Рішення № 88235571, 16.03.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

16 березня 2020 року м. Рівне №460/79/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Недашківської К.М., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії щодо розгляду заяв окремих категорій громадян про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення Виконавчого комітету Вараської міської ради та Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії.

До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Комісії щодо розгляду заяв окремих категорій громадян про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення Виконавчого комітету Вараської міської ради (далі іменується – відповідач 1) та Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області (далі іменується – відповідач 2), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати рішення Комісії щодо розгляду заяв окремих категорій громадян про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення виконавчого комітету Виконавчого комітету Вараської міської ради, викладене у протоколі засідання №1 від 27.08.2019р., про відмову ОСОБА_1 у призначені та виплаті грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших держав;

скасувати рішення Виконавчого комітету Вараської міської ради «Про затвердження рішення комісії щодо розгляду заяв окремих категорій громадян про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення» від 11 вересня 2019 року №213;

зобов`язати Комісію щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення заяв окремих категорій громадян про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення виконавчого комітету Виконавчого комітету Вараської міської ради призначити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення, як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи з числа учасників бойових дій на території інших держав відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №214 від 28.03.2018.

Заяви по суті справи.

Позивач в позовній заяві обґрунтовує свої вимоги тим, що проходив військову службу в період бойових дій в Афганістані та є інвалідом ІІ групи. Позивач з 2015 року перебуває на квартирному обліку. Однак, за результатом його звернення про отримання компенсації за належні для отримання жилі приміщення він отримав відмову, оскільки його повнолітня дочка має квартиру у м. Львові. Позивач не погоджується з рішеннями відповідачів, оскільки підстав для відмови у призначенні компенсації у них не було. Як стверджує позивач, він надав всі необхідні документи, достовірні дані. Тому, просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач 2 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що всупереч вимогам постанови Кабінету Міністрів №214 від 28.03.2018 позивачем не надано усі необхідні документи. Позивач подав недостовірні відомості, а саме: під час засідання комісії встановлено, що його дочка має у власності нерухоме майно. Тому, відповідач вважає, що позивач не має права на поліпшення житлових умов, а відтак і на отримання компенсації. Таким чином, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити повністю.

Позивач подав до суду відповідь на відзив, де наголосив, що підтримує позовні вимоги. Тому, просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Крім того, просив стягнути на його користь витрати на правову допомогу.

Ухвалою суду від 13.01.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні справи керується принципами верховенства права, законності, рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин, гласності і відкритості адміністративного процесу.

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 проходив військову службу з 09.05.1985 по 07.05.1987 та в складі діючої армії в період бойових дій з 06.10.1985 по 07.05.1987 перебував в Афганістані, що підтверджується військовим квиток серія НОМЕР_1 (а.с.6-11).

З 24.02.2004 позивача зі складом сім`ї в 4 особи взято на квартирний облік при виконавчому комітеті Кузнецовської міської ради та включено до списку осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень як учасника бойових Дій.

З 24.02.2015 позивача зі складом сім`ї в 4 особи включено до списку осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень як особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи, що підтверджується листом Вараської міської ради №03.3-09-1455 від 01.11.2019 (а.с.12).

Згідно витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Західного регіону по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (протокол № 712 від 25.12.2014) встановлено, що захворювання ОСОБА_1 , «так, пов`язане з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії» (а.с.13).

Відповідно до довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією (МСЕК) серія АВ № 0947705 від 26.02.2019, позивачу встановлено II (другу) групу інвалідності довічно. Як встановила комісія, причиною інвалідності стало захворювання, що пов`язане з виконанням обов`язку військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії (а.с.14).

04.03.2019 року позивач отримав безтермінове посвідчення інваліда II групи серії НОМЕР_2 (а.с.15).

12.08.2019 ОСОБА_1 звернувся до Управління праці та соціального захисту населенню Виконавчого комітету Вараської міської ради виконавчого комітету із заявою про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення (а.с.16).

27.08.2019 Комісією щодо розгляду заяв окремих категорій громадян про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення виконавчого комітету Вараської міської ради прийнято рішення, викладене у протоколі засідання №1 від 27.08.2019 про відмову ОСОБА_1 у призначені та виплаті грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших держав (а.с.17-20).

Відповідно до рішення виконавчого комітету Вараської міської ради від 11.09.2019 №213 затверджено рішення Комісії щодо розгляду заяв окремих категорій громадян про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення щодо відмови у призначенні грошової компенсації ОСОБА_1 (а.с.21).

