Рішення № 88235717, 12.03.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2020 р. Справа №480/4566/19

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гелети С.М.

за участю секретаря судового засідання - Терехова О.Ю.

представника відповідача Кошеленко В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про скасування вимоги , -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Сумській області (далі – відповідач, ГУ ДПС в Сумській області) про визнання протиправним та скасування вимоги Головного управління ДФС у Сумській області від 02.05.2018 № Ф-15-23-У про сплату боргу з єдиного внеску в розмірі 6035,29 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що вимога про сплату боргу прийнята із порушенням чинного законодавства, відповідачем невірно визначено дату набрання чинності спірної вимоги, що вплинула на строк пред`явлення її до примусового виконання. Крім того, зазначає, що відповідачем не наведено умови визначення суми боргу, відсутні докази щодо відповідного розрахунку, документальні підтвердження визначення суми податковим органом. Визначаючи суму боргу відповідачем не досліджено чи здійснювалася підприємницька діяльність позивача у період нарахованої суми боргу, на якій системі оподаткування перебувала позивач, при тому, що ОСОБА_1 перебувала на обліку як платник єдиного внеску з 16.04.2013 по 28.01.2019.

В судове засідання позивач чи представник позивача не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, справу просять розглядати без участі позивача чи представника позивача. У заяві від 20.01.2020 представник позивача просить відшкодувати суму судового збору, відшкодування та компенсацію за правничу допомогу адвоката не здійснювати.

Представник відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечувала, зазначала, що позивачем не було в повному обсязі сплачено суму єдиного внеску за період з 2014 по 2017р.р. в зв`язку із чим виникла заборгованість. У письмовому відзиві та додаткових поясненнях відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 02.12.2020 відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області, Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання протиправними та скасування вимоги та постанови. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Охтирського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Сумській області про визнання протиправною та скасування постанови від 23.10.2018 про відкриття виконавчого провадження № 57496703 по примусовому виконанню вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 02.05.2018 № Ф-15-23-У роз`єднано та виділено у самостійне провадження. Також ухвалою від 02.12.2019 причини пропуску строку звернення до суду щодо оскарження вимоги Головного управління ДФС у Сумській області від 02.05.2018 № Ф-15-23-У про сплату боргу з єдиного внеску в розмірі 6035,29 грн. визнано поважними, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду із вказаними вимогами. Також замінено відповідача по справі - Головне управління ДФС у Сумській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Сумській області. Розгляд справи щодо визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Сумській області від 02.05.2018 № Ф-15-23-У про сплату боргу з єдиного внеску в розмірі 6035,29 грн. ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Ухвалою суду від 13.12.2019 та від 21.12.2019 у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про об`єднання справ № 480/4566/19 та № 480/4565/19 відмовлено. Ухвалою суду від 20.01.2020 призначено судове засідання із викликом сторін, витребувано у відповідача документи. Ухвалою від 20.02.2020 та від 05.03.2020 витребувано у відповідача додаткові докази, що стосуються спірної вимоги.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши письмові матеріали справи, зазначає наступне.

Матеріалами справи підтверджується, що Головне управління ДФС у Сумській області було винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 02.05.2019 №Ф-15-23У відповідно до якої ОСОБА_1 визначено до сплати суму в розмірі основного платежу в сумі 6035,29 грн.

Під час розгляду справи по суті, на вимогу суду відповідачем надано детальний розрахунок суми недоїмки в розмірі 6035,29 грн., що є предметом розгляду даної справи (а.с.171-172).

Згідно письмових пояснень податкового органу від 31.01.2020 № 881/10/18-28-10-3-14, за 2014-2017 р.р. в автоматичному режимі платнику ОСОБА_1 , яка перебувала на обліку в податковому органі як платник податків та обрала спрощену систему оподаткування, в картці особового рахунку по єдиному внеску нараховано єдиний внесок в сумі 21717,99 грн. За 2017 р. нарахування єдиного внеску здійснювалося щоквартально, тому було нараховано ОСОБА_1 за 4 кв.2017 р. суму 2112 грн. (мін. Заробітна пдлата 3200х22%=704 грн. в місяць х 3 місяці)

Таким чином, як вбачається із письмових пояснень податкового органу від 31.01.2020 № 881/10/18-28-10-3-14, (а.с.171-172), сума боргу становить 21717,99 грн. (нараховано внеску за 2014-2017 роки) +2112 грн. (нараховано внеску за 4 квартал 2017р.)-17396,69 грн. (сплата платником за 2014-2017 р.р)- 398,01 грн. (переплата по особовому рахунку на 31.12.2013) = 6035,29 грн. (а.с.172).

На підставі даних контролюючим органом в автоматичному режимі сформовано вимогу від 02.05.2018 № Ф-15-23-У про сплату боргу з єдиного внеску в розмірі 6035,29 грн.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить із наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464). Виключно цим Законом визначаються принципи збору та ведення обліку єдиного внеску, порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску.

Згідно п.4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Таким чином, Законом №2464 визначено виключне право платника самостійно визначати суму єдиного внеску, що повинен бути не менше розміру мінімального страхового внеску та не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Матеріалами справи, зокрема, звітами про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, наданим представником відповідача до матеріалів справи, ОСОБА_1 , як фізичною особою-підприємцем було надано до податкового органу відповідні звіти про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014-2017р.р. (а.с.174-181).

За даними звіту позивачем було самостійно визначена сума, на яку нараховується єдиний внесок та визначено суми до сплати єдиного внеску. Порядок подання відповідних звітів не було порушено позивачем.

