Рішення № 88235861, 10.03.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

10 березня 2020 р. № 520/834/2020

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Дирявої К.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області видати ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) складене за формою згідно з додатком 1 до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. № 787 “Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів” подання на повернення з державного бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 4827,44 грн. (чотири тисячі вісімсот двадцять сім грн. 44 коп.), сплаченого згідно квитанції 0.0.1528507967.1 (код квитанції НОМЕР_2 ) від 19.11.2019 р.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що ним було сплачено збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомості у розмірі 4827,44 грн. згідно з квитанцією №0.0.1528507967.1 від 19.11.2019 року, однак позивачем вказано, що оскільки він придбав нерухоме майно вперше, то відповідно до п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" сплатив такий збір безпідставно, про що стало відомо тільки після укладення договору купівлі-продажу. З приводу вказаних обставин позивач звернувся до відповідача із заявою про складення подання на повернення відповідним органом Державної казначейської служби сплаченого збору у сумі 4827,44 грн., проте отримав відповідь із зазначенням того, що для встановлення правових підстав щодо повернення коштів збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна звернутись до суду. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувсь до суду з даним позовом, задля захисту своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 27.01.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у адміністративній справі за вищевказаним позовом.

Представник відповідача у наданому до суду відзиві на позов проти заявленого позову заперечував та зазначив, що відповідно до адміністративного позову позивач під час укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна сплатив збір на обов`язкове державне пенсійне страхування в розмірі 4827,44 грн., проте копію квитанції №7840 від 19.11.2019 надав на суму 48,27 грн. Також позивач у позовних вимогах просить суд стягнути з відповідача витрати на оплату банківської комісії в розмірі 20,16 грн. без надання доказів понесення таких витрат. При цьому, представником відповідача вказано, що обов`язок щодо сплати збору для позивача встановив нотаріус при посвідченні договору, а не орган Пенсійного фонду. Як встановлено представником відповідача, в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість. Отже, на думку відповідача, позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Позивачем через канцелярію суду було подано відповідь на відзив із викладенням власної правової позиції.

Ухвалою суду від 21.02.2020 року ухвалено, зокрема, розгляд справи №520/834/2020 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Позивач в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 19.11.2019 року було укладено договір купівлі-продажу квартири, який посвідчено приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Шуть О.Г., зареєстрований в реєстрі за №7863.

Відповідно до умов зазначеного договору позивач придбав квартиру АДРЕСА_2 . Пунктом 3 зазначеного договору визначено, що продаж здійснено за 482744,00 грн., що становить еквівалент 20000,00 грн.

Право власності на цю квартиру зареєстровано за позивачем у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.11.2019 р. (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1961360863101).

У адміністративному позові позивачем вказано, що при укладанні зазначеного договору ним було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (1% її вартості) в розмірі 4827,44 грн.

На підтвердження вказаних обставин позивачами до суду надано копію квитанції №0.0.1528507967.1 від 19.11.2019 року.

Суд зазначає, що зі змісту наявної в матеріалах справи копії квитанції №0.0.1528507967.1 від 19.11.2019 року вбачається, що позивачем було сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна (1% її вартості) в розмірі 4827,44 грн та вартість комісійного збору у розмірі 48,27 грн.

Також зі змісту адміністративного позову вбачається, що придбання житла за вищевказаним договором купівлі-продажу квартири позивачем було здійснено вперше, а отже у відповідності до норм діючого законодавства він не мав сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Як зазначено позивачем у позовній заяві, з приводу вказаних обставин він звернувся до відповідача із заявою щодо повернення збору з операції купівлі-продажу нерухомого майна.

Листом від 11.12.2019 року №6624/Є-14 відповідачем за результатами розгляду заяви позивача повідомлено, що органи Пенсійного фонду не наділені повноваженнями щодо визначення прав власності громадян на нерухоме майно та звільнення від сплати збору осіб, що придбавають майно вперше. При цьому, вказано, що первинність придбання нерухомого майна встановлюється лише органами суду. Також зазначено, що повернення сплаченого збору можливе лише за наявності позитивного рішення суду.

Позивач, вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду з даним позовом.

Суд зазначає, що відповідно до положень п.9 ст.1 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов`язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше. Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України. Нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна. Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками цього збору за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

При цьому, як визначено п.8 ч.1 ст.2 Закону України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Суд зазначає, що нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

В той же час, згідно із положеннями абз. 1 п.15-1 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Відповідно до пункту 15-3 Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 листопада 1998 року № 1740 нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що на підставі укладеного договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 , позивач вперше придбав нерухоме майно, на підтвердження чого до суду надано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта стосовно позивача.

Надаючи оцінку вказаним доказам, суд зазначає, що до суду не надано будь-яких належних та допустимих доказів, які б спростовували твердження позивача про придбання ним житла вперше, чи підтверджували реєстрацію на праві приватної власності за ним будь-якого іншого нерухомого майна та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору, відповідачем не надано.

