Рішення № 88235045, 17.03.2020, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2020 р. № 400/3479/19 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Лісовської Н.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1

до відповідача:Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області, вул. Фалеєвська, 14, м. Миколаїв, 54001

про:стягнення 9085,21 грн інфляційних нарахувань та 2502,00 грн трьох процентів річних,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області про стягнення 9085,21 грн інфляційних нарахувань та 2502,00 грн трьох процентів річних.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою суду по справі № 814/1209/16 відповідача зобов`язано вжити заходи для нарахування та виплати підвищеної на 50% заробітної плати за час перебування в районі проведення антитерористичної операції. Судове рішення було виконано 08.10.2019 р., виплата грошового зобов`язання прострочена відповідачем на 1243 дні, що є підставою для стягнення інфляційних нарахувань та трьох процентів річних.

Відповідач ухвалу про відкриття провадження у справі отримав 03.02.2020 р., у визначений судом строк не подав відзив на позов. На підставі ч. 4 ст. 159 КАС України суд кваліфікує неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин як визнання позову.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

Позивач працює на посаді судді Ленінського районного суду м. Миколаєва.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 р. по справі № 814/1209/16 зобов`язано Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області вжити заходи для нарахування та виплати позивачу підвищеної на 50 відсотків заробітної плати за час перебування в районі проведення антитерористичної операції.

У рішенні суду встановлено, що заява про проведення перерахунку заробітної плати була подана позивачем 12.05.2016 р. Таким чином, з 13.05.2016 р. у відповідача виникло грошове зобов`язання.

Як свідчить лист відповідача від 08.10.2019 р., виплата підвищеної на 50 відсотків заробітної плати за час перебування в районі проведення антитерористичної операції в сумі 24488,45 грн, відповідно до рішення суду по справі № 814/1209/16, здійснена 07.10.2019 р.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов`язання. Так, частиною 1 цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. У частині 2 зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, невиплата позивачу підвищеної на 50 відсотків заробітної плати за час перебування в районі проведення антитерористичної операції є порушенням грошового зобов`язання, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України у вигляді нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних.

16.05.2018 р. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу № 686/21962/15-ц щодо можливості нарахування 3% річних та інфляційних витрат на грошове зобов`язання, пов`язане із довготривалим невиконанням рішення суду, вважала за необхідне відступити від висновків Верховного Суду України, викладених у попередніх постановах, та погодилась із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 р. у справі № 910/10156/17 щодо можливості застосування положень ст. 625 ЦК України до будь-яких грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Підставою виникнення спірних правовідносин слугувало прийняття постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 08.11.2016 р. у справі № 814/1209/16, якою зобов`язано відповідача вжити заходи для нарахування та виплати підвищеної на 50 відсотків заробітної плати за час перебування в районі проведення антитерористичної операції.

Позивач зазначив, що грошове зобов`язання в сумі 24488,45 грн було прострочено відповідачем на 1243 дні, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України з нього підлягає стягненню 2502,00 грн трьох процентів річних та 9085,21 грн інфляційних нарахувань за період з 13.05.2016 р. (наступний день після подання позивачем заяви про перерахунок) по дату виконання 08.10.2019 р.

Отже, предметом спору є стягнення збитків (матеріальної шкоди), у вигляді не виплати інфляційних нарахувань під час перебування на публічній службі, а саме на посаді судді.

Перевіривши розрахунки позивача, суд дійшов висновку, що сума трьох процентів річних становить 2502,00 грн, а інфляційних нарахувань – 9085,21 грн. Відповідач своїх заперечень щодо розрахунків позивача не навів.

Оскільки відповідач систематично порушує права позивача та тривалий час не виконує рішення судів зобов`язального характеру, прийняті на користь позивача, суд приходить до висновку, що задоволення позовної вимоги у спосіб стягнення відповідних сум інфляційних нарахувань та трьох процентів річних є належним способом захисту порушеного права позивача, оскільки вказане є дотриманням судом гарантії, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Судові витрати по справі відсутні.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Фалеєвська, 14, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 26299835) про стягнення 9085,21 грн інфляційних нарахувань та 2502,00 грн трьох процентів річних – задовольнити повністю.

2. Стягнути з Територіального управління Державної судової адміністрації України в Миколаївській області (вул. Фалєєвська, 14, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 26299835) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 9085,21 грн (дев`ять тисяч вісімдесят п`ять грн 21 коп.) інфляційних нарахувань та 2502,00 грн (дві тисячі п`ятсот дві грн 00 коп.) трьох процентів річних.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 17.03.2020 р.

Суддя Н.В. Лісовська