Рішення № 88235127, 16.03.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/7245/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Вовченко O.A.,

секретар судового засідання Іщенко С.О.,

за участю:

представника позивача – Гульчак О.В. (згідно ордеру),

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТРЕСТ-ВВ» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 03.12.2019 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТРЕСТ-ВВ» до Одеської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень та карток відмови.

09 грудня 2019 року ухвалою суду на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України даний адміністративний позов залишено без руху та надано п`ятиденний термін на усунення недоліків позовної заяви з моменту отримання копії ухвали.

Ухвалою суду від 16 грудня 2019 року продовжено товариству з обмеженою відповідальністю «БУДТРЕСТ-ВВ» строк для усунення недоліків позовної заяви та надано 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

18 грудня 2019 року до суду від позивача за вх.№48193/19 надійшла належним чином оформлена позовна заява (у двох примірниках), в яких позовні вимоги викладені в наступній редакції:

1. Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів за №UА500000/2019/000441/2, №UА500000/2019/000438/2, №UА500000/2019/000442/2, №UА500000/2019/000443/2, №UА500000/2019/000439/2 від 09 серпня 2019 року;

2. Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС №UА500060/2019/00510, №UА500060/2019/00514, №UА500060/2019/00513, №UА500060/2019/00509, №UА500060/2019/00512 від 07 серпня 2019 року.

Ухвалою суду від 19 грудня 2019 року прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТРЕСТ-ВВ» (вх.№48193/19), відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами загального позовного провадження з викликом учасників процесу.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22 квітня 2017 року між товариством з обмеженою відповідальністю «БУДТРЕСТ-ВВ» (покупець) та HENGSHUI LINHAI FIBERGLASS CO., LTD (Китай) (продавець) було укладено контракт купівлі-продажу №HLF/BB– 220417, за умовами якого продавець продає, а покупець купує товари народного споживання, іменовані надалі «Товари народного споживання», у відповідності з документами відвантаження, узгодженими та підписаними сторонами, на кожну поставку окремо і на умовах, зазначених у даному контракті та інвойсах і доповненнях до нього. 07 серпня 2019 року для визначення митної вартості за електронними митними деклараціями №UA500060/2019/024351, №UA500060/2019/024364, №UA500060/2019/024360, №UA500060/2019/024348, №UA500060/2019/024359 товариство з обмеженою відповідальністю «БУДТРЕСТ-ВВ» надіслано до Одеської митниці ДФС наступні документи (копії додаються до позовної заяви): пакувальні листи; рахунки фактури (Інвойси); коносаменти (Bill of Lading); копії автотранспортних накладних; декларації про походження товару; прейскуранти (прас - лист) виробника товару; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі - продажу HLF/BB-220417 від 22.04.2017 р., доповнення до договору (контракту); висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією; інші некласифіковані документи, а саме електронні митні декларації щодо митного оформлення подібних товарів, рішення суду, що набуло законної сили. Рішеннями за №UA500060/2019/00512, №UA500060/2019/00509, №UA500060/2019/00513, №UA500060/2019/00514, №UA500060/2019/00510 відповідач відмовив у митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю та прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 09.08.2019 року за №UA500000/2019/000439/2, №UA500000/2019/000443/2, №UA500000/2019/000442/2, №500000/2019/000438/2, №UA№UA500000/2019/000441/2. Позивач зазначає, що документи подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту відповідають вимогам ст. 53 Митного кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей, а тому визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за резервним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства.