Таким чином, з огляду на наведені вище норми діючого законодавства правовідносини, які виникли в даному випадку, належать до виключного випадку з огляду на обставини того, що позивачем нерухоме майно придбано вперше та як наслідок в даному випадку збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з такої операцій не сплачується.

При цьому, суд зазначає, що питання перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна придбавають житло вперше, що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Як встановлено судом ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

За відсутності відповідного правового механізму перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше саме держава в особі Пенсійного фонду України як уповноваженого суб`єкта владних повноважень зобов`язана доводити той факт, що у кожному конкретному випадку особа, що зобов`язана сплачувати збір на обов`язкове державне пенсійне страхування, придбала житло не вперше. Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Зазначена позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 20.02.2018 року у справі №819/1730/17, у якій також враховано правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену в рішеннях у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки (PincovdandPine v. The Czech Republic), Ґаші проти Хорватії (Gashiv. Croatia), Трго проти Хорватії (Trgo v. Croatia) щодо застосування принципу належного урядування, згідно якого державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Отже, посилання представника відповідача на обставини неможливості органами Пенсійного фонду перевірки первинності придбання фізичними особами нерухомого майна не можуть вважатися судом належними підставами для відмови позивачу у поверненні помилково сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири, оскільки відповідач не позбавлений можливості подати, у встановленому законом порядку, запит на отримання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стосовно доводів представника відповідача про ненадання доказів сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу квартири суд зазначає, що зазначає, що під час розгляду справи судом було досліджено оригінал квитанції №0.0.1528507967.1 від 19.11.2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 сплачено збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 4827,44 грн та вартість комісії у розмірі 48,27 грн. Копія зазначеної квитанції міститься в матеріалах справи.

Відтак, суд приходить до висновку про наявність підстав вважати наявними докази сплати позивачем збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в розмірі 4827,44 грн.

Суд зазначає, що порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії, визначений Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 3 вересня 2013 року №787.

Відповідно до положень п.5 Порядку №787 повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку. Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Згідно із пп.2 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215, Казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

З огляду на вищевикладене та враховуючи обставини того, що повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, яким є територіальний орган Пенсійний фонд України, то в даному випадку такий обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету покладено на відповідача.

Враховуючи встановлені під час судового розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова Харківської області подання на повернення з державного бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 4827,44 грн., сплаченого згідно квитанції 0.0.1528507967.1 (код квитанції 1783-5184-2905-6424) від 19.11.2019 р., складене за формою згідно з додатком 1 до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. № 787 “Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів”.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

З урахуванням встановлених обставин, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат здійснити в порядку ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом із позовними вимогами позивачем також заявлено клопотання про стягнення на його користь витрат на отримання відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в розмірі 30,00 грн., витрат на оплату банківської комісії в розмірі 20,16 грн.

Відповідно до положень ст.138 КАС України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Суд зазначає, що з наявної в матеріалах справи квитанції про сплату №37731 від 18.01.2020 року вбачається, що позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 840,80 грн. та вартість комісії у розмірі 17,16 грн.

Також з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що позивачем було сплачено вартість послуги з отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 30,00 грн. сума операції та 3,00 грн. сума комісійної винагороди, що підтверджується квитанцією №8312381 від 18.01.2020 року.

Враховуючи положення ст. 138 КАС України, суд приходить до висновку, що вартість сплаченої позивачем вартості послуг з отримання відомостей з Державного реєстру речових прав належить до витрат із підготовкою справи до розгляду, а отже зазначені витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Водночас, у суду відсутні підстави для стягнення на користь позивача витрат пов`язаних зі сплатою позивачем вартості оплачених банківських послуг, оскільки останні не належать до витрат, пов`язаних із розглядом справи, а стосуються оплати позивачем послуг банківської установи.

Також з огляду на часткове задоволення позовних вимог позивача, наявні підстави для стягнення на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача суми сплаченого судового збору у розмірі 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 243-246, 250, 255, 257-262, 295, 297 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022) про зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області сформувати та подати до Управління Державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова Харківської області (61001, м. Харків, вул. Юр`ївська, буд. 7) подання, складене за формою згідно з додатком 1 до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. № 787 “Про затвердження Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів”, на повернення ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) з Державного бюджету збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 4827,44 грн. (чотири тисячі вісімсот двадцять сім грн. 44 коп.), сплаченого згідно квитанції 0.0.1528507967.1 (код квитанції НОМЕР_2 ) від 19.11.2019 р.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , код - НОМЕР_1 ) сплачену суму судового збору у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. та суму витрат, пов`язаних із підготовкою справи до розгляду, у розмірі 30 (тридцять) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, буд. 5, Держпром, 3 під., 2 пов., м. Харків, 61022, код ЄДРПОУ - 14099344).

У задоволення решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, або спрощеного позовного провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст рішення виготовлено 16 березня 2020 року.

Суддя Мельников Р.В.