти уповноважений орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань по суті, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Питання про призначення пенсії за віком, порушене у заяві позивача, не вирішувалось по суті відповідачем та ним не надавалася оцінка документам про вік, стаж та заробітну плату позивача.

У свою чергу, завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади.

Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.

Позовна вимога здійснити перерахунок позивачу пенсії стосується втручання у дискреційні повноваження відповідача.

Отже, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач відповідно до ухвали суду від 17 лютого 2020 року звільнена від сплати судового збору за подання цього позову і не надав доказів його сплати, відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (вул. Соборності, 66, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 13967927) про визнання бездіяльності протизаконними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 18.07.2019 в частині розрахунку пенсії за період з 01.04.1990 по 01.03.1991 включно відповідно до абзацу 1,3 п.2 ст. 27 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог п. 2 ст. 56 та ст. 57 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 18.07.2019 в частині розрахунку пенсії за період з 01.04.1990 по 01.03.1991 включно відповідно до абзацу 1,3 п.2 ст. 27 Закону "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням вимог п. 2 ст. 56 та ст. 57 Закону "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.Г.Ясиновський