Так, позивачем за 2014 -2017 визначено суму нарахованого доходу в розмірі 85534 грн., яка складається із мінімальної суми заробітної плати за відповідний місяць у кожному році х 12 місяців. Так, за 2014 р. визначено ОСОБА_1 суму в розмірі 14616 грн., за 2015 р. - в сумі 15256 грн., за 2016 р. - в сумі 17262 грн., за 2017 - в сумі 38400 грн. Дані суми відповідачем не заперечуються, дані суми податковим органом зазначено в письмових поясненнях щодо розрахунку суми боргу (а.с.171-172)

У зв`язку із даними звітів, ОСОБА_1 було визначено суму єдиного внеску, зокрема за 2014-2017 р.р. нараховано до сплати суму 22611,32 грн., зокрема, за 2014р. – 5071,80 грн., за 2015 р. – 5293,88 грн., за 2016 р. – 3797,64 грн., за 2017 – 8448 грн.

Як підтверджується матеріалами справи, розмір відсотку та суми єдиного внеску за зазначений період відповідають розміру, передбаченого Законом №2464, відповідачем не заперечуються, дані суми податковим органом зазначено в письмових поясненнях щодо розрахунку суми боргу.

Як зазначив відповідач, згідно особової картки, позивачем було сплачено єдиного внеску за період 2014-2017р.р. в розмірі 17396,69 грн.

Таким чином залишок несплаченої суми єдиного внеску за 2014-2017р.р. становить 22611,32 грн. (задекларовано самостійно платником податків за період 2014-2017) - 17396,69 грн. (сплачено в добровільному порядку платником податків ) = 5214,63 грн.

При цьому відповідачем не доведено правомірність визначення суми нарахованих внесків за період з 2014-2017 в розмірі 21717,99 грн., замість самостійно задекларованої суми позивачем в розмірі 22611,32 грн., про що зазначено вище. Також відповідачем не доведено правомірність збільшення до суми нарахованих внесків за період з 2014-2017 в розмірі 21717,99 грн., суму за 4 кв.2017р. в розмірі 2112 грн., оскільки даний період та сума внесків за 4 кв.2017р. в розмірі 2112 грн. самостійно задекларована позивачем (декларація за 2017р.), включається до загальної суми нарахованих внесків за період з 2014-2017 в розмірі 21717,99 грн.

Враховуючи те, що станом на 31.12.2013 у ОСОБА_1 була переплата по сплаті єдиного внеску в розмірі 398,01 грн., що не заперечується відповідачем, сума несплаченого єдиного внеску за 2014-2017р.р. правомірно становить суму 4816,62 грн. (5214,63-398,01 грн.), а не суму 6035,29 грн.

Суд зазначає, що відповідні звіти за період з 2014-2017р.р. подавалися ОСОБА_1 до податкового органу, всі суми нарахування відображені самостійно платником податків. Судом враховується та обставина, що визначати суму, яка є мінімальною та допустимою для сплати єдиного внеску, належить виключно платнику податків (від мінімального до максимального). В даному випадку, позивачем не було допущено жодних порушень, оскільки відображено мінімально допустиму суму заробітної плати відповідного місяця протягом 2014-2017р.р., на яку нараховується відповідних розмір єдиного внеску, дані дії позивача не суперечать вимогам Закону №2464

Під час розгляду справи відповідачем у супереч вимогам ст. 77 КАС України не надано доказів в обґрунтування правомірності наданого розрахунку спірної вимоги, при цьому в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав до суду доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення, зокрема вимоги від 02.05.2018 № Ф-15-23-У про сплату ОСОБА_1 боргу з єдиного внеску на суму 1218,67 грн. ( 6035,29 грн. суми вимоги – 4816,62 грн. – залишок несплаченої суми боргу за 2014-2017 р.р.)

Таким чином позовні вимоги визнаються судом правомірними в частині скасування вимоги Головного управління ДФС у Сумській області №Ф-15-23У від 02.05.2018 про сплату ОСОБА_1 боргу (недоїмки) на суму 1218,67 грн., в задоволенні позовних вимог щодо скасування вимоги Головного управління ДФС у Сумській області №Ф-15-23У від 02.05.2018 про сплату боргу (недоїмки) на суму 4816,62 грн. суд відмовляє в їх задоволенні, оскільки така сума боргу залишилася несплаченою позивачем

Посилання позивача та представників позивача на те, що вимога не відповідає реквізитам виконавчого документа не вливає на правомірність податкового органу при визначенні ОСОБА_1 суми боргу зі сплати єдиного внеску за 2014-2017р.р. в сумі 4816,62 грн., оскільки така сума задекларована позивачем самостійно, залишилася несплаченою позивачем, дослідження будь-якого виконавчого документу вимогам Закону України «Про виконавче провадження» належить до компетенції державного виконавця.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, у відповідності до ч. 3 ст. 139 КАС України, позивачу пропорційно задоволеним вимогам підлягає відшкодуванню сума судового збору в розмірі 155,16 грн. суми судового збору. Витрати на правничу допомогу відшкодуванню не підлягають у зв`язку із відмовою представника позивача від їх розподілу.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Сумській області про скасування вимоги – задовольнити частково.

Скасувати вимогу Головного управління ДФС у Сумській області №Ф-15-23У від 02.05.2018 про сплату боргу (недоїмки) на суму 1218,67 грн.

В задоволенні інших вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Сумській області (м.Суми, вул..Іллінська, 13,і.к. 43144399) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 ,і.к. НОМЕР_1 ) 155,16 грн. суми судового збору

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано 17.03.2020

Суддя С.М. Гелета