Не погоджуючись з вказаними рішеннями позивач звернувся до суду.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу своїх рішень, на відповідність вимогам частини другої статті 2 КАС України, яка визначає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку; суд зазначає наступне.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ (далі - Закон № 3551-ХІІ).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 6 Закону № 3551-ХІІ учасниками бойових дій визнаються учасники бойових дій на території інших країн-військовослужбовці Радянської Армії, Військово-Морського Флоту, Комітету державної безпеки, особи рядового, начальницького складу і військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ колишнього Союзу РСР (включаючи військових та технічних спеціалістів і радників), працівники відповідних категорій, які за рішенням Уряду колишнього Союзу РСР проходили службу, працювали чи перебували у відрядженні в державах, де в цей період велися бойові дії, і брали участь у бойових діях чи забезпеченні бойової діяльності військ (флотів).

Згідно з пунктом 7 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа учасників бойових дій на території інших держав, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням у цих державах.

Пунктом 18 статті 13 Закону № 3551-ХІІ визначено, що особам з інвалідністю внаслідок війни та прирівняним до них особам (стаття 7) надаються такі пільги як позачергове забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті, забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік, а особи з інвалідністю І групи з числа учасників бойових дій на території інших країн - протягом року.

Постановою Кабінету Міністрів України № 214 від 28.03.2018 затверджено Порядок та умови надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей та Порядок виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей.

Згідно з пунктом 1 Порядку виплати грошової компенсації цей Порядок Цей Порядок визначає умови та механізм виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для сімей учасників бойових дій на території інших держав, визначених в абзаці першому пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», для осіб з інвалідністю I-II групи з числа учасників бойових дій на території інших держав, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням у таких державах, визначених пунктом 7 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», та які потребують поліпшення житлових умов (далі – грошова компенсація) і перебувають на обліку за місцем проживання відповідно до Житлового кодексу Української РСР (далі - квартирний облік) та на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги (далі - Реєстр).

Пунктом 3 Порядку передбачено, що право на отримання грошової компенсації відповідно до цього Порядку мають особи з інвалідністю I-II групи, визначені пунктом 7 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», інвалідність яких настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням в інших державах, які перебувають на квартирному обліку (далі - особи з інвалідністю).

Таким чином, Порядком передбачена одночасна наявність декількох умов для виникнення у особи права на отримання грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, а саме, особа: повинна мати інвалідність І-ІІ групи внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, пов`язаних з перебуванням в інших державах; потребує поліпшення житлових умов; перебуває на обліку потребуючих поліпшення житлових умов за місцем проживання відповідно до положень Житлового кодексу Української РСР; перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги.

Так, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що позивач є учасником бойових дій на території інших держав (Афганістан) та є особою з інвалідністю ІІ групи, внаслідок захворювання, що пов`язане з виконанням обов`язку військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, що підтверджено протоколом та довідкою акту огляду; перебуває на квартирному обліку, тобто включений до осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень відповідно до рішення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради від 25.03.2015 №68 «Про заселення звільненої квартири, виключення квартири із числа службових, взяття на квартоблік громадян міста та надання житла»; включений до Єдиного державного автоматизованого реєстру осіб, які мають право на пільги.

Відтак, ОСОБА_1 відповідає всім критеріям для призначення позивачу грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення.

Підставою прийняття спірного рішення Комісії щодо розгляду заяв окремих категорій громадян про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення виконавчого комітету Виконавчого комітету Вараської міської ради, викладене у протоколі засідання №1 від 27.08.2019р., про відмову ОСОБА_1 у призначені та виплаті грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших держав, стало формулювання: подання недостовірних відомостей, які стали причиною взяття на квартоблік, а саме у повнолітньої дочки позивача ОСОБА_2 на праві приватної власності перебуває нерухоме майно, а також у зв`язку з відсутністю постанови військово-лікарської комісії, що передбачена підпунктом 4 пункту 8 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №214 від 28.03.2018 «Питання забезпечення житлом деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей»

Суд не погоджується з таким рішенням з огляду на наступне.