13 січня 2020 року до суду від відповідача за вх.№1195/20 надійшов відзив на позов (т.2 а.с.19-32), в якому відповідач зазначає, що час митного контролю товарів за митними деклараціями (МД) № UА500060/2019/024348 від 07.08.2019, № UА500060/2019/024351 від 07.08.2019, № UА500060/2019/024359 від 07.08.2019, №UА500060/2019/024360 від 07.08.2019, №UА500060/2019/024364 від 07.08.2019 програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України - прийняття рішення про коригування митної вартості. Також під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) митними деклараціями (МД) № UА500060/2019/024348 від 07.08.2019, № UА500060/2019/024351 від 07.08.2019, № UА500060/2019/024359 від 07.08.2019, №UА500060/2019/024360 від 07.08.2019, № UА500060/2019/024364 від 07.08.2019 було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до наданих інвойсів поставка товару здійснюється на умовах СРТ Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. Пунктом 8 контракту визначено, що додаткове страхування може проводитися за домовленістю сторін. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів. В рахунках-фактурах (інвойсах) № HLF/BB-0205 від 11.06.2019, № HLF/BB-0140 від 12.06.2019, № HLF/BB-6013 від 29.06.2019, № HLF/BB-6007 від 29.06.2019, № HLF/BB-6126 від 14.06.2019 не зазначений перелік витрат, які входять до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, відсутня інформація щодо здійснення / нездійснення страхування та його вартості як складової частини митної вартості товарів. Надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 05.02.2020 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу №420/7245/19 до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Представник відповідача у судове не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 22 квітня 2017 року між ТОВ «БУДТРЕСТ-ВВ» (покупець) та HENGSHUI LINHAI FIBERGLASS CO., LTD (China) (продавець) було укладено контракт купівлі-продажу №HLF/BB-220417 (т.1 а.с.18-22).

За умовами контракту продавець продає, а покупець купує товари народного споживання, іменовані надалі «Товари народного споживання», у відповідності з документами відвантаження, узгодженими та підписаними сторонами, на кожну поставку окремо і на умовах, зазначених у даному контракті та інвойсах і доповненнях до нього (п.1.1). Сума контракту становить 1000000 доларів США (п.2.1). Термін дії контракту – один рік з моменту його підписання до 22 квітня 2018 року (п.2.2). Ціни за даним контрактом є предметом усної чи письмової домовленості між сторонами та вказуються в інвойсах (п.3.1). Умови поставок за цим контрактом визначаються і вказуються окремо у кожному наступному інвойсі. Поставки повинні здійснюватись у повній відповідності із замовленням покупця, в яких вказаний необхідний асортимент, термін і умови поставки (у відповідності з «ІНКОТЕРМС» - в діючій редакції) (п.4.1). Вартість палет, тари та упаковки включена у вартість товару (п.6.3).

Також позивачем та HENGSHUI LINHAI FIBERGLASS CO., LTD (China) було підписано додаткові угоди до контракту №HLF/BB-220417 від 24.07.2019 року №14 (т.1 а.с.23), від 16.10.2018 року №161018 (т.1 а.с.24-25), від 16.10.2018 року №220719 (т.1 а.с.26-27), №8 від 20.09.2018 року (т.1 а.с.28), №2006 від 20.06.2018 року (т.1 а.с.29-30), №0418 від 20.04.2018 року (т.1 а.с.31-32).

З метою митного оформлення товару ТОВ «БУДТРЕСТ-ВВ» для підтвердження його митної вартості до Одеської митниці ДФС 07.08.2019 року були подані електронні митні декларації: №UA500060/2019/024364 (т.2 а.с.237-238), №UA500060/2019/024351 (т.2 а.с.107-108), №UA500060/2019/024360 (т.2 а.с.191-193), №UA500060/2019/024359 (т.2 а.с.148-152), №UA500060/2019/024348 (т.2 а.с.62-63).

У вказаних митних деклараціях було визначено митну вартість товару, що імпортується, за основним методом - за ціною зовнішньоекономічного контракту №HLF/BB-220417 від 22.04.2017 року.

Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією №UA500060/2019/024364 від 09.08.2019 року декларант надав наступні документи:

- пакувальний лист (Packing list) №HLF/BB-6126 від 14.06.2019 року (т.1 а.с.35, т.2 а.с.239);

- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №HLF/BB-6126 від 14.06.2019 року (т.1 а.с.36, т.2 а.с.240);

- домашній коносамент (House bill of lading) №NUWODE1906126 від 14.06.2019 року (т.1 а.с.37, т.2 а.с.241);

- автотранспортну накладну (Road consignment note) №266/1 від 07.08.2019 року (т.1 а.с.39, т.2 а.с.242);

