Рішення № 88235548, 17.03.2020, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

17 березня 2020 рокуСєвєродонецькСправа № 360/5350/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі за текстом також – позивач) до Рубіжанської міської ради Луганської області (далі за текстом також - відповідач), відповідно до якої просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення 81 сесії сьомого скликання Рубіжанської міської ради Луганської області від 26.06.2019 № 81/170 про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки попередньою площею 0,0041 га із земель комунальної власності з метою передачі у власність, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаражу, на підставі невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам статей 124, 134 Земельного кодексу України;

- зобов`язати Рубіжанську міську раду Луганської області прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки попередньою площею 0,0041 га із земель комунальної власності з метою передачі у власність, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаражу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 09.01.2019 до відповідача подано клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, в якому було зазначено цільове призначення земельної ділянки (землі житлової та громадської забудови) та її орієнтовні розміри (0,0041 га). Також до клопотання був наданий графічний матеріал із зазначенням місця розташування земельної ділянки: м: Рубіжне, будівельний квартал № 57.

Позивач вважає, що ним були виконані усі передбачені діючим законодавством умови для позитивного розгляду поданого клопотання.

Рішенням 81 сесії сьомого скликання Рубіжанської міської ради Луганської області від 26.06.2019 № 81/170 позивачу відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки попередньою площею 0,0041 га із земель комунальної власності з метою передачі у власність, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , будівельний квартал № АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаражу, на підставі невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам статей 124, 134 Земельного кодексу України. Контроль за виконанням цього рішення покладено на постійну депутатську комісію Рубіжанської міської ради з питань житлово-комунального господарства, комунальної власності, містобудування та земельних відносин.

У службовій записці начальника відділу архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради Луганської області від 17.05.2019 №52 та окремій думці начальника юридичного відділу Рубіжанської міської ради Луганської області від 24.05.2019 №302 є посилання на наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 №100 «Про затвердження ДБН 5.2.2- 12:2018 «Планування і забудова територій», відповідно до п. 10.8.2 якого «гаражі та автостоянки індивідуальних автомобілів рекомендується розміщувати на периферії житлових районів і міжмагістральних територіях або у їх межах на ділянках, віддалених від місць ігор дітей та відпочинку населення»

Однак ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018 по справі № 826/13433/18 зупинена дія наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 №100 «Про затвердження ДБН 5.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій».

Рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 по справі № 826/13433/18 визнано наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 № 100 «Про затвердження ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» протиправним та нечинним.

Позивач вважає рішення сесії Рубіжанської міської ради Луганської області протиправним, у зв`язку з чим звернулася до суду з цим позовом.

Відповідач заперечував проти задоволення вимог, про що подав відзив на позовну заяву (арк. спр. 67-69), в якому зазначено таке.

Рішенням Рубіжанської міської ради від 26.06.2019 Позивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою із зазначенням мотивів - невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогами статей 124, 134 Земельного Кодексу України.

Підставою для відмови Позивачу у наданні дозволу, як вбачається з матеріалів справи, стала інформація, викладена у службових записках начальника відділу архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради Луганської області від 17.05.2019 №52 та начальника юридичного відділу Рубіжанської міської ради Луганської області від 24.05.2019 №302, а саме: невідповідність заявленого Позивачем бажаного місця розташування земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу вимогам п. 10.8.2 ДБН 2.2- 12:2018 «Планування і забудова територій», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 №100, у відповідності до якого «гаражі та автостоянки індивідуальних автомобілів рекомендується розміщувати на периферії житлових районів і між магістральних територіях або у їх межах на ділянках, віддалених від місць ігор дітей та відпочинку населення». Як вбачається із ситуаційної схеми розміщення об`єкта в житловому кварталі №57, яка була додана до матеріалів справи та яка була додатком, як зазначає Позивач, до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 09.01.2019, земельна ділянка, на якій Позивач планує збудувати індивідуальний гараж, розташована в житловому районі та між територією школи №9 та дитячого садочка. Таким чином, зазначене плановане місце розташування земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу, не відповідає зазначеним вище вимогам п. 10.8.2 ДБН 2.2-12:2018 «Планування і забудова територій».

Спірне рішення Рубіжанської міської ради Луганської області було прийнято на підставі інформації, викладеної у службових записках посадових осіб Рубіжанської міської ради Луганської області від 17.05.2019 № 52, та від 24.05.2019 № 302, коли рішення Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 в адміністративній справі № 826/13433/18 ще не було прийнято.

При цьому саме спірне рішення було прийнято 26.06.2019, через 13 днів після винесення судом рішення про визнання ДБН Б.2.2-12:2018 не чинними, в той час, коли проект рішення про відмову у наданні Позивачці дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки вже був погоджений. Таким чином, на момент прийняття рішення, представницький орган місцевого самоврядування не був обізнаний та не міг бути обізнаним про нечинність вказаних будівельних норм.