Згідно з пунктами 7, 8 вказаного Порядку заява про призначення грошової компенсації подається членом сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, особою з інвалідністю (далі - заявник) або його (її) законним представником чи уповноваженою особою до органу соціального захисту населення за місцем перебування на квартирному обліку (далі - орган соціального захисту населення) особисто. До заяви додаються копії:

1) документа, що посвідчує особу заявника, а у разі подання документів законним представником чи уповноваженою особою - документа, що посвідчує особу того, від чийого імені подається заява, а також документа, яким надано повноваження законному представникові чи уповноваженій особі представляти члена сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, або особу з інвалідністю, оформленого відповідно до законодавства;

2) посвідчення встановленого зразка згідно з додатком 2 до постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 1994 р. № 302 "Про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни" (ЗП України, 1994 р., № 9, ст. 218), що підтверджує статус члена сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, або особи з інвалідністю;

3) для осіб, статус яким установлено відповідно до пункту 7 частини другої статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності;

4) постанови військово-лікарської комісії;

5) для членів сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, - виданої військовим комісаріатом довідки про безпосередню участь загиблої (померлої) особи в бойових діях на території інших держав, перелік яких визначено постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1994 р. № 63 «Про організаційні заходи щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

6) згоди (викладеної письмово у довільній формі) кожного із членів сім`ї особи з інвалідністю (крім малолітніх (до 14 років) і неповнолітніх (від 14 до 18 років) дітей), на яких нараховується грошова компенсація, на включення їх у розрахунок грошової компенсації;

7) документів, що посвідчують родинні стосунки між заявником і особою, яка загинула (пропала безвісти), померла, між малолітніми чи неповнолітніми дітьми і особою, яка загинула (пропала безвісти), померла, між особою з інвалідністю і членами її сім`ї, на яких нараховується грошова компенсація, та які разом з ними перебувають на квартирному обліку.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем при поданні заяви від 12.08.2019 були додані всі визначені Порядком документи. Відповідач при прийнятті рішення вказав на відсутність постанови військово-лікарської комісії як на підставу для відмови у призначенні компенсації

При цьому суд зазначає, що постанови військово-лікарської комісії оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання військово-лікарської комісії з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця (Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402).

На противагу твердженням відповідача про відсутність постанови військово-лікарської комісії, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 з заявою подав також витяг з протоколу засідання військово-лікарської комісії №712 від 25.12.2014 (а.с.13, 16).

Тому, висновки Комісії щодо відсутності всіх документів є безпідставними.

Крім того, суд зазначає, що Комісія приймає рішення про відмову в призначенні грошової допомоги заявнику з таких підстав:

1) особа, яка загинула (пропала безвісти), померла, не належав до осіб, статус яким установлено відповідно до пунктів 2, 13-15 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

2) особа з інвалідністю не належить до осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, та одержала інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, що пов`язані з перебуванням у таких державах;

3) заявник не належить до членів сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, визначених у пункті 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

4) заявник не перебуває на квартирному обліку з урахуванням вимоги, визначеної у пункті 9 цього Порядку;

5) категорія заявника як члена сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, є нижчою, ніж категорія, до якої належить інший член сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, в разі одночасного подання ними заяви про отримання грошової компенсації;

6) категорія заявника як члена сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, є нижчою, ніж категорія, до якої належить інший член його сім`ї, який вже отримав житло або грошову компенсацію, – до виплати грошової компенсації всім членам сімей осіб, які загинули (пропали безвісти), померли, які перебувають на обліку в Реєстрі та мають першочергове право на таку виплату;

7) заявнику вже надавалося житло або вже виплачувалася грошова компенсація як члену сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особі з інвалідністю I-II групи із числа учасників бойових дій на території інших держав.

Таким чином, пунктом 15 Порядку № 214 закріплено вичерпний перелік підстав, з яких Комісія може відмовити заявнику у призначенні грошової компенсації. Проте жодна з цих підстав не обумовлена «поданням недостовірних відомостей».

Тим більше, в силу вимог пп. 4 п. 15 Порядку № 214 Комісія відмовляє у призначенні грошової допомоги, якщо заявник не перебуває на квартирному обліку з урахуванням пункту 9 цього Порядку (згідно з цим пунктом вимога щодо обов`язкового перебування на квартирному обліку не поширюється на малолітніх та неповнолітніх дітей, які є членами сім`ї загиблого (померлого)).

При прийнятті спірного рішення відповідач не посилається на жодну з підстав, визначених пунктом 15 Порядку № 214.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що відмова у призначенні грошової допомоги можлива лише в разі неперебування заявника на квартирному обліку.

Однак, матеріалами справи підтверджено, що з 24.02.2015 позивача зі складом сім`ї в 4 особи включено до списку осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень як особи з інвалідністю внаслідок війни третьої групи на підставі рішення виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області від 25.03.2015 №68, що підтверджується листом Вараської міської ради №03.3-091455 від 01.11.2019 (а.с.12).

Рішення про взяття на квартирний облік не скасовано. Доказів протилежного відповідачі суду не надали.