- декларацію про походження товару (Declaration of origin) №HLF/BB-6126 від 14.06.2019 року;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 31.05.2019 року (т.1 а.с.38, т.2 а.с.244);

- цінову довідку №07-08-7/19 від 07.08.2019 року (т.1 а.с.40-48);

- зовнішньоекономічний контракт №HLF/BB-220417 від 22.04.2017 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №0418 від 20.04.2018 року, №161018 від 16.10.2018 року, №2006 від 20.06.2018 року та №8 від 20.09.2018 року;

- митну декларацію МД № UA100110/2018/368556 від 17.12.2018 року;

- митну декларацію МД № UA100110/2018/369785 від 21.12.2018 року;

- митну декларацію МД № UA100110/2018/371395 від 29.12.2018 року;

- митну декларацію МД № UA100110/2018/371411 від 30.12.2018 року;

- постанову суду б/н від 25.09.2018 року.

Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією №UA500060/2019/024351 від 09.08.2019 року декларант надав наступні документи:

- пакувальний лист (Packing list) №HLF/BB-0140 від 12.06.2019 року (т.1 а.с.55, т.2 а.с.109);

- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №HLF/BB-0140 від 12.06.2019 року (т.1 а.с.60, т.2 а.с.110);

- домашній коносамент (House bill of lading) №SZZY19050140 від 12.06.2019 року (т.1 а.с.57, т.2 а.с.111);

- автотранспортну накладну (Road consignment note) №256/2 від 07.08.2019 року (т.1 а.с.58, т.2 а.с.112);

- декларацію про походження товару (Declaration of origin) №HLF/BB-0140 від 12.06.2019 року;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 24.05.2019 року (т.1 а.с.56, т.2 а.с.114);

- цінову довідку №04-08-2/19 від 07.08.2019 року (т.1 а.с.61-68, т.2 а.с.115-130);

- зовнішньоекономічний контракт №HLF/BB-220417 від 22.04.2017 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №0418 від 20.04.2018 року, №161018 від 16.10.2018 року, №2006 від 20.06.2018 року та №8 від 20.09.2018 року;

- митну декларацію МД № UA100110/2018/334445 від 12.11.2018 року;

- митну декларацію МД № UA100110/2018/334450 від 12.11.2018 року;

- постанову суду б/н від 25.09.2018 року.

Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією №UA500060/2019/024360 від 09.08.2019 року декларант надав наступні документи:

- пакувальний лист (Packing list) №HLF/BB-6007 від 29.06.2019 року (т.1 а.с.77, т.2 а.с.194);

- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №HLF/BB-6007 від 29.06.2019 року (т.1 а.с.79, т.2 а.с.196-197);

- домашній коносамент (House bill of lading) №SZZACM1906007 від 29.06.2019 року (т.1 а.с.80, т.2 а.с.198-199);

- автотранспортну накладну (Road consignment note) №270/1 від 07.08.2019 року (т.1 а.с.81, т.2 а.с.200);

- декларацію про походження товару (Declaration of origin) №HLF/BB-6007 від 29.06.2019 року;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 14.06.2019 року (т.1 а.с.78, т.2 а.с.202);

- цінову довідку №07-08-6/19 від 07.08.2019 року (т.2 а.с.204-217);

- зовнішньоекономічний контракт №HLF/BB-220417 від 22.04.2017 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №0418 від 20.04.2018 року, №161018 від 16.10.2018 року, №2006 від 20.06.2018 року та №8 від 20.09.2018 року;

- митну декларацію МД № UA100110/2018/368556 від 17.12.2018 року;

- митну декларацію МД № UA100110/2018/369785 від 21.12.2018 року;

- митну декларацію МД № UA100110/2018/371395 від 29.12.2018 року;

- митну декларацію МД № UA100110/2018/371411 від 30.12.2018 року;

- постанову суду б/н від 25.09.2018 року.

Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією №UA500060/2019/024359 від 09.08.2019 року декларант надав наступні документи:

- пакувальний лист (Packing list) №HLF/BB-6013 від 29.06.2019 року (т.2 а.с.153);

- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №HLF/BB-6013 від 29.06.2019 року (т.2 а.с.154-155);

- домашній коносамент (House bill of lading) №SZACN1906013 від 29.06.2019 року (т.1 а.с.121, т.2 а.с.156);

- автотранспортну накладну (Road consignment note) №269/1 від 07.08.2019 року (т.1 а.с.122, т.2 а.с.157);

- декларацію про походження товару (Declaration of origin) №HLF/BB-6013 від 29.06.2019 року;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 07/06.2019 року (т.2 а.с.160);

- цінову довідку №07-08-6/19 від 07.08.2019 року (т.1 а.с.123-130, т.2 а.с.161-177);

- зовнішньоекономічний контракт №HLF/BB-220417 від 22.04.2017 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №0418 від 20.04.2018 року, №161018 від 16.10.2018 року, №2006 від 20.06.2018 року та №8 від 20.09.2018 року;

- митну декларацію МД № UA100110/2018/368556 від 17.12.2018 року;

- митну декларацію МД № UA100110/2018/369785 від 21.12.2018 року;

- митну декларацію МД № UA100110/2018/371395 від 29.12.2018 року;

- митну декларацію МД № UA100110/2018/371411 від 30.12.2018 року;

- постанову суду б/н від 25.09.2018 року.

Для підтвердження митної вартості товару за митною декларацією №UA500060/2019/024348 від 09.08.2019 року декларант надав наступні документи:

- пакувальний лист (Packing list) №HLF/BB-0205 від 11.06.2019 року (т.1 а.с.135);

- рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №HLF/BB-0205 від 11.06.2019 року (т.1 а.с.138, т.2 а.с.64);

- домашній коносамент (House bill of lading) №WMS19060205 від 11.06.2019 року (т.1 а.с.134, т.2 а.с.65);

- автотранспортну накладну (Road consignment note) №265/1 від 07.08.2019 року (т.1 а.с.137, т.2 а.с.66);

- декларацію про походження товару (Declaration of origin) №HLF/BB-0205 від 11.06.2019 року;

- прейскурант (прайс-лист) виробника товару від 24.04.2019 року (т.1 а.с.136, т.2 а.с.68);

- цінову довідку №07-08-5/19 від 07.08.2019 року (т.1 а.с.139-154, т.2 а.с.69-84);

- зовнішньоекономічний контракт №HLF/BB-220417 від 22.04.2017 року;

- доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №0418 від 20.04.2018 року, №161018 від 16.10.2018 року, №2006 від 20.06.2018 року та №8 від 20.09.2018 року;

- митну декларацію МД № UA100110/2018/368556 від 17.12.2018 року;

- митну декларацію МД № UA100110/2018/369785 від 21.12.2018 року;

- митну декларацію МД № UA100110/2018/371395 від 29.12.2018 року;

- митну декларацію МД № UA100110/2018/371411 від 30.12.2018 року;

- постанову суду б/н від 25.09.2018 року.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи. Електронне декларування здійснюється з використанням електронної митної декларації, засвідченої електронним цифровим підписом, та інших електронних документів або їх реквізитів у встановлених законом випадках, а також електронних (сканованих) копій паперових документів, засвідчених електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Судом встановлено, що під час здійснення Одеською митницею ДФС контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з вищевказаними митними деклараціями було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності.

Одеською митницею ДФС було видано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: №UA500060/2019/00514 (т.1 а.с.51-52), №UA500060/2019/00510 (т.1 а.с.71-72, т.1 а.с.141-142), №UA500060/2019/00513 (т.1 а.с.101-102, т.2 а.с.229-230), №UA500060/2019/00512 (т.1 а.с.112-113), №UA500060/2019/00509 (т.1 а.с.157-158, т.2 а.с.100-101).

Також відповідачем 09.08.2019 року прийняті рішення про коригування митної вартості товарів, у зв`язку з чим митна вартість оцінюваних товарів була визначена за резервним методом:

- №UA500000/2019/000443/2 (т.1 а.с.53)

- №UA500000/2019/000439/2 (т.1 а.с.73);

- №UA500000/2019/000442/2 (т.1 а.с.103-104);

- №UA500000/2019/000441/2 (т.1 а.с.119-120);

- № UA500000/2019/000438/2 т.1 а.с.159-160).

