Рішення № 88235650, 11.03.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/419/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2020 року зал судових засідань №7

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Братичак У.В.,

секретар судового засідання Тронка О.В.,

за участю представників:

позивача Трофімова Р.В.,

відповідача Поповича С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України Західного регіонального управління про стягнення середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) звернувся з позовною заявою до Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України Західного регіонального управління (місцезнаходження: вул.Львівська, 166, м.Великі Мости, Сокальський район, Львівська область, 80074; код ЄДРПОУ: 14321498), в якій просить:

-стягнути з Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної Прикордонної Служби України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення) за період із 01.08.2018 по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення 15.10.2019 терміном 440 днів із розрахунку 300 грн. 41 коп. в день у сумі 132180 грн. 40 коп. із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 №44.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що наказом начальника Кінологічного навчального центру від 18.07.2018 №139-ос звільнений з військової служби, а наказом від 01.08.2018 №152-ос виключений із списків особового складу частини. Зазначає, що остаточний розрахунок у зв`язку із звільненням, а саме індексацію грошового забезпечення йому виплачено лише 15.10.2019. Відтак, вважає, що відповідач має виплатити йому компенсацію за затримку розрахунку при звільненні – середнє грошове забезпечення за весь період затримки відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100. Просить позовні вимоги задовольнити.

Ухвалою судді від 20.01.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що положенням п.168.5 ст.168 Податкового кодексу України передбачено компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб, що утримуються лише з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцем у зв`язку з виконанням ним обов`язків проходження служби. Окрім того, зазначає, що стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні військовослужбовця – вид юридичної відповідальності, яка не пов`язана з трудовими відносинами. Відтак, вважає, що вимога позивача в частині стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.08.2018 по 15.10.2019 в розмірі 132 180,40 грн із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб задоволенню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Кінологічному навчальному центрі Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України на посаді старшого техніка – начальника групи зберігання техніки та утримання навчальних об`єктів ремонтно-технічної майстерні відділення автомобільного та бронетанкового забезпечення інженерно-технічного відділу.

Наказом начальника Кінологічного навчального центру від 18.07.2018 №139-ос ОСОБА_1 звільнений з військової служби за підпунктом «а» (у зв`язку із закінченням строку контракту) п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», наказом від 01.08.2018 №152-ос виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

За час проходження військової служби позивачу не нараховано та не виплачено індексацію грошового забезпечення, у зв`язку з чим останній звернувся до суду. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність Кінологічного навчального центру Державної прикордонної служби України Західного регіонального управління в частині ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.07.2015 по 01.08.2018 включно. Зобов`язано Кінологічний навчальний центр Державної прикордонної служби України Західного регіонального управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.07.2015 по 01.08.2018 включно. Вказане рішення було виконано відповідачем 15.10.2019.

Позивач вважає, що оскільки виплату індексації грошового забезпечення відповідачем у день його звільнення не проведено, то відповідно до ст. 117 КЗпП України, він має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку, у зв`язку з чим звернуся до суду з цим позовом.

При вирішенні спору по суті суд керувався наступним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначаються Законом України № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 (далі Закон України № 2011-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює за кріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частина 4 даної статті визначає, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Абзацом 2 ч. 3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Положеннями п. 293 Положення про проходження громадянами України військової служби у Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України № 1115/2009 від 29.12.2009 передбачено, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.

Згідно з ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» №2232-ХІІ від 25.03.1992, закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Аналіз викладених правових норм свідчить про те, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, зокрема щодо належного матеріального та побутового забезпечення, враховуючи особливості військової служби, з метою стимулювання досягнення високих результатів у службовій діяльності. Звільнена особа з військової служби на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Як вже встановлено судом, рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.06.2019 зобов`язано Кінологічний навчальний центр Державної прикордонної служби України Західного регіонального управління нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період проходження військової служби з 01.07.2015 по 01.08.2018 включно. Рішення суду набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, факт невиплати позивачу при звільненні належної йому індексації грошового забезпечення встановлено у вказаному рішенні суду і в силу ч. 4 ст. 78 КАС України не потребує доказуванню.

Так, позивач виключений зі списків особового складу військової частини 01.08.2018, при цьому, як стверджується сторонами, остаточний розрахунок у зв`язку зі звільненням проведений 15.10.2019.

Отже, станом на день виключення зі списків особового складу військової частини, з позивачем не проведено розрахунок у повному обсязі та не виплачено індексації грошового забезпечення.

Відповідно до приписів ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Згідно зі ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.

Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців зі служби (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за неотримане речове майно) не врегульовані положеннями спеціального законодавства. Це питання врегульовано КЗпП України.

Враховуючи те, що спеціальним законодавством, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлено відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування норм ст. ст. 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення зі служби в Державній прикордонній службі України.

Суд відповідно до приписів ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду від 01.03.2018 у справі №806/1899/17 та від 31.05.2018 у справі № 823/1023/16.

Оскільки, індексацію грошового забезпечення позивачу не виплачено в день його виключення із списків частини 01.08.2018, вказане свідчить про те, що при звільненні відповідач не провів повного розрахунку. Тому відповідно до статті 117 КЗпП України позивач має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки такого розрахунку.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати № 100" від 08.02.1995, обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв`язку з навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.

Для обчислення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за основу беруться робочі дні.

Відповідно до довідки про нарахування та виплату грошового забезпечення № 214, виданої Кінологічним навчальним центром, грошове забезпечення ОСОБА_1 за два останні місяці перед звільненням становить 18325,23 грн (9154,18 грн за червень 2018 року та 9171,05 грн за липень 2018 року).

Кількість робочих днів у червні-липні 2018 року становить 61.

Відтак, для обчислення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні необхідно застосовувати показник 300,41 грн за день (18325,23 грн/61 день).

Період затримки фактичного розрахунку становить 440 днів, а саме з 01.08.2018 по 15.10.2019, відтак сума середнього грошового забезпечення становить 132 180,40 грн (300,41 грн х 440 днів).

Окрім того, згідно п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою КМУ від 15.01.2004 № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби.

Зазначена в абзаці першому цього пункту грошова компенсація також виплачується іноземцям та особам без громадянства, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця.

Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.

З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку, що військовослужбовцям, звільненим з військової служби гарантується право на виплату грошового забезпечення у розмірі та порядку, визначеному чинним законодавством, при цьому утримані з грошового забезпечення суми податку на доходи фізичних осіб мають компенсаторний характер та підлягають поверненню у розмірі, рівноцінному втратам доходів цієї категорії громадян, одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.

При цьому, норми постанови КМУ від 15.01.2004 № 44 до виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не застосовуються.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судові витрати відповідно до ст.139 КАС України стягненню зі сторін не підлягають.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Кінологічного навчального центру Західного регіонального управління Державної Прикордонної Служби України (місцезнаходження: вул.Львівська, 166, м.Великі Мости, Сокальський район, Львівська область, 80074; код ЄДРПОУ: 14321498) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ) середнє грошове забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні (невиплату індексації грошового забезпечення) за період із 01.08.2018 по день фактичної виплати заборгованості індексації грошового забезпечення – 15.10.2019 у сумі 132 180 (сто тридцять дві тисячі сто вісімдесят) грн. 40 коп.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складено 16 березня 2020 року.

Суддя Братичак Уляна Володимирівна