Разом із тим, наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 №104 було затверджено «Державні будівельні норми України «Планування та забудова території» ДБН Б.2.2-12:2019». Тобто на момент прийняття спірного рішення, вже були затверджені нові будівельні норми.

Пунктом 10.8.2. зазначених будівельних норм зазначено абсолютно аналогічні з попередньою редакцією ДБН вимоги «гаражі та автостоянки індивідуальних автомобілів рекомендується розміщувати на периферії житлових районів і міжмагістральних територіях або у їх межах на ділянках, віддалених від місць, призначених для ігор дітей і відпочинку населення».

Вказані державні будівельні норми є чинними на сьогоднішній день, не оскаржені та не скасовані, а відтак є чинними і норми, що рекомендують розміщати індивідуальні гаражі в місцях, віддалених від місць, призначених для ігор дітей і відпочинку населення.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Цей принцип також закріплений у пункті 3 статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», у відповідності до якого органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Відносини у сфері користування земельними ділянками регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Стаття 2 Земельного кодексу України встановлено, що земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

У відповідності до статті 38 Земельного кодексу України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Частиною третьою статті 1 Земельного кодексу України зазначено, що використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відносини у сфері нормування у будівництві, правові та організаційні засади розроблення, погодження, затвердження, реєстрації і застосування будівельних норм визначаються Законом України «Про будівельні норми».

У відповідності до частини першої статті 1 Закону України «Про будівельні норми», будівельні норми - нормативний акт технічного характеру, що встановлює обов`язкові вимоги до об`єкта нормування у будівництві. Державні будівельні норми - нормативний акт, затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері будівництва.

Частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний ... орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, ... дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише 4 невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Повертаючись до наведеного вище, повторно зазначаємо, що обране Позивачем місце не відповідає вимогам «Державних будівельних норм України «Планування та забудова території» ДБН Б.2.2-12:2019», затверджених Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 26.04.2019 №104, оскільки розміщено на відрізку місцевості, розташованому поблизу дитячого садка та середньої школи, а відтак будівництво індивідуального гаражу на вказаній земельній ділянці може завдати шкоди правам і свободам громадян.

Таким чином, Відповідач вважає, що позовні вимоги Позивача у даній справі задоволенню не підлягають.

Просить відмовити у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 у повному обсязі.

Сторони у судове засідання не прибули, про час, дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, позивач та відповідач надіслали заяви про розгляд за їх відсутності (арк. спр. 82, 89, 91, 92).

Відповідно до частини дев`ятої статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки сторони про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, відсутня потреба заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу у письмовому провадженні на підставі наявних у ній доказів.

По справі вчинені такі процесуальні дії.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 23.12.2019 відкрито провадження у справі та вирішено справу розглядати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 21.01.2020 (арк. спр. 1-2).

Ухвалою від 21.01.2020 продовжено Рубіжанській міській раді Луганської області строк для подання відзиву на позовну заяву в адміністративній справі (арк. спр. 61).

21.01.2020 розгляд справи відкладено, підготовче засідання призначено на 05.02.2020 (арк. спр. 62).

05.02.2020 у зв`язку з неявкою сторін розгляд справи відкладено, підготовче засідання призначено на 20.02.2020 (арк. спр. 76).

Ухвалою від 20.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено адміністративну справу до судового розгляду по суті на 17.03.2020 (арк. спр. 86).

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-79 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою від 14.03.2017 № 0000140771 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, позивач перемістилася за адресою: АДРЕСА_2 (арк. спр. 15).

09.01.2019 позивач звернулася до Рубіжанської міської ради Луганської області із клопотанням (заявою) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з цільовим призначенням «землі житлової та громадської забудови», орієнтовним розміром 0,0041 га, із зазначенням місця розташування земельної ділянки: м. Рубіжне, будівельний квартал № 57, для будівництва індивідуального гаражу (арк. спр. 16).

Заява позивача від 09.01.2019 розглянута на 81 сесії Рубіжанської міської ради Луганської області, на підставі рішення Рубіжанської міської ради від 26.06.2019 пеозивачу було відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою із зазначенням мотивів - невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогами ст. 124, 134 Земельного Кодексу України (арк. спр. 23, 57).

Підставою для відмови Позивачу у наданні дозволу, як вбачається з матеріалів справи, стала інформація, викладена у службових записках начальника відділу архітектури та містобудування Рубіжанської міської ради Луганської області від 17.05.2019 №52 та начальника юридичного відділу Рубіжанської міської ради Луганської області від 24.05.2019 №302, а саме: невідповідність заявленого Позивачем бажаного місця розташування земельної ділянки для будівництва індивідуального гаражу вимогам п. 10.8.2 ДБН 2.2- 12:2018 «Планування і забудова територій», затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 №100, у відповідності до якого «гаражі та автостоянки індивідуальних автомобілів рекомендується розміщувати на периферії житлових районів і між магістральних територіях або у їх межах на ділянках, віддалених від місць ігор дітей та відпочинку населення». Як вбачається із ситуаційної схеми розміщення об`єкта в житловому кварталі №57, яка була додана до матеріалів справи та яка була додатком, як зазначає Позивач, до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 09.01.2019, земельна ділянка, на якій Позивач планує збудувати індивідуальний гараж, розташована в житловому районі та між територією школи №9 та дитячого садочка (арк. спр. 17-21, 56, 58-59).