Так, у вказаних рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначено, що у зв`язку з тим, що подані документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки, та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а саме: 1) відповідно до ч.10 ст.58 МКУ при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів, додаються, зокрема, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, витрати на страхування цих товарів. Відповідно до наданого інвойсу поставка товару здійснюється на умовах СРТ Одеса, тобто вартість страхування не включена у вартість товару. Пунктом 8 контракту визначено, що додаткове страхування може проводитися за домовленістю сторін. Проте, у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, транспортних (перевізних) документах тощо) відсутня будь-яка інформація щодо здійснення/не здійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самих товарів; 2) у наданому до митного оформлення прайс-листі зазначена вартість товару відрізняється від вартості товару згідно інвойсу; 3) поданий інвойс складений контрагентами з Китаю російською мовою, що може свідчити про наявні ознаки підробки; 4) поданий прайс-лист складений китайським виробником товарів для українських та європейських компаній російською мовою, що може свідчити про наявні ознаки підробки; 5) заявлені до митного оформлення товари не містять даних щодо артикулів/моделей, що унеможливлює їх ідентифікацію та перевірку правильності визначення митної вартості. Враховуючи вищезазначене, відповідно до частини 3 статті 53 МКУ зобов`язуємо протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації, 5) копію митної декларації країни відправлення; 6) згідно п.8 4.2 ст.53 МКУ - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару. З метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО «Інспектор-2006» та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості оформлених товарів у максимально наближений до митного оформлення час є вищим.

Не погоджуючись з вищевказаними рішеннями про коригування митної вартості товару та картками відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перевіряючи правомірність оскаржуваних рішень Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів та карток відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, суд дійшов до наступних висновків.

Згідно ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України) встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 543 МК України визначено, що безпосереднє здійснення державної митної справи покладається на органи доходів і зборів.

До митної справи відповідно до ст.7 МК України відносяться, крім іншого, встановлені порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення.

Згідно з п. 23, п. 24 ст.4 МК України митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень Митного кодексу України орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до статті 50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з частиною 1 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частинами 1, 2, 3 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від митного органу інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від митного органу надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Відповідно до ч.1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Тобто, вимоги вказаних норм дають змогу відокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов`язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості:

1) наявність розбіжностей між окремими документами;

2) наявність ознак підробки певних документів;

3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Відповідно до ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Частиною першою статті 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частин 2, 3 статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною дев`ятою статті 58 МК України передбачено, що розрахунки при застосуванні методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню, а отже, враховуючи вищевикладені обставини не було можливим застосувати метод визначення митної вартості за ціною договору.

Частиною 8 статті 57 МК України встановлено, що у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Таким чином, органи доходів і зборів мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Частинами 1, 2 ст. 64 МК України, які встановлюють порядок визначення митної вартості з використанням резервного методу, передбачено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Так, судом встановлено, що оскільки митну вартість товарів не можна було визначити шляхом використання методу, зазначеного у ст.58-63 МК України (метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та за результатом проведеної консультації між органом доходів і зборів та декларантом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості, було обрано резервний метод визначення митної вартості.

Оцінивши усі докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що декларантом були надані усі необхідні документи, які давали митному органу змогу визначити митну вартість товару.

Щодо посилання відповідача у оскаржуваних рішеннях на розбіжність вартості товару у прайс-листах та у інвойсах, суд вважає його необґрунтованим виходячи з наступного.

Прайс-лист (прейскурант) це документ, що містить перелік товарів, робіт та послуг (із можливим зазначенням їх характеристик), та із вказівкою їх вартості.

Окрім цього, як вбачається з постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 13 березня 2017 року «Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» зроблено такі висновки щодо прайс-листа, зокрема: 13. з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності органам доходів і зборів заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв`язку з наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).

Також, у пункті 3.1 контракту купівлі-продажу №HLF/BB-220417 від 22.04.2017 року зазначено, що ціни за даним контрактом є предметом усної чи письмової домовленості між сторонами та вказуються в інвойсах.

