Рішення № 88235274, 17.03.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2020 р. справа № 300/330/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Панікара І.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

12.02.2020 року ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі – відповідач) про визнання протиправним рішення та зобов`язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком. Позивач, будучи непрацездатною у зв`язку із досягненням пенсійного віку, перебувала на утриманні свого чоловіка – ОСОБА_2 , який працював суддею і на момент смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) перебував у відставці і отримував довічне грошове утримання. З урахуванням вказаних обставин ОСОБА_1 у січні 2020 року звернулася із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області щодо призначення та виплати їй з 18.07.2019 року пенсії по втраті годувальника – ОСОБА_2 із врахуванням 50% розміру щомісячного довічного грошового утримання, яке отримував годувальник на час смерті, як це передбачено статтями 36, 37 України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Проте, відповідач, листом від 29.01.2019 року за № 58/9-15 повідомив позивача, що призначення пенсії по втраті годувальника з врахуванням розміру щомісячного довічного грошового утримання, чинним законодавством не передбачено. Таке рішення органу пенсійного фонду, ОСОБА_1 вважає незаконним, внаслідок чого, просить суд визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 29.01.2020 року № 58/Г-15 про відмову в призначенні пенсії по втраті годувальника з 18.07.2019 року в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 та зобов`язати ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника з 18.07.2019 року в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 .

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.02.2020 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) (а.с.29-30).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 03.03.2020 року із письмовими доказами (а.с.34-42), згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що частина 1 статті 37 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" чітко визначає розмір пенсії по втраті годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї – 50% пенсії саме за віком померлого годувальника, а не довічного грошового утримання судді. ОСОБА_1 помилково ототожнено поняття “пенсія” та “щомісячне грошове утримання судді у відставці.” Крім того вказав, що померлий ОСОБА_2 отримував щомісячне довічне грошове утримання судді відповідно до Закону України "Про судоустрій і статус суддів", а пенсія по втраті годувальника призначається на умовах Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

06.03.2020 року від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив відповідача, в якій ОСОБА_1 зазначила про його необґрунтованість (а.с.44). Наголосила на тому, що положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів", законодавець надав судді, який вийшов у відставку, право на виплату або пенсії на умовах, визначених зазначеним законом, або щомісячного довічного грошового утримання судді, при цьому вид грошового утримання вибирає суддя. Щомісячне довічне грошове утримання було регулярною щомісячною грошовою виплатою, яка була призначена чоловіку ОСОБА_2 у зв`язку із звільненням у відставку, та виплачувалась територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України, як захід матеріального забезпечення. Зазначила, що пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію за віком, що підтверджується посвідченням № НОМЕР_1 (а.с.11-12).

Згідно свідоцтва про одруження серії НОМЕР_2 , позивач перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 від 30.10.1960 (а.с.9).

17.07.2019 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 помер, що засвідчується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 22.07.2019 року (а.с.8).

За час свого життя, ОСОБА_2 , працював на посаді народного судді Рогатинського районного народного суду Івано-Франківської області та головою Рогатинського районного народного суду Івано-Франківської області, що підтверджується наявною в матеріалах адміністративної справи копією трудової книжки останнього (а.с.16-20).

Після досягнення пенсійного віку, ОСОБА_2 отримував довічне грошове утримання, як суддя у відставці за ЗУ “Про судоустрій і статус суддів”.

03.01.2020 року, позивач, у зв`язку із смертю свого чоловіка – ОСОБА_2 , на утриманні якого вона перебувала, будучи непрацездатною, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою щодо призначення та виплати їй з 18.07.2019 року на підставі статей 36, 37 України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсії по втраті годувальника із врахуванням 50% розміру щомісячного довічного грошового утримання, яке отримував годувальник на час смерті (а.с.21-22).

Відповідач, в свою чергу, листом від 29.01.2020 року за № 58/Г-15 повідомив позивача, що немає законних підстав для призначення ОСОБА_1 довічного грошового утримання в зв`язку з втратою годувальника, оскільки Законом України “Про судоустрій і статус суддів” не передбачено пенсійне забезпечення в зв`язку з втратою годувальника та Законом України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” також не передбачено довічне грошове утримання в зв`язку з втратою годувальника судді у відставці (а.с.23-24).

Вважаючи таку відмову органу пенсійного фонду протиправною, ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх прав.