Відтак, суд вважає помилковими і не бере до уваги доводи відповідача про те, що позивач не має права на отримання спірної грошової компенсації, оскільки його повнолітня дочка має на праві приватної власності нерухоме майно, а саме квартиру у м. Львові.

Крім того, відповідно до п. 6 Порядку № 214 до повноважень Комісії належить: перевірка наявності в особи статусу члена сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та статусу особи з інвалідністю; визначення категорії особи як члена сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла; перевірка складу сім`ї особи з інвалідністю; перевірка наявності документів про взяття на квартирний облік членів сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особи з інвалідністю; перевірка факту спільного або окремого проживання членів сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, які мають право на грошову компенсацію; прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні грошової компенсації; визначення розміру грошової компенсації; перевірка наявності майнових прав на нерухоме майно членів сім`ї особи, яка загинула (пропала безвісти), померла, та особи з інвалідністю, а також всіх членів родини, на яких розраховується грошова компенсація, або відчуження такого майна протягом п`яти років, що передують даті подання заяви про виплату грошової компенсації.

Пунктом 21 Порядку передбачено, що у разі прийняття рішення про призначення грошової компенсації особі з інвалідністю комісія розраховує розмір такої компенсації на підставі:

1) рішення про взяття заявника на квартирний облік із зазначенням складу членів його сім`ї, які разом із заявником перебувають на такому обліку;

2) рішення про взяття на квартирний облік члена сім`ї особи з інвалідністю (крім малолітніх (до 14 років) і неповнолітніх (від 14 до 18 років) дітей), на яких нараховується грошова компенсація;

3) письмової згоди (викладеної у довільній формі) кожного із членів сім`ї особи з інвалідністю (крім малолітніх (до 14 років) і неповнолітніх (від 14 до 18 років) дітей), на яких нараховується грошова компенсація, щодо включення їх у розрахунок розміру грошової компенсації.

При цьому в зазначений розрахунок включаються члени сім`ї особи з інвалідністю, які перебувають на квартирному обліку, незалежно від того, перебувають вони на такому обліку разом із особою з інвалідністю чи окремо від неї, включаючи перебування на квартирному обліку особи з інвалідністю та членів її сім`ї у різних населених пунктах.

До членів сім`ї особи з інвалідністю належать: дружина (чоловік), їх малолітні (до 14 років) та неповнолітні (від 14 до 18 років) діти; неодружені повнолітні діти, визнані особами з інвалідністю з дитинства I та II групи або особами з інвалідністю I групи; особа, яка проживає разом з особою з інвалідністю внаслідок війни I групи та доглядає за нею, за умови, що особа з інвалідністю внаслідок війни не перебуває у шлюбі; непрацездатні батьки; особа, яка перебуває під опікою або піклуванням громадянина, який має право на пільги, та проживає разом з ним.

Тобто, при прийнятті рішення про призначення грошової компенсації дочка позивача як повнолітня особа і у разі відсутності інвалідності, не повинна була б братися до розрахунку компенсації.

В ході розгляду справи жодна з правових та фактичних підстав для прийняття рішення, оформленого протоколом № 1 від 27.08.2019, не підтвердилась, а відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не виконав свого процесуального обов`язку щодо доказування правомірності його прийняття.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині визнання протиправним та скасування рішення Комісії, оформленого протоколом № 1 від 27.08.2019, підлягає задоволенню.

Крім того, позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Вараської міської ради «Про затвердження рішення комісії щодо розгляду заяв окремих категорій громадян про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення» №1 від 11.09.2018 №213 також підлягає до задоволення, оскільки таке рішення є реалізацією попереднього.

Разом з тим, позивач просить суд зобов`язати відповідача призначити йому грошову компенсацію. Однак, суд вважає такі позовні вимоги такими, які не підлягають до задоволення.

З практики Європейського суду витікає наступне: в національному праві має бути передбачено засіб правового захисту від довільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Будь-яка законна підстава для здійснення дискреційних повноважень може створити юридичну невизначеність, що є несумісною з принципом верховенства права без чіткого визначення обставин, за яких компетентні органи здійснюють такі повноваження, або, навіть, спотворити саму суть права. Отже, законом повинно з достатньою чіткістю бути визначено межі дискреції та порядок її здійснення, з урахуванням легітимної мети певного заходу, аби убезпечити особі адекватний захист від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Конкретна норма закону повинна містити досить чіткі положення про рамки і характер здійснення відповідних дискреційних повноважень, наданих органам державної влади. У разі, якщо ж закон не має достатньої чіткості, повинен спрацьовувати принцип верховенства права.

У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними частиною другою статті 2 КАС України.

Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.

Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Оскільки встановлення в особи права на призначення компенсації є компетенцією Комісії щодо розгляду заяв окремих категорій громадян про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення Виконавчого комітету Вараської міської ради, вирішення вказаного питання віднесено до дискреційних повноважень відповідача.

З урахуванням дискреційних повноважень відповідача 1 на прийняття рішення про призначення компенсації та визначення підстав, за яких така компенсація здійснюється або приймається рішення про відмову, суд дійшов до висновку про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення компенсації за належні для отримання жилі приміщення.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Керуючись положеннями статті 9 КАС України, суд вважає за необхідне відповідно до положень абзацу другого частини четвертої статті 245 КАС України зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення компенсації, подану 12.08.2019, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

З огляду на звільнення позивача від сплати судового збору, відсутні підстави для розподілу судового збору між сторонами.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу, то суд зазначає наступне.

На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу адвоката суду надані наступні докази: (1) Договір про надання правничої допомоги адвоката №20/11/2019-1 від 20.11.2019; (2) Акт приймання-передачі послуг від 10.02.2020; (3) Квитанція від 21.01.2020 на суму 2020 грн., та квитанція від 10.02.2020 на суму 1980 грн.

Відповідно до статті 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

За правилами частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За правилами частини дев`ятої статті 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини першої статті 134 КАС України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (частина друга статті 134 КАС України).

За правилами частини третьої статті 134 КАС України, для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина четверта статті 134 КАС України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина п`ята статті 134 КАС України).

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

Так, між ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Воронюк Катерини» в особі адвоката Воронюк Катерини Юріївни укладено Договір про надання правничої допомоги адвокатом від 20.11.2019, відповідно до якогоБюро приймає на себе зобов`язання надавати Клієнту правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Вараської міської ради про скасування рішення виконавчого комітету Вараської міської ради №123 від 11.09.2019. 10 лютого 2020 року між сторонами Договору укладено Акт приймання-передачі послуг.

Однак, суд відхиляє такий доказ, як квитанції від 21.01.2020 та від 10.02.2020, про сплату суми у розмірі відповідно 2020 грн. та 1980 грн., оскільки такі квитанції містять запис у призначенні платежу «плата за послуги адвоката» та «правнича допомога».

Дані квитанції підтверджують оплату не ідентифікованих послуг правової допомоги на загальну суму 4000,00 грн.; не містять посилання ні на Договір про надання правової допомоги, ні на номер адміністративної справи, ні на інші реквізити, які дали б змогу ідентифікувати певні послуги. Такий доказ не може вважатися належним.

Таке правозастосування міститься у постанові Верховного Суду від 08 травня 2018 року у справі №810/2823/17 (адміністративне провадження №К/9901/7937/18).

Будь-яких інших належних та допустимих доказів на понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу адвоката суду не надано.

Таким чином, заявлена сума не підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Комісії щодо розгляду заяв окремих категорій громадян про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення Виконавчого комітету Вараської міської ради (майдан Незалежності, 1, місто Вараш, Рівненська область, 34400) та Виконавчого комітету Вараської міської ради Рівненської області (майдан Незалежності, 1, місто Вараш, Рівненська область, 34400; код ЄДРПОУ 03315879) про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії щодо розгляду заяв окремих категорій громадян про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення виконавчого комітету Виконавчого комітету Вараської міської ради, оформлене протоколом №1 від 27 серпня 2019 року, про відмову ОСОБА_1 у призначені та виплаті грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, як особі з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи з числа учасників бойових дій на території інших держав.

Визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Вараської міської ради «Про затвердження рішення комісії щодо розгляду заяв окремих категорій громадян про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення» від 11 вересня 2019 року №213.

Зобов`язати Комісію щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення заяв окремих категорій громадян про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення виконавчого комітету Виконавчого комітету Вараської міської ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення, як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи з числа учасників бойових дій на території інших держав, подану 12 серпня 2019 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання Комісії щодо розгляду заяв членів сімей загиблих та осіб з інвалідністю про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення заяв окремих категорій громадян про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення виконавчого комітету Виконавчого комітету Вараської міської ради призначити ОСОБА_1 грошову компенсацію за належні для отримання жилі приміщення, як особі з інвалідністю внаслідок війни II групи з числа учасників бойових дій на території інших держав відповідно до Порядку виплати грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для деяких категорій осіб, які брали участь у бойових діях на території інших держав, а також членів їх сімей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №214 від 28.03.2018, - відмовити.

У стягненні витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 4000 грн. 00 коп. - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 16 березня 2020 року.

Суддя Недашківська К.М.