За таких обставин, певні недоліки прайс-листів, зокрема щодо ціни за товар, не можуть бути підставою для коригування митної вартості імпортованого товару, оскільки остаточна ціна товару у даних господарських відносинах визначається самими сторонами та вказується у інвойсах.

Суд не приймає до уваги посилання контролюючого органу на відсутність інформації щодо здійснення/нездійснення страхування оцінюваних товарів під час їх перевезення, оскільки за правилами пункту 8 частини другої статті 53 Митного кодексу України декларант повинен надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування, лише якщо таке страхування здійснювалося.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, який викладено у постанові від 08.04.2019 року по справі №814/2463/14.

Відповідач не надав до суду доказів, які підтверджували страхування позивачем придбаного товару.

Щодо посилання відповідача у оскаржуваних рішеннях на те, що подані інвойси складені контрагентами з Китаю російською мовою, та що подані прайс-листи складені китайським виробником товарів для українських та європейських компаній російською мовою, що може свідчити про наявні ознаки підробки, суд не приймає їх до уваги, оскільки рішення суб`єкта владних повноважень повинно бути чітким, містити конкретні підстави його прийняття та не може ґрунтуватись на допущеннях.

Відповідачем жодним чином не обґрунтовано посилання на те, що надані позивачем до митного оформлення документи є фальсифікованими, не надано жодного доказу на підтвердження вказаного, окрім як посилання на те, що «стороною контракту є компанія-нерезидент, для якої використання російської мови нетипове (компанія з Китаю)»

Щодо посилання відповідача на те, що заявлені до митного оформлення товари не містять даних щодо артикулів/моделей, що унеможливлює їх ідентифікацію та перевірку правильності визначення митної вартості суд зазначає, що така підстава є необґрунтованою, оскільки надані до митного оформлення та до суду документи містять усю необхідну інформацію для ідентифікації товару.

Суд зазначає, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару (за ціною договору) та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару. Крім того, відомості з інформаційних баз даних органів ДФС, на які посилається відповідач, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, а тому такі дані не можуть мати пріоритетного значення по відношенню до наданих декларантом первинних документів про товар.

Вказаний висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, наведеному у постанові від 15.05.2018 року по справі №820/3881/17.

Судом встановлено, що у всіх спірних рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів не навів жодних пояснень щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначив інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу всупереч положенням пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України.

Також, копії зазначених у оскаржуваних рішеннях декларацій, на підставі яких здійснювалось визначення митної вартості товару суду не надано.

Таким чином суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів.

Будь-яких інших доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведених позивачем розрахунків митної вартості товару за ціною договору, митним органом під час судового розгляду не надано. Крім того, відповідач не надав доказів неможливості застосування кожного з попередніх методів при визначенні митної вартості ввезеного позивачем товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані рішення, прийняті Одеською митницею ДФС, є необґрунтованими.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 1 ст. 2 КАС України).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТРЕСТ-ВВ» судового збору у розмірі 25203,00 грн., сплаченого згідно квитанції №0.0.1541911267.1 від 03 грудня 2019 року.

Також, позивачем 26.12.2019 року до суду за вх.№49567/19 подано клопотання, у якому просить суд стягнути на його користь з відповідача 5000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (т.2 а.с.8-12).

Відповідачем до суду 03.02.2020 року за вх.№4945/20 подано клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги (т.2 а.с.53-55).

Згідно ч.ч.1, 2, 3 статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Позивачем до суду надано договір №22 про надання правової допомоги (т.1 а.с.174-175), укладений 26.06.2017 року між ТОВ «БУДТРЕСТ-ВВ» (клієнт) та адвокатом Гульчак Оленою Вікторівною, згідно умов якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (п.1.1).