Суд, у відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 за №1058-ІV (далі по тексту також – Закон №1058-ІV), Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі по тексту також – Закон №1402-VIII), інших Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення та визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, є Закон України від 09.07.2003 "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Частиною 1 статті 1 вказаного Закону визначено поняття пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Згідно частини 1 статті 10 даного Закону, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Частиною 1 статті 36 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім`ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по III групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера - незалежно від тривалості страхового стажу.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його утриманні, мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, якщо втратили джерело засобів до існування.

Згідно пункту 1 частини 2 статті 36 Закону №1058-IV непрацездатними членами сім`ї вважаються чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Відповідно до вимог абзацу 2 частини 3 статті 36 Закону №1058-IV члени сім`ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Як передбачає частина 1 статті 37 вказаного Закону пенсія у зв`язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім`ї призначається в розмірі 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника.

Згідно частин 1, 5 ст. 142 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон №1402-VIII), судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання. До досягнення зазначеного віку право на пенсію за віком або щомісячне довічне грошове утримання мають чоловіки і старші після досягнення ними такого віку: 1) 61 рік - які народилися з 1 січня 1954 року по 31 грудня 1954 року; 2) 61 рік 6 місяців - які народилися з 1 січня 1955 року по 31 грудня 1955 року. Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Отже, судді, який вийшов у відставку може виплачуватися одне з двох: або пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом; або щомісячне довічне грошове утримання судді, що вибирає суддя.

Пенсія за віком та довічне грошове утримання судді мають однакову правову природу. Так, пенсією є регулярна щомісячна грошова виплата, яка призначається у встановленому державою порядку, як захід матеріального забезпечення у звязку з настанням певної обставини - досягнення пенсійного віку, інвалідності, смерті годувальника.

Не є спірним, що чоловік позивачки, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував щомісячне довічне грошове утримання судді, тому ОСОБА_1 , яка перебувала на його утриманні, має право на пенсію у зв`язку із втратою годувальника, виходячи з розміру 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на час смерті годувальника ОСОБА_2 , яка повинна виплачуватися територіальним органом Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України, як захід матеріального забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про необхідність визнання рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 29.01.2020 року № 58/Г-15 про відмову в призначенні пенсії по втраті годувальника з 18.07.2019 року в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо позовної вимоги зобов`язати ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника з 18.07.2019 року в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд зазначає наступне.

Згідно положень пункту 3 частини 1 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв`язку з втратою годувальника призначається з дня, що настає за днем смерті годувальника, якщо звернення про призначення такого виду пенсії надійшло протягом 12 місяців з дня смерті годувальника.

Таким чином, слід зобов`язати ГУ Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 , з 18.07.2019 року.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При розгляді справи суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини, в рішеннях якого у справах «Стек та інші проти Сполученого Королівства», «Пічкур проти України» зазначено, якщо у державі є чинне законодавство, яким передбачено право на соціальні виплати, це законодавство має вважатися таким, що породжує майновий інтерес, який підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Якщо держава вирішує створити механізм соціальних виплат, вона повинна зробити це у спосіб, що відповідає статті 14 Конвенції щодо заборони дискримінації. Дискримінація означає поводження з особами у різний спосіб, без об`єктивного та розумного обґрунтування, у відносно схожих ситуаціях. У практиці Європейського Суду з прав людини напрацьовані також три головні критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок чи відповідає певний захід втручанням у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме чи є такий захід законним; чи переслідує втручання в право власності «суспільний інтерес»; чи є такий захід пропорційним переслідуваним цілям. За оцінкою Європейського Суду з прав людини не буде вважатись пропорційним втручання, яке становить «особистий та надмірний тягар» для особи.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем доведено позовні вимоги, а суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів, що діяв у межах закону, відмовляючи ОСОБА_1 у перерахунку пенсії у зв`язку із втратою годувальника, виходячи з розміру 50% щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на час смерті годувальника, що підтверджено доказами, які перевірено судом, тому позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 840,80 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 – задоволити.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 29.01.2020 року № 58/Г-15 про відмову в призначенні пенсії по втраті годувальника з 18.07.2019 року в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області призначити і виплачувати ОСОБА_1 пенсію по втраті годувальника в розмірі 50% від суми щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_2 , з 18.07.2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), АДРЕСА_1 .

Відповідач:

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088), вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Панікар І.В.