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018 по справі № 826/13433/18 була зупинена дія наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 №100 «Про затвердження ДБН 5.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» (арк. спр. 93-94).

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 по справі № 826/13433/18 наказ Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 № 100 «Про затвердження ДБН Б.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій» визнаний протиправним та нечинним (арк. спр. 95-101).

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Згідно статті 2 Земельного кодексу України (далі також – ЗК України) земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Стаття 4 ЗК України визначає, що земельне законодавство включає цей Кодекс, інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин.

Завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель (частини друга статті 4).

Повноваження сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин визначені статтею 12 ЗК України.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, серед іншого, розпорядження землями територіальних громад та вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

За приписами частини третьої статті 22 Земельного кодексу України землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, окрім іншого, для ведення особистого селянського господарства.

Статтею 116 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно частини шостої статті 118 Земельного кодексу України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 нього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. Вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею, забороняється.

При цьому, частиною сьомою статті 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Аналіз матеріалів справи та законодавства, яке регулює спірні відносини, свідчить про наявність підстав для звернення позивача до відповідача з відповідним клопотанням. При цьому в клопотанні позивачем було зазначено цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. Також до клопотання був наданий графічний матеріал із зазначенням місця розташування земельної ділянки.

Тобто, позивачем були виконані усі передбачені діючим законодавством умови для розгляду його клопотання.

Натомість, відповідач відмовив у задоволенні клопотання позивача з посиланням на норми, які станом на дату прийняття рішення – 26.06.2019 були зупинені згідно ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018 по справі № 826/13433/18 (зупинена дія наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 №100 «Про затвердження ДБН 5.2.2-12:2018 «Планування і забудова територій»), а постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 по справі № 826/13433/18 вказаний наказ був визнаний протиправним та нечинним.

Згідно положень статті 325 КАС України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.06.2019 по справі № 826/13433/18 була складена у повному обсязі 18.06.2019, тобто до 26.06.2019.

До вказаної дати дія вказаного наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 23.04.2018 №100 була зупинена згідно ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.08.2018 по справі № 826/13433/18.

Як наслідок, відповідач неправомірно застосував певні норми законодавства при розгляді клопотання позивача, при цьому не надав оцінки іншим нормам законодавства, які регулювали спірні правовідносини.

Таким чином, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення 81 сесії сьомого скликання Рубіжанської міської ради Луганської області від 26.06.2019 № 81/170 про відмову позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки попередньою площею 0,0041 га із земель комунальної власності з метою передачі у власність, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , будівельний квартал № АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаражу, на підставі невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам статей 124, 134 Земельного кодексу України підлягає задоволенню.

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких він просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об`єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним «наявним обставинам».

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права як прийняття рішення про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 09.01.2019 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки суд не може підміняти собою орган місцевого самоврядування за спірних правовідносин, коли відповідач зовсім не надавав оцінку спірним відносинам з урахуванням чинних норм діючого законодавства.

На підставі вищевикладеного, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 23.12.2019 про відкриття провадження у справі відстрочено позивачу сплату судового збору у розмірі 768,40 гривень до ухвалення судового рішення у справі.

Оскільки у даній справі позовні вимоги фактично підлягають задоволенню, лише з коригуванням обраного позивачем способу захисту порушеного права, відповідно до приписів частини другої статті 133 КАС України судовий збір у розмірі 768,40 грн до Державного бюджету України належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Рубіжанської міської ради Луганської області.

Керуючись статтями 2, 8, 9, 19, 20, 32, 72, 77, 90, 94, 132, 133, 139, 241-246, 250, 255, 262, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Рубіжанської міської ради Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 81 сесії сьомого скликання Рубіжанської міської ради Луганської області від 26.06.2019 № 81/170 про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки попередньою площею 0,0041 га із земель комунальної власності з метою передачі у власність, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаражу, на підставі невідповідності місця розташування земельної ділянки вимогам статей 124, 134 Земельного кодексу України.

Зобов`язати Рубіжанську міську раду Луганської повторно розглянути заяву від 09.01.2019 ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки попередньою площею 0,0041 га із земель комунальної власності з метою передачі у власність, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаражу.

У задоволенні позовних вимог про зобов`язання Рубіжанської міської ради Луганської області прийняти рішення про надання позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки попередньою площею 0,0041 га із земель комунальної власності з метою передачі у власність, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , для будівництва індивідуального гаражу, – відмовити.

Стягнути з Рубіжанської міської ради Луганської області (ідентифікаційний номер: 26023286, місцезнаходження: 93000, Луганської області, м. Рубіжне, пл. Володимирська, буд. 2) за рахунок бюджетних асигнувань до Державного бюджету України судовий збір в сумі 768,40 грн (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Борзаниця