Позивачем до суду надані наступні документи на підтвердження надання адвокатом Гульчак Оленою Вікторівною правничої допомоги позивачу:

- додаткову угоду №1 від 24.04.2018 року (т.1 а.с.176);

- додаткову угоду №2 від 05.08.2019 року (т.1 а.с.177);

- ордер серії ОД №301238 від 02.12.2019 року (т.1 а.с.178);

- платіжне доручення №144 від 15.10.2019 року (т.2 а.с.75);

- додаткову угоду №5 від 01.10.2019 року (т.2 а.с.13), згідно якої адвокат визначає суму гонорару у розмірі 5000,00 грн. за наступні види робіт: вивчення, ознайомлення та аналіз із матеріалами справи для підготовки та подання позовної заяви до суду, кількість - 1 год., ціна за одну одиницю – 750 грн., сума – 750 грн.; підготовка та подача до суду позовної заяви, кількість - 2 год., ціна – 750 грн., сума – 1500 грн.; участь у судових засіданнях Одеського окружного адміністративного суду (мінімум 2 засідання, підготовче та судове), кількість – 2 год., ціна – 1250 грн., сума – 2500 грн.; підготовка та подання клопотання про повернення правничої допомоги, кількість – 1 шт., ціна – 250 грн., сума – 250 грн.;

- акт виконаних робіт №03 від 15.10.2019 року, у якому види послуг, їх кількість та ціна аналогічні зазначеним у додатковій угоді №5 від 01.10.2019 року (т.2 а.с.14).

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.5 ст.242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Суд зазначає, що представник позивача Гульчак О.В. по справі №420/7245/19 брала участь у наступних судових засіданнях: 04 березня 2020 року.

При цьому з вищевказаної додаткової угоди №5 від 01.10.2019 року вбачається, що ціна послуг адвоката розраховується в тому числі залежно від кількості судових засідань, в яких адвокат брала участь, за ціною 1250,00 грн. за одне судове засідання (незалежно від його тривалості).

Таким чином, враховуючи викладене, складність справи та обсяг виконаних адвокатом робіт, приймаючи до уваги, що представник позивача взяла участь у одному судовому засіданні по даній справі №420/7245/19, суд вважає обґрунтованими витрати позивача на правничу допомогу у розмірі 3750,00 грн.

Відповідно до ч.ч.6,7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Суд вважає необгрунтованим посилання відповідача у клопотання про зменшення витрат на ненадання позивачем книги обліку доходів та витрат, оскільки предметом спірних правовідносин є фактичне понесення витрат на правову допомогу та їх відшкодування відповідною стороною у справі. Облік отриманих доходів адвокатом та в подальшому його оподаткування не є предметом спору.

Вказана позиція узгоджується з позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 01.10.2018 року по справі №569/17904/17.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТРЕСТ-ВВ» 3750,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

04 березня 2020 року судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду та зазначено, що повний текст рішення суду буде виготовлено у строк, визначений ч.3 ст.243 КАС України.

Згідно з приписами ч.3 ст.243 КАС України залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно з ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відповідно до ч.4 та ч.5 ст.120 КАС України останнім днем строку, який закінчується вказівкою на певний день, вважається цей день. Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Враховуючи те, що останній день складання повного тексту рішення припадає на вихідний день (субота), в силу положень ст.120 КАС України, повний текст рішення суду складено суддею 16.03.2020 року (перший робочий день).

Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТРЕСТ-ВВ» – задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення Одеської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів за №UА500000/2019/000441/2, №UА500000/2019/000438/2, №UА500000/2019/000442/2, №UА500000/2019/000443/2, №UА500000/2019/000439/2 від 09 серпня 2019 року.

Визнати протиправними та скасувати картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці ДФС №UА500060/2019/00510, №UА500060/2019/00514, №UА500060/2019/00513, №UА500060/2019/00509, №UА500060/2019/00512 від 07 серпня 2019 року.

Стягнути з Одеської митниці ДФС за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці ДФС на користь товариства з обмеженою відповідальністю «БУДТРЕСТ-ВВ» судовий збір у розмірі 25203,00 грн., сплачений згідно квитанції №0.0.1541911267.1 від 03 грудня 2019 року та 3750,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «БУДТРЕСТ-ВВ» (вул.Єврейська, буд.13, кв.25, м.Одеса, 65014, код ЄДРПОУ 39427729).

Відповідач - Одеська митниця ДФС (вул.Гайдара, буд.21, корп.А, м.Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 39441717).

Повний текст рішення складено та підписано 16.03.2020 року.

Суддя О.А. Вовченко

.